1.
Розділена навпіл, тридцяті роки.
Тут в нас поляки, на сході совки.
Бють нас поляки за "Січ" і за "Луг".
Хочуть зробити з на ссвоїх слуг.
2.
Жовніри всюду шомполами шмагають.
Це вони люди нас так усмиряють.
"Береза Картузька", ми як ті бурлаки.
У люті безсилій стиска кулаки.
3.
вступа у село і шмага юнаків.
Хотіли зробити вони з нас дураків.
По всій Україні, по Західній ходять.
По Збручу і по Стрипі зло вони творять.
4.
У селі так одному, наприклад Вербівці.
Може в Романівцях, чи Комарівці.
Шмагають Петра, Миколу, Василя.
А ті їх питають : "Земля то є чия".
5.
Бють їх за те, що вони є свідомі.
Сторінки відкривають вони невідомі.
Тараса, Богдана за те, що святкують.
Нещадно поляки за те їх лупцюють.
6.
Батько Миколи, він загинув в УГА.
Находить на сина за батьком туга.
Продовжує славні традиції роду.
"Служити полякам?". "Здобудем свободу!".
7.
Батько Петра, він десь в Аргентині.
Кращу долю шукає він на чужині.
Заробити поїхов він туди грошенят.
В свій час він спиняв у Львові "орлят".
8.
А батько Василя, без ноги він лишився.
Не на фронті він власною кровю умився.
У Києві місті москалі бунтували.
Під ноги вкраїнцям гранати кидали.
9.
Пілсудський, і двуйки, і дефензива.
Нас нищать поляки, бо є у них сила.
Але були унас, що опір творили.
Скрегочуть поляки : " Ми їх не скорили.
10.
Тридцятих кінець, вже тридцять девятий.
Сюди Сталін приперся, диявол проклятий.
як пиріг вони ділять, ви ж подивіться.
Україну з Адольфом, лише не вдавіться!
11.
Тюрми забиті, в Магадан ешелони.
В Воркуту ще шикують українців колони.
-"Дай кушать, мамаша, холодной дюже вітер".
-"Щоб тебе вже москалю, злий задув вітер!".
12.
Опричники всюду, червоні зірки.
На місці отому вам зробим дірки.
Забирайтеся геть, ми не кликали вас.
Оглянутись не встигли, уже "Вас іст дас?".
13.
Вже німці отут, вже ловлять свиней.
Масло, яйко давай, стріляють гусей.
Пруть фердинанди, гвалт і пилюка.
Адольф на нас суне, та німецька тварюка.
14.
Мовчать навіть собаки, завмерло село.
Що роблять Микола, Василь і Петро?
Нишком, вночі, вони зброю шукають.
Змазують маслом, в криївку ховають.
15.
Три автомати, кулемет, ППШ.
Як місяць зійшов, братва ця знайшла.
Дві сумки патронів, ящик гранат.
Заховали в криївці, нам німець не сват.
16.
А як прийшов час, це було на Покрову.
Над дверима на щастя прибили підкову.
Пішли воювати, начувайтесь поганці.
У сотні у Крука, вони стали повстанці.
17.
На завдання завжди вони йшли разом.
Васильі Микола, разом з Петром.
Ешелон під укіс, чи десь на гілляку.
Підвісити треба яку комуняку.
18.
Поліцая убити, є потреба в розвідці.
Завжди вони разом сиділи в засідці.
Були нерозлучні, товариські ці друзі.
Страх наганяли цілій окрузі.
19.
Днини одної Крук визиває.
-"Звязкового зустріти, хто бажання з вас має?"
Зголосились всі троє, треба одного.
Василя він відправив по того звязкового.
20.
До села він підходить, "Хальт! Хенде хох!"
Німчура проклятий, щоб в утробі ти здох!
Гранату він кинув, вогнем з автомата.
Полива він жандармів, вам буде розплата.
21.
Закінчились набої, Боже прости!
Останній у скроню, Ти його не суди!
Двадцять жандармів поклав він і край.
Не пхайтесь сюдт ви - повстанський це край.
22.
Аж бісивсь комендант, скреготав аж зубами:
"Сидіти вам треба біля рідної мами!
Центр вимагає ловити повстанців.
А ви тут розвели бандюг-сіроманців".
23.
"Де їхня база, хто їм помагає.
Де сотник Крук, Берлін вас питає!".
Лиш блима очима жандарм головний.
"Спаси і помилуй, Боже святий".
24.
"Піду сам я до лісу, приведу на мотузці.
Сам сотник Крук буде в мене в кутузці!
Бери своїх гицлів, до лісу підемо.
Завтра раненько там повстанців знайдемо!".
25.
