Знайомство з Одессою варто розпочали з Приморського бульвару. Бульвар є одним з найкращих архітектурних ансамблів в стилі класицизму на території України.

У центрі Приморського бульвару розташована площа, утворена двома напівциркульними будівлями 1827-1830рр.(проект арх. А.І.Мельникова). Керував роботами Ф. Боффо.

Парадним входом на Приморський бульвар з боку моря слугують Потьомкінські сходи 1837-1841рр. побудовані на кошти М.С.Воронцова (арх. Ф. Боффо, А.І.Мельников, К. Пот'є, Уоптон та Ю. Морозов). Сходи побудовано на місці протоптаної стежини з міста до пристані.Вартість будівництва склала 800 тис. карбованців, а саме архітектурне творіння стало чудовим подарунком на день народження дружині графа, Єлизаветі Ксавер'ївні, яка на той час була першою красунею міста.До революції сходи називалися Рішельєвськими, а у радянські часи були перейменовані у пам'ять про повстання 1905р. на панцернику "Потьомкін".

2 вересня 2002 р. був відкритий пам'ятник "Дружині моряка", що зображує жінку з дитиною на руках. Вони дивляться в морську даль, очікуючи корабель.Cкульптор О.П. Токарєв та архітектор В.Л. Глазирін.

Історія міста, дуже багато інформації та фото

Одеса- найбільший морський порт в Україні на березі Чорного моря з населенням більше 1 млн. чоловік.

З другої пол. 15ст. територія переходить до Оттоманської імперії та отримала назву Хаджибей(Аджибей). У 1764 р. поряд з поселенням Хаджибей турки будують фортецю Ені-Дунья(Нове Світло). Під час другої російський-турецької війни 14 вересня 1789 р. під натиском загону генерал-майора Йосипа де Рібаса фортеця була взята.

Історія міста, дуже багато інформації та фото

Далі буде Приморський бульвар, Ланжеронівський спуск, вул. Ланжеронівська, Театральна площа

Вилкове містечко в Одеській області, яке розташоване в самому гирлі Дунаю, в місці, де Дунай, протікає більше двох з половиною тисяч км., впадає в Чорне море. Відоме Вилкове як "Українська Венеція" тут замість вулиць вириті канали, і жителі міста пересуваються виключно на човнах.

У самому центрі містечка стоїть Храм Різдва Пресвятої Богородиці. Храм старообрядів.

Тут розташований Дунайський біосферний заповідник. Рішенням ЮНЕСКО від 2 лютого 1999 року створений єдиний міжнародний білатеральний Румунсько-Український біосферний заповідник. На румунській стороні дельти Дунаю також створений заповідник, внесений в 1991 році в Список Усесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

ще фото та звіт

В продовження теми про Аккерманську фортецю, хочу показати це дуже цікаві пам*ятки Білгород – Дністровського.

Вірменська церква

Грецька церков Іоанна Предтечі 15 ст.

Цілюще чудотворне джерело

Свято - Вознесенксий собор

Білгород-Дністровський, доповнення

Білгород-Дністровська фортеця (Аккерманська фортеця). Історико-архітектурний пам'ятник XIII-XV ст. Побудована на місці античного міста Тіра (Тіра заснована в VI ст. до н.е. і була спочатку порівняно невеликим поселенням землеробів.).

З трьох боків оточена ровом шириною до14 метрів і глибиною більше 20 метрів, з півночі омивається водами Дністровського лиману. Загальна довжина стін понад 2 км. Висота стін і башт до 15 метрів, товщина до 5 метрів. З 34 башт, збереглося тільки 26, збереглася і цитадель.

Дивитись фото і звіт далі ;)

Cело Колодяжне відоме перш за все літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки. Музей було засновано в 1949р. на території садиби, де Леся Українка прожила дитячі й юнацькі роки.

У травні 1882 р. сім'я Косачів переїжджає з Луцька в с. Колодяжне. Родина мешкала у будинку, який називали між собою великим. Тут народилися молодші сестри та брати Лесі. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували будиночок для Лесі

подивитись кімнати

В 1896 р. розпочали спорудження "сірого" будинку (батьківський), вікна й віконниці якого були пофарбовані в сірий колір, від чого й пішла його назва.

