Після спеки дощ все ж піде,

Буває в суєті зникає простота,
Тьмяніють фарби та смаки тускніють,
Згубитись можуть сенс й життя мета,
Як не мов сонце вони світять й гріють.

О наївне "святе" лицемірство,
Робиш все, щоби білим здаватись,
Хоча часто спроможне на звірство
І при цьому усім посміхатись.

Любиш фрази з Святого Писання,
Прикриватися ними ти любиш -
На словах цих чітке зависання:
«Не суди і судимим не будеш».

Ти на гріб побілений схоже
Всередині з трупом зігнилим.
Знай! Писання судити теж може -

Знайоме відчуття – щось має написатись,
Щось між думок і почуттів лишає супокою
Та хоче прорости і ввись піднятись,
Щось тліє в серці ледь помітною іскрою…

Можливо щось несказане, а може щось забуте,
Незроблене… чи ненаповнений це змістом час
Шепоче тихим голосом, котрий ледь чути:
«Життя, буває, просто так іде від нас,

Минає й не лягає ні на справи, ні на пам’ять,
Проходить вхолосту, відходить просто так,
Під рівний стукіт серця рОки тарабанять
Й просто зникають, як годинника тік-так…

Буває, що життя лишає щось у цьому світі,
Порожній простір заповняє певним вмістом...
Як добрі наповняють  світ цей справи-діти -
На рай стає світ схожий з добрим змістом».

Моє життя проходить через мене:
Вітру подихом, сонця променем,
Небом зоряним, лугом зеленим,
Почуттів і думок живим струменем…

Моє життя проходить через мене:
У завтра незнане новими кроками,
Стуком серця, теплом у венах,
Страв смаками, подій уроками.

Моє життя проходить через мене
Вдихом, видихом, квітів запахом,
Тиші спокоєм, ритмом шаленим,
Цінним скарбом та різним мотлохом.

Життя іде крізь мене в нікудИ:
Часом правдою, десь оманами;
Десь в душі залишивши сліди
Пекла, раю; чи просто  ранами.

Безмежний простір і безмежний час,
Якщо тобі здається, що це все твоє,
Що ти завжди, усюди та у всьому ас -
Загрався ти і винен не круп’є.

Високі ставки робиш, але світ не казино
Та сподіваєшся на те, що пощастить.
П’янить тебе зухвалість, як вино,
Здається твій джек-пот - ще тільки мить…

Забув ти зовсім, що ти просто гість.
Квиток у світ - це не на власність акт.
І незалежно від видовища, ролей чи місць
Нам доведеться вийти звідси і це факт.

Тут на короткий досить час усі і все:
Прийшли, пішли, нічого не забрали.
Якщо хтось звідси щось і понесЕ,
То тільки пам’ять, совість і за вчинки бали.

Нічна дорога і вогні машин
Мов вогняна ріка, яка тече кудись:
Комусь додому, а комусь у Рим -
Є думка, що дороги всі туди зійшлись.

А завтра знову бУде день новий
І подарує сонце світла та тепла потік,
А може дощ із хмари проливний
Всім подарує воду – життєдайний сік.

Потік новин розкаже правду і брехню,
Потік людей знов поспішати кудись буде,
Багате та обмежене в чомусь меню
Потоки ззовні знов запропонують людям.

Відкриється вухам нова доріжка звукова
І новий кінофільм покаже очам світ…
Вночі у снах сама сформує все це голова:
Свідоме, підсвідоме, трафік в сотні гігабіт .

Потік любові зсередини буде зігрівати,
Можливо потік гніву обпече чуть-чуть,
Потік надії буде мрії дарувати,

PS Замітка напевно тимчасова... слухав музику і написалося...

На сайті я тут давно, але недавно мені попався мій ніковий близнюк, який тут ще давніше за мене. R_

А Вам тут траплялися близнюки з ніками схожими на Ваш?

PS ну на всякий випадок скажу, що це не я, якщо хтось не зрозумів

Таке складне питання віри і побожності
У тих, що все робили по уставу фарисеїв,
У книжників, що знали Тори усі тонкощі,
В знавців Законів Мойсея садукеїв.
 
Для них Бог у рядках Святої книги розчинився
І став таким, що не відчути й не торкнутися,
Десь зник… та статус слуги божого лишився -
Він прибутковий і його би не позбутися…
 
Чому б грошей собі не заробити,
Якщо є попит - мить не можна упускати
І тридцять срібників в кишеню положити…
Бог все влаштує, гроші Юда і за зраду може взяти…

Таке велике прагнення зрівнятися із Богом,
Місця від Нього справа й зліва заказати б
І там сидіти би й судити усіх строго…
Що до таємної вечері ще апостолам бажати?

Десь загубився Бог серед Писання,
Його не видно зовсім із людської висоти,
Якщо Його прикрили слави і грошей бажання…
Він учням ноги вмив, а далі на Голгофу хрест нести…

Ми часом в свого віримо  божка чи Бога,
Як фарисеї, садукеї, книжники чи Юди,
Нам ближче до престолу би і більш нічого -
Буваєм часто, як людиська… деколи, як Люди…


PS Навіяно різними тут замітками