Фотожаби!

  • 09.09.10, 02:21

Лучшие фотоприколы недели






























 

Приходите к костру моему.

  • 07.09.10, 18:00


Приходите к костру моему отогреться,
Все, у кого боль и иней на сердце.
Те, кому радости выпало мало,
Те, кого время потери достало.
И принесите с собой каждый щепку
Или слегка обгоревшую ветку,
Чтобы костер не погас в день ненастья,
Вместе согреем озябшее счастье.
Руки друг другу протянем,...осень  
Не обожжет нас костром своим очень.
К южному солнцу отправим печали,
Все мы немного от жизни устали.
Ну...не скрывайте...улыбку надежды,
Вечной зимы разбросайте одежды.
Льды все растают от солнечных взглядов,
Чувство любви ведь оно всегда рядом !
Только очки на минутку снимите
Просто мои, дорогие, живите!
(с)


Заслуженный сектант Украины.

  • 07.09.10, 17:28
Аделаджа – адепт Антихриста, изнасиловавший народ Украины Сандей Аделаджа нашел своего Бога.
Аделаджа говорит, что у него есть свой человек в новом правительстве Украины и все сойдет с рук.

На 16-летие «Посольства» Аделаджа снова вспомнил о строительстве своей церкви и 4 апреля 2010 г. заложил первый камень в ее фундамент. Больше десяти лет тысячи адептов сдавали на ее строительство деньги. Где они? Даже люди, которые далеки от духовной жизни в стране, знают имя Сандея Аделаджи — нигерийца, сделавшего сногсшибательную карьеру в Украине, пользуясь слабостями наших соотечественников.

Когда в силу профессиональных особенностей ближе сталкиваешься с деятельностью церкви «Посольство Божье», которая существует в Украине уже 16 лет, начинаешь всерьез задумываться: а что важнее в жизни — неистовое битье поклонов и истерические признания Богу в любви или простая жизнь с Богом в душе? Хотя ответ на него, взвесив все «за» и «против», каждый должен дать сам.

В наше время, когда как-то слишком быстро жесткий атеизм сменился ярым церковным фанатизмом, появившиеся в стране разного рода пасторы утверждают, что путь к Богу лежит исключительно через церковь (посольство, духовно-культурный центр), на строительство которой нужны миллионы долларов, и эти деньги люди должны принести сами. Примерно так ведет себя и любимый пастор столичного мэра Сандей Аделаджа. Чернокожий нигериец, живущий в Ирпене под Киевом в двух 4-этажных особняках, вкупе тянущих на несколько миллионов долларов, любит рассказывать своим адептам-прихожанам следующее: «Недавно у меня было уединение с Богом. И он сказал мне: «Ты знаешь, я построю эту церковь. И это будет свидетельством, что я — защитник своего помазанника (Сандея. — Авт.)». Но для этого надо $30 млн и еще 20 млн — на гостиницу… Вы должны помочь сделать это…», – пишет ОРД.

Но не столько «проповеди» о необходимости денежных сборов в пользу будущей церкви, которая, по замыслу ее идейного вдохновителя, будет называться «Украинским культурно-духовным (!) Центром», сколько советы отдавать деньги под проценты в рекомендуемые пастором фирмы привели к тому, что в июле прошлого года против Аделаджи было возбуждено уголовное дело по статье «Мошенничество» («Новая» писала об этом 29.09.2009 г.: «Бог сказал: сдать квартиру под кредит»). Для многих это стало настоящим шоком: неужели против Аделаджи, который хвастается связями со многими политиками мира, против приятеля и духовного наставника мэра Киева Черновецкого — и уголовное дело, по которому грозит 12 лет тюрьмы?

Расследование началось активно. А предшествовал ему ледяной душ для многих (уже бывших) адептов с их жалобами правоохранителям: «Помогите, нас обманули, забрали деньги, квартиры!» Народ начал давать показания: дескать, именно Сандей на своих служениях внушал прихожанам, что он повысит благосостояние, научив их правильно вкладывать деньги (тем, кто денег не имел, советовал закладывать в банк под кредит свое жилье). «На проповедях нам говорили: вы должны спокойно служить Богу, а не думать о том, что вам нечего есть или не за что учить ребенка, — рассказала «Новой» экс-прихожанка «Посольства» Лариса Добровольская. — Поэтому через некоторое время многие адепты под влиянием пастора, в том числе и я, заложили в банк под большой кредит свое жилье. Кредит сразу же забирали руководители фирм, которые на служениях «советовал» пастор. Это ЧП «Грант» и «Кингз Кэпитал». А через несколько месяцев мне сообщили, что поскольку кредит я не погашаю, моя квартира переходит банку. Аделаджа оставил таких как я с этими бедами наедине».

Пастор конечно же все отрицал: он-то лично денег у людей не брал! Милиция начала проводить очные ставки, и пострадавшие уже в присутствии чернокожего пастора снова поведали следователям подробности церковных вымогательств и мошенничества. «В 2009 г. Главным следственным управлением МВД г. Киева были возбуждены уголовные дела против ряда лиц, в том числе и Аделаджи, по факту завладения чужим имуществом методом мошенничества, совершенного по предварительному сговору группой лиц, — подтвердила «Новой» старший прокурор отдела по надзору за соблюдением законности при проведении досудебного следствия Генпрокуратуры Украины Марина Косовская. — После того, как Аделадже были предъявлены обвинения, в милицию продолжали обращаться все новые и новые люди, пострадавшие от афер, связанных с деятельностью компаний, к которым был причастен Аделаджа».

Дело, по информации правоохранителей, должно было быть передано в суд еще в начале этого года. Обманутые, плачущие и брошенные пастором его бывшие прихожане радовались: неужели в нашей стране восторжествует справедливость, а того, кто обманом и психологическим давлением заставил их передавать свое жилье и отдавать деньги в фирмы-пирамиды, накажут? «Полагаю, дело имеет судебную перспективу, доказательств и свидетельств для этого хватает: уже допрошены почти 1700 потерпевших, а всего заявлений — около 2,5 тыс», — объяснял еще в конце 2009 г. старший следователь по особо важным делам Главного следственного управления МВД Украины Сергей Шуваев. Но дело до суда так и не дошло. Почему? Янукович обещал помочь

В один из самых почитаемых христианами дней (на Пасху) в Киеве церковь «Посольство Божье» уже с новым названием — «Посольство Благословенного Царства Божьего для всех народов» — помпезно отпраздновала 16-ю годовщину. Руководил этим действом лично идейный вдохновитель Аделаджа, которого просто распирало от гордости за свое детище. «Церковь крепла и разрасталась по всему миру, — торжественно и трогательно вещали с импровизированной сцены «Посольства» ведущие (профессиональные артисты). — Но животворящее учение непременно наталкивается на гонения, ложные обвинения пастора, аресты, обыски! А ведь он не мог жить для себя как все!»