подивитись кімнати

Експозиція музею складається з таких розділів:Волинськими стежками Лесі Українки;Колодяжне - колиска Лесиного таланту;Крізь все житія - до "Лісової пісні";Історія музею. Трагедія родини Косачів.В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері - Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочою кабінету і сільської хати.Музей працює з 9:00 до 17:00.Вихідні - понеділок, вівторок.

:Колодяжне:

Волинь:

Село Бочечки Конотопського району, Сумської області розташоване за 15 км від районного центру.

У 1745 р. власниками Бочечок та багатьох інших земель Слобожанщини стають князі Львови.Нові власники заклали на околиці села розкішний парк, а в1783 р. посеред парку з'явився невеликий, але досить розкішний палац у стилі високого класицизму. Проект палацу привезла із закордону молода князівна Львова, яка дуже любила мандрувати. Автор проекту не відомий. Палац будували кріпаки під керівництвом майстрів із Путивля. Споруду було зведено досить швидко - за одне літо.

Також поблизу села в 1823 р. впав метеорит-хондрит вагою 614 г.

***********

Про село Бочечки тут

***********

Село Підполоззя (угор. Vezerszallas)Воловецького району, Закарпатської області розташоване на висоті 365 м н.р.м. біля підніжжя гори Високий Камінь.

Частину села під назвою Полище у 1870-х рр. почали заселяти німці (шваби). У 1880 р. тут було вже 43 поселенці, які працювали на лісорозробках у володіннях графа Шенборна. Шваби були чудовими теслями, про що свідчить каркасна каплиця св. Марії-Магдалини 1880-х рр., побудована за рахунок власників пилорами Ройзмана та Вука.

Маленька споруда каплиці унікальна, оскільки є єдиною збереженою малою сакральною формою будівництва місцевих німців.

***********

Про Село Підполоззя тут

***********

Як і обіцяв, доповнюю тему про Чеський квартал свіженькими світлинами ;)

***********

Чеський квартал та забудова міста 1920-1930-х рр. тут

***********

Продовження подорожі по Фастовщині. Цього разу сам Фастов, та де які цікавості, маленькі але цікаві. Маршрут був простий з уклоном на Фастів. Було дуже жарко і більше нічого не хотілось. Пробіг 200 км. Мар'янівка – Фастів – Червона Мотовилівка – Борова

Мар'янівка . Зараз не буду описувати історію цього села, яка розпочинається з ХІІ століття. Зараз село відомо як батьківщина всесвітньо відомого тенора Івана Семеновича Козловського (11 березня (24 березня) 1900, Мар'янівка — †24 грудня 1993, Москва). В селі відбудована хата в який народився Іван Степанович, зараз тут музей.

Фастів (за дореволюційним правописом Хвастів) місто обласного підпорядкування Київської області, районний центр. В першу чергу Фастів — місто залізничників, в ньому нараховується 12 залізничних підприємств й організацій. В місті є Музей історії міста, Дерев’яна Покровська церква (1779—1781), Католицький костьол (початок XX ст.), Фастівський краєзнавчий музей та музейний комплекс, який відтворює події далекого 1918 року, коли на станції Фастів було підписано Акт Злуки (22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).).

Червона Мотовилівка. Також давнє українське село, що бере свій початок з 1712—1714 рр, коли за умовами Прутського договору 1711 року козаки-російські піддані українських земель змушені були переселитись на лівий берег р. Стугни з Мотовилівських земель (нинішнього с. Велика Мотовилівка). Доволі цікава і гарно викрашена дерев’яна Покровська церква.

Борова. Дерев’яна Успенская церква, є припущення що вона 1902 року. Але в селі зберігалась ще одна будівля з цікавою історією. Відкопав що в селі Борова ще жив Ксаверій Ратник ;) Той самий українець генерал-лейтенант Ксаверій Ратник який збудував крейсер «Аврора», що згодом став символ жовтневої революції. За радянський час ім’я Ратника стерли з історії, а сина розкриляли в 37 році за дворянське походження. Дочка яка жила в Києві до самої смерті скривала від свого сина хто був його дід.

 в домі Ратника знаходиться дослідна станція яка там з 1939 року. І нажаль про цю родину і цю сторінку історії майже ніхто не знає і досі.

Багато цікавого про Київщину