Парень провожал свою девушку домой. Он очень любил свою девушку, обожал просто, и … не мог дождаться, когда свиданию наступит конец.

Спросите, почему? Нет, не в предвкушении любовных ласк и нежных чувств, просто у него ОЧЕНЬ пучило живот.
Приходилось улыбаться, держаться этаким ухарем, но холодный пот то и дело выступал на его юношеском челе и предательски в кишечнике всё пузырилось.
Около своего дома девушка пригласила парня к себе в гости, мотивировав сие отсутствием родителей. Глупо не согласиться, правда?
И, парень из последних сил собрав свою волю и свой предательски урчащий живот в единый комок нервов, смело шагнул в спасительную темень, надеясь в скорейшем облегчиться от проклятого метеоризма.
Войдя в прихожую, девушка шепнула любимому, чтобы он заходил в комнату, а сама, мол, пойдёт на кухню приготовит чего - нибудь к чаю.
Парень, в полуобморочном состоянии нащупал в темноте какую - дверь и буквально ввалился в тёмную комнату, глубоко набрав в лёгкие воздуха, он, присев, выпустил из своего кипевшего вулкана протяжный дребезжащий звук оркестрового геликона.
И, начав мелко приседать, он нервно пытался выдавить из своего нутра все долго мучавшие его газы.
Это было похоже на какой - то африканский танец, с собственным аккомпаниментом.
Затем, что бы скрыть следы, то бишь жуткий зловонный запах, он не чего не придумал более, как снять со стены картину и размахивать ею в комнате.
После утомительного творческого действия, когда он в последний раз взмахнул, как альбатрос крылом картиной, включился свет …
Со словами: "А что ты свет не включил?" Его подружка щёлкнула выключателем и … "Ревизора" Гоголя читали? Помните в конце немую сцену?
Представьте: стоит парень по среди комнаты, держит в руке картину …
А на диване, с вытаращенными ужаса глазами лежит сладкая парочка - её сестра с мужем, тесно прижавшись друг к другу, с видом, будто они летят вниз в горящем самолёте.
Сами представьте, какой шок они испытали, когда только начав засыпать ворвался некто в полноё темноте в комнату, приседая начал громко бздеть и, потом сорвав со стены картину, начал ею размахивать, как будто проводил какой - то сатанинский ритуал

Просто берется куринное филе (1 кг), маринуется в белом вине "Кадарка (0,5Л)" с добавлением "хмели-сунели" + чеснок + карри (на кончике ножа), лук маринуется в гранатовом соке (на вкус).

соус: 2/3 маринада мяса, и немножко крахмала картофельного (рисового), соль, перец по вкусу...

 

 

З.Ы.  ФОТОК НЕТ, неуспел...

Коммунисты Петербурга потребовали $30 млн за моральный ущерб от цветного Штирлица5 мая 2009 Организация Коммунисты Петербурга и Ленинградской области (КПЛО) намерена взыскать через суд с телеканала РТР 1 млрд рублей (более $30 млн) в качестве компенсации за моральный ущерб, нанесенный цветной версией сериала Семнадцать мгновений весны.

В тексте заявления говорится, что телеканал РТР "выпустил в эфир некий искаженный переозвученный телефильм, выдавая его за первоисточник", из-за чего зрители потеряли доступ к оригинальному фильму.

"Полагаем, что в связи с этим в нарушение федерального Закона о правах потребителей, Гражданского кодекса мы, телезрители и налогоплательщики, на длительный период лишены доступа к оригинальному телевизионному фильму Семнадцать мгновений весны, а также вынуждены приобретать лицензионные DVD с оригинальным черно-белым фильмом для традиционного просмотра накануне Дня Победы", - говорится в тексте.

Там также отмечается, что "раскрашивание" и переозвучивание отдельных частей киноэпопеи было произведено без согласия всех членов съемочной группы.

Кроме того, истцы заявляют, что потребителям причинен огромный моральный вред. "По вине ответчика мы и наши семьи в канун государственного праздника Дня Победы ограничены в процессе патриотического воспитания своих детей, т.к. продукт РТР уже не имеет высокохудожественных характеристик оригинала вследствие колоризации", - говорится в исковом заявлении.

КПЛО требует обязать ответчика обеспечить телезрителям, оплачивающим прием телевизионного сигнала ВГТРК Россия, доступ к оригинальному телевизионному фильму Семнадцать мгновений весны, а также взыскать с ответчика в счет возмещения морального вреда 1 млрд рублей.

