Відтепер працедавці, які затримують виплату зар­платнi, мають не лише повернути робітникам зароблене, незважаючи на термiн давностi боргу, а ще й сплатити компенсацiю. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду, оприлюдненому вчора у відповідь на звернення громадянина Юрія Дзьоби. У разі, якщо гроші не будуть виплачені, громадянин «має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації», регламентує Конституційний Суд.

Рiшення КС можна було б назвати революцiйним. Проте фахiвцi певнi: воно навряд чи кардинально змiнить ситуацiю з виплатами заборгованої зарплати. «На жаль, в Україні наявність рішення суду про стягнення заборгованості із зарплати не означає отримання присуджених коштів. Про недостатню ефективність механізмів примусового стягнення свідчить, зокрема, й кількість рішень, винесених проти України Європейським судом iз прав людини, — коментує Василь Яницький, заслужений юрист України. — Своїм рішенням Конституційний Суд лише підтвердив очевидні права громадян, не вказавши, на жаль, шляхи їхньої практичної реалізації. Тому можна прогнозувати, що принаймні в бюджетній сфері практика застосування рішення КСУ навряд чи суперечитиме бюджетній політиці і можливостям держави».

А компенсувати потрібно буде чимало. І не лише працедавцям, а й державі, яка сьогодні є чи не найбільшим боржником. «В Україні справжній ювілей! Мiльярд гривень! Саме цю суму заборгували українцям соціальні фонди. Лікарняні, гроші по догляду за дитиною тощо... Кілька місяців МОЗ привласнює соціальні гроші... Отакі підсумки «реформи», коли всі гроші країни зосередили в одних липких руках», — написав учора на своїй сторінці у «Фейсбуцi» народний депутат Олександр Бригинець. А лідер «УДАРу» Віталій Кличко з трибуни Верховної Ради повідомив, що, за його даними, загальна сума заборгованості вже перевищила 2 млрд. гривень: мільярд — соціальнi виплати і мільярд — зарплати «бюджетникам». «Влада, щоб приховати масштаби свого провалу, жонглює статистикою і виганяє в неоплачувані відпустки вчителів, лікарів і працівників соцсфери», — заявив Кличко. Він висунув вимогу негайно заслухати звіт міністра соцполітики Наталі Королевської — без цього його фракція відмовилася голосувати за порядок денний.

За інформацією ТСН, у жовтні в Києві заборгованість становила 119,6 млн. гривень, у Дніпропетровській області — 75,8 млн. гривень, у Донецькій — 96 млн. гривень, в Харківській — 31,8 млн. гривень. Не виплачують навіть допомогу з безробіття. У Сумах безробітним держава заборгувала понад чотири з половиною мільйона гривень, повідомляє кореспондентка «УМ» Алла Федорина. Допомоги з безробіття тут не виплатили за вересень і навіть за серпень. «У нас — понад три тисячі безробітних. Причому є випадки «сімейного» безробіття, тобто стоять на обліку в центрі й чоловік, і дружина, iнодi й дiти. За що жити їм?» — коментує ситуацію директор Сумського міського центру зайнятості Микола Кухтик. Часто буває й так, що гроші перераховують. Але їх затримує Держказначейство.

На момент, коли номер здавався до друку, питання звіту Королевської у ВР лишалося відкритим. Як і питання, коли ж людям погасять заборгованість, а відтепер — і з відсотками індексації.

Учора під стінами дніпропетровських облдержадміністрації та облради протестували небайдужі громадяни. Приводом для невдоволення, як засвідчують організатори акції протесту, став намір влади передати до кафедрального храму Української православної церкви Московського патріархату 16 експонатів. Останні датуються XVIII століттям і використовувалися для служб у січовій церкві Покрови Пресвятої Богоматері в селі Покровське до зруйнування Запорозької Січі російськими військами у 1775 pоці. Серед них — і велика національна реліквія українського народу та його держави — ікона–ставротека війська Запорозького Низового 1747 року.

