Про зміни..
- 02.02.11, 09:25
Святослав Вакарчук
холодний вітер, вечоріє
в твоїх очах лише надія
в моїх очах лише бажання
лиш не розбий моє кохання
і не порань, убережи
вірний шлях ти покажи
а як не можеш – то пусти
не дай лиш полетіти в вир
у вир страждання, болю й сліз
лиш поясни чому не зміг
чому впустив
чому мене ти відпустив…
порожня чашка на столі
вже випита давно
коли були ці ясні дні
коли була любов
як весело тоді було
іскра горить в очах
солодке пили ми вино
там високо в горах
ми були там на висоті
на піку почуттів
та зараз я на самоті
вогонь уже зітлів
що з нами сталось?
де пропало палке те почуття?
із нами гралось
і кохало жорстоке те життя
нема тут винних
переможці також відсутні тут
нема щасливих
лише очі хепі енду ждуть
що це було - це боротьба
за сміх, за радість , за життя?
цей бій програли ми на жаль
та пам'ятай, лиш памятай...
вечірнє сонце, синє небо
а закохатися так треба......
душі так хочеться літати
так хочеться опору мати
щоб впасти й знову підійматись
та не самій, уже удвох
і серце тільки тьох та тьох
щоб було кому порадіти
за твої успіхи й не сміти
образити чи зачепити
за живе, таке раниме
о, якби я цього хотіла!
та це всього лиш казка
мовчи, прошу будь ласка
нема кому сказати
нема із ким мовчати.....
Найкращий спосіб довести дурню, що він не має рації, - дозволити йому вчинити так, як він вважає за потрібне.
Д, Біллінгс