Народ плакал, подымал руки вверх, закрывал глаза и что-то самоотверженно шептал. А потом молодежь, переодетая в одежды ангелов, вывела на сцену… Аделаджу, водрузив ему на голову венок со словами: «Господь вручает своему помазаннику лук — символ покорения мира и венец победителя». Но главное — даже не этот «концерт», похожий на симбиоз зомбирования, сеанса гипноза и психологического тренинга. А то, что торжественно сообщили адептам на этом празднике сам пастор и его помощники: «Проект закона № 5473 отозван! Теперь нас нельзя причислять к деструктивной тоталитарной церкви! Нас уже нельзя называть сектой! Мы молимся за президента Януковича и всю его команду — Клюева, Азарова! Перед этим моему заместителю во сне Янукович сказал: «Я вам помогу». И сегодня все договоренности наши сбываются! А мне Бог сказал: «Ты только начинаешь!» В этот же день пастор со своей «свитой» торжественно заложил камень в фундамент новой церкви — «величественной славы Божьей в Украине», в очередной раз призвав своих прихожан сдавать деньги. И люди, чуть ли не опережая друг друга, бросились выполнять это. Дело до суда не дойдет

«Я поражаюсь этим людям. Они до того зомбированные, что у них отобрали жилье, постоянно вымогают деньги, а они шепчут: «У нас мир в сердце», — комментирует происходящее в «Посольстве» бывший приверженец этой церкви Геннадий Кучеревский (один из тех, кто давал против Аделаджи показания в рамках возбужденного уголовного дела и написал на него заявление в МВД). — Но то, как дерзко начал вести себя пастор, наводит на размышления: неужели оказывается давление на следствие? К тому же Аделаджа хвастается, что Янукович его наградил какой-то грамотой!» Кстати, именно этим награждением уже заинтересовался парламент: вице-спикер Николай Томенко обратился к главе государства с просьбой разъяснить, на каких правовых основаниях это произошло.

Известный в Украине юрист Андрей Федур (он же адвокат Аделаджи) уверен, что дело пастора до суда никогда не дойдет — потому как перспективы не имеет. Доказательств мошенничества пастора, по его словам, нет. Но так ли это? «Мы собрали все доказательства, от физических лиц предъявили обвинение Аделадже и директору ЧП «Грант» Ирине Данильченко.

Владимир Данильченко с дочерью Ириной

Сейчас дело находится в МВД. Почему его не направляют в суд, не знаем. Возможно, идет проверка, — объяснил «Новой» один из следователей СУ специализированного следственного отдела ГУ МВД Украины в г. Киеве (это спецуправление начинало расследовать дело).

Многие люди, признанные следствием пострадавшими от афер, связанных с «Посольством» и Аделаджей, считают, что пастор таки действительно выйдет сухим из воды. Связывают это с приходом новой власти и нового министра (дело было возбуждено при министре Луценко). А чтобы закрыть его, найдут и накажут крайнего. Скорее всего, основным ответчиком станет молодая и не совсем здоровая психически женщина — Ирина Данильченко. «Ира с детства страдала маниакально-депрессивным психозом, более 20 лет была алкозависимой, — утверждает отец женщины Владимир Данильченко. — В церковь к Сандею ее повела мать в 1994 г. И через 2 года Ира перестала пить! Мы очень радовались за нее, она изменилась, занялась бизнесом. Дела у нее пошли хорошо, и вскоре Ира по настоянию церкви создала ЧП «Грант»: чтобы люди давали ей кредиты, полученные под залог своих квартир. Дочка сначала сопротивлялась, но поскольку была очень внушаемой, согласилась. Она сама стала жертвой кризиса вместе со своими вкладчиками, но следствие этого не принимает во внимание!»

Получается, что формально виновата во всем Ирина: свои деньги люди отдавали именно ей. Какое-то время (со слов отца женщины — почти 3 года) Данильченко платила им по кредиту проценты, потом перестала, объясняя начавшимся кризисом. Когда банк предупредил, что забирает у людей жилье, народ пожаловался в милицию. Иру арестовали. Но некоторые пострадавшие сопереживают женщине, которая, в отличие от Аделаджи, с августа прошлого года находится в СИЗО. Даже просят следователей ее выпустить.

Отец Ирины очень страдает из-за угрозы тюремного наказания дочери, но что интересно: Аделаджу в этом он не обвиняет. Считает, что от афер с кредитами наживались, в основном, его подчиненные, которые приводили к Ирине людей, получая за это от нее около 5% «комиссионных». «Сандей сказал мне, что у него в правительстве есть свой человек, и теперь все у него будет хорошо. Я просил пастора помочь и моей дочери. Он отказал, мол, Ира давала против него показания», — признался Владимир Романович. А тем временем в Интернете бывшие адепты церкви делятся впечатлениями: «Ведь это 16-я годовщина экспансии и нашествия в Украину африканских колдунов вуду, шаманов, нигерийских пиратов! 16-я годовщина психологического изнасилования народа Украины!»

«От пастора уже пострадали тысячи людей! Это хорошо спланированный, прикрытый христианской идеологией лохотрон!», «Это просто ужасно, это уничтожение личности! А государству, которое должно защищать своих граждан, по большому счету нет дела до заезжих преступников и хамов, которые избрали ширмой для своих преступлений духовные ценности!» — передала «Новой» комментарии экс-адептов со своего форума бывшая прихожанка «Посольства» Олеся Яблокова. Все бывшие прихожане церкви Аделаджи по-прежнему молятся. Но уже вне этой церкви. И все больше со словами: «Помоги нам, Боже, веру вновь обрести». Дай-то Бог…

                                                                                               ( Новости Украины)

Світла память героям України!

  • 07.09.10, 03:23

До 25-річчя з дня загибелі поета.

Василь Семенович Стус — український поет, літературознавець, правозахисник.                Народився 6 січня 1938р. в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Донецького педінституту, учителював, працював у газеті. 1963р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, звідки його було відраховано за протести проти арештів у середовищі української інтелігенції. Належав до т. зв. «шістдесятників» — опозиційно настроєних представників творчої молоді, які активно боролися за відродження національної культури, протестували проти реставрації сталінізму.                1972р. В. Стуса арештовано разом з іншими українськими правозахисниками та засуджено до п'яти років таборів і трьох років заслання.                Перебуваючи в ув'язненні в Мордовії, продовжував творити поезію, писав заяви-протести проти переслідувань інакодумців в СРСР.                1979р. повернувся до Києва, але через 8 місяців його знову заарештовано й засуджено на 15 років позбавлення волі.                Помер під час голодування в карцері 3 вересня 1985р. 19 листопада 1989р. відбулось перепоховання праху Василя Стуса в Києві на Байковому цвинтарі.            Перша поетична збірка «Зимові дерева» ще продовжувала поетичну традицію «шістдесятників»: тут переважала громадянська лірика з її пристрасними роздумами про долю української культури, протестом проти атмосфери гноблення, несвободи, яка панувала в тогочасному суспільстві («Дума Сковороди», «Останній лист Довженка», «Звіром вити, горілку пити»). Позбавлений можливості друкуватися на Батьківщині, видає ряд поетичних збірок за кордоном («Зимові дерева» (Брюссель, 1970), «Свіча в свічаді» (Сучасність, 1977)).             Найвизначнішим досягненням Стуса-поета є збірка «Палімпсести» (1986). Глибинне проникнення у внутрішній світ людини, досконалість мистецької форми характеризують цю книгу віршів, яка стала однією з вершин української поезії XX ст. Стус відомий також і як літературознавець: його перу належать статті про творчість В. Свідзинського, Б. Брехта, Г. Белля, грунтовна розвідка про поезію П. Тичини «Феномен доби».

Флешмоб.

  • 06.09.10, 16:08
АНДРЕЙ.


Друзья,не судите слишком строго,это всего лишь экспромт.Вам позволительно
корректировать,но так,чтобы не нарушить смысл повествования.Мне это,признаться, делать некогда и лень.Пишу стихи только на одном дыхании,когда приходит вдохновение,когда душа просится высказаться,а так,по-заказу...как-то вымученно всё,
нет особого интереса...Короче,не судите строго,и,как говаривала Эллочка
Людоедка:"Парниша,не учите меня жить,лучше помогите материально"(шучу!)crazy
И так,..Андрей. Привет,Андрей! podmig
Это,конечно,не ты,а все Андреи вместе взятые.hug

Андрей - то щедр,то скуп попеременно,
В нём два лица живут одновременно.
Меняет, как перчатки,он любимых жен,
Толпой подруг-друзей бывает окружён...
Но,тут же вновь запрётся бобылём,
И из дому - не выкуришь огнём!

