Нікого не тримаючи. І нікого не чекаючи...

Деякі люди йдуть з нами поруч все життя, деякі з'являються всього на мить і зникають, не залишивши і сліду. А треті продовжують снитися ночами. Однак, всі ці люди щось міняють. І як би там не було, ми міняємося. Нові обличчя, нові міста, нові зустрічі. Нові почуття і новий біль. Нові розчарування. І ти вже нікого не тримаєш, нікого не шукаєш, не кричиш навздогін "стій... залишся". Просто від твого крику вже нічого не зміниться. Плач - не плач. Кричи - не кричи. Але якщо для когось ти - перегорнута сторінка, то ти вже нічого не зможеш зробити. І тоді розумієш, що треба з цим змиритися. А потім просто надягаєш навушники, вмикаєш улюблені пісні... і спокійно сидиш та дивишся, як люди з'являються у твоєму житті і йдуть з нього. Ні на що не сподіваючись. Нікого не тримаючи. І нікого не чекаючи...