Ще туман не осів, вже гуркочуть мотори.
Сунуть до лісу німецькі потвори.
Дві машини піхоти, броневик, легковик.
Але певно повстанці зроблять ім пшик!
26.
Різонув з кулеметів по них сотник Крук.
Лиш гільзи летять, лиш чути стук-стук.
Вже машини палають, а де ж легковик?
Де ж той комендант? Щось швидко він зник.
27.
"Швидше до мвста, шепоче "Майн Гот".
Хай з Круком воює підлеглий мій Скот.
Де на голову мою взялась ця країна.
Це не Дойчланд є мій, це Україна!".
28.
Вертають жандарми, побитий як пес.
Майор отой Скот, ніби з пекла воскрес.
З мундира лахміття, злий як той вовк.
Ніби хто ціпом три години йго товк.
29.
"Підбирайте панове гранати і зброю.
Вона нам знадобиться, заберемо з собою.
Може ще хто полізе. захоче у гості.
То приходить нехай, натовчем йому кості!
30.
Петро і Микола, як вони сумували.
Себе де подіти, хлопці не знали.
Ще більш завзято вони воювали.
За себе і Василя, щоб його памятали.
31.
Сорок четвертий, зміна режиму.
Танки совіцькі переходять вже Стрипу.
А сотня Крука спочину не знає.
В нових окупантів вона вже стріляє.
32.
комісари усюди, в кожній хатині.
Бійця вони бачать у кожній шпарині.
Конфісковують землю, руйнують церкви.
в колгосп ви підете, хоч не хочете ви.
33.
Нагнали на хутір вони з переляку.
Своїх горлорізів, а ти їм ще дякуй.
Жеруть все підряд, а як вони пють.
Повстанці горлянку їм швидко заткнуть.
34.
А весною в них свято, вождь народився.
Ленін той клятий, щоб він був сказився.
В неділю виходить комісар на "суботнік".
Це ніби на Крука він буде "охотнік".
35.
Дивись комісаре, щоб не був дичиною.
Як Микола й Петро побіжать за тобою.
Будеш боятьсь по нужді ти присісти.
Це герої повстанці, а не твої гебісти.
36.
"Здавайся бандіте, здавайся вже швидше".
Микола шепоче : "Підійди но ти ближче".
Сунуть гебісти, лаштуйся до бою.
Наш сотник Крук, він веде за собою.
37.
сунуть гебісти, на плечах автомати.
З пояса вних ще звисають гранати.
Вдарили хлопці ще з крісів дідівських.
Звідсіля щоб прогнати дітей цих бісівських.
38.
Сотня відходить, прикриває їх Коля.
Вогнем кулемета, щоб була у нас воля.
Відходьте друзяки, і друже Петро.
Загину я тут, передай у село.
39.
Хай свічку поставлять за мій упокій.
Комісару Петрову дам останнвй я бій.
Сімї я не маю, вона в Магадані.
В концтаборі може десь в Казахстані.
40.
Гебісти вже ближче, поранений в руку.
Реве комісар : "Поймайтє мнє суку".
Граната у лівій, кільце він зірвав.
Кільканадцять гебістів круг себе поклав.
41.
На захід, на захід вже сотня прямує.
Як пробитись у Польщу, Крук метикує.
Всюди заслони, московські застави.
По селах вкраїнських видно заграви.
42.
Опричники палять українські хати.
Берія, Сталін - це наші кати.
Як пробитись на захід, не попасти в облаву.
Провідник знадобиться, обійти щоб заставу.
43.
Приведу я його, зголосився Петро.
Піду я у Жабє, це я знаю село.
Ви туту чекайте, до ранку на мене.
Як не вернуся рушайте без мене.
44.
Хоч як він не крався до крайньої хати.
Посіпаки зловили, давай катувати.
Кованим чоботом били у спину.
Чули собаки, свою чули силу.
45.
А сотня чекає, чекає до бою.
Думає сотник, що сталось з тобою.
Вже почало світати, рушаємо браття.
Хай нам допоможе козацьке завзяття.
46.
Закордонні частини,притулку шукають.
Чи знайдуть його де, цього не знають.
Осідають де можна, хто в Мюнхені, в Штатах.
А Петро наш повстанець, животіє на нарах.
47.
Пройшов табори він, гебіські катівні.
В країні отій, де були ми всі рівні.
Було ще заслання, але він не скорився.
Повернувся назад, він тут оселився.
48.
Він дожив до свободи, він лишився один.
Бійців його сотні забрав часу плин.
Не дожив сотник Крук, на чужині спочив.
Петро не шкодує, не марно він жив!