Востаннє про цю суперікону, як її вже охре­стили, багато писали у ЗМІ під час Першого всеукраїнського фестивалю музеїв «Музей третього тисячоліття». Але, окрім пересічних читачів, вони викликали інтерес і в одного з відомих людей. Чоловіку забаглося, хоч ти лусни, щоб ікона–ставротека поповнила його «дачу–музей». Зрештою, ціною неабияких зусиль ентузіасти реліквію відстояли і вона стала надбанням Нікопольського краєзнавчого музею, де особливе місце відведено саме козацькій тематиці.

— Православна церква в житті запорозького козацтва посідала важливе місце, адже була вагомим об’єднуючим фактором, — розповідає відомий нікопольський історик, багаторічний заступник директора краєзнавчого музею з наукової роботи Мирослав Жуковський. — Військо Запорозьке Низове мало церковну ставропігію (автономію) і перебувало під зверхністю Вселенського Константинопольського патріарха. І рішення свого коша ставило вище влади київського митрополита, межигірського архімандрита та власного церковного начальника. Одним із найвизначніших культових предметів Січової Святої Покрови Божої Матері церкви була ікона–ставротека війська Запорозького Низового. Створена у 1747 році, вона збереглася до нашого часу, переживши не одну війну.

Те, що ікона–ставротека дожила до наших днів, здається дивовижним. Навіть у 1775 році, коли росіяни нещадно розгромили Запорозьку Січ, пограбувавши і січову Свято–Покровську церкву, до цієї реліквії, як і до деяких інших козацьких експонатів, не доторкнулися взагалі.

Таким же дивом вціліла суперікона і в буремному 1917 році, позначеному знавіснілим полюванням більшовиків на релігійні символи. А в 1925–му її передали до Нікопольського музею витончених мистецтв. І хоч історики запевняють, що подібні ікони існували ще, та до наших днів збереглася тільки одна.

У 1998 році ікона–ставротека була передана до Дніпропетровського державного історичного музею імені Д.І. Яворницького для вивчення та реставрації. У 2000–му реставратори вивчили її фізико–механічні та історико–матеріальні дані для складання рекомендацій щодо реставрації та збереження. Ці роботи закінчили у 2003 році. А на Покрову, у 2005–му, ікону–ставротеку представили відвідувачам Нікопольського краєзнавчого музею.

Тепер же громадськість забила на сполох iз приводу намірів влади передати козацькі святині УПЦ Московського патріархату, яка до них жодного відношення не має. Проте саме ця церква так люба нинішній владі. Не дивно ж, що у Дніпропетровську саме їй, обласканій, дісталися і будівля залу органної музики, і колишньої 10–ї міської лікарні у самісінькому центрі міста, і ще багато чого. І хоч громадськість щодо цього висловлює свій протест регулярно, все робиться за принципом «Васько слухає та їсть»...

Насамкінець з учасниками акції зустрівся голова Дніпропетровської обл­ради Євген Удод, який пообіцяв протестувальни­кам, що цінності краєзнавчого музею передаватися церкві не будуть.

Зауважимо, що українські олігархи своєю судовою тяжбою у Лондоні фактично пішли шляхом російських мільярдерів. Адже рік тому британська Феміда розсудила олігархів Романа Абрамовича та Бориса Березовського у так званому «процесі століття». Тоді останній програв процес і збанкрутував, після чого залишив цей світ.

Чим судове протистояння завершиться для їхніх українських колег, спрогнозувати важко. Але вже зараз емоції обох сторін зашкалюють, тим більше, що, окрім судової, розпочато і потужну інформаційну війну (Коломойський та Пінчук володіють потужними медіа–холдингами), в якій вони готові йти до кінця.

Отже, сам судовий спір точиться навколо найбільшого в Україні підприємства з видобутку залізної руди підземним способом (понад 6 млн. тонн залізорудної сировини на рік, що становить 40% вітчизняного ринку). Але не рудою єдиною стурбовані олігархи — на кону не лише чималі гроші та активи, а й ділова репутація.

