Кадрова політика держави

З моменту проголошення Незалежності щось дивне відбувається у нашій
спільній домівці, як у владному Олімпі, так і поруч, у буденному житті.
Втрачена можливість на початку 90-х років піти шляхом прибалтійських
країн і вже сьогодні опинитися в омріяній єдиній європейській державі;
нав’язувана впродовж 19 років необхідність продовжувати бути в ролі
молодшої сестри її величності Росії; запроваджений силою принцип ведення
господарства в державі – переважна більшість бідує задля життя у
розкоші жменьки олігархів; розвалена вщерть економіка держави; соціальні
гарантії народу, столітні надбання духовності вміло кимось підмінені
дешевими одноразовими товарами з Китаю та чисельними церквами і
молитовними домами невідомих досі релігій, чисельність котрих сягає
кількості жителів. 

Чому так? Хіба цього прагнули наші предки, віддаючи себе історії за
краще життя своїх нащадків?  

Попробуємо дати просту відповідь, оцінивши ситуацію, що склалася на
даний час в найбільш політизованій частині держави, – на Тернопільщині.
Область настільки депресивна, що з часів Незалежності жодного разу
дохідна частина місцевого бюджету не перевищувала розхідну. Стабільно не
працює жодне велике підприємтсво. В умовах світової фінансової кризи
рівень життя населення наближається до прожиткового в Гаїті після
землетрусу. Єдине, що тримає народ на "плаву" - масове заробітчанство, -
валюта, що надходить від неоостарбайтерів в регіон, за розмірами
перевищує бюджети усіх західноукраїнських областей. 

Характеризуючи Тернопільську область новітніх часів, неодмінно потрібно
зауважити, що цей регіон за рівнем корупції і, певною мірою,
організованої злочинності донедавна міг сперечатися з "передовиками" -
Сицилією, Марселем чи Чікаго. Масонська ложа, представлена в регіоні
начальником управління внутрішніх справ Віталієм Максимовим, головою
апеляційного суду Лідією Деркач, прокурором області Юрієм Голубом,
керівником КРУ Ігорем Романківим та начальником ДПА Валерієм Щербиною,
виступала своєрідним тіньовою виконавчою, законодавчою і судовою владою в
області. Злочинні корупційні , в
яких були задіяні одні представники цієї ложі, вміло прикривалися
другими. Особливою нахабністю і відсутністю поваги до Закону і народу
виділявся Віталій Максимов, тіньові схеми отримання надприбутків якого
давали змогу красти з державного бюджету до 1 млн грн на місяць. Тут і
злочинна діяльність різноманітних фондів допомоги правоохоронцям, і
відверте протизаконне здирання з населення коштів під час проходження
державного технічного огляду і в системі ВГІРФО. Зрозуміло, що потерпав
від діяльності цього злочинного угруповання, в першу чергу, простий
народ. Цікаво, що функціонування цього масонського згромадження
відбувалося під протекторатом БЮТ. Своєрідним зв'язковим виступав голова
обласного осередку даного партійного блоку Василь Деревляний.  

Наприкінці 2007 року в область на очільництво обласною державною
адміністрацією та управлінням СБУ були призначені, відповідно, Юрій
Чижмарь та Олександр Радецький. Постаті в сучасній українській історії,
не дивлячись на молодий вік, достатньо були на той час вже відомі.
Чималу ведмежу послугу у цьому надали всюдисущі заздрісники та
потенційні злочинці у владі, змальовуючи вказаних осіб у якомога
чорніших барвах. Однак, з часом, громадськість побачила, що вказані
молоді керівники приносять набагато більше користі краю, ніж
корупціонери, сховані за лаштунками БЮТ. Отож, минулий 2009 рік пройшов в
регіоні під знаком запеклої боротьби знахабнілих хабарників у владі,
які заручилися прикриттям біло-сердечної покровительки, з представниками
молодого покоління української еліти, які бачать свій життєвий шлях,
перш за все, в утвердженні торжества справедливості та Закону.

Виважена, державницька позиція Ю. Чижмаря та О.Радецького неодноразово
дозволяла уникнути суспільних негараздів, припиняла радикальні настрої в
окремих верств населення, попереджала значні політичні конфлікти, що їх
намагалися розв’язати екстремістськи налаштовані прихильники БЮТ,
забезпечити верховенство Закону та прав і свобод громадян. 