То экстраверт,то интроверт..,
Как много в нём одном смешалось черт?!
То откровенен он, до глубины души,
То замкнут и раскрыться не спешит.
Хитёр? - Да,безусловно,вот прохвост!
Но хитрые - в тайник души не допускают...
Он эгоист? - Да,несомненно,
Это с ним бывает!

Но,только альтруист об этом забывает,
Когда заботится о Девах,детях и котах.
Он добр?  - Как бы не так?
Способен плешь проесть любому,
Кто Украину не считает отчим домом!
Кому на Родину плевать -
Помянет и отца , и мать!

Вот,кажется,что он вполне надёжный,
Но, нет! - Он снова вынырнет,
Как бабник безнадёжный!
Вы с ним всегда чуть-чуть на сторожЕ,
Но,пообщались,-и он "в доску"ваш уже!
А,вообще,большой корабль - РОБЕЙ!!,
Когда тебя обгонит катерок под именем "АНДРЕЙ"!!!



без С!!!

Міс Україна-Всесвіт 2010 вибрана!

  • 05.09.10, 13:09
У конкурсі краси "Міс Україна-Всесвіт 2010" перемогла учасниця №11 Анна Пославська.

"Новопризначена" "Міс Україна-Всесвіт 2010" 22-річна Аня представляла на конкурсі Нову Каховку. Цікаво, що Пославська також є власницею титулу "Міс глядацьких симпатій" конкурсу "Міс Україна 2009".

"Першою віце-міс Україна-Всесвіт 2010" було названо №6 21-річну Юліану Лопату, а "Другою віце-міс" стала №14 Анна Поболелова.

Також у п‘ятірку лідерів увійшла конкурсантка під №12 25-річна Катерина Токарєва. А "Четвертою віце-міс Україна-Всесвіт 2010" було названо №3 24-річну Євгенію Руденко.

До журі конкурсу цього року увійшли англійська акторка Джоан Коллінз, російський боксер Микола Валуєв, дружина футболіста Андрія Шевченка американська модель Крістен Пазік, американський фен-фотограф Фаділь Беріша, французький дизайнер Ілан Делуі, американський дизайнер вечірніх суконь Шеррі Хілл.

"Міс Україна-Всесвіт 2010" стала 22-річна Анна Пославська 
До речі, Аня - власниця титулу "Міс глядацьких симпатій" у конкурсі "Міс Україна 2009"

Головою жюрі була як завжди власниця конкурсу "Міс Україна-Всесвіт" Олександра Ніколаєнко.

До речі, переможниця вечора у конкурсі інтерв‘ю відповідала саме на питання Джоан Коллінз. Англійська акторка спитала, яку б серйозну проблему людства Аня вирішила б у найпершу чергу: проблему міжнародного тероризму, розповсюдження ядерної зброї чи глобальне потепління.

На це Пославська, трохи запнувшись, відповіла:

"Спершу я б, мабуть, вирішувала проблему розповсюдження ядерної зброї, оскільки ця проблема супроводжує проблему міжнародного тероризму, а також руйнує нашу екологію, що у свою чергу веде до глобального потепління".

 Так виглядала Пославська у конкурсі бікіні (Фото організаторів)

5-го грудня у Києві пройшов фінал ювілейного, п'ятого за ліком, конкурсу краси "Міс Україна-Всесвіт 2010". У ньому взяли участь 15 конкурсанток з різних міст України.

Нагадаємо, "Міс Україна-Всесвіт 2009" стала Христина Коц-Готліб, "Міс Україна-Всесвіт 2008" була названа Елеонора Масалаб, титул "Міс Україна-Всесвіт 2007" віддали Людмилі Бікмулліній, а "Міс Україна-Всесвіт 2006" стала Інна Цимбалюк.

Дивіться фото "Міс Україна-Всесвіт 2010" 22-річної Анни Пославської з фотосесії для чоловічого журналу:

 
 
 
 
 
 
 

ТаблоID

Передвиборні ігри "красних".

  • 05.09.10, 12:45
У коаліції заговорили про відставку уряду
Все, що робить уряд душить українську економіку
05.09.2010 10:44



КПУ не виключає, що порушить питання про відставку усього уряду.

Про це заявив Радіо "Свобода" комуніст Леонід Грач.

"Все те, що робить сьогодні уряд Азарова і президент Янукович, душить українську економіку, знищує малий та середній бізнес, і, звісно, знищує можливість формування середнього класу", - заявив Грач.

Він також заявив, що Сергій Тігіпко лише "маленька сошка" у грі "донецьких".

"Сергій Тігіпко - маленька сошка у цій великій ідеологічній грі, нав'язаній донецьким бізнесом. Тож потрібно ставити питання ширше, про відставку уряду Азарова", - стверджує він.

У БЮТ також не виключають, що підтримають рішення про відставку уряду. За словами опозиційного прем’єра Сергія Соболєва, уряд має понести відповідальність за проект податкового кодексу.

Нагадаємо, що раніше КПУ виступала за відставку лише віце-прем’єра з економічних питань Сергія Тігіпка.

Росія чекає на Україну з розкритими обіймами.

  • 05.09.10, 12:24


Екс-президент Латвії Вайра Віке-Фрейберґа
03.09.2010
Валентина Аксьонова

Київ – На запрошення Інституту світової політики, колишній президент Латвії Вайра Віке-Фрейберґа відвідала Україну з дводенним візитом. Пані Фрейберґа провела в Києві декілька зустрічей. Зокрема, колишній президент поспілкувалась із провідними українськими політологами, а також провела лекцію для майбутніх дипломатів в Інституті міжнародних відносин. Попри свій щільний графік, вона не оминула увагою і Радіо Свобода. Колишній президент розповіла про свої погляди щодо скорочення української армії, об’єднання «Газпрому» і «Нафтогазу», а також висловила свої думки щодо трагедії Голодомору в Україні.
– Свого часу в одному з інтерв’ю, ви сказали, що злочин Сталіна проти латиського народу 1941 року, коли величезна кількість латвійців були депортовані, це злочин не лише проти етнічних латишів – це перш за все злочин проти інтелігенції та політичних і економічних еліт, до яких входили також євреї, німці, росіяни. Що ж до Голодомору в Україні 1932-1933 років, чи погоджуєтеся ви з думкою Міністра освіти України, а також директора Інституту Національної пам’яті про те, що Голодомор, спричинений сталінським режимом, не слід вважати геноцидом українського народу?
Сталін мав намір знищити будь-який потенціал опору в Україні, навіть, якщо для цього потрібно було знищити мільйони людей
– Сталін мав намір знищити будь-який потенціал опору в Україні, навіть, якщо для цього потрібно було знищити мільйони людейЯ думаю, що в Україні слід було б поширити
демонстрацію латвійського фільму під назвою «Радянська історія», який, до речі, у вас вже показували. У цій стрічці, поміж іншими проблемами, йдеться з одного боку про розвиток нацизму в Німеччині, а з іншого – пригноблюючого комунізму в Радянському Союзі. Фільм розповідає про спільні риси цих двох режимів і про те, як вони насправді тісно співпрацювали між собою, перш ніж розпочали війну один проти одного.
У цьому фільмі також є епізод і про Голодомор. Адже існують конкретні письмові історичні джерела, які проливають світло на ті події. Це була навмисна політика Сталіна забрати не лише урожай зернових тих років, але всі запаси харчів і призвести до голодного знищення українських родин. «Голодомор став засобом зрештою поставити Україну на коліна перед Сталіним. Тому що він бачив загрозу того, що Україна спробує відокремитися від Союзу». Сталін взагалі у всьому бачив потенційну загрозу. Але так сталося, що ці події припали на той час, коли на міжнародному ринку ціна на зерно була дуже високою. Тому він просто відібрав зерно, вивіз із України та продав закордон. Пропагуючи, що в країні нібито надлишок урожаю. Ці гроші були використані для впровадження індустріалізації в Радянському Союзі, яку Сталін розпочав. І це було його визначальною політикою, якщо хочете, головною частиною якої було винищити всіх тих, хто був потенційною проблемою, навіть, якщо це була величезна маса людей. Але він не формулював свою політику за національною ознакою, як Гітлер, який хотів позбутися євреїв. Але Сталін створив такі умови, і з його наказів це було цілком зрозуміло, що він мав намір знищити будь-який потенціал опору в Україні, навіть, якщо для цього потрібно було знищити мільйони людей.

