Запрошую у мандрівку.

Хочу порекомендувати любителям гірських піших походів, велотуристам, прихильникам сімейного туризму цікавий і неважкий маршрут. Я не претендую на досконалий опис маршруту, оскільки мені не вистачає для цього базової інформації. Це скоріш за все просто переказ пройденого, трохи проілюстрований, та деякі рекомендації, які я дозволю давати з огляду на власний досвід. Ну, ходімо...

Марштут назвемо так: Кевелів - Чорногірський хребет. Назва досить умовна, оскільки в кожному випадку вихід на сідло під Петросом не може бути кінцевим пунктом походу. Звідси маршрут можна продовжувати у різних напрямках, про які я згадаю пізніше.

В першу чергу слід відзначити одну оригінальну та привабливу сторону маршруту, - він увесь проходить старою військовою дорогою з невеликим  ухилом. Ця властивість маршруту означає його придатність для мандрівок туристам із малими дітьми, початківцям, людям з надлишковою вагою та просто для людей, які сумніваються у своїй спроможності здійснювати гірські походи. Абсолютно придатним цей маршрут є для велосипедистів, а про інші способи подолання маршруту я говорити не буду, оскільки їх не вітаю. 

Крок за кроком. Кевелів,- присілок села Ясіня Рахівського району на Закарпатті. Дістатись до нього можна залізницею (не радив би) та маршрутними автобусами, які курсують з регулярністю в годину. На початку маршруту слід зареєструватись на КПП, оскільки наш маршрут проходить Карпатським біосферним заповідником. За вхід знімається плата - 20 гривень з дорослого та по 10 - з дітей. Також окремо знімається плата за установку наметів та за розпалювання вогню (це ніби як дрова вам продають). При цьому персонал намагається зняти не разову, а поденну оплату за вхід до заповідника. З огляду на це раджу продумати свої відповіді на запитання працівників КБЗ. Не забудьте взяти квитанцію про оплату. При собі слід мати особисті документи, принаймі вони повинні бути у старшого групи.

На маршруті. Перші п"ять кілометрів маршрут проходить вздовж чудового бурхливого потоку Кевелів, кілька раз його перетинають мости. На першому та другому кілометрі маршруту обладнані місця для стоянок з невеликими притулками та джерелами питної і мінеральної (сірководневої) води. Дорога йде мішаним лісом у якому переважає смерека. До потоку впадає чимало дрібних потічків - водограїв, які милують око та слух. Найбільший із них - Головник, який перетікає чарез дорогу, а вище неї сам собі змайстрував водоспадик.

Відразу зазначу, що кожен кілометр дороги позначений стовпчиками, що дозволяє контролювати рух маршрутом. Правда, після одинадцятого кілометра стовпчики зникають, хоча маркування маршруту присутнє вздовож усієї його протяжності.

 В кінці п"ятого кілометра облаштоване місце відпочинку, після якого дорога відходить від потоку і заглиблюється в ліс.

Лісова дорога іде серпантином, перетинаючи схил у різних напрямках і оточена деревами-гігантами висотою біля тридцяти метрів. Розміри яворів, ясенів, буків, ялиць та смерек просто вражають. Повітря наповнене якимось невловимим ароматом свіжості, якого я ніколи досі не зустрічав, і яким хочеться ще і ще насолоджуватись. Покажу лиш одне дерево із дрібними підсусідками.

Зрідка у зворах відкриваються краєвиди.

Для нас мандрівка п"ятикілометровим лісовим відрізком склала величезну насолоду.Ми не упускали можливостей пороздивлятись дерева, рослини та інші цікавинки, що й радив би робити усім.

А трапляється там усього немало, у тому числі й рідкісні червонокнижні рослини.

В кінці десятого кілометра дорога виводить мандрівників на полонину Менчул, де можна поспілкуватись із пастухами, які на ній літують, та поласувати делікатесними молокопродуктами. Не уникайте такої можливості. За гостинці прийнято пропонувати плату, хоча вона не конче буде прийнята. Після невеличкого переходу ви потрапляєте на закинуту колгоспну господарку, яка в разі негоди може стати хорошим притулком та місцем ночівлі.

Ще один невеликий перехід лісом і ви потрапляєте на наступну полонину де є стаї та колиби, вище яких знаходиться біостаціонар. Далі дорога йде північно-західним схилом, звідки мали б відкриватися чарівні краєвиди на Близниці, але нам такого щастя не трапилось.

У двох з половиною кілометрах від біостаціонару є колиба та місця відпочинку. Проходячи крізь зарослі вільхи, ялівцю та відриті місця, дорога виходить на перевал, звідки відкриваються фантастичні за своєю красою краєвиди понад полониню Рогнєска. Нам таке щастя усміхнулось у дуже обрізаному вигляді.