По суті справи: до 2004 року комбінат входив до складу державного підприємства «Укррудпром», але після приватизації у 2004 році з «легкої руки» Президента Кучми його продали компанії «Солайм», яка входить до так званої групи «Приват» Коломойського та Боголюбова. Нині КЗРК уже належить кіпрській компанії Starmill Limited, якою на партнерських правах керують Ігор Коломойський та Рінат Ахметов.

Віктор Пінчук у своєму позові (окремі витримки з якого наводить iнтернет–видання «Українська правда») ствер­джує, що дев’ять років тому Коломойський та Боголюбов нібито купили комбінат у держави не для себе, а саме в його інтересах. Мовляв, після придбання вони мали передати КЗРК йому у власність, бо такими були їхні усні домовленості в Ялті, свідками чому були інші багатії — Рінат Ахметов та брати Суркіси.

Позивач стверджує, що згодом, коли попросив віддати комбінат, йому запропонували певну схему: з подачі відповідачів він придбав за 143 млн. доларів невідому компанію на Британських Віргінських островах (яка нібито володіла усіма акціями комбінату). Але згодом компанія виявилася підставною конторою. Після низки непорозумінь між сторонами 50% акцій КЗРК Коломойський і Боголюбов у 2007 році продали Ахметову.

Тож Віктор Пінчук уклінно просить Високий суд справедливості винести рішення на його користь: повернути йому акції КЗРК або їх грошову вартість за нинішньою оцінкою, втрачену вигоду за останні сім років, збитки, відсотки, витрати тощо. Розмір компенсації, яку вимагає зять Кучми, приблизно у десять разів перевищує суму, яку він нібито віддав за акції (143 млн. доларів). За словами джерел в оточенні Пінчука, він розраховує у випадку перемоги на виплати від 800 млн. до 2,5 млрд. «баксів»!

Відповідачі Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов письмово заперечують усі тези Віктора Пінчука. При цьому торкаються не лише ділової сторони питання, а й політичної. Мовляв, позивач «гріб під себе» завдяки тому, що одружився з донькою Президента Кучми Оленою Франчук і став його зятем. Мовляв, ніхто передавати акції Пінчуку ніколи не збирався, а домовлялися вони із самого початку лише з Рінатом Леонідовичем. І крапка.

У своєму запереченні, витримки з якого наводить iнтернет–сайт «Оглядач», Коломойський закидає Пінчуку схильність до корупційних схем ведення бізнесу і зауважує, зокрема, таке: «Рішення позивача ініціювати цей спір спирається не на право по угоді, а на переконання у тому, що він як зять Кучми мав право в обмін на підписання Президентом указу про приватизацію «Укррудпрому» вимагати придбання частки КЗРК відповідачами та передачі йому».

Коломойський стверджує, що таким чином Пінчук на правах президентського зятя діяв постійно. «Позивач неодноразово використовував свої зв’язки з Президентом Кучмою і відповідний вплив на державні активи України як форму влади задля досягнення власних фінансових і комерційних цілей», — йдеться у запереченнях співвласника групи «Приват».

Пан Коломойський також нагадує, як саме консорціум Пінчука у 2004 році придбав за смішні гроші «Криворіжсталь», яку після зміни влади українські суди повернули державі, а згодом компанію придбала «Міттал Стіл» за ціну в шість разів вищу — 4,8 млрд. доларів. За його словами, чимало бізнесменів не ризикували заперечувати Пінчуку, доки його тесть мав владу, а він сам — неабиякий вплив.

Боголюбов у своєму запереченні додає, що у 2002 році на вимогу Пінчука був організований таємний переказ коштів в особливий корупційний фонд для фінансування витрат на вибори Кучми (той тоді марив третім президентським терміном, адже зять нібито переконував його, що закон можна обійти). За словами пана Геннадія, мільйонери мали здавати у такий спецфонд щомісяця по 5 млн. доларів, щоб задобрити «тата» і стимулювати його до продажу 50% акцій «Укрнафти», які належали державі. Коломойському і Боголюбову тоді належало 40% цієї компанії, тож вони закидають Пінчуку підкуп Кучми з метою отримати контроль над «Укрнафтою».

