Відлітають у вирій птахиТа жовтіють дерева й трава,Ледь тихіше стає навкруги,Тільки вітер сумне щось співа...Мов метелик, в останній політ,Відірвавшись від рідних гілок,Робить крок у незвіданий світТа кружляє пожовклий листок....Вітер крила йому дарувавНа короткий політ до землі,Він ніколи ще так не літав,Бачив лиш, як летять журавлі...

Якщо світ душею убогийЧи поможуть йому статки?Чи поможуть лінивому ногиШлях почати новий спочатку?Якщо світ душею хворийЧи поможе здоров’я фізичнеЖити так, щоб без біди і горя?Чи не в душі щастя та муки вічні?Якщо світ душею незрячийЧи поможуть йому очі зрячі Розпізнати від чого хтось плаче:Чи від щастя, чи від невдачі?Якщо світ душею мертвий,То для чого він тіло годуєІ приносить собі все в жертвуЙ піраміди з відходів будує?Чи не краще душею жити,Від недуг її берегти різних,Зрячим бути...

Читати далі...

Хтось каже, що не вірить зовсім в Бога,А я не зовсім можу вірити в людей.У Бога є закони, зрозуміти є їх змога,А у людей лиш божевілля основна з ідей.В людей мільйони ідолів, богів, кумирів - Від туалетного паперу до фашизму й комунізму,Воюють то за гріш, то за ідею жити в мирі,Хворіють на авось й фанати правового нігілізму.Закони їм потрібні лиш для того, щоби обходитиІ часом чимось люди схожі на тупих мажорів,Яким здається - на дорозі можна все робити.Є тільки газ(!) й продажні судді й...

Читати далі...

Життя - воно таке неоднозначне,Приблизно десь таке, як слово "може":Як невідоме щось ймовірно-необачнеЙ на силу непоборну часом воно схоже.

Світ ненаситний по природі -Ми всі одні для інших корм,Тут кожен може стати при нагоді Поживою|їдцем для різних форм.Тут, щоби жити - треба їсти,Спочатку ми, а потім нас з’їдять."Все безвідходно!" – кажуть оптимісти.А песимісти невдоволено триндять.

Давно не бачились з тобою,Хоча я зовсім не скучаюЗа прохолодою сирою,Назустріч ще не поспішаю.Та знаю ти вже недалеко,Скоро зустрінемося зновуНа території без спеки,Під монотонну злив промову.Ти запалаєш знов багрянцем,Світ в жовті фарби розмалюєш,Потішиш листопаду танцем,З листям і вітром потанцюєш.Аж до не хочу покружлявши,Все вкриєш килимом яскравим,Знесилена від танцю впавши,Зимі віддаш кружляти право.

Я прожив до літ дев’яностоІ напевно пора сповідатись,У житті не бУло так все просто,Як могло дуже часто здаватись.Я хотів би не помилятись,Не робити синців собі й іншим,Але часто не міг розібратись,Що є краще, а що є гірше.Наробив я помИлок багато,Суть хотів би їх розібрати,Вони десь поміж тим, що хтів матиЙ поміж тим, що було слід бажати.Я просив для дітей достаткуІ здоров’я просив для них в Тебе -Так і є, у них з цим все в порядку.Та, на жаль… це не все, що їм треба.Із достатком...

Читати далі...

Сплю вночі, щось у спину тисне,Повертаюсь з спини на груди,На спині щось не надто корисне Для спання в сні від сну мене будить.За плечима крила два великихРозправляється для польоту,Піднімають над світом безликим,Що згубив десь свої всі чесноти…Мене в світі цім ніщо не тримає,Крила нЕсуть в незвідані далі,Де веселкою світ інший сяє,Де нема лицемірства вуалі…Світ цей десь у глибинах душевних -Там любов, надія і віра живуть…Я лечу, долітаю… та сон цей непевний…Пробудився, подушкИ в спину...

Читати далі...

Вдих… видих… пауза між ними..На паузі виразні більше квітів аромати…На паузі помітне навіть щось ледь зриме,Що в поспіху не роздивитись, не впізнати…Життя вдихнувши, розпізнати требаСмаки та аромати справ і почуттів,Щоби втекти від пекла, дотягнутися до неба,Щоб сенсу більше та щасливих більше днів.

Після ночі щодня завжди Не лінується сонце вставати, Темноти розвівати сліди,Всім тепло своє дарувати…Після дня воскресають зоріТа у небі яскраво сяютьМаячками в темному морі,Нам далекі світи відкривають…Після спеки дощ все ж піде,За дощем знову сонце засвітить…За законом життя все будЕ:Осінь, зима, весна, знову літо… Буває в суєті зникає простота,Тьмяніють фарби та смаки тускніють,Згубитись можуть сенс й життя мета,Як не мов сонце вони світять й гріють.