07.04.2003.              Тернопіль.

1.
Слобода закінчилась, подушне плати.
Вже три дні на тиждень на пана роби.
На що мені пан, той останній злодюга.
Піду я на Січ, буду там козарлюга.
2.
Казав так собі якийсь парубійко.
На Січ він майнув, панських коней взяв двійко.
Міняючи коней скакав день  і ніч.
Не побачив він доки на обрії Січ.
3.
Прийняли його у курінь гетьманський.
Козак він вже є, не попихач є панський.
І вчить його старший варити куліш.
Шаблюку тримати, і кидати ніж.
4.
Собор і сваргу, і гопак бойовий.
Опановує хлопець, козак молодий.
Вчиться він також стріляти з мушкета.
Щоб турок і пан не робили бешкета.
5.
Два роки в науці минуло як день.
Козак всього вчився, не був він як пень.
Вже козак повноцінний, пора вирушати.
В похід закликають турка рубати.
6.
Поголивсь у неділю, сходив він на службу.
Вдячно вклонився він браттям за дружбу.
Взяв шаблю у руки, оселедець запяв.
Мушкет на плече, ще й олова взяв.
7.
Зібрались на площі, загув тулумбас.
Господи-Боже, щоб в поході нас спас.
Оглянувсь він на курінь, на дніпровський туман.
"На байдарки сідайте!", заклика отаман.
8.
Посіда на байдарки, помолились раненько.
Попливли по Дніпру, до моря швиденько.
Плили лиш вночі, а вдень  в очереті.
Сиділи тихенько наче в секреті.
9.
Вони вже у морі, проминули лиман.
Раду скликає кошовий отаман.
-"Бачу галери, наче ті чорні круки.
Готуємо браття абордажнії крюки".
10.
Цілий день так ішли, аж мязи стогнали.
Поки ніч не настала - тоді наздогнали.
Лізли вверх на галери, турок крикнув "Шайтан!".
В своїй аж каюті проснувсь капудан.
11.
Парубійко наш славний він всюди встигав.
На палубі перший він голови тяв!
Котились до долу, стріля із пістоля.
Всміхалася хлопцю козацькая доля.
12.
Золото,срібло давай на байдарки.
Турків із трюмів витягайте за барки!
Давайте на рею капудана-башу.
Товариство вас просить і я вас прошу.
13.
Так говорив наказний отаман:
-"Убитих ви браття загорніть у саван.
Поміч подайте пораненим ви.
Все, ми відходим, підпалюй борти!"
14.
Горіли галери, було в морі багаття.
Що ото значить козацьке завзяття.
Горіли завзято корма і вітрила.
Що ото значить козацькая сила.
15.
Назад ми вертаєм на матінку Січ.
Здобич хороша була цьогоріч.
Принесли в казну ми і грошей і славу.
Почує султан про козацьку державу.
16.
Підпливають до Січі, погана там звістка.
Стала в горлі султану козацькая кістка.
Кримські татари, якийсь Берендей.
Знову в поході, знов нищить людей.
17.
Заграви по селах, палають поля.
Аж стогне і плаче вкраїнська земля.
Поради немає, козаки ми є браття.
В Кафі прийдеться розпалити багаття.
18.
А турки захланні. все ловлять людей.
Ясира збирають, вбивають дітей.
Людей вони вяжуть як тую худобу.
Щоб хану своєму пакувати утробу.
19.
З байдарок на коней і без зупину.
Скачуть за ханом, дихають в спину.
Лицарі славні, отаман кошовий.
Скаче із ними  і козак молодий.
20.
Плачуть дівчата, худоба реве.
Свист нагаїв - переправа іде.
Поспішають татари, тупіт і стогін.
Але що це за звуки. що це за гомін?
21.
Це коні козацькі, червоні жупани.
Чуєте бранці, ви ще не пропали!
Татари ревуть :  "Спаси нас Аллах!".
Але вже не поможе ім падишах.
22.