Как заявил во вторник, 5 мая, лидер КПЛО Сергей Малинкович, иск еще не отправлен в Мосгорсуд. "Мы планируем сделать это в ближайшие дни, в настоящее время заявление еще дорабатывается, но его логика именно такова, как вы видите на сайте", - сказал он.

Другой член организации Коммунисты Петербурга и Ленобласти, воин-интернационалист Леонид Чудотворов заявил:

Нас облили помоями. Живой фильм превратили в подобие Унесенных ветром. У Штирлица желтое лицо. Сталин похож теперь на гнома

"Нас облили помоями. Живой фильм превратили в подобие Унесенных ветром. У Штирлица желтое лицо. Сталин похож теперь на гнома. Особенно раздражает явное желание перечеркнуть документальную основу фильма, уколоть его - мол, устарел, приходится подкрашивать, а то смотреть не будут. Любимова не уважаю. С такими в Афгане в разведку не ходили и из одного котелка не ели. Штирлица буду смотреть черно-белого, со шрамами, затертого, но нашего - родного".

По мнению депутата МО Смольнинское Юрия Савина, новый фильм нарушает права миллионов людей, как телезрителей и потребителей.

"Но гораздо более юридического важен моральный аспект - что телекиллеры дальше сделают? В джинсы оденут Штирлица? Шлягер вложат в уста радистки Кэт? У этих людей с РТР нет ничего святого", - отметил депутат. 

Напомним, телеканал Россия, раскрасивший все 12 серий легендарной эпопеи Семнадцать мгновений весны, начал показ 4 мая. Накануне активисты движения Коммунисты Петербурга и Ленобласти выступили против цветной версии фильма.

***

Согласно данным КПЛО, основанной 12 апреля 2003 года, в ее рядах насчитывается около 500 членов. Организация известна рядом заявлений, вызвавших большой общественный резонанс. Ее представители, в частности, настаивали на канонизации Сталина, а также собирались судиться с Филиппом Киркоровым за то, что он "оскорбил Международный женский день", назвав 8 марта "жутким, диким праздником Клары Цеткин, который давно себя изжил и является поводом лишний раз напиться".

Ряд исков, ранее поданных КПЛО в связи с кинофильмами или громкими событиями, были оставлены судами без рассмотрения.

По материалам  РИА Новости

Вот несколько пошаговых шаманских способов решения проблемы:

1. Ласково поговорите с ПК

2. Попросите более настойчиво

3. Потребуйте более основательно

4. Крайняя мера, если ничего не помогло

 

(ЗАПИС МОЄЇ ПЛЕМІННИЦІ)

(НЕ ВІРИШ, ПЕРЕВІР)

 

Україна, історія її злетів і трагедій – з плином часу ці слова для мене набули реальних обрисів, отримали людські рідні обличчя. Тому що, Батьківщина - це мої бабусі та дідусі, батьки, бабусин садок, рідне подвір’я, Ліцей, вчителі, друзі. Історія країни складається з непередбачуваних, чудернацьки переплетених людських доль. Читаючи підручник з розділами про голодомор в Україні, я чую бабусин голос, який розповідає про свою родину в ті страшні часи. І через десятки років пронесений нею біль викликає у мене сльози.

Наша сім’я одна з не багатьох не втратила в голодомор нікого, дякуючи самовідданості батьків та взаємодопомозі в родині. Діти: Гербут Казимір Федорович – доктор фізико-математичних наук, має трьох синів та двох онуків, Гербут Фелікс Федорович – кандидат сільськогосподарських наук, має сина та двох онучок, Горова Віра Федорівна – співробітник інституту бджільництва, має двох дітей, двох онучок та правнучку, Яблонська Валентина Федорівна – вчитель біології, має двох доньок та онуку. Батьків своїх Гербута Федора Петровича та Мілевську Степаниду Купріянівну вони поховали в 1991 році.

Валентинка

Окраєць хліба з висівками на хмелю, поділений на трьох, лежав на столі під рушником. Брати ковтнули свій пайок одразу, це тільки розігріло апетит, і вирішили піти пошукати ще дещо. Чи то виманити ховраха, чи постріляти диких голубів. Валентинку витягли з колиски на підлогу, розстеливши батькового кожуха, та наказали Вірі глядіти, нянька зростом була нижчою за колиску.