– Чи вбачаєте ви чергову загрозу втрати енергетичної та можливо економічної незалежності України в пропозиціях російського «Газпрому» щодо об’єднання з українським «Нафтогазом» та фактично обміну української компанії на дешевий газ для українців?
– Росія, як великий постачальник газу, замовляє музику, на відміну від Німеччини та ЛатвіїПостачання блакитного палива – це велика проблема,
особливо для Європи, яка дуже залежить від Росії. Ми бачимо, як країни одна за одною підписують спеціальні домовленості з Росією, тому що їм потрібен газ. У нас в Латвії ми маємо газопровід, який за радянських часів був прокладений від газових родовищ Росії. У нас відбувається зберігання об’ємів газу, яке дозволяє регулювати сезонне постачання палива. Влітку воно зберігається в Латвії, а взимку, коли їм потрібно, перекачується в Росію, Латвійська газова компанія має три власники: Латвію, як державного власника, російську компанію «Газпром», та німецьку «Рургаз». Звичайно, ми хотіли б, щоб ці компанії були рівноправними, але, як ви розумієте, саме Росія, як великий постачальник газу, замовляє музику, на відміну від Німеччини та Латвії.

– Днями міністр оборони України оголосив про наміри чергового скорочення української армії. З погляду латвійського досвіду військових реформ, чи вважаєте ви за необхідне радикальне скорочення військового сектору в Україні?

Будь-яка одинока, ізольована країна, завжди слабкіша, ніж та, що в альянсі
– Будь-яка одинока, ізольована країна, завжди слабкіша, ніж та, що в альянсіЦе не обов’язково потрібно. Я думаю, ви маєте
подивитися окремо на дві такі речі: по всій Європі ми маємо два мільйони озброєних людей. Але Європейський Союз не спроможний надати хоча б п’ять тисяч осіб, коли вони потрібні в Африці чи ще десь. Нині нам не потрібні великі армії, не потрібна обов’язкова військова повинність, якщо йдеться про захист країни.

Україні необхідні добре оснащені, мобільні військові загони. Але я маю сказати, що вам перш за все потрібен добрий альянс. Якщо з’явиться загроза країні, а ми ніколи не знаємо, звідки вона може прийти, будь-яка одинока, ізольована країна, завжди слабкіша, ніж та, що в альянсі.
– У якому військовому альянсі ви бачите Україну?
– Очевидно, що Росія чекає на Україну з розкритими обіймами, готова прийняти її до себе. Тому це дуже важливий політичний вибір, який країна має зробити.

Німецький будинок януковича.

  • 01.09.10, 00:32
Коли півроку тому Віктор Янукович став президентом, доля подарувала йому шанс. Він міг заново сформувати особистий імідж у Європі.

Але "медовий місяць" швидко добіг кінця - романтика завершилася разом із затриманням німецького експерта Ніко Ланге, яке лише підтвердило стереотип, що протягом багатьох років укорінився за Януковичем.

30 серпня Віктор Янукович відвідав з першим офіційним візитом європейську державу. Берлін - це головна зупинка потягу євроінтеграції на шляху до Брюсселя. Чиновники, що працюють у бельгійській столиці, не є самостійними гравцями - вони реалізують позицію керівників держав ЄС, найпотужнішою серед яких є Німеччина.

Газета Die Welt зустріла Януковича статтею про те, якою виглядає сучасна Україна - зокрема, про перетворення в Службі безпеки.

"Наприкінці червня до нього навідалися двоє співробітників СБУ. "Вони відвезли мене до себе", - згадує блогер Олег Шинкаренко. Там вони звинуватили цю людину в погрозі вбивством президенту та інкримінували йому порушення статті 346 Кримінального кодексу", - описує газета нові реалії, що виникли в Україні.

Найвпливовіше щоденне видання Німеччини Frankfurter Allgemeine Zeitung присвятило приїзду Януковича одразу дві статті свого журналіста Конрада Шуллера, який також нещодавно потерпав від уваги СБУшників.

Газета описує, як "з приходом до влади Януковича, людини з російськомовного Сходу, в Україні посилився вплив газового лобі", а потім ці самі люди взяли під контроль СБУ."Дедалі більше лунає  повідомлень про те, що за журналістами, депутатами та закордонними представниками ведеться спостереження та приховане прослуховування", - змалював останні події Шуллер.Леоніду Кучмі, щоб так налаштувати проти себе європейську пресу, знадобилося значно більше, ніж півроку на посаді.Супровід Віктора Януковича до Німеччини не вмістився в один літак. Довелося летіти двома. Перший - це новий президентський "Аеробус" за 68 мільйонів доларів. Другий орендували у корпорації "ІСД-авіа" - це був борт, яким подорожує футбольний клуб "Металург".

Щоб висвітлити успіхи Януковича в Берліні, до Німеччини взяли потужний журналістський пул, до складу якого традиційно увійшли В'ячеслав Піховшек і Дмитро Джангіров.

Досягненням українського посольства у Берліні стало включення в програму Януковича покладання квітів до Меморіалу жертв воєн і тиранії. Німецький протокол передбачає це лише під час державних візитів, коли главу держави супроводжує дружина. Тоді як поїздка Януковича мала нижчий статус - офіційний. І приїхав він без першої леді.

Протокол по-українськи

Перед прибуттям Януковича у відомство канцлера вздовж килимової доріжки вишукувалася українська офіційна делегація. Першим у шерензі став глава адміністрації президента Сергій Льовочкін, за ним - віце-прем'єр Тігіпко і міністр закордонних справ Грищенко.

Таке розташування виглядало дивно для європейського політика - шеф офісу президента, технічна по суті фігура, апріорі не може стояти вище керівника зовнішнього відомства, уповноваженого представляти Україну в світі.

В Україні ж інші реалії. І знайомство з українською делегацією почалося для Меркель саме з Льовочкіна.

- Така розстановка - це була вимога приймаючої сторони, тобто Німеччини, - пояснив "Українській правді" керівник управління протоколу адміністрації президента Юрій Ладний.

Але джерела "Української правди" сказали, що все навпаки. Німцям порядок розстановки взагалі не цікавий. А Льовочкін став на чолі делегації за наполяганням Банкової.

 Головним українським чиновником після Януковича виявився Льовочкін. Фото "Української правди" 
Кортеж Януковича в супроводі колони мотоциклістів зупинився біля дверей відомства канцлера. Меркель вийшла на ганок. Янукович потиснув їй руку та взяв за лікоть. - Я немножко говорю по-английски, но по-русски говорю лучше, - сказав він німкені, усміхаючись в телекамери.