Але пан Боголюбов вважає, що Пінчук залишив ці гроші собі, ймовірно, навіть приховав ці мільйони від тестя. «З квітня 2003 року по вересень 2004 року відповідачі перерахували загалом 100 млн. доларів на адресу компаній, які належали відповідачу (Пінчуку. — Ред.), або перебували під його контролем, для наступного переказу до спеціального фонду, — стверджує у своєму запереченні на позов Геннадій Боголюбов. — У жовтні 2004 року з’ясувалося, що 100 млн. доларів до спеціального фонду Кучми так і не потрапили».

Ігор Коломойський, завершуючи свої письмові свiдчення суду, стверджує, що у Пінчука «немає шансів довести свою правоту, оскільки, згідно з українським законодавством, він втратив час для подачі позову. Цивільний кодекс України, на який посилається олігарх, зазначає, що «звернення до суду має потрапити впродовж трьох років відтоді, як особа дізналася про порушення її прав та інтересів».

Зрозуміло, що Феміда у Лондоні скаже своє слово у цій скандальній справі. Але незрозуміло, чому досі мовчать правоохоронні органи України? Адже офіційних заяв обох сторін достатньо, щоб відкрити кримінальне провадження чи то за шахрайство, чи то за вимагання, шантаж тощо.

Учорашнє пленарне засідання Верховної Ради почалося з повідомлення Голови парламенту Володимира Рибака про виключення зі складу фракції «Батьківщина» ще двох нардепів, колишніх «фронтовиків» Арсенія Яценюка — Андрія Павелка та Леоніда Сергієнка. Їх усунули з фракції «за зраду інтересів народу України та систематичне невиконання рішень фракції щодо голосувань з питань порядку денного ВР». Як писала «УМ», раніше Павелко разом із колегою по фракції Володимиром Полочаніновим заявляли про намір створити нову партію «Демократи» — правонаступницю «Фронту змін». Однак Полочанінова «за відсутності підстав» із фракції не виключили.

Слід зауважити, що від початку роботи ВР 7–го скликання «Батьківщину» добровільно чи примусово покинули вже 11 із 101 депутата — батько й син Табалови, В’ячеслав Кутовий, Володимир Купчак, Олег Канівець, Віталій Немилостивий, Роман Стаднійчук, Ігор Скосар, Василь Кравчук, Павелко й Сергієнко.

Відтак спікер запропонував затвердити порядок денний на тиждень, узгоджений у понеділок на погоджувальній раді, але депутати від опозиції виступили з вимогами затвердити порядок денний усієї сесії. Відмову голосувати обумовили вимогами розглянути проект Держбюджету, проекту про прокуратуру та питання створення тимчасової спеціально комісії з реформування виборчого законодавства.

Як заявив заступник голови «Батьківщини» Олександр Турчинов, парламенту немає сенсу працювати, поки уряд не прозвітує з приводу затримки заробітних плат і соціальних виплат: «Цей уряд бюджету не має. Він припинив соціальні виплати. Не робить хоч якихось дій, які б нейтралізували наслідки його ж злочинних проектів. Сьогодні економіки немає. Є піраміда, яка може бути зруйнована вщент у будь–яку мить». У свою чергу лідер «УДАРу» Віталій Кличко повідомив про заборгованість уряду з соціальних виплат більш як на 2 млрд. грн. та запропонував терміново заслухати міністра соціальної політики Наталію Королевську.

«Учора вони заявляли, що хочуть працювати, а сьогодні прийшли й працювати не хочуть. Навіть за порядок денний, який завжди традиційно голосували у парламенті, вони не голосують. — Голова фракції «Регіонів» Олександр Єфремов оцінив дії опозиції на брифінгу в кулуарах. — Для блокування в залі приводи можуть бути будь–які. Як мені здається, сьогодні їх (опозицію) налякало те, що просування в питанні Тимошенко може вийти на логічний шлях завершення».