Рубають на ліво, направо рубають.
Зломаний опір - татари втікають.
Волають повсюду "Сагайдак - бей!".
Не знав з ким звязався хан Берендей.
23.
Розвязують бранців, вертайте додому.
З собою ви також забирайте худобу.
Радість велика, сльози з очей.
Хто це на аркані? Та це ж Берендей!
24.
Наш козак молодий зловив того хана.
Як трофей він забрав його ятагана.
Шаблюка та гостра, коштовна є дуже.
Добре воюй, рубай турків ним друже.
25.
Лиш блима очима - качавсь у пилюці.
Може втопим його у дніпрвській багнюці.
Краще не треба, на Січ поведемо.
Потім за нього ми викуп візьмемо.
26.
Кримський це хан - візьмем грошенят.
Аж в аулах прийдеться ловить чортенят.
Отих турків маленьких, що вже підростають.
Ятагана що точать, на коней сідають.
27.
Це було влітку, як осінь прийшла.
Святкували Покрову, аж луна лісом йшла!
За нею Різдво і Пасху Христову.
Козаки святкували, справляли обнову.
28.
За зимою весна, журавлі прилетіли.
На Вкраїну як круки. ксьондзи налетіли.
З шляхтою разом бучу нам роблять.
"В нас військо кварцяне! Козаки що нам зроблять!".
29.
Мучать людей, до смерті катують.
Думає шляхта, козаки їх не чують.
Людей садять на палю, а самі бенкетують.
Козаки не проблема, вони з турком воюють.
30.
Так шляхта казала, запивала вином.
Мала страх вона завжди перед козаком.
"То є наймити наші, бандити і здрайці".
Але часто втікали він них як ті зайці.
31.
Католики всюду, домініканці.
В нас віра правдива, ми францисканці.
А ви у нас хто? - "Схизмати, хлопи!".
Костели повсюду, руйнують церкви.
32.
Знову сотні збирають, але вже на Поділля.
Магнатам і шляхті ми зробим "весілля".
Нас як називають? Що ми лайдаки.
Покажемо їм що ми козаки!
33.
Шляхту ми тую розібєм на цурку.
Панянок заставим танцювати мазурку.
Магнату якомусь обсмалимо вуса!
А можна й продати до якого улуса!
34.
Підступаєм тихенько до якогось фільварку.
Вартового тихенько беремо за барку:
-"Цить! Не кричи!". В того вже дрижаки!
-"Матко ти Боска, та це ж козаки!".
35.
І де б ти подумав, в маєтку гетьмана!
То є певно неправда, то є омана!
З перепою вся шляхта покотом спить.
Храпака заливають. аж стеля дрижить.
36.
Повязали ту шляхту, протирають ті очі,
Пістоля гетьману навели межи очі.
"Давай злоті і збіжжя, золото наше.
На землю вкраїнську прийшов нащо ти ляше?".
37.
Розбирайте добро награбоване ляхом.
Ставайте під нашим, запорізьким ви стягом.
За спини ховався миршавий панич.
Жупан в нього яскравий ніби павич.
38.
Ховався він так, щоб козак не побачив.
Наш козак не сліпий, він швидко добачив.
А ну ж бо виходь, памятаєш мене?
Кара Господня тебе не мине!
39.
Памятаєш паничу, як ти знущався.
Насильно з дівчатами як ти кохався.
Пояснює браттям - мій це є пан.
О-но там на на дворі - його це ридван.
40.
Дайте у руки паничу пістоля.
Зараз спідкає його гірка доля.
Застрелю з пістоля, чи шаблю свою.
Я з ножен виймаю - сам його заколю.
41.
Зчепились вони і танцюють танок.
Смертельний для когось - тремтить аж панок.
Панка розрубали, бо де ж це до бою.
Зранку вставати та ще з перепою.
42.
Пройшлись по Поділлю, панів полякали.
Пани і підпанки аж в Польщу втікали.
В Московщину потім ходив наш козак.
Водив їх туди сам бей Сагайдак.