- Но я тоже говорю по-русски, - відповіла Меркель, що походить зі Східної Німеччини та вчила російську в школі.

Після церемонії урочистої зустрічі Янукович з Меркель відправилися на восьмий поверх відомства канцлера - за програмою в них був ланч.

За словами джерел, Меркель під час зустрічі переповіла Януковича свою занепокоєність ситуацією зі згортанням свободи слова і свободи зібрань в Україні. Послалася на лист до неї "Репортерів без кордонів". Спробувала переконати Януковича, що зберегти демократію в Україні - це в його інтересах.

"Канцлер визнала, що їм, німецьким політикам, теж тяжко грати за правилами, постійно домовлятися та шукати компроміс. Але, сказала вона Януковичу, якщо він буде триматися в межах демократії, це тільки зробить його сильніше", - розповів один з учасників обіду.

На прес-конференції після переговорів Меркель перерахувала теми, які порушувала в розмові з Януковичем. Свободу преси назвала першою.

Своє вступне слово Янукович виголосив від себе. Це одразу кинулося в очі. Раніше він читав з папірця. Тепер думав і підбирав слова.

Пообіцяв, що газова криза більше не повториться. Попросив Мекрель, щоб "Україна як позаблокова країна отримала гарантії безпеки". Запросив інвесторів вкладати гроші в Україну.

- Росія отримала в десять разів більше інвестицій. Звичайно, вона і за розміром більша, - визнав Янукович, але знайшов перевагу і в Україні. - Зате ми знаходимося трошки ближче до Німеччини.

Дружина Хорошковського поза підозрою

Перше запитання дали журналісту німецького каналу ARD.

- Де ви більше бачите Україну - з Москвою чи Брюсселем? - запитав він у Меркель та, повернувши голову до Януковича, поцікавився тепер у нього: - Як ви оцінюєте стан свободи слова в Україні? Зокрема і те, що дружина керівника вашої спецслужби володіє медіа-концерном?

Відповідь Меркель була традиційною - не можна так ставити питання, обираючи між дружбою з одним чи з іншим.

Фото Михайла Марківа 
Зате слова Януковича були куди оригінальніше. Він наче описував іншу державу.

- В Україні ідуть процеси, які наближують нас до європейських стандартів по різних напрямках. Дозвільна система за ці п'ять місяців скорочена навпіл. Різні технічні стандарти - все це приводиться у відповідність до європейських...

Далі Янукович виголосив те, якою він бачить "Угоду про асоціацію між Україною та ЄС".

- Дуже важливо, щоб там було відображено перспективу членства України в ЄС. Нам це вкрай необхідно...

Це - новий поворот. У ході переговорів ЄС уже заявив, що у тексті "Угоди про асоціацію" не буде чіткої обіцянки вступу України до Євросоюзу. На це немає мандату в єврочиновників. Тепер, якщо українські дипломати візьмуть на озброєння бажання Януковича, це може запустити процес по другому колу - з ризиком потрапити в глухий кут.

...Далі Янукович перейшов до питання свободи слова.

- Мабуть, я найбільше зацікавлений в тому, щоб процес демократизації в Україні не тільки не зупинявся, а розвивався, - заявив він. - Україна займає одне з кращих місць серед країн пострадянського простору. Але цього недостатньо...

Запитання про дружину Хорошковського так і залишилося без відповіді.

"Демократичний порядок" в Україні

Після рукостискання з президентом Німеччини Янукович перебрався до готелю "Адлон", де у нього було заплановано зустріч з бізнесменами. В очікуванні українського керівника підлеглі розсілися за столом.

Міністр закордонних справ Грищенко розклав перед собою Ipad та занурився в моніторинг новин, підготовлений МЗС. Менш демократичний аксесуар, телефон Vertu мінімальною вартістю декілька тисяч доларів, дістав чиновник рангом нижче - заступник глави адміністрації президента Андрій Гончарук. Ні в кого з німецьких бізнесменів такого апарату не було...

  Фото "Української правди" 
Скориставшись паузою, "Українська правда" спробувала розпитати Грищенка, чому протокол Януковича поставив його, керівника МЗС, нижче chief of staff президента - Сергія Льовочкіна.

- Зате серед міністрів я був першим! - знайшовся Грищенко.

- В кожній державі це вирішує протокол, - приєднався до розмови Льовочкін. - Наш вирішив так.

У цей час охоронець Януковича, що прибув з ним із Києва, почав руками штовхати журналіста "Української правди" з вимогою відійти - бо десь поруч вже було тіло №1.

Найперше Янукович похвалився німецьким бізнесменам, як він навів лад у себе на батьківщині.

- За півроку при владі нам вдалося забезпечити "демократичний порядок" і зупинити популізм, - розповів Янукович. - Все, у минуле відійшли часи, коли слова "українська демократія" були синонімом "хаосу"!

Далі була традиційна історія про те, що, що до приходу Януковича в президенти нічого доброго в Україні не було.

- Україна двадцять років залишалася нереформована, і весь час ішли тільки розмови, йшла боротьба за владу, сутички..., - перераховував Янукович реалії "старої України".

Про те, що він три роки працював прем'єр-міністром в цій державі, Янукович волів не згадувати.

- Тільки з приходом нашої команди почалася реальна боротьба з корупцією! Ледь не щодня арештовують високопосадових корупціонерів. Це Україна позбавляється спадку можновладців, чиї руки, за їхніми словами, ніколи не крали, - нагадав Янукович про Ющенка.

Перше запитання із залу стосувалося умов роботи в Україні іноземних банків.

- Я не почув, яке ваше прізвище, тому звертатимуся до вас "пан банкір", - почав відповідати Янукович і виправився: - "Шановний пан банкір"... Закон про іноземні банки був підготовлений моїм урядом ще в 2007 році, але президент Ющенко заблокував тоді парламент...

І далі - по другому колу про те, як погано жилося при старій владі - і як гарно буде при новій.

  Фото Михайла Марківа 
Інше бізнесмен попросив Януковича викоренити корупцію при відшкодуванні ПДВ.

- Ми беремося так міцно, що нами вже починають лякати наших партнерів... - басом розсміявся Янукович. - І не тільки в Україні.

Представник компанії Wintershall поцікавився в Януковича інвестиціями в газову сферу. Янукович на це запропонував не будувати "Південний потік", а розширювати газотранспорту систему України. Для прокладання та управління новою трубою - створити консорціум.

- "Південний потік" в 20 разів дорожче того, що ми пропонуємо Росії та Європі, - підрахував президент. - Сьогодні під час зустрічі з канцлером я запросив її взяти участь у цьому проекті...

Що відповіла йому на це Меркель, Янукович не переказав.

Відповівши на чотири запитання бізнесменів, Янукович попрощався і пішов на зустріч з міністром закордонних справ Німеччини Гідо Вестервеллє. За ним пішла і решта делегації. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов, не звиклий до протоколу офіційних візитів, не знав, куди діти свій портфель. "Віднесіть його в Кадиллак!", - передражнив Могильова Сергій Льовочкін.

Несмішний Райкін в переказі Януковича

Останнім пунктом програми Януковича в Берліні був виступ перед німецькою громадськістю. Цей захід викликав ажіотаж - у залі не було жодного вільного місця.

Щоб звернути увагу на утиски демократії в Україні, письменники Сергій Жадан та Ірена Карпа ініціювали пікет Януковича під готелем "Адлон".

Акція протесту вперше так близько стояла до Януковича. Це могло статися лише в Берліні - в Україні цю нечисельну групу людей заблокував би "Беркут" за кілометр від місця появи президента, а міністр Могильов потім розповів би журналістам, що він так забезпечує громадський порядок.