Сестричці розповіли, що коли сонечко загляне у вікно, хліб можна з’їсти. Час від часу Віра заглядала під рушник - чи не впала яка крихта? І ось, нарешті, сонце кинуло свої промінці на глиняну долівку! Який запашний та смачний той хліб! Який жаданий! Відкусивши чималий шматок, Віра зажмурилась від задоволення. Аж раптом під ногами почула жалібний писк. Поряд, на тонесеньких ніжках стояла, хитаючись восьмимісячна Валечка і жалібно квилила. Великі сині очі просили, плакали, вимагали. Боже милостивий, як хотілося проковтнути той довгоочікуваний обід! Але…. Кусень за куснем змочені слиною та сльозами п’ятирічна Віра вкладала в ротик сестричці хліб, майже втрачаючи свідомість від голоду. Вони так і поснули, обіймаючись на батьковому кожусі. Нічого, скоро прийде мама…

Галушки

Весна. Довга холодна, голодна зима позаду. Але в коморі та в засіках порожньо. Хоч би до кропиви та лободи дотягти! Мати зі старшим сином , як стемніло, нишком на колгоспне картопляне поле. Там, дасть бог, сніг зійшов і торішня не викопана картопля порепана, з білими слідами крохмалю, лежить просто неба.

Поставивши сина, щоб стерігся обходчика, мати в лантух збирала перемерзлі бульби. Аби встигнути, бо тепер суд короткий. На цей раз пощастило. Цілий вечір терли картоплю, промивали крохмаль, замісили галушки. І свято! Мама витягла пляшечку з олією і змочивши в ній льняну шматинку протирала кожну галушечку. От смакота! І цілий горщик! Це нічого, що сіруваті від землі галушки скрипіли на зубах. Скупо вділивши галушок всій сім’ї, мати загорнула горщик в полотнину. Рідна сестра на краю села вже не встає, треба і їй.

«Мамо, не віддавайте! Дайте ще!», - плакали дівчатка. Намагаючись не дивитися на сестер, Фелікс забрав горщик під куфайчину, тай пішов до тітки на інший край села. Звечоріло, а він не повертався. Майнула мати по сусідах, батько по селі. Нема! Вже вночі зібралися всі до хати. Мати стояла нерухомо біля вікна, щось шепочучи чи то прокльони, чи то молитви. Батько, з почорнілим від горя лицем намагався не думати про те, про що гомоніло поріділе село. Люди божеволіють від голоду, навіть їдять дітей. Невже не вберегли! Час зупинився.

Аж раптом, в одній сорочці, замерзлий, брудний у дверях з’явився син! Він тягнув за собою куфайчину з зав’язаними рукавами повнісіньку мерзлої картоплі. « Мамо, не бійтеся, я добре ховався, ніхто не бачив. Варіть ще галушок!» , - гордо мовив.

На заробітках

Вірочка сьогодні йде на роботу. Це нічого, що їй п’ять років, вона теж уміє ловити в пляшку довгоносиків не гірше братів. Під спекотним сонцем до поля дорога нелегка. Босі ніжки вже пеком печуть до колінець подряпані гострою травою та стернею, та й пляшка стає такою важкою! Відстати від всіх страшно, мати казали, що дітей крадуть. Ті кляті довгоносики вже мерехтять в очах! Дядько водовоз так довго не їде, хоч би крапельку водички! Нарешті, суне худюща шкапина з бочкою на возі.

Покликали всіх зносити шкідників, і давай їх травити керосином. Всім дітям за роботу давали щось загорнуте в жовтуватий папір. Вірочка обережно заглянула. Диво! На її долоньці лежали справжні цукерки, подушечки з повидлом. Рахувати вона ще не вміла, проте поділила – мамі, татові. Казиміру, Феліксу, Валечці і їй одна лишається! Затиснувши в руці свій скарб, дівчинка подалася додому. Вдома на свята мати теж пекла в печі солодкий гарбуз, варила бурячок, сушила дички (садок вирубали вже давно), але цукерки це щось із казки. Час від часу, відпочиваючи, підносила до обличчя жменьку, вдихаючи незнайомий смачнючий аромат. Може хоч лизнути? Вдома гордо віддала матері зарібок. Вділивши кожному розталу, з прилиплим папером цукерку, мати слухала веселий щебет дітей. Тільки Вірочка міцно спала на лаві, з цукеркою в роті.

 

небольшой ролик из далекого 86, качество сами понимаете...

 

ОТ ВСЕЙ ДУШИ ПОЗДРАВЛЯЕМ С ДНЮХОЙ!!!

 

 

ЖЕЛАЕМ :

  здоровья, много   и