Подвиг

P.S: вірш складається з трьох частин.

Частина Перша. «Герой»

Ось він іде, герой Вітчизни

І він заплямлений в крові,

Для нього все життя скінчилось,

Бо він боровся на війні,

На Другій світовій війні.

На  жаль, про нього всі забули,

Бо роки швидко ці пройшли,

А він Герой іде сумлінно

До мрії, щастя і мети.

Він так боровся за свободу,

За вільні погляди й думки.

Він просто хтів, щоб люди жили,

Як пани власної землі,

Щоб ті кордони були вільні,

Бо він заради них лив кров,

Поклав він там все тіло, душу,

Надію, віру і любов.

Він зараз постарішав, трохи

Та мрія в ньому ще живе,

Що наш народ ще вільний буде,

Що ланцюги він розірве.

І крає серце йому й досі

Оті набридливі, сумні

І гордовиті, і брудні

Усі ті люди-депутати,

Що так сумлінно йдуть до влади,

Забувши подвиги усі,

Забувши зовсім Україну,

Яку кохаєм ми так сильно…

Частина Друга. Народ

О мій народе, ти Герой!!!

Я можу щиро поклонитись

Тобі за те, що пережив,

Тобі за те, що ти там вижив

У тому пеклі крові й болю,

Що різало тобі долоні,

А ти тримав у руках меч,

Обороняючи дитину 

Отую юну Україну,

Що сльози ливши, колисала

Дитину малу і співала,

Попри усі ворожі думки,

Попри усі страшні малюнки,

Що малювала тобі доля,

А ти тримала в собі волю.

Я дякую тобі за все:

За те що зміла сміло впасти

І так же сміло підвестись.

За те, що ти така прекрасна

«Моя Украйна, моя..».

І знаю я тепер, що подвиг 

Це дещо більше, ніж краса,

Це щире серце й почуття.

Це мрія спільного народу,

Що вільно йде до перемоги,

Крізь натовп, голови, пітьму,

Крізь крики жалобу й вогню,

Іде пекельно проти всіх,

Іде за мрію крізь усіх,

Бо ми є справжні українці,

Чиє кохання титанічне

І воля пламенна, одна,

Бо весь народ її чека.

Частина Третя. Кінець.

І на останок я скажу,

Що не забуду ні на хвилю

Про вічний подвиг смілий

Моїх отих прадавніх предків,

Що починаючи з Мазепи,

Франка, Українки, Шевченка

І невідомого Солдата,

Чия душа зазнала втрати,

Стояли чітко на своєму

Заради нас, заради Неї,

За ради неньки України,

Чия соборність незалежна,

Бо боротьба була пекельна,

За ті щасливі миті долі,

Що зараз ми живем на волі.

Собі ж даю я обіцянку,

Що не покину Батьківщину,

Що зроблю я її щасливу

На довгі дні, на довгі роки.

Розкриють очі всі пророки,

Розквітне моя Україна

І запанує щастя й світло

І моя мова українська,

Моя найкраща і тендітна,

Моя співуча і рідненька,

Тоді розправить крила й Ненька!!!

Суспільна думка

Кожен день в нашому житті суспільна думка створює нові перешкоди. І як би хто не казав, шо він не звертає уваги на інших та насправді ми всі знаходимось під її тиском. Та й помилки деякі робимо через сором бути висміяним або засудженим іншими. Скільки разів ми відмовлялися від своїх цілей, бо соромно бути не таким як інші, в плані краще навчатись або розмовляти на українській або зустрічатись з хлопцем, якого не визнають твої друзі, подруги. Часто ми боїмось цього, хоча намагаємося бути в очах інших сильними і незалежними. Та невже ми можемо зруйнувати своє життя лише тому, що друзі скажуть фрази по типу «Та ти що», «Це ж не модно», «Ну ти й затич» (нововіяна фраза, яка скидає сильних людей з їх дороги) або «Та твої хобі не актуальні» і т.д. Суспільна думка… Невже вона така важлива, важливіша за особисте щастя і мету?! Та насправді вона так вжилась в наше життя, що ми її навіть не помічаємо. Ми вибираємо яку музику нам слухати і не вибираємо попсу( бо це «не модно») і не вибираємо Козловського, а це все суспільна думка, надиктована іншими, не вдягнемо порвані колготи, бо ми будем вважатись бомжами. Раніше суспільна думка була набагато вагомішою, наприклад жінки не мали рівних прав з чоловіками, бо це вважалося вульгарністю. Чому? Бо якась слабка, впливова жінка не могла цього робити і ввела таке правило?! Та ми й самі, коли не можем щось зробити швидко здаємось. Я мабуть ше не зустрічала в своєму житті людину, яка б насправді не зважала на руйнівну суспільну думку. Всі ми якимось чином залежимо від неї. Хто ж в змозі зламати її?!

В мені муштрується характер

Із кожним днем і почуттям.

Я знаю, певна, що я сильна

І не здолання для буття.

І що ховається в мені

Ще не відкритий новий світ.

Він волелюбний і крихкий,

Але чудовий, наче міф.