12.03.2003                  Тернопіль.

1.
А де ж то наш Король? Король ласує мед.
Збира макітри, горщики і глеки.
І ще не знає, що останній в королівстві смерд.
Його так любить, як люблять грім смереки.
2.
А ще недавно Дона не любили.
І Королю кричали всі "Віват"!
На спинах своїх короля на трон всадили!
Але Король і Дон, вони як кум і сват.
3.
Король не вірив своїм посполитим.
Він родичався з Доном, іі все йому віддав.
Король напевне думав, що смерд лиш ликом шитий.
Друзякам любим останній помаранч віддав.
4.
Законний уряд, вибраний народом.
Отим народом, що на верх його зіпяв.
Він розігнав, зате Верховним Лордом.
Князька Януку бачить побажав.
5.
А князь Янука, є вельми проворний.
В Палаті Лордів є главою він.
І вже не наш Корль, а Лорд потворний.
В Бастилії, в свій час, він там сидів.
6.
А треба було гаркнуть для порядку!
Хто тут король? Кому належить власть?
Палату Лордів розігнать спочатку,
А що король тепер? Йому набридла власть!

2005                                   Рівне

1.
Від Луганська до Львова - це все Україна.
Київ і Крим - це наша країна.
Північний сусід - розєднати нас хоче.
Єднаймося браття - нам це допоможе.
2.
На Заході в нас розквіта Закарпаття.
Будемо разом - єднаймося браття.
"Поляна квасова", "Свалява" там є.
Коньячок виробляють, Солотвино є.
3.
Виноградники там є багаті, багаті.
Люди мабуть там є до праці завзяті.
Роздирали той край і поляки, мадяри.
Будапешта їм мало - ото вже батяри!
4.
Чарівне Прикарпаття, це і гори Карпатські.
Ламалися часто списи там лядські.
Доли і гори, полонини, річки.
Озера тут є, ще й гірські потічки.
5.
Гуцули і бойки тут від прадіда-діда.
Нагло ніколи не вчіплять сусіда.
На своїх полонинах випасають овець.
Як їх хто зачепить - їм урветься терпець.
6.
На півночі Луцьк - то є славна Волинь.
Не прошеним йти? Краще вдома ти згинь!
Саме тут на Волині- УПА народилась.
Націє славна - нікому не скорилась.
7.
Багатий цей край на діброви, ліси.
Окупанти хотіли когось там знайти.
Місто це славне, там Любарта замок.
Там Леся жила, що писала про Мавок.
8.
Дружнії будьмо, як два князі брати.
Василько і Данило, були як дуби.
Як місто назвати, нема на те слів.
В честь сина назвав, це місто є Львів.
9.
Вората на Захід, це місто є Лева.
Люди живуть, як всім бути нам треба.
Комуніст кричать : то бандити, катюги!
Думайте люд! Вони самі бандюги!
10.
Поділля Чарівне - Тернопіль, Хмельницький.
Шаблюку виймав там Зіновій Хмельницький.
Фортеця тут є у кожному місті.
Закваска тут наша, на вкраїнському тісті.
11.
Чернівці, Буковина, там наші живуть.
Там Черемош і Прут свої води несуть.
Край гірський - полонини, трембіти.
Ми всі українці, України ми діти.
12.
В місті отому Івасюк проживав.
Король для дружини там палац збудував.
Мабуть він до неї мав шалене кохання.
Тепер це є вуз, там проходять навчання.
13.
Цукрова столиця - це Вінниця в нас.
Мавзолей там хірурга - великий був ас.
"Лігвисько вовка", там фюрера ставка.
Не знали ви цього? Історична вам справка.
14.
Київ, столиця, більше тисячі літ.
На кручах Дніпрових стоїть як граніт.
Памятає вона біснуватого Юру.
Загарбати хан її хтів на халтуру.
15.
Муравйов, генерал, пектись йому в пеклі!
Катюга великий, не боявся він смерті.
Приказав він столицю обстріляти з гармат.
На світі вже тому вернеться в сто крат.
16.
Прилуки і Ніжин, Чернігів великий.
Там народ українці, народ не дволикий.
То древнє є місто, там Десна протікає.
Довженко був звідти, хто в світі не знає.
17.
Суми і Харків, ще з ними Полтава.
Кістьми тут лягла Мазепина слава.
Слобожанщина це, лани тут безкраї.
Танки тут роблять, печуть короваї.
18.
Черкаси і Канів, повноводна це Рось.
Це все Україна, це Київська Русь.
Там Канева гора, Кобзар там, Тарас.
Він думу гадає, все дума про нас.
19.
Шевченко Тарас, він був кріпаком.
В москаля на Аралі він служив вояком.
Повернувся до нас, в нас в серцях він живе.
І дивиться геній. як Дніпро там реве.
20.
Дальше на південь, там град Запоріжжя.
Там теж українці, теж наше коріння.
Мотри там роблять. промисловий це край.
Москалю ти чуєш? Нас ти не край!
21.
-"Русскіє зємлі, малоросе немитий"
-"дивися москалю, щоб ти не був битий.
Ми жили в Європі, а ти в лісі сидів.
Ми иали культуру, ти готове хотів.
22.
Сонячний Крим, Одеса, Херсон.
Це південь країни, це є не сон.
Це житниця наша було б ще вино.
Генсек постарався - недолуге воно.
23.
Пяниць він хотів позбутись указом.
Виноград вирубав дебільним указом.
Памятає цей край і греків і скіфів.
комуністи найбільше принесли тут міфів.
24.
-"Ісконниє зємлі!" -"де раніше бродили?
Як тут вкраїнці галери топили".
Ви зробили тут голод, чуєш москалю.
Сиди вже тихенько, бо сядеш на палю.
25.
Донецький ще край, шахтарі трудороби.
Хто це сказав що вони є нероби?
Дружнії будьмо як іх профсоюз!
Ніхто не затягне , нас ні в  який союз.
26.
Кожна тонна вугілля - платять життям.
Собі українцю ти це затям!
Що мови не знають, винуваті вони?
Єднаймося з ними - це наші брати!
27.
Скільки наших костей в аргентинах, канадах,
Мільйон українців живе тільки у штатах.
Підляшшя і Холм в сусідній державі.
Придністровя ще наше пропадає в неславі.
28.
Повертайтесь з Росії, Литви, Киргистану.
Мільйони вас вивезли до Казахстану.
Як синочок рідненький до матусі горнеться.
Україна нас прийме, хай зайдам нейметься!