До пікетувальників підійшов Сергій Тігіпко, який розмовляв з ними десь із півгодини. Самого президента берлінські ентузіасти так і не дочекалися.

  Фото "Української правди" 
Промова Януковича перед німецьким істеблішментом мала стати нагодою гідно завершити візит. Це був його єдиний спіч перед широкою громадськістю. Темою президентського виступу заявили "Україна та ЄС - нове партнерство".

Однак іспит було провалено - Янукович взагалі не торкнувся теми стосунків з Євросоюзом. Промова виявилася слабкою, без жодної структури - президент торкався багатьох питань, але не доводив їх до кінця, думки стрибали з теми на тему, а невдалі спроби пожартувати так і залишилися незрозумілі європейцями.

- Ми бачили безлад, який стримував розвиток України, - знову почав Янукович про своїх попередників. - Ми зустрічалися з нашими громадянами за кордоном, і вони казали, що їм соромно визнавати себе українцем...

Але так було до того дня, поки президентом не став Янукович. Далі він чомусь вирішив розповісти, як пережив розпад Радянського Союзу.

- На початку створення незалежної України я працював директором великого об'єднання підприємств. Я зустрічався з колегами і ми говорили: "Якщо ми виживаємо, то не завдяки діям влади, а всупереч". Кожна сім'я як могла, так і виживала...

Потім Янукович вирішив пожартувати, що і при совку було не дуже добре.

- Колись у Радянському Союзі був один такий сатирик Аркадій Райкін. Пам'ятаєте? - окинув Янукович поглядом присутніх німців, але схвально захитало головою лише декілька емігрантів. - Коли Райкін виступав на сценах, то звертався до залу: "Скажіть, хто проти того, щоб ми жили при комунізмі? Підніміть руки?". Ніхто не піднімав руку. Тоді він запитував: "Чому ж тоді ми так погано живимо, якщо ніхто не проти?".

Жарт зал зустрів гробовою тишею. Де тут треба було сміятися, не зрозуміли ні німці, ні члени української делегації.

Згодом Янукович не витримав і знову почав критикувати своїх попередників.

- Ми сьогодні стикаємося зі страшними фактами корупції та розкрадання бюджету. Це було би смішно, якби не було так "більно"!

У цей момент Янукович побачив скептичну усмішку когось із присутніх та спалахнув гнівом.

- Якщо б це стосувалося мене особисто, я міг би це перетерпіти. Я до вас звертаюся! - відповів Янукович тому, чия реакція йому не сподобалася. - А якщо це стосується 46 мільйонів!... Купка людей в дуже величезних обсягах розкрадали країну!

Запитання з зали про те, які антикорупційні дії проводить новий уряд, наштовхнуло Януковича на цікаву відповідь - головним антикорупційним кроком виявилася його інавгурація.

- Один приход ко власти в Украине мой и моей команды уже сыграл свою роль, - відповів він російською. - Чиновники сегодня знают, что находятся под прицелом. И пока мы проводим реформы, у инвесторов не будет проблем  с тем, чтобы начинать бизнес в Украине.

Як Янукович провчив Романо Проді

Запитання із залу Януковичу поставив депутат Бундестагу, колишній держсекретар МЗС Німеччини Гернот Ерлер - він поцікавився у Януковича його поглядами на євроінтеграцію України.

Янукович занурився думками в 2003 рік та пригадав заяву тодішнього президента Єврокомісії Романо Проді - про відсутність в України перспектив членства в ЄС.

- Тоді в 2003 році був саміт Україна-ЄС у Брюсселі, - почав згадувати Янукович, допустивши помилки, бо насправді того року саміт відбувався в Ялті.

- ...І напередодні цього саміту з Ірландії Романо Проді - ви пам'ятаєте, хто це такий був - він сказав, що Україна не має ніякої перспективи інтеграції в ЄС... Я був одним з перших, хто мав дати йому відповідь.

- І я йому сказав дуже жорстко: "Якщо це точка зору Єврокомісії - то це одне, і я хотів би її почути офіційно. А якщо це точка зору Романо Проді - то дозвольте з цим не погодитися. Бо не ви вирішуватимете, буде Україна в ЄС чи ні", - сказав Янукович.

Як відомо, Проді є відомим італійським, а не ірландським політиком. Пізніше представник з оточення пояснив, що президент він мав на увазі не псевдо-ірландське походження Проді, а те, що цю заяву він зробив у Ірландії.

  Фото "Української правди" 
Розвиваючи свою думку, Янукович покликав у свідки присутнього в залі міністра закордонних справ Костянтина Грищенка.

- І тоді у нас відбулася жорстка розмова на саміті. Мені здається, Грищенко був тоді міністром... Да? Ні, ви були трошки пізніше. Хтось тоді був до вас... Був ваш попередник, - сказав Янукович, так і не згадавши, що міністром закордонних справ в той час був Анатолій Зленко - який, до речі, потім обіймав посаду його радника.

А ще того берлінського  вечора сталося зовсім дивне зізнання президента України.

Янукович розкриває таємницю «Межигір'я"

В якийсь момент Янукович вирішив похвалити німців за їхню педантичність. І як приклад розповів, що в особистому житті віддає перевагу "німецькій якості".

- Це невеликий секрет ні для кого... Я побудував один будинок такий, клубний... Його будувала "Хонка" - фінська компанія...

Заява про те, що Янукович спорудив ще якийсь будинок, одразу привернула увагу "Української правди". Чи часом ідеться не про величезний чотириповерховий об'єкт у "Межигір'ї", зроблений з дерев'яного брусу?

Виявилося, що справді про нього! Янукович, виступаючи перед німцями, втратив зв'язок з реальністю. Він прямо заперечив свої власні слова, що не володіє на території колишньої урядової резиденції нічим окрім свого маєтку. Виявляється, він там зводить ще і "клубний будинок".

- Але у нас, у всіх членів клубу з'явилося бажання, щоб він добре виглядав і ззовні, і внутрішньо, - продовжив він викривати сам себе.

Навіщо сотням представників німецької громадськості було знати про житлові проблеми Януковича - загадка. Але йому кортіло розповісти їм всю правду.

- В чому була проблема? Древесина - той брус, з якого збирався будинок, - вона весь час "працює". То сідає, то піднімається. І як можна закріпити різного плану... Як українською мовою слово "отдєлка"? - запнувся Янукович і озирнувся за допомогою до присутніх членів делегації, які проковтнули язика.

- Хто мені скаже, як буде "отдєлка"? - перевів президент України погляд з одного міністра на інший.

- Оздоблення! - почулося з зали.

- Оздоблення? - перепитав Янукович.

Але такий переклад йому не сподобався.

-  Ні, я скажу "отдєлка", бо це зрозуміліше. "Оздоблення" не дуже зрозуміло. Навіть для мене.

Німці, які слухали синхронний переклад виступу в навушниках, мало зрозуміли логіку всього цього.

  Фото Михайла Марківа 
А Янукович тим часом продовжував розповідь про свій "клубний будинок" в Межигір'ї.

- Ми зробили такий тендер, невеличкий, і на тендері перемогли німці. І як цей дім не сідав, не піднімався, ця "обналічка" трималася красиво, нічого не руйнувалося...

Яку "обналічку" мав на увазі Янукович, теж залишилося загадкою. Можливо, мова йшла про "обліцовку"...

- І я мав розмову з німецькими робітниками. Це робоча інтелігенція. Я дивився на їх руки. Я бачив як вони з розумом підходять до вирішення всіх цих питань... - переповідав президент свої переживання.

Виявилося, що весь цей ліричний відступ Янукович зробив для того, щоб покликати німецькі гроші в Україну.

