Кияни, ще довго ця фігня буде тривати?

  • 15.09.13, 14:46
 Попов после визита в Минск решил увековечить память о Сталине: "Мы просто обязаны это сделать ради будущих поколений".

15.09.13.

ГОПпозиция

Всего один день в Беларуси твердо вбил во впечатлительную голову киевского градоначальника твердое убеждение, что он просто обязан «ради будущих поколений» увековечить имя Иосифа Виссарионовича в каком-нибудь историко-архитектурном комплексе.Визит делегации Киева в Минск, который состоялся 13 сентября с целью обмена опытом и обсуждения плана действий будущего сотрудничества, превзошел ожидания председателя КГГА Александра Попова*. Об этом Попов сказал после завершения визита, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Обком.

«Он (визит) превзошел мои ожидания», - сказал председатель горадминистрации Киева.

Подытоживая результаты поездки, он сказал, что Киев и Минск обязательно будут иметь на выходе интеграцию в экономических программах и проектах, в частности в совместном производстве тех или других товаров.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ НА Цензор.НЕТ: Журналист "Эха Москвы" раскритиковал Попова: Собянин не оставил бы детей на 3 месяца без горячей воды

«Мы обязательно будем иметь новый этап гуманитарных отношений. Очень интересен опыт реализации программ в строительстве новых спортивных сооружений, развития мемориальных комплексов, посвященных Великой Отечественной войне. Так, они сделали историко-архитектурный комплекс «Линия Сталина», а у нас такие же условия, но мы такого еще не имеем и просто обязаны ради будущих поколений это сделать», - сказал Попов.

Также, по его словам, он считает особенно интересными и подходы к благоустройству Минска. «Обратили внимание, наверно, что не то что бумажки, пылинки нет. Есть чему поучиться и нужно брать с них пример», - сказал Попов.

Он также акцентировал внимание на том, что будущий договор между столицами о сотрудничестве закрепит побратимские отношения.
«Минск - это современный европейский город. И я думаю, что киевлянам однозначно будет интересно приехать туда в качестве туристов и увидеть много интересного. Точно так и жителям Минска приехать в Киев. Этот потенциал туристический - это тоже перспектива для нашего сотрудничества», - убежден Попов.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ НА Цензор.НЕТ: Попов отстегнул 1,4 миллиона из бюджета "регионалу" за концерт ко Дню Независимости. ФОТО

Как сообщалось, в течение 13 сентября делегация Киева посетила ряд культурных, социальных и промышленных объектов столицы Беларуси. Среди них, в частности, Национальная библиотека Беларуси, Республиканский центр олимпийской подготовки и многофункциональный культурно-спортивный комплекс «Минск-арена», Минскую епархию белорусской православной церкви, предприятия «Белкоммунмаш» и «Амкодор», где представители Киева осмотрели новые автобусы, троллейбусы, трамваи и технику для работы городских служб, в частности снегоуборочную. Источник: http://censor.net.ua/n253509 Источник: http://censor.net.ua/n253509

"Любіть па-руССкі".

  • 15.09.13, 02:53
У 1931 році українців було більше, ніж росіян. За шість років зникло 55 мільйонів 13.09.2013 14:36
 

 

У радянських виданнях передрепресійного періоду вказувалося, що у СРСР українців було більше, ніж росіян. За шість років кількість українців скоротилася на 55 мільйонів.


"У 1931 році в СРСР проживав 81 мільйон українців і тільки 77 мільйонів росіян", - заявив на презентації карти "Репресії проти українців в СРСР" президент фонду "Україна-Русь" Ростислав НОВОЖЕНЕЦЬ.


За його словами, така цифра вказана у книзі "На велікой стройкє", виданій 1931 року в Ленінграді.

 

 

"Вперше про цю книжку сказав київський співак Анатолій Мокренко, - розповів Новоженець. - Він говорить, що такі ж дані подані у першій радянській енциклопедії 1926 року. Ні цієї енциклопедії, ні книги немає в жодній бібліотеці в Україні. Вдалося відшукати "На великой стройке" у Москві. Нам надіслали копії, на яких добре видно цифри 81 мільйон.

"Вже наступний перепис населення 1937 року вказує, що українців в СРСР є 26 мільйонів, - додає журналіст Богдан Вовк. - Куди поділися всі інші? Знаючи такі цифри, ще жахливішими постають репресії 1930-х років".

 


На карті "Репресії проти українців в СРСР" вказані тюрми і концтабори на території колишнього Радянського Союзу. Наведені фото та місця страт найвідоміших українців.

У статистичній частині вказана офіційна інформація про 31 млн українців у СРСР у 1926 році.

 

 

ЗАВАНТАЖИТИ ЗБІЛЬШЕНИЙ ВАРІАНТ

 

Roman POPADYUK


Резолюція Європейського парламенту щодо тиску Росії на Україну.

  • 15.09.13, 00:59
12 вересня, 2013    Версія для друку


Резолюція Європейського парламенту щодо тиску Росії на країни Східного партнерства (повний текст документа)
Тиждень.ua переклав повний текст резолюції щодо тиску Росії на країни Східного партнерства, яку сьогодні ухвалив Європарламент



Спільна пропозиція резолюції Європейського Союзу 

Відповідно до правила 110 (2) та (4) правил процедури

На заміну пропозицій таких груп:

PPE «Європейська народна партія» (B7-0389/2013)

ALDE «Альянс лібералів і демократів за Європу» (B7-0393/2013)

Verts/ALE, «Зелені і Європейський вільний альянс» (B7-0394/2013)

ECR «Європейські консерватори і реформатори» (B7-0396/2013)

S&D «Прогресивний альянс соціалістів і демократів» (B7-0397/2013)

Щодо тиску, що чинить Росія на країни Східного партнерства (в контексті майбутнього саміту Східного партнерства у Вільнюсі) (2013/2826(RSP))