Багато у чому завдяки принциповій позиції голови ОДА та начальника
Управління СБУ вдалося реалізувати конституційне право громадян на вибір
влади під час березневих 2009 року виборів до Тернопільської обласної
ради. Заколот, тобто, зрив виборів, який готувався керівництвом
місцевого осередку БЮТ та УМВСУ в області, було зупинено саме завдяки
оперативному втручанню та відповідному правовому реагуванню керівництва
обласної державної адміністрації та органу СБУ. За аналогією,
громадський спокій і терпимість під час візиту в область Патріарха
Московського і всія Русі, предстоятеля РПЦ Кирила, також став наслідком
професійних дій керівництва області та регіонального СБУ. 

Принагідно слід зазначити, якими методами пробютівські сили в особі
Віталія Максимова намагалися порушити законодавство, внести в суспільний
спокій елементи нестабільності і анархії. Напередодні згаданих виборів
2009 року до Тернопільської обласної ради начальник УМВСУ за власним
підписом розповсюдив серед органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, державних підприємств, установ і організацій області
нібито наявну в міліції інформації про наміри кримінальних елементів з
Закарпаття (! Недвозначний натяк на причетність до цього голови ОДА
Ю.Чижмаря, вихідця з Закарпаття) фальсифікувати результати виборів або,
взагалі, зірвати їх проведення у разі поразки Єдиного Центру (знову ж
таки, Ю.Чижмарь асоціювався з цією політичною силою). Аналогічно,
Віталій Максимов розповсюдив в області неправдиву інформацію про
організацію О.Радецьким заходів масової непокори та заворушень під час
приїзду до краю московського патріарха Кирила. Від цієї "акції"
очільника обласної міліції разило спробою розвязати релігійний конфлікт в
області, що міг спричинити непередбачувані проблеми на міжнародній
арені. 

Такого спротиву діяльності з боку новопризначених керівників ОДА і УСБУ
вищезазначеному тернопільському ОЗУ його члени ще не відчували.
Зрозуміло, що такі принципові люди, як Ю.Чижмарь та О.Радецький, одразу
відчули спротив переважної більшості керівників установ та організацій
області, здебільшого, підконтрольних БЮТ. Останніми були організовані
потужні інформаційні атаки на вищезазначених людей та їх підлеглих,
спрямовані, в першу чергу, на дискредитацію особи керівників ОДА та УСБУ
області та, в цілому, дій та позиції Служби безпеки України та
Президента держави.  

Проте, молоді керівники вийшли з цієї непростої ситуації, не опустившись
до аналогічних принизливих дій у відповідь. Рішення ГПУ про зміну
керівництва обласної прокуратури на більш виваженого і законопослушного
І.Мельничука завдало відчутного удару по злочинцях при владі, вирівняло
сили правди і брехні, дало змогу повноцінно вести боротьбу зі злом. 

Загалом, з часу приходу на керівну посаду в один з ключових
правоохоронних органів області О.Радецький почав системно руйнувати
схеми беззаконня і безнаказаності, що впродовж тривалого часу
укорінилися та існували в певних органах влади та установах області,
передусім, управлінні внутрішніх справ. Чималі результати роботи
колективу управління СБУ неодноразово були озвучені засобами масової
інформації, викликали неабиякий резонанс як в регіоні, так і державі.
Під час проведення виборів Президента України 2010 року, як і у березні
2009 року, УСБУ в Тернопільській області стало єдиною структурою, не
заплямованою у причетності до будь-якої політичної сили. Лише цей
правоохоронний орган діяв виключно у межах Конституції та Закону,
захищаючи права та свободи громадян. Зазначене дістало високу оцінку
політичних сил в області, які зазнавали утисків та протиправних дій з
боку домінуючої на той момент в регіоні партії. 

Проте, після президентських виборів ми побачили споконвічне українське
лихо – «благодарність влади». Люди, котрі почали красти і вбивати
тільки-но побачивши світ Божий; котрі змолоду паплюжили саму українську
ідею з її духовними цінностями; для котрих українська мова і
національний колорит призводять до серцевих приступів і астматичних
проявів черговий раз надійно прийшли у владу, насправді, не віддаляючись
від неї з часів проголошення Незалежності. А справжні патріоти, для
яких високі слова завжди залишалися на останніх місцях, а діло було
основним доводом у справах, традиційно залишилися в забутті в очікуванні
на чергову їх потрібність владі, за умов, коли роботу потрібно
виконувати не пригаданими комуністичними лозунгами і популістськими
гаслами про споконвічну єдність народів, а справжніми справами.

На наше глибоке переконання, у молодої української еліти досить сил та
енергії, знань і досвіду, патріотизму і професіоналізму, щоб у межах
своїх повноважень допомагати діючій в Україні владі втілювати в життя
ідеї демократії, свободи та верховенства права. Перебуваючи на будь-якій
керівній посаді вони здатні оперативно та ефективно реагувати на усі
виклики, що стоять на даному етапі перед Україною.