 

Практично кожен десяток метрів, пройдений понад Рогнєскою відкриває нові краєвиди та матеріал для любителів пофотографувати. Для тих, хто за хорошої погоди захоче піднятись на вершину Петроса, буде вказівник. Дуже радив би усім. З вершини одного із українських двотисячників відкриваються чудові краєвиди на Мармарош, Рахівські гори, Свидовець, Центральні та Північні Горгани, Чорногору та Південні Горгани. Якщо ж погода чи інші обставин не дозволяють цього зробити, то похід продовжується до екологічного пункту Рогнеска. Ось він на фото:

Тут також можна перепочити чи перечекати негоду. З цього місця можна йти у кількох напрямах: дорогою униз до села Богдан, або ж через полонину Гамранеска до Чорногірського хребта, мандрівка якою подарує вам черговий набір краєвидів.

Ось в такий спосіб, не напружуючись, отримуючи насолоду від кожного кроку, дістаємось кінцевої точки запланованого маршруту. Далі можна рухатись тією ж і такою ж дорогою до підніжжя Говерли, де знову ж появляються варіанти або ж спуститись через урочище Греблі (приблизно 2.5 години ходу) у присілок Козьмещик, де можна досить комфортно відпочити чи, пройшовши ще 9 км. по роздовбаній лісовозами дорозі, опинитись на зупинці у Лазещині, звідки швидко доберетесь додому. Бажаю вдалого походу.

Додаткова інформація.

Загальна протяжність марштуту Кивелів -Лазещина біля 50 км.

Необхідний час для подолання маршруту: 2 - 3 дні.

Найзручніша пора для проходження маршруту: червень - вересень.

Рекомендована карта: http://drymba.net/unit.html?karpaty_centerx=98.5&karpaty_centery=89.5#smap

P.S.Зацікавленим з охотою відповім на додаткові запитання.

p

СБУ другий день допитує працівників музею «Тюрма на Лонцького».

  • 06.07.11, 18:16

06.07.2011

Львів

СБУ другий день допитує працівників музею «Тюрма на Лонцького»

ВчораСлужба безпеки України після 20 днів вичікування розпочала допити працівників Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». Допити тривають і сьогодні. 

5 липня у Львові Служба безпеки України розпочала допити істориків та працівників Національного музею, створеного у колишній в’язниці КГБ і Гестапо.

Працівників допитують як свідків у кримінальній справі за фактом замаху на розголошення відомостей, що можуть становити державну таємницю. Справу було порушено після незаконного затримання СБУ у Києві 8 вересня 2010 року директора Національного музею «Тюрма на Лонцького» історика Руслана Забілого і вилучення в нього особистого комп’ютера та зовнішнього накопичувача інформації з науковими матеріалами. Після того було проведено обшук і конфісковано комп’ютери та зовнішній диск із кабінетів музейних працівників. Досі нічого не повернуто.

Вчора допитали 6 осіб — старшого наукового працівника Ігоря Дерев’яного, заступника директора Вікторію Садову, зберігача фондів Ірину Єзерську, художника-дизайнера Романа Федюка, керівника Фонду розвитку музею Лідію Тополевську та завгоспа

Василя Шаруна.

Опитування шести осіб, котрі жодним чином ніколи не працювали з матеріалами, що становлять

державну таємницю (бо, по-перше, це не є предметом їхньої роботи, а по-друге, не мають до неї допуску), зайняло цілий робочий день (з 10-ї ранку до 6-ї вечора), що порушило стабільну роботу. Зрозуміло, що така процедура, як допит, не могла не позначитися на моральному стані людей, які почували себе вкрай знервовано та пригнічено, — говорять у Музеї. Всім допитуваним повідомили про неможливість розголошення змісту допиту, оскільки на саму справу СБУ наклало гриф «цілком таємно». Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський вважає присвоєння справі істориків грифа «цілком таємно» спробою обмежити право на захист Руслана Забілого та колег і  уникнути громадського контролю. [ Читати далі ]

Ще одна "соціальна " пісня Тризубого Стаса.

  • 17.05.11, 22:51
Щира пісня для небайдужих людей.

До сумної дати.

  • 26.04.11, 14:09

Мені відомо дві пісні Тризубого Стаса, присвячені чорнобильській трагедії.

Одну із них пропоную послухати.

Свято продовжується.

  • 10.03.11, 10:44

Хочу виправити свою невеличку помилку у замітці, де я поставив не зовсім ту пісню. Тепер саме та і трішки літаючих квітів. СВЯТО ПРОДОВЖУЄТЬСЯ!podmig

Дівчатам до свят.

  • 04.03.11, 12:01

Весняні квіти та весела пісенька друзям-дівчатам. І тисяча поцілунків..

Добре забуте старе.

Читав вірш Михайла Старицького, написаний ще у 1877 році, і прийшла думка про те, що писано про реалії нашого часу. Ось почитайте:.

РЕДАКТОРОВІ

Війна, війна! Часописи лукаві

Розпалюють, розносять скрізь брехню,-

Що наш народ жадає, прагне слави Кривавої, що на сумну стерню «Женця» страшного все нести готове: І голову, й останній шаг, і труд… О наймите, продажний лихослове! Чи ж ти питав, що дума скорбний люд? Чи ж ти ходив по тих хатах обдертих,  Де з сліз людських аж вогкість полягла, Де голод – пан, де своє воля смерті,  Де вікова неволя й чорна мла? Чи ж ти вбачав, як точить доля ржава Ще молоду робітничу сімю? На що ж старцям здалася ота слава,

Чи закрасить вона біду свою?

