Поки я їхав на роботу я бачив принаймні 5 рудих дівча.... Незнаю чи правда це що вони мають якусь надприродну силу, але силу краси вони мають 100%!!!
На них було просто приємно дивитися - гарні, ще трішки сонні, але вже такі гарні!!!!!

Так от.... чому я створив замітку - як ви вважаєте, чи наділені руді дівчата якоюсь особливою силою, енергетикою???

Доброго часу доби!!!!

Я звертаюся до вазза допомогою. Я вирішив спробувати заробляти (хоча покищо скоріше підробляти) в інтернеті. Я перепробував декілька російських сайтів, але зрозумів що це реальний розвід. Потім я наштовхнувся на декілька трайтуй про Bux.to, я почав шукати і знайшов доволі багато відкликів про те що це чесний спонсор. Я зайнявся цим і вже вивів свої перші 10 доларів. Але от тут і постала моя основна проблема - час. Для виводу цих грошей я витратив більше місяця.

Тому мое прохання в тому:  зарееструйтеся на цьому ресурсі чрез менt по ось цій силочці  http://bux.to/?r=GanGrave і хочаб декілька днів поклаційте силочки що будуть приходти, це займене не більше 10 хвилин в день і то непостійного знахлдження на сайті, а тільки для того щоб натиснути силочку і знову повернутися до своїх справ. Можливо хтось цим зацікавиться і залишиться там.

Якщо хтось зацікавися чи всеж таки вирішив мені допомогти тут можна знайти всю потрібну інформацію про реестрацію і роботу на Буксе.......

Буду Вам дуже вдячний якщо ви мені допоможете.

Білі хмаринки,
На прозоро-блакитному небі,
Тихий шелест вітру,
У високій траві.
Поруч, назавжди, застили
Ісполіни, дерева,
Що вмиті й на кормлені
Буйством стихій....
Тут немає гуркоту й шуму,
І не чути зовсім машин,
Лиш руйнує тишу природну,
Тихий, солов’їний спів.
І сонце запалить,
Червоним весь обрій,
І на небі, мільйонами точок,
Зорі ясні спалахнуть.
Та нам з тобою,
Неважливо це буде -
Цього мало
Для наших закоханих душ.
Ми створимо Всесвіт,
Ми підемо у мандри:
Ось чого достойні,
Наші серця.

Хоч пролетіли,
Для всіх лиш секунди,
Для цих двох,
Промайнуло столітнє життя.

Біль у серці:
Це клещата,
Що здавлюють його,
Не дають битися,
Забирають свободу.
Розбита любов:
Непризнання,
Холод і образа,
Муки і без соні ночі.
Розуміння що тебе відкинули,
Роздавили і плюнули -
В те що ще рухалося......
Та життя не закінчилося,
Воно продовжується:
Та це будуть 10 секунд до землі,
Чи довге життя вирішувати Вам....

М’який, ранковий світанок,
Коли сонечко сяє у вікнах
І веселкою грає роса в траві,
Я згадую твоє лице:
Твої очі і твою посмішку,
Твоє волосся і вуста...
Коли ж сідає сонечко за обрій,
А я сиджу на березі ріки
І бачу синь неба і води,
Коли наливаються вони теплими,
Ніжними фарбами заходу -
Жовтим, червоним
І особливо рудим -
Я згадую твої почуття,
Твою доброту і ніжність і любов...
І лиш в ночі я розумію,
Як не вистачає мені тебе......

Я так довго чекав цих моментів,
Я готовий забути про все.
Ти була поруч –
Прекрасна і ніжна,
Я обіймав тебе за плече
Прохолодна волога,
І свіжість весіннього дощу.
Так пахло волосся твоє.
Твоя посмішка -
Прекрасні і ніжна
Дарувала щастя мені.
Дарувала мені крила,
Щоб злетіти до небес,
Та я відкинув ці крила -
Мені потрібна тільки ти!

Її неможна описати словами......

Це має бути стихія, нестримна і прекрасна як природа, як порив вітру, як спокійна вода, як нездолана земля, як палкий вогонь......
Зівладати зі стихією неможливо, та я хочу щою стихія полюбила мене...... підтримала, зігріла, напоїла і підтримала мої крила кохання........
А я зроблю, прикладу усі зусиля, щоб вона ніколи незгасла і незупинилася, летіла у небі і залишлася нестримною, величною, щоб її вогонь ніколи незгас, агорів сильно і яскраво.....



Ось так..... Дівчата - я Вас усіх люблю - Ви те єдине заради чого я живу!!!!!

Свинцові хмари
І мокрий асфальт,
Волога в повітрі
Та запах життя...

Дощ омиє все,
Він змиє пил,
І очистить душу
Від суму і болі.

Я підставлю йому облича
І широко відкрию очі,
Щоб побачити життя,
Щоб очиститись в душі.

Хай іде цей дощ
Густо і рясно.
Хай наче вода з ковша
Землю омиє ясну.

Хай оживить траву і дерева
І змиє бруд з душі,
Хай розпустить квіти в красі
І відкриє душі любові.


Сьогодні в Києві йшов дощ..... він мене і надихнув....

http://www.scifi.com/tinman/oz/

Мені дуже сподобався....... дивимося обовязково......

ЗЫ: багато забугорного трафіку!!!

    ...... я стояв на на світлофорі. Коли я підійшо до брівки, для мене загорівся червоний.
    Я дивився на протилежну вулицю, на людей, які так само чекають зелене світло. Це були різні люди: романтична пара підлітків, декілька чоловіків, невеличка згорблена бабуся.....
    По дорозі проїхала маршрутка і в її вікнах я побачив світло вивісок вечірньго клубу..... Згадав, як проводив там час, з ким і які відчуття отримував. Як я обіймав дівчину в танці, як дивився в її очі: глибокі і такі яскраві. Вони тягнули мене вниз, закручували у вирі почутів.....
    Та несподівано мене штовхнули у плече і мариво розпалося. Такі яскраві почуття перетворилися в сірі спогади.....
    Я перейшов дорогу. І коли йшов по вулиці зрозумів, що жити треба йдучі вперед, але без таких спогадів відчуття життя небуде повним.....


Відувайте і згадуйте своє життя - воно того варте.....