Тебе вже почала читати,

Але не знаю сторінки,

Тому по черзі відкриваю

Я кожну букву, слово, вхід.

І не зважаю на таблички

Із заборонами й думки

Свої я вільно викладаю

Під небом,  в полі від руки.

І не засмучуюся я,

Якщо негода застає

Вона мені допомагає

Пізнати світ і всю себе,

Відкрити грані й таємниці,

Які заховані в мені,

Щоб я могла неначе птиця

Злетіти в небо не у сні,

Летіти справжніми думками,

Щоб я була вже нездоланна,

Щоб крила вільно відчувати

І біля сонця спочивати.

Україна

Що для мене Україна?

Край землі чи цілий рай?!

Небо, зорі, сонце, поле,

Майбуття думок, печаль

Чисте море, гори, співи,

Файний колорит мотивів.

Чи це все ж таки одна,

Та єдиная земля,

На якій я народилась

І яку прославлю я.

Це для мене люди,

Хоч не україномовні всюди,

Та вони такі єдині

В цілім світі, в Україні.

Я люблю твою пшеницю,

Запах квітів і роси,

Я люблю твій захід сонця

І задумливі пісні.

Я люблю твій кожний клаптик

Незбагненної землі.

Ти для мене наче мати,

Моя ненька і донька.

Ти мій янгол-охоронець,

Моя мрія і весна.

Я тебе обороняю,

Ти ж для мене відкриваєш

Свої струни чарівні,

Кожен день даруєш казку

І веселії думки

Про майбутнє і минуле

Про птахів і про людей,

Про усе, що в світі  лине

До очей твоїх , дверей.

І за це усе кохаю

Я тебе безмежно, мила.

Ти для мене є єдина,

Моя рідна Батьківщино.

Мій світ, в якому живу я

Пливе в далеке майбуття

У ньому я забуду всі страждання,

Всі прикрості, розчарування.

У цьому світі я літаю,

Подібно ластівки; сліпа я,

Бо це неправда, це лиш світ,

Який створила я сама.

Він так потрібен для життя,

Життя, в якому полетиш,

Життя, в якому ти проснешся

І не побачиш своїх сліз.

Я лиш побачу у вікні

Долоні світла і любові

Та сонця проміні чудові.

І сколихнеться знов душа.

Я все забуду, я твоя

Я знов твоя, моє дитинство,

Я повернулась, я вже тут,

Але ж це сон!

О як шкода, що тут не можу жити я!!!

Іноді

Іноді здається,

Що не подолаю мури,

Що не зможу жити

У таких тортурах.

Іноді я плачу,

Бо кричати важко,

Іноді сумую,

Все тому що страшно.

Та я знаю певна,

Що на крилах лину

До зірок чудових,

Де живе ся мрія

Та яка далека

І така чудова

Моя мрія мила,

Як вінок лілова.

Я лечу до тебе

Кожен день іду,

Впевнено і сміло

До зірок й вогню.

І крокую важко

К сонцю ідучи

Тільки б не згоріти

І дійти мети!!!

***

Ну вот опять

Темнеет снова

Я так хочу к тебе не скрою,

Я так хочу тебя обнять

И нежно за руку держать,

В твоих обьятьях угасать,

Хочу в ту ночь, когда мы были

Одни среди камней и пыли

Глаза твои меня ласкали

Мы шли дворами и терялись

И фонари светили тускло,

И знали мы что будет утром...

Я так хотела быть с тобою,

Тогда хотела жить мечтою.

Сейчас скучаю километры

И между нами сотни метров.

Твой талисман всегда со мною,

Мой стих теперь всегда с тобою.

Тебе дарю я всю себя

И знай: Я вечно жду тебя!!!

I need to fall out of love with you, but I can't. It's very hard...

 Життя - це проблема, яку повинні вирішувати ми.
Життя - це відкриття.
Життя - це перегони за щастям
Життя - це безодня невідомого.
Життя - це виклик.
Життя - це вічна боротьба (багато років не відходила від цієї теорії)
Життя - це радість.
Життя - це біль.
Життя - це гра.
життя — це завжди велика обопільна праця
життя - це дерево що зеленіє вічно!
Життя — це не дорога до щастя, щастя — ось дорога життя.
Життя — це супермаркет, бери що хочеш.
Життя - це не тире між двома датами.
життя - це річка, яка тече сама по собі, і нічого змінити у цьому не можна (але я з цим не згодна)
Життя-це не рівна дорога, а складний шлях, який складається з перешкод та проблем.
Життя - це гра, сюжет гавно, но графіка прикольна ...

Ось що кажуть люди, різні люди про життя та його суть:

Життя - це значить зміни.
„Те, як ми живемо, віддаляє від нас те, заради чого ми живемо”. - Мартін Лютер Кінг (1929-1968), поборник прав людини.
життя - це одвічна любов.
Життя - це ЛАЙНО!!!!!!

ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ!!ЖИТТЯ-ЦЕ ЗДОРОВО!! (я думаю це логічний кінець мого маленького дослідження)