Хосе Ігнасіо Салафранка Санхес-Нейра, Яцек Саріуш-Вольський, Ельмар Брок, Мейрід МакГіннес, Міхаель Ґалер, Арнод Данжеан, Крістіан Дан Преда, Даніель Каспарі, Ріа Оомен-Рюйтен, Яцек Протасевич, Лена Коларська-Бобінська, Лайма Люсія Андрікієн, Єжи Бузек, Траян Унгуріну, Ґуннар Гюкмарк, Анне Дельво, Кшиштоф Лісек, Оресте Россі, Бернд Поссельт, Тунне Келам, Інесе Вайдере, Павел Залевський

Від імені групи PPE

Лібор Роучек, Марек Сівец, Ана Гомес, Євґеній Кірілов, Кнут Флекенштайн, Маруся Любчева, Юстас Вінкас Палецкіс

Від імені групи S&D

Крістііна Оюланд, Грехем Вотсон, Леонідас Донскіс, Марієте Шааке, Сара Людфорд, Едвард МакМіллан-Скотт, Ендрю Дафф, Джонс Корнеліс ван Баален, Ізаскун Білбао Барандіка, Ганну Таккула, Александер Ґраф Ламбсдорф

Від імені групи ALDE

Вернер Шульц, Ребекка Хармс

Від імені групи Verts/ALE

Чарльз Теннок, Ришард Ентоні Легутко, Томаш Пьотр Поренба, Павел Роберт Коваль, Марек Генрик Міґальсьлький, Ришард Чарнецький. Адам Бєлан, Вальдемар Томашевський

Від імені групи  ECR

 

Резолюція Європейського парламенту щодо тиску, що чинить Росія на країни Східного партнерства (в контексті майбутнього саміту Східного партнерства у Вільнюсі) (2013/2826(RSP))

Європейський парламент:

  • Беручи до уваги проведення саміту Східного партнерства у Вільнюсі у листопаді 2013,
  • Беручи до уваги той факт, що Україна, Вірменія, Грузія, Молдова мають перспективу підписання чи парафування, залежно від випадку, угоди про асоціацію із Європейським Союзом; особливо беручи до уваги,  новий розширений характер асоціації, що поставлено на карту; пропонуючи всесторонні та поглиблені відносини із європейськими партнерами, а отже виходячи за рамки просто економічних вигод на користь сильних політичних та суспільних відносин,
  • Нагадуючи, що Будапештський меморандум 1994 року, що стосується українського атомного роззброєння надає гарантії Україні проти застосування або загрози застосування сили та забезпечує надання підтримки країні, якщо будуть спроби чинити на неї тиск через економічний примус;
  • беручи до уваги Правило 110 (2) та (4) Правил Процедури

А. У той час як тривала участь у програмі Східного партнерства пропонує країнам-партнерам вичерпний порядок денний виконання реформ, який приносить користь їхнім сусідам, у той час як угоди про асоціацію та глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі  (ГВЗВТ) між ЄС та країнами Східного партнерства є зобов’язаннями між охочими та спроможними до посилення та успішного розвитку співпраці між сторонами у багатьох напрямках;

В. У той час як нещодавно країни Східного партнерства, просуваючись на шляху до угоди про асоціацію, стикнулися із тиском з боку Росі, що включає спрямовані санкції проти українського експорту, натяки на можливість тиску на Молдову через заборону експорту її винної промисловості, додаткові умови на шляху вирішення конфлікту у Придністров’ї та погрози, пов’язані із безпекою щодо Вірменії, метою яких є змусити країни Східного партнерства не підписувати чи не парафувати угоди про асоціацію чи ГВЗВТ, а замість цього посилити співпрацю із Митним союзом, який очолює Росія і який вона має намір трансформувати у Євразійський Союз, ставить їх у ризиковану позицію як результат геополітичного напруження, предметом якого вони не повинні бути;

С. У той час як тиск, що чиниться на країни Східного партнерства, починаючи із поточних економічних та політичних аспектів, закінчуючи оголошенням майбутніх економічних обмежень, вказує на намір Росії продовжувати розглядати регіон Східного партнерства як сферу виключно свого впливу та виступати проти перспективи більш тісної інтеграції цих країн з ЄС через угоди про асоціацію, підхід, що йде всупереч принципам національного суверенітету, взаємної довіри та добросусідських відносин;

D. У той час як країни Східного партнерства мають повне суверенне право та свободу будувати відносини як рівні партнери із партнерами, яких вони самі обирають, згідно із Гельсінськими угодами;

Е. У той час як сьогодні, більш ніж будь-коли, потрібно звернути увагу на тривожний тиск у Східному сусідстві ЄС і власне на проект Східного партнерства, який Росія заперечуєт та ставить під сумнів;

F. У той час як угода про асоціацію з ЄС передбачає політичні та торгові реформи, що сприяють зміцнення верховенства права, зменшують корупцію та забезпечують більшу повагу до прав людини; в той час як вступ до Митного союзу, навпаки, не містить жодних завдань та умов, що базуються на цінностях, і таким чином не може розглядатися як стимул внутрішніх реформ;

G. В той час як заморожені конфлікти не одноразово використовуються для послаблення та підриву повного суверенітету країн Східного партнерства відповідно до геополітичних та економічних інтересів Росії;

