В морозну ніч таку чудову
я згадую тебе в думках.
Приходиш ти,кохана,знову
так несподівано у снах.

Зливаємось в обіймах ніжних,
тепло сердець нас зігріває,
на просторах далекосніжних
такої милої немає.

Даруєш неземне кохання,
в твоїх очах чарівних тану,
адже ти здійснюєш бажання-
любити я не перестану.

Твоя краса-зачарування! 
Щоб описати-слів нема. 
Ця посмішка,як зірка рання, 
така привітна і ясна. 

Не можу навіть передати, 
чим,моя мила,ти вражаєш... 
Але так хочеться сказати, 
що незвичайну вроду маєш. 

Цей теплий погляд,карі очі... 
Я просто тану в них,неначе перший сніг. 
Про тебе згадую щоночі 
і ласку віддаю,і падаю до ніг. 

У спогадах і чистих думках 
весь час зі мною.Завжди-твій. 
Всі квіти,ніжні поцілунки- 
для тебе,королево мрій!

Чарівна посмішка твоя
так ніжно огортає...
Єдина і лише моя-
у снах тебе вітаю.

Коли приходить вечір-ніч,
коли зірки танцюють,
торкаєшся до моїх пліч,
твої уста цілують.

Очима карими ведеш
мене у світ кохання.
Вся ласку і тепло даєш 
і здійснюєш бажання.

В обіймах ночі попливемо
у просторах жаги без меж...
З тобою разом...Ми живемо...
Ти дуже любиш ?І я теж !

У тиші нічній з тобою розмовляю:
лиш тобі одній,мила,довіряю.
Болі і образи зникають в цю хвилину,
серцем і думками я до тебе лину.
Ти відповідаєш мерехтінням зір,
але їх мовчання-голос твій,повір.
Мову ту незвичну легко зрозуміти,
якщо дуже-дуже цього захотіти.
Коли-небудь побачиш,що зірочка моргає,
то знай,що,може,милий з тобою розмовляє.

ЩЕ РАЗ ПОДИВЛЮСЯ У НЕБО...
НЕ ЧАРУЙ МЕНЕ,НЕ СМІЙ!
СЕРЦЕ ЖАЛИТИ НЕ ТРЕБА-
Я В ПОЛОНІ ТВОЇХ МРІЙ...

ЦІЛУЄ СОНЦЕ ТВОЄ ЛИЦЕ,
ПРОМІННЯМ ГРАЄ НА ОЧАХ.
ЯК НЕ ЗВИЧАЙНО ВСЕ ОЦЕ,
ЩО ТИ У МОЇХ СНАХ.

ЩО ПОЛОНИШ ЗАГАДКОЮ,
СВОЇМ ТАЄМНИМ ШАРМОМ
І ,НАЧЕ, ШОКОЛАДКОЮ
МАНИШ МЕНЕ ЗАДАРМО.

Чому наш біль ніхто не розуміє
й ніхто сказати не посміє:
"Я згоден...Так,давай разом
любити,мріяти,літати!
У смутку радити,допомагати
і кожну частку відчувати-
биттям сердець щоденно співпадати...
І цілуватись кожен день і ніч..."
Лишається на це надія і старання,
що все-таки повернеться загублене кохання.

Я так хотів би бути
весняним вітерцем:
тепло твоє відчути
і заглянуть в лице.


Як сонячний промінчик
торкнувся і побіг,
узяв би вушка кінчик
і лоскотав до ніг.


Легенько обнімав
твоє тендітне тіло
і ніжно цілував усе,
що мені мило.

Ласку і кохання
віддавав до краю...
Любов не є остання-
тобі її бажаю.

Лиш ти не відвертай
свої карі очі,
просто уявляй
такі шалені ночі.

Твій погляд-у небо весняне,
де вітер хмаринки несе,
а серце моє полум"яне
сказати так хоче усе.

Краплинами дощ застукоче,
навіявши ноти сумні...
Я вірити зовсім не хочу,
що ти не віриш мені.

Часто вночі доторкаюсь
до теплих твоїх долонь,
в карих очах забуваюсь,
що спалюють,наче вогонь.

І знову ти щось згадаєш,
читаючи мої слова.
Напишеш:"Нащо страждаєш?
Крутиться від мрій голова".

Так,я хочу тої каруселі:
ловити погляд твій,
бачити тебе таку веселу...
Не скажеш мені:"Стій!"