Червень 2002.                    Тернопіль

1.
Чи ще десь співають отак соловї.
Заливаючись з ранку до ночі.
Збираються в вирій десь так журавлі.
Лаштуючи в вирій ключі.
2.
Чи сонце світить ще так як у нас.
І влітку гримлять громовиці.
І косами хлопці отак шурхотять.
Вкосивши худобі травиці.
3.
Діброви , скажіть де ще так шелестять.
І такі ще високі ялини.
Де гнуться тополі, ніби їм не встоять.
І де такі хащі ожини.
4.
Де садки мальовничі, мальви, бузок.
Ростуть біля хатки, криниці.
Чи забудеш той край, де хоч був ти разок.
Там клюють горобину синиці.
5.
А червона калина, де кетягами гнеться.
Цвітуть де навесні каштани.
Де ще так сонях до сонечка пнеться.
Пофавбовані, чисті паркани.
6.
Де море колосся на широкім лані.
І волошки немов би як цятки.
Як сонце заходить, немов у вогні.
Облаштовані, правильні грядки.
7.
Де як у нас шелестить кукурудза.
Верба свої гілки вмокає.
Де ще почуєш ти крик чорногуза.
І де ще собака так лає.
8.
Де гори Карпатські, Дніпро і Десна.
Де вється лоза винограду.
Де ще так рано наступає весна.
І хмара де біла туману.
9.
Де мури фортечні і блиск куполів.
І Мавка в якому є лісі.
Де чути чарівний. дівочий цей сміх.
І двійко косуль на узліссі.
10.
Де писанка, дідух, в макітрі кутя.
Димок над левадою вється.
Босоніж в порохах де так біга дитя.
І щиро дівча так сміється.
11.
Де на кожному кроці історії знак.
Де почуєш ти голос трембіти.
України не купиш, ні за який пятак.
Це в нас розуміють і діти.

17.05.2003            Тернопіль

1.
Україна, Польща, початок століття.
Держави немає, оце лихоліття.
Шифкарту у руки і в далекі краї.
Мандрували вкраїнці як ті журавлі.
2.
Дакота, Небраска і штат Кароліна.
Незвідані землі, багата країна
Брали рало у руки йдо сьомого поту.
Працювали вкраїнці, бо люблять роботу.
3.
На Вкраїні вони полишили жінок.
А також своїх маленьких діток.
Що сина не бачить- мати десь плаче.
А ти в Канзас-сіті пропадаєш козаче.
4.
Піднімали ви також Торонто, Оттаву.
Для чужої країни здобували ви славу.
Там ліси корчували, обробляли поля.
Прийняла вас Канада, як рідна земля.
5.
Щоб попасти у джунглі, у Аргентину.
Знаходили ви якусь бригантину.
Кров як водицю,комарі там точили.
Як пани кровопивці, щоб не спочили.
6.
Аделаїда, Сідней, Мельбурн, Канберра.
Вас гнала по світу клята холера.
Ви хотіли лише, лише кращої долі.
Працювали у когось ви там на полі.
7.
Це було раніше, як держави не мали.
Загребущі сусіди її роздирали.
Був шанс в українців мати державу.
Але бурий медвідь творив тут розправу.
8.
Програли державу в вісімнадцятім році.
совіти застрягли нам скалкою в оці.
А що маєм тепер? Ніби свою державу.
Але прихвостні їхні знов роблять розправу.
9.
Все повторилось, як якесь де жа вю.
Командувать лізе будь-яке парвенью.
Люди знов покидають рідну країну.
Знову щастя шукають, знов на чужину.
10.
Знову Канада, Сідней, США.
Видно вже доля в народу така.
Перемишль, Лодзь, Краків, Варшава.
Коли вже настане бандитам розправа.
11.
Вже в Ірландії треба бити худобу.
Старому якомусь пакувати утробу.
Вас вже чекають у країні Кармен.
Тра посуду помити, потрібен бармен.
12.
Ви відомі в Європі, вас в Чехії знають.
Будівельні роботи вас вже чекають.
В Греції ще мандарини, лимони.
В Франції треба збирать шампіньони.
13.
В Мюнхені треба ще робітниці.
В Кіото, Осаку- малі танцівниці.
Анкара і Стамбул, ви як ті Насті.
Хто ж захистить вас від тої напасті.
14.
Неаполь і Рим, Мілан і Палермо.
Колись це скінчиться, скінчиться напевно!
Будем в себе у дома ми хазяї.
Не потрібні нам будуть оті холуї.
15.
Де ж ти наш Лідер, славний наш гетьмане.
Повставайте всі наші отамани.
Волю окропіте, чк писав Тарас.
Усміхнеться доля, воля буде в нас.