  1. Нагадує, що принципи рівності та поваги до прав є невід’ємними у суверенності та невтручанні у внутрішні відносини, хорошій співпраці між державами та сумлінному виконанні вимог міжнародного права, як це було погоджено у рамках Гельсінських угод, є основою ведення міжнародних відносин між незалежними державами і як такі не мають бути порушеними;
  2. Висловлює жаль з того приводу, що з наближенням саміту Східного партнерства у Вільнюсі,  застосовуються різні види тиску на країни Східного партнерства, які досягають завершального етапу переговорів щодо підписання чи парафування своїх угод про асоціацію; вважає цей тиск неприйнятним, сподівається, що в подальшому прогресивна інтеграція країн-партнерів з ЄС є співставною із їхнім прагненням хороших сусідських відносин із Росією і закликає Росію утриматися від будь-яких дій, що є повним протиріччям до згаданих вище Гельсінських принципів; закликає Росію утриматися від подальшого тиску на східних партнерів та повною мірою поважати їхнє суверенне право слідувати своєму власному вибору;
  3. Рішуче підкреслює той факт, що вільний вибір країн Східного партнерства, які взагалі не мають жодного негативного впливу на торгівлю з Росією, не мають мати таких наслідків як торгові обмеження, візові заборони, обмеження мобільності робітників та втручання у заморожені конфлікти; рішуче заперечує, крім того, гру з нульовою сумою як парадигму у відносинах Росії та ЄС із країнами Східного партнерства;
  4. Є переконаним у тому, що подальші політичні та економічні реформи у цих країнах, що базуються на цінностях та стандартах ЄС, є врешті в інтересах самої Росії, оскільки це розширить зону стабільності, процвітання та співпраці навколо її кордонів; нагадує про постійне запрошення ЄС Росії долучитися до цього процесу через конструктивну взаємодію із країнами Східного партнерства;
  5. Закликає Комісію та Європейську службу зовнішньополітичної діяльності (ЄСЗД) розглянути розвиток подій за межами лише торговельного виміру, який є всього лише прикриттям для очевидного політичного тиску і вжити дій на захист партнерів союзу, надсилаючи сильний сигнал підтримки усіх країн Східного партнерства у їхніх європейських намірах та виборах;
  6. Підтверджує свою сильну підтримку у парафуванні чи підписанні угод про асоціацію на саміті у Вільнюсі із тими країнами Східного партнерства, які готові та бажають це зробити, якщо дотримано відповідних вимог; сподівається, що це дасть новий поштовх до поступової інтеграції та істотного поглиблення відносин, тим самим відповідаючи на європейські прагнення цих країн; закликає країни Східного партнерства у цьому контексті до продовження та посилення своїх зусиль для завершення своєї поточної роботи напередодні саміту і не піддаватися тискові, що чиниться на них;
  7. Підкреслює необхідність для ЄС виконати свої зобов’язання щодо залучення та захисту тих країн Східного партнерства, які піддавалися відкритому тискові, який посилюється, що викликає занепокоєння, і який був призначений для утримання їх від вступу у асоціацію з ЄС і просить Комісію та Раду виступити із конкретними та ефективними заходами для підтримки країн-партнерів;
  8.  Нагадує, що угоди про асоціацію та ГВЗВТ призначені для розвитку конкурентоспроможності, економічного виробництва та продуктивності країн-партнерів та ЄС, але в той же час для поваги економічної співпраці країн Східного партнерства з Росією таким чином, щоб це було вигідно для обох сторін; вказує на те, що угоди про асоціацію та ГВЗВТ не підривають довготривалі торгові відносини, які країни Східного партнерства зберігають у регіоні; сподівається, що, вони навпаки не повинні розглядатися як несумісні із тими торговими відносинами, і що без упередженого ставлення до вимог, що виступають із угоди про асоціацію та ГВЗВТ, будь-які торгові суперечки мають бути вирішені відповідно до правил та зобов’язань, що накладаються Світовою Організацією Торгівлі; підтверджує, крім того, що ЄС готовий допомогти партнерам із програми Східного партнерства у їхніх інтеграційних зусиллях, шляхом підтримки тимчасового застосування відповідних розділів угоди про асоціацію та ГВЗВТ з моменту його підписання, розморожуючи призупинені кредити і допомогти у проведенні програм після підписання чи парафування угод про асоціацію чи ГВЗВТ та проведенні заходів щодо полегшення візового режиму та перспективи безвізових подорожей;
  9. Вказує на те, що європейська інтеграція вимагає підтримки більшості у країнах, що очікують парафування чи підписання угод про асоціацію; закликає Комісію та ЄСЗД, посилити зусилля щодо сприяння видимості Східного партнерства та його користі серед громадськості у країнах-партнерах як спосіб консолідації політичного консенсусу щодо свого європейського вибору; просить, аби у короткий строк було започатковано і проведено широку інформаційну кампанію щодо обізнаності громадян про суть, переваги та вимоги угод про асоціацію;
  10. Доручає своєму президентові передати цю резолюцію до Ради, Комісії, віце-президента Комісії/Верховного представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики, країн-членів, урядів та парламентів Східного партнерства та Російської Федерації, парламентської Асамблеї Ради Європи та Організації з безпеки і співробітництва у Європі.

Новий Цербер від злобного карлика Пу.

  • 15.09.13, 00:43
14.09.13 18:20 Кремль подобрал Украине куратора: в администрации Путина появился ответственный за отношения с Киевом


Владислав СуГков займется российско-украинскими отношениями в должности помощника Владимира Путина.

По данным «Газеты.Ru», на следующей неделе Владислав Сурков может официально вступить в должность помощника президента, курировать он будет российско-украинские отношения. Эксперты полагают, что новому помощнику президента придется иметь дело с проигранной войной: свернуть Киев с курса на интеграцию с Евросоюзом будет крайне сложно, передает Цензор.НЕТ.

Указ о назначении Владислава Суркова помощником президента готов и только ждет своего подписания, сообщили информированные источники. О новом назначении может быть объявлено уже на следующей неделе. По информации СМИ, уже даже определено, кто станет начальником его секретариата, кроме того, сам Сурков подобрал команду сотрудников и провел первые встречи с экспертами, владеющими темой.

Одним из главных направлений, которыми Сурков займется в администрации президента, станут российско-украинские отношения. Источники не смогли подтвердить или опровергнуть, войдет ли в сферу его компетенции взаимодействие с Абхазией и Южной Осетией, которое находилось в ведении Татьяны Голиковой, сменившей администрацию президента на Счетную палату. Кроме того, пока неизвестно, отойдет ли к Суркову все СНГ или лишь отдельные, ключевые страны.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ НА Цензор.НЕТ: "Это "кольчужный скандал" для Януковича", - эксперт увидел в информации о поставке оружия в Сирию провокацию Кремля

Украина, по словам источников, будет однозначно в числе государств, курируемых Сурковым.