За словами Єфремова, базою для компромісного рішення у справі Юлії Тимошенко може стати проект позафракційного Сергія Міщенка, зареєстрований зранку. Сам екс–БЮТівець каже, що такий закон дозволить Тимошенко поїхати на лікування до Німеччини «як вільній людині». При цьому лідер фракції «регіоналів» зазначає, що проект Міщенка можна було б розглянути вже в четвер, але «тільки за умови, що за дані законопроекти будуть голосувати консолідовано представники опозиції». «Якщо ми будемо бачити, що опозиція не хоче вирішувати це питання, то в нас голосів у самих немає. Комуністи за дані питання не голосують», — уточнив Єфремов.

Водночас Арсеній Яценюк зробив заяву, яка наштовхує на думку про справедливість підозр Єфремова щодо боязні лідерів опозиції нарешті вирішити «проблему Тимошенко». «Проектом передбачено лікування засуджених практично, як відбування покарання, а крім цього, цей термін не зараховується до загального терміну покарання, в даному разі до семи років ув’язнення [Тимошенко], — сказав Яценюк про напрацювання Міщенка. — Мені здається, що це, скоріше, проект якоїсь Банкової. Тому я звертаюся до Президента і Банкової. Припиніть ці політичні ігрища. У вас є свій варіант, то вийдіть з ним відкрито. І на цьому варіанті мав би стояти підпис Віктора Януковича з підписами Кокса і Кваснєвського та підписи опозиції. А все інше — це ігрища для того, щоб відтягнути час і потім зіграти у гру «хто винен».

Опозиція, як видно, на компроміс іти не бажає — Яценюк ще раз заявив, що в прийнятті закону про лікування ув’язнених за кордоном узагалі немає потреби — все це й так нібито прописано в законодавстві. Хоча вже й представники ЄС вимагають ухвалити такий законодавчий акт.

Сама Юлія Тимошенко, за словами її соратників, згодна і на «часткове помилування», яке пропонує спостережна місія Європарламенту у складі міністрів закордонних справ Карла Більдта та Радослава Сікорського.

За словами Яценюка, опозиція буде реєструвати свій законопроект про прокуратуру, який отримав схвалення Венеціанської комісії. І в цьому питанні «єврокомпроміс» між фракціями опозиції та Партією регіонів, з якого у вересні почалася ця сесія ВР, також зруйновано. Асоціація з ЄС на листопадовому саміті у Вільнюсі — під загрозою.

Сьогодні вже нікого не здивуєш тим, що українські музичні зірки за хороші гроші виступають на концертах на підтримку політичних діячів. Для когось це змога добре підзаробити, а для декого — навіть потрапити до Верховної Ради. Для прикладу, Таїсія Повалій стала народним депутатом від «Регіонів», а раніше «Наша Україна» проводила до парламенту співаків Помаранчевої революції Руслану та Святослава Вакарчука.

Маємо новий приклад «співочої агітації». Із 19 жовтня по 9 листопада в Севастополі, Херсоні, Одесі, Черкасах, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Кіровограді , Харкові та Києві відбудеться концертний тур, ініційований рухом Віктора Медведчука «Український вибір». На сайті руху зазначено, що концерти, в яких братимуть участь гурти «С.К.А.Й.», «Брати Карамазови» (Україна), «ЧайФ», «Кубанський козачий хор» (Росія), «Пісняри» (Білорусь), «Різні люди» (Україна, Росія) та Емір Кустуріца із TheNoSmokingOrchestra (Сербія), будуть присвячені 70–річчю визволення України від фашистських загарбників. Проте також відомо, що тур під назвою «Ми єдині» ініціювали РПЦ Московського патріархату та проросійська організація «День Крещения Руси» . Але найголовніше, що основним гаслом цього заходу є об’єднання «триединого русского народа». Ясно, що в Митному союзі, провідником ідей якого є Медведчук, протиставляючи цей напрямок інтеграції в ЄС.