03.02.2003                      Тернопіль.

1.
Польща, покайся, вже пора.
Пора, пора, і є нагода.
Покайся зараз, бо ще вчора.
Убили скільки ти народа?
2.
Схили ти голову, поплач.
За діток вбитих, безневинних.
Скажи в скорботі: "Нам пробач".
Аж ні, шукаєш ти ще винних!
3.
То ми є винні, тут у себе?
То ми є винні за той гвалт?
Тебе ми кликали до себе?
За що нас била?- "Бо схизмат".
4.
Навчись поваги до сусіда.
Ми гонор маєм як і ти.
Поставить хочеш на коліна.
Бо ми для тебе всі хлопи.
5.
Волинь не хоче і не встане!
Просити прощення - Польщі!
Де ти гетьмане, де Богдане?
Народим ми його собі.
6.
Поляче, друже, схаменися.
Ми європейці є, чи хто?
Проси прощення і вклонися.
І не посварить нас ніхто!

06.07.2003            Рівне

1.
Повстань, Україно, підіймися з колін.
Кровопивцям вже годі кров твою ссати
Підніміться вкраїнці, заспіваємо гімн.
Вже не сила терпіти, ім треба сказати!
2.
Це треба сказати їм вже сьогодні.
Восьминогам отим, що щупальця мають.
Треба сказати, в на сдітиголодні.
Українці ще гонор і честь свою мають.
3.
Нищить нас гідра, кров нашу пє.
Де Голль генерал, чи він у нас є.
Скільки зозуля тобі ще накує?
Бо "Ще не вмерла..." пароль у нас є.
4.
Земля українська ти мала гетьмана.
Чому у безодню тепер ти летиш?
Земля українська ти мала Богдана.
Чом тепер не народиш, чи може ти спиш?
5.
Прокинься, повстань, ти чуєш мене?
Жанну нам дАрк і меч їй у руки!
Народи її нам, ти чуєш мене.
Синам твоїм вірним дай зброю у руки.
6.
Хай веде їх вперед із знаменом вперед.
Як Симон Болівар чи Симон Петлюра.
Повстань Україно, стань наче птах.
Станем до бою, хай не мучить катюра.
7.
Як колись в Єрихоні хай сурми заграють.
Україно проснись, де ти тепер?
Хай палаци впадуть, і вогнем запалають.
Хай більше не мучить тебе той люцифер.

08.03.2003                            Рівне

1.
Чи чуєш мене, ти мій брате.
Памятаєш матері спів.
Чи чуєш мене ти мій брате.
Я до тебе приїхать хотів.
2.
Хотів заробити я грошей.
Хотів повернутись назад.
Хотів заробити на коней.
Повернутись в вишневий наш сад.
3.
Памятаєш як ти, ти мій брате.
Як їхав в чужий для нас край.
Наказав піклуватись мій брате.
Про сестру чарівну, як гай.
4.
Відмовляв ти мене, ти мій брате.
В Оттаві нема журавлів.
Писав ти мені, ти мій брате.
Що сниться матері спів.
5.
Чи чуєш мене, ти мій брате.
Як з хати зірвали замок.
Не міг я терпіти мій брате.
Як сесру безчестив совок.
6.
Чи чуєш мене, ти мій брате.
Совіта поклав я і край!
Чи чуєш мене, ти мій брате.
Як іду я в незвіданий край.
7.
Чи чуєш мене, ти мій брате.
Не співають і тут соловї.
Це сибірські простори, мій брате.
Не курличуть і тут журавлі.
8.
Чи чуєш мене, ти мій брате.
Я це лиш тепер зрозумівю
Не замінить ніхто, о мій брате.
Ні Неньки мені, ні батьків.