- Мені не зовсім приємно, що Німеччина вклала лише шість мільярдів інвестицій. Мені би хотілося шістдесят мільярдів. Можливість така є, - запевнив Янукович.

Далі було ще цікавіше.

- Я кажу про це як науковець, який багато уваги в своєму житті приділив питанням інвестицій. Я створював таку науку і 8 років очолював кафедру в Університеті, - заявив "проффесор".

У свідки Янукович покликав присутнього члена делегації.

- Тут от у нас в залі є ректор Київського національного університету імені Шевченка пан Губерний. Чули про такий університет?  Це самий провідний університет в Україні!

Так Янукович ще і сплутав прізвище ректора, який насправді "пан Губерський".

Але і цього було мало українському президенту - він розповів німцям про свої наукові досягнення.

- Мені здається, він пам'ятає, коли я захищав докторську дисертацію? - звернувся Янукович до Губерського. - Я її захищав двічі. За мною тоді дуже багато слідкували, писали, що я начебто не сам її зробив. І сталося так, що під мікроскопом придивлялися, спеціальну комісію створювали. Мені було це приємно. Я був впевнений у своїй роботі, я її зробив якісно. Вона стосувалася розвитку великого промислового регіону і притягнення інвестицій...

Задоволений собою, Янукович підвів риску.

- Закінчуючи виступ, хочу сказати: приїжджайте в Україну, ви будете мати справу з людьми, які вас розуміють!

Поїздка журналіста Української правди до Берліна організована за сприяння Міжнародного фонду "Відродження"

Страсти под Тарасовой горой.

  • 31.08.10, 16:26
З.Н.№ 31 (811) 28 августа — 3 сентября 2010
Автор: Михаил КАЛИНИЧЕНКО (Полтава)

Обновленный дом-музей Тараса Шевченко в Каневе открыт. Президент Виктор Янукович лично посетил новое жилище Кобзаря. Этому событию предшествовал и ряд медийных скандалов. Были пространные публикации на страницах «Слова Просвіти», других изданий. Были письма к самому президенту. Ведь не все наше художественное сообщество согласилось с концепцией архитектора Ларисы Скорик (фактически руководителя реставрационных работ), поскольку нынешний вид музея — благодаря г-же Скорик — заметно отличается от первичной идеи, в основе которой были колоритные национальные эскизы знаменитого архитектора здания Василия Кричевского.

Впрочем, «маємо те, що маємо».

Сейчас здесь — подвесной потолок, гранит (вместо паркета), металлические конструкции, темно-серая цветная гамма...

Напомню, что на все про все, то есть на реконструкцию музея Шевченко в Каневе и Национального шевченковского заповедника, было выделено 96 млн. 452 тыс. гривен...

Такова «цена дела».

Учитывая, что Тарасова гора стояла в строительных заборах и лесах еще с 2003 года, «делом чести», то есть политическим делом, стало для Януковича (в первые же его дни у власти) доказать: «они» расстраивали, а именно я наконец-то построил...

Не будем спорить: свое слово президент все-таки сдержал.

В этой истории, видимо, нужно оглянуться назад — во «вчера». В те дни, когда на средства друзей Шевченко похоронили в Петербурге на Смоленском православном кладбище в марте 1861-го. Пантелеймон Кулиш сказал: «Были у нас на Украине великие воины, великие правители, а ты стоял выше всех их, и семья родная у тебя самая большая, собрались к тебе всех языков люди, как дети к родному отцу».

58 дней находилось тело Кобзаря на российской земле. Но его друзьям не давали покоя мысли о выполнении завещания Тараса Шевченко. В конце концов по ходатайству Михаила Лазаревского Шевченко все-таки позволили перевезти в Украину.

«Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій…»

8 мая 1861 года гроб, установленный на казацкой телеге, через весь Петербург повезли на Московский (Николаевский) вокзал и по железной дороге доставили в Москву. А уж оттуда направились в Украину.

Когда процессия добралась до Броваров, студенты университета сняли гроб с телеги и на руках понесли в Киев — в Крестовоздвиженскую церковь, что на Подоле. Утром начался многотысячный митинг, после которого тело Шевченко на пароходе «Кременчуг» перевезли в Канев...

По предложению Г.Честаховского Т.Шевченко решили похоронить на Чернечей горе. Студенты университета Святого Владимира, что в Киеве, крестьяне из окрестных сел и жители Канева выкопали могилу, и 22 мая 1861 года тело Шевченко от Успенского собора понесли к месту погребения (расстояние почти 10 километров). В тот же день Тарас Григорьевич обрел вечный покой на Чернечей, теперь Тарасовой, горе.

Прошло время, и могила превратилась, как отметил писатель Василий Гнилосыров в киевской газете «Зоря», в настоящую руину. Деревянный крест упал в Днепр... Украина после этой публикации всколыхнулась. Изо всех концов начали поступать пожертвования, тогда, в 1882 году, решили соорудить первый мемориал. Крест заказали на Киевском чугунолитейном заводе и в 1884 году установили его на Шевченковской могиле. Ухаживать за местом погребения Великого Кобзаря киевская община наняла Ивана Ядловского, который опекал могилу почти 50 лет. В домике из четырех небольших комнат разместили экспонаты.

Во второй раз упорядочить могилу Тараса Шевченко попытались во времена Симона Петлюры. В то время он возглавлял Киевскую губернскую управу. Был подготовлен документ «О приведении в порядок могилы Т.Г.Шевченко». Но реализовать грандиозный в то время план, согласно которому Тарасовой горе предстояло стать историко-культурным парком — местом паломничества украинства, не удалось.

В конце концов 20 августа 1925 года решением правительства советской республики создали Государственный историко-культурный заповедник «Могила Тараса Григорьевича Шевченко».

В 1931 году решили установить новый памятник. (Крест, стоявший на могиле с 1884 года, крестьяне, подначиваемые большевистской пропагандой борьбы против религии, тросами стянули с высокого кургана и вместо него поставили бюст Шевченко работы Калена Терещенко. Однако многим людям, а особенно интеллигенции, он очень не понравился.)

…Был объявлен конкурс на строительство музея и памятника на месте погребения Тараса Шевченко.

Музей на Чернечей горе начали строить весной 1934 года по чертежам Василия Кричевского и его ученика Петра Костырко. А памятник на могиле создали российский скульптор Матвей Манизер и архитектор Евгений Левинсон.

18 июня 1939 года состоялось торжественное открытие литературно-мемориального музея Шевченко. С тех пор капитальные работы по реконструкции и реставрации не велись.

По инициативе Шевченковского национального заповедника еще в 2001 году было подготовлено задание на проектирование. Назрела потребность устранить недостатки в строительстве, допущенные в 1934—1937 годах, восстановить сооружение, которое претерпело значительные повреждения во время войны, а также наконец-то реализовать художественные замыслы авторов — В.Кричевского и П.Костырко.

Кроме того, здание музея нужно было привести в соответствие с современными требованиями с учетом опыта и достижений мировых музейных центров.

Целью замысла должен был стать реализованный архитектурный шедевр первой половины ХХ в. в сочетании с современной экспозицией и надлежащими условиями для посетителей и сотрудников заповедника уже уровня ХХІ в.

* * *

— Здание требовало неотложного капитального ремонта и реставрации как памятник архитектуры, — рассказывает бывший генеральный директор музея Игорь Лиховый. — Особая благодарность потомкам В.Кричевского из США и Венесуэлы, которые поверили нам и передали в Каневский и другие музеи Украины сотни художественных произведений и документов, что позволило специалистам планировать и действовать согласно творческому замыслу общепризнанного мастера национальной архитектуры Василия Кричевского.