Фраза «Мы поступим опрометчиво, если оттолкнем его от себя» прозвучала от высокопоставленного источника сразу после ухода Суркова с поста главы аппарата правительства 8 мая 2013 года. Было понятно, что Кремль не хочет позволить искусному политтехнологу вести свою игру. Перебирались разные варианты его прихода в АП, поскольку задача совсем непроста. Внутреннюю политику, которой как раз и занимался многие годы Сурков, курирует теперь, после возвращения в Кремль Владимира Путина, первый замглавы администрации Вячеслав Володин. И их отношения с Сурковым в последние два года, мягко говоря, непросты. Поэтому задача была не просто подобрать Суркову место, сохранив его во властной обойме, но и максимально развести их с Володиным по сферам компетенции.

Заместитель генерального директора украинского Института региональных проблем Георгий Чижов считает, что если это назначение действительно состоится, то для Суркова оно будет существенным понижением. «Он был много лет вторым лицом в АП, а теперь его сажают на неблагодарное украинское направление, по которому он к тому же не является специалистом», - недоумевает эксперт.

Тем не менее, по его словам, можно ожидать, что российская политика на украинском направлении станет более внятной.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ НА Цензор.НЕТ: Банковая должна сказать Кремлю: "Сейчас!" или "До свидания", - экс-министр юстиции

«До сих пор она выглядела достаточно абсурдной, потому что все действия, которые предпринимает Россия, приносят результат, прямо противоположный задуманному. Например, все эти торговые войны последних полутора месяцев и прочие усилия России, связанные с давлением на Украину, чтобы убедить ее не подписывать ассоциацию с Евросоюзом, а, наоборот, вступить в Таможенный союз, привели к противоположному эффекту. Если у украинского руководства были большие проблемы с подписанием соглашения об ассоциации - европейцы настаивали на выполнении Киевом очень многих трудновыполнимых условий, - то после российских действий никто не сомневается, что в ноябре соглашение будет подписано, даже если Украина не исполнит обязательств и не освободит Юлию Тимошенко», - уверен Чижов.

По мнению аналитика, все интеграционные шаги Москвы приводят к уменьшению взаимопонимания с Киевом и только отталкивают его. «Можно предположить, что на это направление будет назначен какой-то внятный менеджер, который наконец, во-первых, сформулирует цели и задачи российской политики в отношении Украины и, во-вторых, предложит адекватные пути реализации поставленных целей. Сурков мог бы стать таким человеком, хотя почему именно он, непонятно. Может быть, это кадровый резерв», - заключил Чижов.

В администрации президента Украины Виктора Януковича* считают, что Кремль и Сурков в частности не в состоянии изменить намерения Киева подписать соглашение об ассоциации с Евросоюзом на саммите в Вильнюсе в ноябре этого года.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ НА Цензор.НЕТ: Янукович - мягкий и добродушный, но унижения со стороны России он не забудет, - Колесников

«Ничто не зависит от того, кого Россия назначит заниматься отношениями с Украиной. Фамилия Суркова в данном случае ничего не меняет. Все зависит от установки, которую дает президент Владимир Путин. Но сейчас принципиально ничего не изменится. Видимо, назначение Суркова означает только одно - обеспокоенность России по всем направлениям бывших стран соцлагеря», - говорит советник президента Украины Владимир Зубанов.

Суркову, если он будет курировать в администрации президента России отношения с Украиной, придется иметь дело с проигранной войной, говорит политолог Глеб Павловский.

«После того как Дмитрий Медведев подписал соглашение с Виктором Януковичем о продлении срока пребывания Черноморского флота в Севастополе, казалось, что на этом направлении у нас все нормально. Но направление забросили, и момент, когда Украина могла вступить в Таможенный союз, был упущен. Этот момент был, когда руководство Украины было изолировано из-за посадки Юлии Тимошенко, но теперь ЕС больше не ставит жестких условий ее освобождения. Это говорит о том, что плохо поставлено политическое планирование и повседневная политическая работа. В этой ситуации Суркова бросили на украинское направление, как раньше людей бросали на проблемное сельское хозяйство», - говорит Павловский. Источник: http://censor.net.ua/n253492 Источник: http://censor.net.ua/n253492

Розцінки на продажні шкури.

  • 14.09.13, 21:49
Кто продался за российские деньги? Полный список журналистов-предателей

[10.09.2013]

Скандал вокруг заказных публикаций о грядущем обвале гривны набирает новых оборотов


Напомним, недавно мы рассказывали о том, как Россия начала настоящую информационную войну против Украины – причем, руками наших же журналистов.

Так, сначала ряд изданий опубликовали новость с практически одинаковым заголовком, в которой предрекали скорый крах национальной валюты.

Причем, главным «авторитетным источником» выступили безликие аналитики Сбербанка России. В частности, они утверждали, что вероятность возникновения валютного кризиса в Украине в течение года составляет 82%. А среднегодовой курс гривны в 2013 году будет 8,18 грн. за доллар (в 2014 году – 8,59 грн).

Правда, на чем именно Сбербанк РФ основывает свои прогнозы, никто не детализировал. Как и не объяснял то странное совпадение, что российские материалы «всплыли» после того, как отказ Украины от Таможенного Союза стал обретать все более четкие формы.


ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
"План Даллеса": фальшивка или инструкция?
Но даже эти нюансы не помешали украинским СМИ перепечатать новость. О чем говорить, если материал поставила «Украинская правда» - флагман всех патриотов страны?

Сначала это показалось обычной погоней за сенсацией или непрофессионализмом. В конце концов, проверка фактов всегда была слабым местом наших СМИ... Но буквально через несколько дней стало очевидно – украинских журналистов банально купили.

И оказалось, что люди, которые любят пафосно рассуждать на Фейсбуке о судьбах страны, с легкостью готовы эту самую страну продать. Причем, за достаточно скромные деньги…

Российский след

Есть информация, что человеком, который непосредственно занимался размещением материалов в СМИ, является некая Ольга Корнеева. Это – российская пиарщица, которая в Киеве представляет агентство «Сообщение».

По нашей информации, именно через нее шло размещение заказных материалов. Это же подтверждает и ее переписка с журналистами и редакторами, которая оказалась в нашем расположении.


ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
А.Шарий. ВО «Свобода» сделала Украине ксенофобский «подарок» перед саммитом

А переписка, действительно, интересная. И прежде всего тем, что едва ли не все украинские журналисты и медиа-менеджеры готовы за деньги «мочить» не просто отдельных политиков, но и поставить под угрозу всю финансовую систему страны.

Итак, давайте посмотрим на конкретные фамилии.

Ольга Корнеева обратилась практически во все главные издания страны. «Сегодня», «Деньги.UA», «Украинская правда», «Деловая столица», «Власть денег», газета «2000», «Комментарии», «Эксперт»… Список можно еще продолжать.

К примеру, как отмечает заместитель генерального директора по вопросам размещения в деловой группе Елена Гора-Горовская, стоимость размещения данного материала в журнале «Власть денег» - 69600грн (с НДС), а в «Деловой столице» - 59200 грн. Правда, к этой сумме нужно будет еще добавить 10% на работу журналистов. Хотя возможны и существенные скидки. Как говорит Гора-Горовская – до 45% от всей суммы.

Газета «Вести» тоже достаточно дорогая. Как пишет рекламщица газеты Наталья Компанец, статью издание сможет не только разместить, но и подготовить.


ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Украина митингующая, или «Мы вашу стабильность шатали!»

«При максимальном размере материала – 6000 знаков + фото (3/5 полосы) = 95 040 грн. с НДС. При минимальном размере – 4000 знаков + фото (1/2 полосы) = 79200 грн. с НДС.

Размещение на КИЕВ:

- при максимальном размере материала – 6000 знаков + фото (3/5 полосы) = 54 000 грн. с НДС

- при минимальном размере – 4000 знаков + фото (1/2 полосы) = 45 000 грн. с НДС», - предлагает Компанец.

Правда, единственное условие - маркировка «Р» в кружочке, которая будет хотя бы формально показывать, что материал – рекламный.

А вот «Экономическая правда», оказывается, готова поставить новость без плашки реклама. Судя по данным Корнеевой, она заплатила за новость про «аналитиков Сбербанка» $9 000 лично редактору сайта Сергею Лямцу. Правда, дальнейшие материалы брать на себя он не захотел – перенаправил на рекламный отдел, где обещали опубликовать статью уже с рекламной пометкой. Как пишет сама Корнеева, «жду, когда выставят цену».


ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
С. Сотник: «Не надо делать оппозицию, надо просто делать музыку»

Зато Андрей Блинов из «Эксперт Украина», похоже, готов рассмотреть возможность публикации без пометки реклама. Редакция даже выслала написанный материал на согласование, нарисовав несколько страниц инфографики.

«А вдруг не успеем?»

Не переживает по поводу всевозможных плашек и газета «2000». Единственная просьба – не использовать газетный текст в других изданиях. Об этом Корнеевой пишет Александр Лапшин: «Ольга, статья готова. Есть еще один маленький момент: прошу Вас написать на имя заместителя директора частного предприятия "Газетный комплекс "Интернет-медиа" Гуменюк Тамары Петровны расписку следующего содержания: Я, Корнеева Ольга (отчество), обязуюсь не использовать текст статьи "На "войне" как на войне" в других СМИ, кроме еженедельника "2000". Дата и подпись».

Не против поставить материал и газета «Сегодня». Екатерина Шаповал, которая занимается размещением в этом издании, переживает лишь за то, что газета может не успеть отпечатать необходимое заказчику количество материалов.

«Вы пишете даты, в которые должны выйти заметки. С 4 по 16 сентября. То есть фактически у нас всего неделя осталась. Больше 2-3 заметок на эту тему вряд ли сможет выйти… Возможно ли продлить этот срок?», - спрашивает Шаповал.


ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Н. Юсупова: «В «Украинской правде» работают проплаченные тролли-комментаторы и непонятные журналисты»

А вот у газеты «Комментарии» чувство самоуважения присутствует. Но оно борется с жадностью. Поэтому гендиректор Юлия Литвинова пишет, что в таком виде, как просит заказчик, они не смогут опубликовать материал… Зато смогут написать свою статью! И стоить это будет всего +200 у.е. – на работу журналистов.

В подтверждении слов на адрес Корнеевой приходит письмо от Сергея Скрипника («управляющий редакционной политикой всех наших СМИ», - по словам Литвиновой), который просит согласовать логику материала.

«Жаль, что вы не дали мне закончить…»

Как видим, сговорчивые украинские медиа-менеджеры всегда готовы поставить плечо дружбы братскому российскому народу. Вот только на завершающем этапе что-то помешало реализации планов. Скорее всего, испугались огласки и утечки информации. Ведь о российской джинсе начал говорить весь медиа-рынок.


ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
…А потом все школьники получат по планшету!

В итоге, Ольге Корнеевой пришлось свернуть свою деятельность. Хотя сама пиарщица об этом, очевидно, жалеет. По крайней мере, это подтверждает ее переписка с неким «[email protected]» (очевидно, куратором проекта) – стиль и пунктуация сохранены: «Получила сигнал стоп и смс подтверждение на вайбер. Очень жалко что не закончили программу(( Сообщите по вайберу когда мне вылетать. Здесь отчет на минуту когда я выбросила укр номер. До связи. Очень жаль что вы не дали мне закончить...».

Кстати, выяснить, кто такой этот Елаев, не составляет труда – достаточно вбить в поисковик адрес электронной почты. Результат достаточно интересен – много ссылок на человека, который позиционирует себя, как «последователь учения юриста В.И. Ленина юрист Елаев Иван Александрович». Достаточно известный в своей сфере политический активист, любит фотографироваться с красным флагом, рассуждать о единстве славянских народов и загнивающей Европе. Ну и заодно – это юрист, сопровождающий деятельность российского политтехнолога Глеба Павловского.

Правда, кому именно он должен передать отчет – пока не ясно. Ведь потенциально в РФ немало сил, которые могли бы стать, если не заказчиками, то промежуточными исполнителями плана «завалить гривну».


ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Газовый капкан Таможенного союза

А отчет, стоит сказать, действительно интересный: с фамилиями и конкретными цифрами. По нашему мнению, он стоит того чтобы опубликовать его без купюр. Страна должна знать своих журналистов-героев, которые готовы с легкостью подосрать страну, в которой растут их дети. Лишь бы за это заплатили немного денег.

Отчет-таблица Корнеевой:





Евгений Карнаушенко, Кraina.namе

Вітаю вболівальників українського футболу!!!

  • 13.09.13, 20:51


Наші хлопи явно не страждають трискаідекафобією!!! Пятниця-13 для українців ЩАСЛИВА!!!
 Ураааааааааааааааааааааааа!! Вітаю 3:2 - українсько-сербські "Бандери" блискуче перемогли бразіло- мацкальських "Кротів"!!! ВІТАЮ, ДРУЗІ!!!





14.09.13 11:38 Главный тренер "Шахтера" Луческу опозорил свой клуб после поражения во Львове. ВИДЕО После неожиданного поражение от львовских "Карпат" главный тренер донецкого "Шахтера" Мирча Луческу демонстративно отказался подать руку тренеру команды-соперника.Рукопожатия тренеров после матча обязательно требует регламент чемпионата Украины. Наставник команды Рината Ахметова не просто избежал рукопожатия, а демонстративно отказал тренеру "Карпат" Александру Севидову в рукопожатии, сообщает Цензор.НЕТ.

"Луческу не пожал руку Севидову, не пожал руку мне. Нужно оставаться великим и после поражений, а не только после побед. Это футбол - сегодня они проиграли, а завтра выиграют", - недоумевал после матча лучший игрок в составе "Карпат" Младен Бартулович.

Отметим, что на пресс-конференции Луческу обвинил в поражении... мальчиков, которые подают мячи. По мнению румынского наставника они слишком медленно это делали и затягивали время. "Шахтер" в последних трех матчах набрал 1 очко.

Читайте на «Цензор.НЕТ»: "Динамо" - самый любимый клуб Украины: в 1,5 раза популярней "Шахтера" и в 6 раз "Металлиста", - социологи
Источник: http://censor.net.ua/v253473 Источник: http://censor.net.ua/v253473

Ще один "знаток футболу:
Добкін "наїхав" на Циганика. Фото: narodnapravda.org

Губернатор Харківської області Михайло Добкін вважає, що коментатор матчу "Металіст" - "Волинь" Ігор Циганик не розбирається у футболі

Про це Михайло Маркович написав на своїй сторінці в Twitter.

"Циганик так розбирається у футболі, що краще б він вів передачу "Малятам про звірят". Повний нуль!", - пише Добкін.

Такою була реакція Добкіна на заяву Циганика про порушення "Металістом" регламенту Чемпіонату України.

Циганик сказав, що у "Металіста" можуть бути проблеми через те, що на полі у складі харків'ян залишилось лише троє українців після вилучення Едмара. Згідно з регламентом, одночасно на полі повинні перебувати не більше семи легіонерів.


"Любов зла...".

  • 12.09.13, 15:37
Колишня Горбаля зустрічається з одруженим депутатом?
29.07.2013, 12:36
Tablo ID

Схоже, у депутата від "Батьківщини" Тетяни Донець, екс-пасії Василя Горбаля новий роман.

Цього разу найпривабливіша парламентська білявка підкорила серце свого колеги по фракції, депутата Д.

Про це ТаблоID дізнався з власних джерел у Раді.

Нещодавно Донець виклала у Facebook фото зі свого дня народження, зі словами, що їй подарували трамвай.

Але крім трамвая, за інформацією джерел, білявці подарували персональний концерт хору Турецького і новенький синій "Ягуар".

 У Донець новий роман?

Кажуть, що колеги по парламенту давно вже помітили стосунки голуб'ят. Утім, у цій історії є одне пікантне АЛЕ. Обранець Донець одружений.

На запитання ТаблоID, чи ці чутки є правдивими, пані Тетяна відповіла:

"Ви вважаєте нормальним ставити такі запитання в принципі людині в житті? Я на такі запитання ніколи не буду відповідати, це ненормальне запитання", - сказала Донець та поклала слухавку.

До слова, парламент не рідко поєднує одинокі депутатські серця. У минулому скликанні екс-бютівець Віталій Чудновський настільки втратив голову від сестри голови АП Юлії Льовочкіної, що пішов з родини.

Наразі Донець з її кавалером папарацці ще не настигли, але все колись стає явним.

Фото з Facebook Донець

P.S. Але вже й гарна ШТУЧКА! Як Клаудія Шифер! shedevr

"Останній із могікан".

  • 11.09.13, 03:38
«Андрій» iз Таромського
88–річний дніпропетровець Леонід Воловик у своєму місті є «останнім з могікан» націоналістичного підпілля часів Другої світової війни

Сергій ДОВГАЛЬ   

Леонід Воловик. (Фото  автора.)
Говорити про те, що підпілля ОУН–УПА було притаманне лише західноукраїнським землям, є великою помилкою. Про це свого часу мені вже доводилося писати в «Україні молодій». Бо на тій же Дніпропетровщині воно теж було доволі потужним. Це стало надбанням гласності насамперед завдяки великій дослідницькій роботі тоді ще молодих істориків Павла Хобота та Дмитра Куделі. Інтерв’ю з останнім свого часу публікувала й наша газета. А невдовзі подвижника–дослідника було вбито на 39–му році життя... Авторові цих рядків довелося поспілкуватися з Дмитром в останній день його перебування на цьому світі, тоді він устиг повідомити мені адресу вдови Василя Макуха, який у 1968 році спалив себе живцем на столичному Хрещатику на знак протесту проти введення радянських військ у Чехословаччину і тодішнього владного режиму взагалі. «УМ» першою розповіла детально про той жертовний вчинок... А от коли я намагався в майже мільйонному Дніпропетровську відшукати живих учасників підпілля ОУН–УПА сьогодні, то озброївся матеріалами вищезгаданого дослідження Хобота–Куделі. І таки знайшов одного — 88–річного Леоніда Воловика, який у підпіллі мав псевдо «Андрій». Про ОУН дізнався з резолюцій... з’їзду ВКП(б)

Як розповів Леонід Климович, iз програмою ОУН він познайомився зовсім випадково. У 1939 році, коли західноукраїнські землі стали територією Радянського Союзу, звідти масово стали вивозити «шкідливу» літературу. Одного разу Леонід, якому не виповнилося й 16 років, маючи невгамовну спрагу до читання, на своїй залізничній станції Таромське (це околиця нинішнього Дніпропетровська), виявив на простої цілий вагон такого чтива. Він тоді вiдвiв душу сповна, передислокувавши до своєї оселі чимало літератури, якої годі було шукати в бібліотеках.