30.01.2003              Рівне

1.
Говорить москаль, що він наш є брат
Обдирає як липку, обдира во сто крат.
Краще вже бути мабуть сиротою,
Брататись москалю- не буду з тобою.
2.
Гонор великий вони дуже мають.
Шовіністи є всі, на нього страждають.
-"Русь єсть Россія, славянє, брати!"
-Чекай но москалю, всі, та не ти!
3.
Білоруси, вкраїнці,чехи, поляки,
Болгари, словени, серби, словаки.
В нас батько арієць, спільна в нас мова.
Слухай москалю. про тебе тут мова.
4.
Державний вже устрій словяни всі мали.
-"Ой вибачте, прошу, тебе не згадали!
Де був ти тоді, як щита в Царгороді
Князь наш великий прибив при нагоді.
5.
Ми мали свій устрій, монету, казну.
Купці торгували за встановлену мзду.
Взяти дружину за дружину собі.
Мали за честь і чужі королі.
6.
Візантія боялась,і не пхалась Литва.
Де була тоді твоя Мосвка?
Москва на мордві то красне є місто
Не лізь ти у наше, словянськеє тісто.
7.
Росія не Русь, Русь -Україна.
З міфом не лізь-це наша країна.
Рось було племя, а може це річка.
На Вкраїні у нас тече така річка.
8.
Експансія наша для тебе голото
Надія була, невдячна сволото.
Ти вмієш лиш вкрасти, не вмієш зробити.
Щастя для тебе-сусіда убити!
9.
Матір твоя то карели і чудь!
"Славяніном хочу я трішки побуть"
Ти я к дьоготь у меді, до тнас ти не лізь
Але марно казати, ти вже є скрізь!
10.
Герой у вас Невський, він тевтонів побив?
Данило поганий- з Ватіканом дружив.
Та ж Невський Сашко, під Батия він ліг.
В той час як Данило готовив батіг.
11.
Родичався він з ханом, що тут  казати.
Баскаків покликав данину збирати.
Кров азіатську мабуть згадав!
-"Що ти говориш?, що ти і не знав?!
12.
А Грозний Івасик був в вас злодюга.
Вбив рідного сина, ото вже катюга.
Опричників мав, був наче пес.
Думав мабуть вознестись до небес.
13.
Подивись ти на нього, який на гравюрі!
Словянин він є?- Азіат є в натурі!
Що ти говориш про спільне коріння.
В Європі немає твого коріння.
14.
А Пєтька, царевич, він був бузувір.
Що був він великий-українцю не вір!
"Город Петра!-це друга столиця!
Ах ти москалю, тобі і не сниться.
15.
Не сниться тобі що це місто в крові.
На козацьких кістках! -Що в голові?
Ти голову маєш, чи тільки макітру?
-Думай ти нею!, не ходи лиш до вітру.
16.
Петра Полуботка Пєтька кинув в тюрму
Віддай золото все, з чим піду на війну?
Сховав я усе, ах ти ж кровопивця.
В Англії все, України ти вбивця!
17.
Називаєшся братом, лиш як вигоду маєш.
Помогти може треба? Ти цього не знаєш.
Як ми ляхів громили, де був ти тоді?
На землю ти нашу вже прийшов по війні.
18.
Шлюха Велика Січ зруйнувала
Кістка козацька в горлі їй стала.
Чоловіком любила коня вона мати.
Зоофілкою була, що тут казати.
19.
Брати отак роблять, брат брата вбиває?
Як Авеля Каїн, Бог вас карає
На що такий брат, що не вірить він в Бога.
Показали чеченці, куди вам дорога.
20.
Другий Микола був в Європі приставом.
В наш монастир лізеш з своїьм уставом.
Як та свиня, що залізла під стіл.
Нажерлась обїдків і преться за стіл.
21.
Мову ви нашу забороняли.
"Мвлоросскім наречьєм" її називали.
Валуєв і цар укази творили.
Без нашої мови, що б ви робили.
22.
В історії новій було все без змін.
Статус кво цей зберігся без перемін.
Голодом штучним братів ти морив.
"Рєволюцію дєлать" тебе брат не просив.
23.
"Нємци плохіє, я визволитель"
Не будь ти постійно, як отой вчитель.
Хто нищив в ГУЛАЗі, хто села палив?
Німець не кращий, але й ти це робив.
24.
Фріц хоч не лізе до мене брататись
Не просить щоб тільки йому сповідатись.
Німець хоч чує за собою провину.
Компенсацію платить за кожну людину.
25.
Образив тебе я , північний сусіде?
Командувать хочеш-командуй де інде.
Будь з нами рівним, не шовіністом.
Будь названим братом, не комуністом.

червень 2002р   Тернопіль.