Ще в травні цього року тернопільський «С.К.А.Й.», відомий хітами «Тебе це може вбити» і «Не йди!», виступав у підтримку об’єднаної опозиції на мітингу «Вставай, Україно!», а вже з жовтня хлопці співають в інтересах Москви. Відразу після появи цієї новини соціальні мережі просто вибухнули: «С.К.А.Й» продався», «Коли башляє Медведчук — грошей не випуСКАЙ із рук». на своє виправдання соліст Олег Собчук заявляє через інтернет: «Ви про що теревените? Ви що, з глузду з’їхали, які «зрадники»? В мене дід — ветеран, царство йому небесне, купа людей в родині мали відношення до бойових дій у 40–х. Чи з туром, чи без нього, нам не по дорозі — я не розділяю ваші демонстративно–політичні лайнообливальні теревені». Водночас директор гурту «СКАЙ» Олексій Руденко відмовився спілкуватись з «УМ», кинувши слухавку.

Музичний критик Олександр Євтушенко у коментарі «УМ» сказав: «Те, що зараз робить «С.К.А.Й.», — це продажність. Спершу вони підтримували опозицію, і щось дуже різко у них змінилися погляди. Якщо люди їдуть у тур за Медведчука — то що це може бути? Тільки гроші».

Пан Олександр пояснив, що для політичних діячів залучення зірок — це неодмінний плюс, адже сіра маса зазвичай не думає, куди йде, вона хоче послухати «С.К.А.Й.» або інші гурти, незважаючи на те, що на концертах говоритимуть. «Люди не замислюються, що в таких заходах усім керує політика», — зазначає Євтушенко.

Також пан Олександр зазначив, що для більшості співаків це дуже хороший заробіток. Але медаль має і зворотний бік. «Кузьма Скрябін після того, як ще за часів Кучми продався владі, років два відходив від цього. Він тоді втратив значну кількість своїх шанувальників. Вибагливий слухач такі вчинки не пробачає, а сірій масі, на жаль, усе одно», — каже Олександр Євтушенко.

А от молодий український гурт «Антитіла», який спершу також був представлений як учасник «медведчуківського» туру, вчора відмовився від проросійських концертів. «Ми не знали, що цей захід буде політичним. Нас особисто запросив Олег Карамазов із гурту «Брати Карамазови», і спершу нам казали, що ми маємо виступити лише на одному концерті. Але надалі ми прочитали, що нас записали як учасників усього туру. Ми були неправильно проінформовані, — розповів «УМ» директор «антитіл» Сергій Вусик. — Тому просимо вибачення у наших шанувальників за цей інцидент. Гурт «Антитіла» не бере участі в політичних заходах. Проте ми можемо підтримати лише одну людину — Віталія Кличка».

«Нову висоту» взяли й «Брати Карамазови». Раніше ці російськомовні рокери стабільно підтримували Партію регіонів. А тепер, коли Янукович активно хоче в Європу, «Карамазови» опинилися по інший бік барикад — у Медведчука, якому поголос приписує оперування спонсорськими коштами Кремля.

Сторонники нардепа Игоря Маркова прорвались через кольцо оцепления милиции и захватили двор ГУ МВД Украины в Одесской области на Еврейской, 12.

Об этом сообщает корреспондент Таймера с места событий, передает Цензор.НЕТ.

Около 19:20 в здание управления МВД прошли несколько депутатов Одесского городского совета в сопровождении журналистов. В настоящий момент они находятся на проходной и требуют от правоохранителей объяснений о происходящем, однако те на вопросы отвечать отказываются.

В частности, депутат Одесского горсовета Леван Самхарадзе не получил ответа на вопрос о том, находится ли Игорь Марков* в здании управления в принципе. Милиционеры обещают, что на все вопросы ответит один из заместителей начальника управления (имя его не называется), которого уже известили.

Читайте на «Цензор.НЕТ»: Арестован друг Кремля и агитатор за Таможенный союз экс-депутат Марков

19:40. «Беркут» оттесняет людей от здания управления, при этом действует достаточно агрессивно.