Та чи не найбільше був вражений, виявивши під обкладинкою «Резолюции ХVIII съезда ВКП(б)»... програму ОУН. Жадібно вчитався у кожен її рядок і зловив себе на думці: «Це те, що треба». «Саме в цій програмі я побачив організоване українство, що бореться за свою державу», — пригадує Леонід Климович.

А з весни 1942–го Воловик став активним учасником підпілля ОУН на Дніпропетровщині. До міста німецькі окупанти, що тоді дуже швидко рухалися на схід, вступили вже 25 серпня. Слідом за ними пересувалися й похідні групи ОУН.

Леонід вiддавав себе підпільній діяльності сповна, з молодечим запалом, останній нерідко штовхав його на доволі ризиковані вчинки. Розповсюджував організаційну літературу, передавав адресатам документи, переховував друкарську техніку та радіоапаратуру, здійснював зв’язок з іншими групами ОУНівців.

«З Дніпродзержинська ще у вересні вийшла група, очолювана, вірогідно, агентом НКВС, у складі якої перебували провідник Верхньодніпровського району Леонід Воловик («Андрій»), Микола Страшко та друга група підпільників iз Лівого берега Дніпродзержинська на чолі з невідомим військовим, капітаном. У дорозі вони зустрілися ще з двома командами. Однiєю з них, імовірно, була група підпільників із Карнаухівки і Тритузного (околиці Дніпродзержинська), очолені Володимиром Крамаренком (псевдо у Дніпро­дзержинську — «Анатолій Буряк») і Володимиром Ропацьким («Микола Діброва»)», — так писав про ті події незадовго до своєї загибелі Дмитро Куделя.

Як стверджує Леонід Воловик, згаданий Дмитром Куделею агент НКВС їх, зрештою, і здав. Добравшись до залізничної станції Фундукліївка, частина ОУНiвцiв iз Дніпропетровщини мусила повертатися додому, бо подальший шлях їхнього пересування вже був відомий німцям.

Інші ж групи, не розсекречені, рухалися далі. Дніпропетровці у складі загонів «Батька» (Омеляна Грабця) взяли участь у боях iз німцями під Києвом, просуваючись далі на захід, звільнили з Літинської тюрми 30 в’язнів, на яких наступного дня, як засвідчував німецький наказ, чекав розстріл.

Проте й удома спокою не було. У січні 1943–го Леонід, якому не було ще й вісімнадцяти, потрапив під облаву гестапо, що знайшло в нього якусь листівку. Зрештою, опинився в одній камері з радянськими підпільниками Миколи Сташкова, пам’ятник якому встановлено в Дніпропетровську. Від них дізнався, що їх розсекретили завдяки зраді жінки на прізвище Рукельська. На щастя, за кiлька місяців Воловика звільнили, не знайшовши в його діяннях жодної провини. А вже восени того ж 1943–го Леоніда мобілізували до діючих частин Червоної Армії.

«Гестапо нам и в подмётки не годится!»

Воювати став на північно–західному напрямі. Бої під Луцьком і Ковелем. Поранення. А в госпіталі дізнався, що його вже розшукують «органи». Отож навіть не долікувавшись, потрапив iз ліжка не на фронт, а до... рідного Дніпропетровська, у ту ж саму одіозну споруду в центрі міста, відому як тюрма НКВС. Саме тут, у камері № 14, його тримали коричневі. Червоні ж «поселили» Леоніда в камері № 18. Ото й уся різниця. Хоча не зов­сім... Капітан–гебешник, дізнавшись, що Воловик у підземній тюрмі не вперше, його запевнив: «Убедишься сам — гестапо нам и в подмётки не годится!». І це було чистою правдою. Куди тому гестапо? До камер, розрахованих на 7–8 осiб, запроторювали по 50—60. Від червоних справді ніхто не виривався. Навіть ті, що потрапили за «колоски». А для націоналістів, ідейних ворогів більшовизму, шлях був один — ГУЛАГ.

Зрештою, опинився Леонід Климович у Воркуті, на зоні, яка називалася ОЛП, шахти №5, що тільки розбудовувалася. «Наприкінці 1948 року в цій зоні нараховувалося до шести тисяч в’язнів, — пригадує. — Умови життя були нестерпними. У бараках спали на голих двоярусних нарах. Годували двічі на добу з перервами до 12 годин і більше. Не було ні посуду (їжу роздавали у банках з–під консервів), ні їдальні, а тільки кухня. Давали ж харчі у таких кількостях, що все з’їдав–випивав одним залпом і залишався таким же голодним. Люди виснажувалися, масово помирали. Отож я вижив справді всім смертям на зло, провівши у Воркуті 10 довгих років».

«Тепер Україна болить ще більше»

Волю отримав за хрущовської «відлиги» з формулюванням «освободить со снятием судимости». Але й це звільнення було, швидше, умовним. Адже весь час відчував за собою нагляд КДБ. З 1956–го по 1975 рік нарахував сім агентів, які відстежували буквально кожен його крок. Навіть їхні прізвища Леонід знав. Неодноразово його викликали і «для бесіди».

На «пильне око» наштовхувався постійно. Вступив до гірничого інституту — згодом був відрахований «за приховування фактів біографії». Щоправда, пізніше все ж зміг закінчити вечірнє відділення металургійного і практично все своє трудове життя відпрацював на Дніпропетровському трубному заводі.

