Як же мене все дістало....Ці обличчя, ці постаті,ці люди...Мене дістали їхні жарти, їхнє вираження емоцій - нічого нового, в них просто не вистачає фантазії. Мене дивує їхня дитяча безпосередність, хоча їм вже по 19 - 20 років... Я просто не можу їх зрозуміти, чого вони хочуть від життя і які в них цінності та яка в них мета? А може це я якось невірно мислю, і це я виродок думки? Може мене не повинні цікавити думки про майбутнє, про мої подальші плани, про помилки, які я накоїв у минулому?
Я геть заплутався, що мені робити, змінити друзів чи свое ставлення до життя? Але не в першому не в другому - я не бачу виходу з цієї ситуації, тому що я ніколі не здам своїх позицій. Розпач - єдине, що завжди зі мною, впродовж вже цілого тижня, і єдине,що викликає в мене розпач...
.....