Как сообщает корреспондент издания, пострадала как минимум одна женщина. Одесские правоохранители никак не комментируют происходящее, ссылаясь на то, что на месте действует группа сотрудников киевской милиции.

Игоря Маркова в наручниках вывели из помещения, где проходил допрос.

Сторонники политика прорвали кордон «Беркута», взяли штурмом управление милиции, и находятся во внутреннем дворе. Собравшиеся скандируют: «Маркова!».

Заместителя начальника ГУМВД Украины в Одесской области Анатолий Мисюра дал слово офицера, что Игоря Маркова выведут пообщаться к собравшимся сторонникам.

20:00. На место событий продолжают прибывать сторонники политика. В настоящий момент под зданием УВД находятся порядка двухсот человек.

Представители СМИ и депутаты обошли здание с другой стороны, после чего депутату Георгию Селянину и супруге Игоря Маркова удалось пообщаться с арестованным через окно. По его словам он не подписывал никаких протоколов, рядом с ним находятся вооружённые люди. После этого короткого разговора Игоря Маркова перевели в другое помещение.

На малій батьківщині Тараса Шевченка — у селі Моринці Звенигородського району — розвалили хату чумака. Ще у 1964 році, з нагоди 150–річного ювілею Кобзаря, виникла ідея створити хату–музей з інтер’єром часів Шевченка, де б зберігалися зразки чумацького знаряддя, народного мистецтва, одягу, речей домашнього вжитку першої половини ХІХ століття. Тоді й вирішили обладнати під музей хату чумака Мефодія Тютюнника, яка стояла пусткою більш як століття.

Тепер на місці тієї хати, яку, не виключено, міг бачити малий Шевченко, — купа глини та дрів. Знищення садиби викликало неабиякий резонанс у ЗМІ та обурення краян. Кажуть, садибу відбудовуватимуть по–новому. Люди ж припускають, що чиновники на цьому вкотре відмиють кошти для своїх бездонних кишень. Вартість перебудови, за офіційними даними — 2 млн. гривень.

Про те, що хату чумака знесли, не знали навіть у відділі культури й туризму Звенигородської райдержадміністрації. «Я не в курсі, адже хата чумака перебуває на балансі Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», — говорить «УМ» Лариса Кочерга, начальник тамтешнього відділу культури.

Телефонуємо у заповідник. «Нічого надзвичайного не сталося, просто йде реставрація, — заспокоює генеральний директор Олександр Комаренко. — Уже пiдготовано проектно–кошторисну документацію, а підрядником є «Райагробуд», приватне підприємство зi Звенигородки. Хату не розвалили, а розібрали, пронумерувавши лаги та крокви».

«Хата чумака була небезпечною для відвідувачів, тому її розібрали. Сфотографовано кожен елемент, кожну деталь внесено в каталог. Зіпсовані деталі будуть замінені. Робітники зберуть хату точно так само, але ще й поставлять на невеликий фундамент. Ми її побачимо в тому ж стані», — обіцяє черкаський «губернатор» Сергій Тулуб.

«До ювілею Шевченка на місці садиби Мефодiя Тютюника буде цілий етнографічний комплекс», — пояснює кінцевий задум такої «перебудови» заступник начальника управління культури, начальник відділу охорони культурної спадщини, музейної справи та з питань релігії Черкаської облдержадміністрації Микола Суховий. Окрім хати, там зведуть ще й клуню, повітку, комору, криницю, льох. «Оскільки село Моринці є історичним і сюди приїздить чимало туристів, то вирішено відрити такий цілісний комплекс, аби наші сучасники могли на власні очі побачити садибу чумака часів Тараса Шевченка», — каже чиновник.

Микола Суховий намагається заспокоїти громадськість: «Пригадую, коли ми починали реставрувати садибу В’ячеслава Чорновола, то тоді так само народ обурювався, бо нам довелося її розбирати по цеглині. А потім говорили, як гарно зробили».