* * *

Заказчиком работ еще в 2001 году, в соответствии с приказом Минкультуры, выступила дирекция Шевченковского национального заповедника в Каневе, как это, кстати, бывало и ранее при проведении каких-либо реставрационных и ремонтно-строительных работ. Но в 2008 году неожиданно права заказчика Минкультуры, по согласованию с Кабинетом министров, передали Черкасской облгосадминистрации. Таким образом, администрация и научный коллектив заповедника фактически были отстранены от активного влияния на процесс реставрации и реконструкции мемориала, что со временем привело к возникновению ряда проблемных ситуаций, отдельные из которых и повлекли негативные последствия для всего памятника.

* * *

— Только благодаря смене заказчика в том же 2008 году было выполнено строительных и реставрационных работ почти на 34,5 млн. гривен, что дало возможность завершить работы на первом и втором этажах, мансарде, — говорит Анатолий Чабан, зам главы Черкасской облгосадминистрации. — В 2009 году средства пришли только в декабре, поэтому половину из них пришлось вернуть в государственный бюджет, поскольку использовать их не удалось.

* * *

— Что же касается концепции и тематико-экспозиционного плана новой экспозиции... — продолжает Игорь Лиховый, — то несколько лет работали ученые заповедника, изучая историю предыдущих экспозиций, опыт отечественных и зарубежных музеев. Однако с 2008 года в этот процесс довольно грубо начало вмешиваться Министерство культуры и туризма. При этом не предложив ничего существенного, что в результате привело к определенной дезорганизации научной работы в заповеднике. В сущности, тогда админмерами заповеднику было запрещено привлекать специалистов извне и разрабатывать свой тематико-экспозиционный план, на основе которого и создается музейная экспозиция. Министерство даже своим приказом создало рабочую группу во главе с замом министра, но без единого специалиста-шевченковеда. Проигнорированы научные центры диаспоры и зарубежные специалисты.

За это время не было проведено ни одного основательного публичного обсуждения проблематики подготовки к шевченковским датам 2011-го и 2014 годов, по концепции обновления экспозиций шевченковских музеев Украины и зарубежья. А это почти два десятка музеев, работающих разрозненно, их деятельность никто не направляет и не координирует, что не способствует полному раскрытию их возможностей в подготовке к упомянутым датам.

В свою очередь без объявления конкурса и тендера, без надлежащих на то оснований в мае 2010 года было принято решение передать музей Т.Шевченко в Каневе в распоряжение одной из киевских частных творчески-архитектурных мастерских... На самом же деле над созданием Шевченковского литературно-мемориального музея, да еще и у могилы украинского гения, должны были бы работать уже известные своими творческими достижениями специалисты-музееведы, литературо- и искусствоведы, историки, этнологи, филологи, художники-дизайнеры, специалисты по медийным технологиям, педагогике и детской психологии и, конечно, архитекторы, которые знают и уважают высшие достижения современной архитектуры и прежде всего шедевры, созданные Василием Кричевским.

До 2009 года не было никаких возражений по поводу проекта Василия Кричевского. Что же касается такого совещательного органа, как научно-методический совет по охране культурного наследия, то на заседании его президиума 28 мая с.г. (присутствовало шестеро из 13 его членов) с минимальным преимуществом за счет отсутствующих, которые даже не видели этих предложений, было принято решение рекомендовать министерству к утверждению предложение, которое, в сущности, предусматривало остановку процесса воссоздания проекта музея по В.Кричевскому.

* * *

— Реконструкция музея затянулась на неопределенное время, — говорит Анатолий Чабан. — Почти семь лет не имели доступа к музею посетители. В десять раз уменьшилось количество паломников к Тарасовой горе. На научно-методическом совете Министерства культуры и туризма большинством голосов победила концепция архитектора Ларисы Скорик. Можно по-разному оценивать решение совета, но в многих мотивациях можно считать его положительным. Поверьте, реализация проекта Ларисы Павловны имеет по-своему оригинальное и логичное воплощение. Потери, возможно, есть, но, по-моему, концепция воссоздает неповторимость духовной фигуры Тараса Шевченко.

* * *

— Сотрудникам заповедника, к сожалению, не известны официальные документы, которые можно было бы назвать завершенным проектом или сметно-проектной документацией по созданию экспозиции музея, в их нормативно-правовом и профессиональном смысле, — продолжает г-н Лиховый. — Так что практически невозможно непредвзято и адекватно оценить новый замысел... Оценить — имеет ли все это «шоу» хоть какое-то отношение к освещению роли Шевченко в украинском и мировом пространстве.

По этому поводу было направлено открытое письмо президенту Украины Виктору Януковичу. Но аргументы не были услышаны.

Вообще к осуществлению реставрации музея на Тарасовой горе так или иначе причастны три президента Украины, главы шести правительств, пять руководителей Министерства культуры, три главы облгосадминистраций и четыре директора заповедника...

То, что мы сейчас там видим, я бы не рискнул назвать «литературно-мемориальным музеем Тараса Шевченко» у его могилы. Это, видимо, нечто другое. И ему еще нужно найти определение. Мы же стремились, чтобы это был музей — светлица украинского духа, как его задумывал профессор В.Кричевский с коллегами, своеобразный храм национальной культуры, после посещения которого каждый из нас воспринял бы шевченковские идеалы как собственное жизненное кредо...

* * *

Виктор Янукович на открытии обновленного дома-музея назвал Шевченко «культовой фигурой Российской империи».

Анна Герман утверждает, что творческое наследие Кричевского — несколько не вписывается в современную шевченковскую «архитектонику» (см. официальный текст зама главы администрации президента).

Лариса Скорик считает, что ее новая концепция переносит Кобзаря в европейское культурное измерение...

А оппоненты власти (и художников во властях) — остаются на своих позициях. Ведь самое важное и сложное в этом шевченковском деле — сохранить лучше из прошлого... Как писал Достоевский, без кирпича прошлого не построим будущего.

Впрочем, Тарасова гора именно сегодня и стала, к сожалению, еще одной «политической территорией» для утверждения определенных амбиций. А не только сакральным местом…

Официально

«…Для здійснення ремонтно-реставраційних робіт і створення експозиції у будинку-музеї Т.Г.Шевченка у м.Каневі Корпорацією «Укрпроектреставрація» разом з УкрНДІ було використано від 2003 до кінця 2009 року 66,5 млн. гривень. Однак за ці кошти і майже за 7 років не був здійснений ремонт навіть двох поверхів, призначених для експозиції…

…Підіймаються штучні хвилі «стурбованості» про порушення художнього задуму архітектора В.Кричевського. Споруда будинку-музею зводилась у роки безжальної сталінської розправи із сучасним і справжнім мистецтвом та сучасними і справжніми митцями. В.Кричевському довелося збудувати її не в стилі українського архітектурного модерну, одним з фундаторів якого на початку ХХ століття він був, і не в репресованому на той час українському авангарді, а тільки в ушанованому тоталітарним режимом римсько-грецькому псевдокласицизмі.

Намагання В.Кричевського поєднати цю архітектуру з декоративними мотивами українського модерну початку ХХ століття були, безперечно, спробами суміщення несумісного. Трагедія митця була очевидною, тому не випадково 1943 року він виїхав до Львова, а далі — до Америки, і вже до кінця своїх днів не спроектував і не збудував жодної споруди…

…Нова концепція не спотворює архітектурного рішення споруди В.Кричевського, а органічно єднає його з ідеєю увічнення пам’яті Кобзаря на сучасному світовому рівні».

(Из письма Анны Герман Владимиру Яворивскому, председателю комитета Верховной Рады Украины по вопросам культуры и духовности)