Вийшовши на пенсію, продовжує жити Україною. Постійно занотовує свої думки стосовно найвагоміших подій у становленні нашої незалежної держави. «Протягом усього життя мені боліла Україна, а тепер болить ще більше, бо хіба ж на таку державу, як нині, ми сподівалися», — скрушно хитає головою «останній з могікан» націоналістичного підпілля Леонід Воловик.

ПІДЛЯГАЄ КОПІПАСТУ.

Галас з підземелля.

  • 11.09.13, 03:14

Приглашение в ТС или Вопли из подземелья

Призыв «Не стоит бояться ТС!» напоминает обещание маньяка, который, потрясая тесаком, мчится за жертвой и кричит: «Не бойся! Тебе понравится!»
Илария Шевченко ,
Переводчик

Как весело живется в подземелье!





Если бы господина Глазьева не существовало, его следовало бы выдумать. Мы должны быть благодарны, что он есть и что он именно такой. Отнюдь не всем удается стать законченным шедевром российской пропаганды и безликим отражением путинских маразмов. Чудесное сочетание!

В последнее время сорвавшийся с тормозов «благодетель» примеряет на себя роль всезнающего оракула, угрожая дефолтом и прочими бедствиями, которые обрушатся на Украину в случае отказа от «правильного геополитического выбора». Советник Путина запамятовал, что в феврале 2011 вещал нечто совсем иное, акцентируя взаимосвязь между вступлением в ТС и движением в Европу: «Если Украина вступит в Таможенный союз, то это не повлияет на ее евроинтеграционные стремления, а, наоборот, в некотором смысле даже поможет». Нежелание ринуться в братские объятия он называл «преувеличенными фобиями, мешающими украинской стороне объективно оценить ситуацию». Призыв «Не стоит бояться ТС!» напоминает обещание маньяка, который, потрясая тесаком, мчится за жертвой и кричит: «Не бойся! Тебе понравится!».

Сейчас речь об удовольствии не идет. Завуалированные намеки сменились привычным для России ультиматумом: «Вам не понравится, но придется. Фобии обоснованы – нас стоит бояться!» Монологи Глазьева изобилуют политическими перевертышами, выдающими за незыблемую истину нечто противоположное. Вот почему его мудрствования дают повод для оптимизма. То, что определяется им как «катастрофа», «самоубийство Украины», «потеря суверенитета», «превращение в колонию Европы», означает шанс покинуть пространство евразийского безумия. В потоке бреда выделяется одна ключевая фраза: «Это большой удар для нас». Здесь уже нет ни капли лицемерия.

Таможенный союз интересен тем, что зиждется на сплошных химерах. В цивилизованном мире диктаторам нет места – остается прятаться в виртуальном укрытии, где можно углублять аутизм и предаваться мечтам о грядущем величии. Словами Назарбаева: «наш мегапроект устремлен далеко в будущее ХХI и последующих веков». Соприкосновение с реальностью, обнажающей фикцию «мегапроекта», приводит его создателей в бешенство. Это ярость властолюбца, теряющего свои (воображаемые!) владения.

К числу таких владений принадлежит и Украина. Ее присутствие – пусть даже в качестве мифического наблюдателя непонятно каких процессов – укрепляет иллюзию могущества. Экономическая выгода не столь важна, как знаковый момент вовлеченности в «строительство». Разворот в сторону ЕС разрушает эту зыбкую конструкцию. Отныне нет смысла скрывать агрессию и вести беседы о компромиссных решениях, формате «3 + 1» и т.д. «Вход в ТС закрыт!», «Переговоры бесполезны!», «Украине конец!» -  истерически визжат глазьевы, шуваловы и медведевы, понимая, что добыча ускользает, а «укрытие» трещит по швам.

Переговоры и правда бесполезны. Путин и его прихвостни общаются согласно «нормам подземелья», выработанным на протяжении долгих лет существования во мраке. Опасность таких «норм» гениально показана в знаменитом фильме Э.Кустурицы «Андерграунд» («Подполье»). Российское руководство ведет себя в точности как обитатели подполья – сражаясь с несуществующими врагами, строя танки, не замечая, что мир давно ушел вперед, а они увязли в прошлом.

В абсурдной круговерти герои фильма теряют себя, близких, возможность любить и наслаждаться полноценной жизнью. Они блуждают по тоннелям, ведущим в никуда, путают действительность с вымыслом и не способны уйти из подполья, даже если оказываются за его пределами. Итог предрешен: падение в колодец, путешествие в потустороннее царство и вечный «праздник» на островке безнадежности. Неважно, что островок отрывается от суши и плывет в хаос. Ведь это же «укрытие»!

«Андерграунд» пронизан намеками на события в бывшей Югославии, но история универсальна, ибо повествует о любой стране, где торжествуют нормы подземелья. И конца ей нет, пока находятся те, кто соглашаются загнать себя во тьму. Опыт балканских стран содержит ценный урок для Украины. Любой турист может удостовериться в нашей ментальной близости во время экскурсий по Боснии и Герцеговине или Сербии. Многие местные жители выжжены войной изнутри, на их лицах печать обреченности, взгляд затравленный и унылый. Этот же взгляд несвободных людей выдает наших соотечественников за границей. Мы тоже заражены вирусом подполья, и нам еще предстоит вытравить из себя не только януковичей, но и все советское наследие.

Задача ТС – сделать упомянутую болезнь неизлечимой. Замуровать «дорогих гостей» на площадке для диктаторских забав, где Путин и Лукашенко ссорятся и мирятся, словно дети в песочнице, под бурные аплодисменты мертвечуков. Вот куда нас зовет Глазьев – человек-экран, фиксирующий мысли главного пещерного божества. Своеобразный «медиум», который пытается снести барьер между миром людей и миром призраков.

Вопли из подземелья лучше пропускать мимо ушей. Иначе опомниться не успеем, как рухнем в колодец и перенесемся на остров, где нет ничего, кроме праздника сумасшедших марионеток.

К счастью, приглашение в смерть сформулировано настолько бездарно, что даже у самых убежденных некрофилов закрадывается сомнение, стоит ли его принимать.