Похнюпившись, одно вони вчувають,

Що шле господь ще нове лихо знов,- І байдуже хіба там смерть стрічають, Що й дома їх точилась марно кров. 

А й то: чи є тобі до тії крові діло,

До стогону болячого,до сльоз? Ти в розкошах пестуєш своє тіло, З тепла нашлеш ти ворогу погроз! З своїх кімнат ти не почуєш гуку І брязкоту меча з чужим мечем: Людська біда тобі піде на руку – Розпродаси її ти з баришем, Прославишся ще патріотом всюди І за шага собі тут купиш рай… І може ще на помник для Іуди,  Хоть знехотя, а зважиться наш край. 

* Помник - пам"ятник.

P.S. Сьогодні наші журналісти вкупі з президентом розкажуть нам, як класно ми живемо..

Пам'яті Тризубого Стаса.

  • 14.01.11, 11:10

Уже чотири роки, як від нас пішов скромний український геній, наш земляк, людина з великим серцем і відкритою душею Щербатих Станіслав Іванович відимий під псевдо як Тризубий Стас. Його справжня слава ще попереду,- велике пізнається здалеку.rose rose

Стас мав величезний сантимент до дітей і тому я хочу, щоб одну з його найкращих пісень супроводжували відповідні фотографії.

 

 

Ласощі дитинства.

Запитайтесь маленьких дітей, І у відповідь скажуть вам діти, Що є двоє щасливих людей: Це трамвайний водій та кондитер. Уявіть той казковий трамвай, І що в ньому вам тільки три роки, В шоколаді і ніс ваш, і щоки, І скажіть мені, чим це не рай? Там запахи м'ятні І зовсім немає проблем, Торти ароматні, Тістечка, морозиво, крем. Какаове море І вафлі солодкі хрумкі, І щирі дитячі образи та горе, Як щось не купили батьки. І щирі дитячі сльози та горе, Як щось не купили батьки. Та немає туди вороття, У солодку казкову країну. В нас розумне доросле життя, Ми забули у собі дитину. Тільки й того, що двічі на день Кинем ложечку цукру до чаю, Трясемось у скаженнім трамваю І глухі вже від його "дзень-дзень". Нам років багато, У нас невибагливий смак, Рогалик на свято, Ще й добре, якщо воно так. Подякуєм долі За наші спокусливі сни, Один лиш єдиний у них є недолік, Бо дуже короткі вони. Де ж ви тепер, запахи мого забутого дитинства? А той фантастичний смак звичайнісіньких Ірисок з новорічного подарунку? Невже ж, то все тільки у далекому минулому? Хто повірить у казку свою, Той зустріне не тільки в уяві. Моя казка в карпатськім краю Біля мене живе в Станіславі. Там є дивна країна чудес, Де цукрові поля та пустелі І дерева ростуть з карамелі, І зефірна гора до небес. Підхоплює вітер, Несе запахів тисячі, То сивий кондитер Чаклує у день і в ночі. Той вітер вирує І в місті, і в кожнім селі. Ми ласощі свого дитинства смакуєм І знову ми - діти малі.

P.S. Тут використано фоторгафії нашого земляка і чудового фотографа Тараса Яковина, за що йому сердечна подяка. 

 

Нещастя в Карпатах.

 Карпати знову відібрали людське життя. Знову загинув молодий хлопець. http://www.zaxid.net/newsru/2010/12/23/173041/ Знову стався нещасний випадок з туристами. http://www.zaxid.net/newsru/2010/12/23/103355/

 Мої улюблені і безмежно красиві гори пожинають щорічний страшний врожай. Як людина, причетна до гір, не можу мовчати з цього приводу. Можливо моя замітка комусь допоможе, вбереже від необдуманих поступків. 

 Мандрівки зимовими Карпатам пов"язані з цілим рядом небезпек, про які слід знати і передбачати. це і схід лавин,

 

 і небезпека зустрічі з дикими тваринами:

 і врешті, жорстока погода, яка практично не дає шансів непідготовленим туристам:

Мої застереження наступні:

ніколи не ходити в гори наодинці і ніколи не лишати наодинці своїх товаришів.

нікколи не ходити в гори без спеціального спорядження.

завжди реєструватись в  рятувалній службі та усіх КПП, завджди лишати свої повідомлення в притулках.

ніколи не вирушати в похід в негоду і негайно сходити з маршруту в разі погіршення погодних умов.

ніколи не вирушати в похід незнайомою місцевістю без досвічених провідників, не покладатись бездумно на сучасні засоби орієнтування,- похибки, які вони дають, в горах можуть бути фатальними.

ніколи не панікувати, якщо Ви потрапили в екстремальні умови, вироистовувати увесь свій інтелект та фізичні здібності для порятунку власного життя. 

БУДЬТЕ МУДРИМИ, РОЗСУДЛИВИМИ І ВРІВНОВАЖЕНИМИ.

 

Сторінки:
1
3
4
5
6
попередня
наступна