Відповідь агресивним ляхам-путінососам.

Богдан Гук  ІСТОРІЯ  №40, 2014-10-05

Наслідки політики Польщі, спрямованої проти власних громадян-українців на Холмщині у 1942–1944 рр., досі не опрацьовувалися у формі мапи вбивств. Тому поруч презентую географію збірних убивств українців на Холмщині у той час, розуміючи під поняттям «збірний» троє та більше вбитих. Основою стали видання, опубліковані в Україні, ретельно перевірені, підтверджені архівними документами і свідченнями очевидців.
Понад 90% майже з 3 600 українців убили вояки польського державного формування Армія крайова та нелеґальної партійної боївки (бойового відділу – ред.) Селянської партії – Селянські загони. Дати не вказуються, вони зафіксовані у спеціальних виданнях (див. Бібліографія). Не враховано жертв німецьких поліційних пацифікацій, а ці взяли не менше як 350 українців. Не встановлено, скільки цих жертв слід визнати такими, що сталися внаслідок провокацій або доносів членів польського підпілля та поляків на службі в німецькій адміністрації (напр. у місцевостях Ганна, Жмудь, Клештів, Курманів, Сумин, Тарнаватка). Не вказуються і жертви Війська польського після липня 1944 р. На карті 121 населений пункт, де вбито щонайменше троє людей.
Територіальні межі мапи – це окупаційні Білгорайський, Грубешівський, Красноставський, Замостянський та Холмський повіти. Список сформований таким чином: назва населеного пункту, рік (роки), кількість жертв; додаткова інформація. З огляду на розміри публікації, лише при деяких селах наведено додаткову інформацію про обставини злочинів.
Автором карти є Андрій Божик, історик з Любичі-Королівської.
Богдан Гук

Бібліографія:
1. Пом’яник українців Холмщини і Підляшшя за 1941–1947 рр., ред. М. Горний, упор. І. Банашук, А. Салюк, Львів, 2008;
2. Ю. Макар, М. Горний, В. Макар, А. Салюк, Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915–1947). Дослідження. Спогади. Документи, Чернівці, 2011.
3. М. Горний, Трагедія українських сіл Холмщини 1943–1945 рр., або Розстріляний Фенікс, Львів, 2007.

Адамів: 1942 – 6. Андріївка: 11 ІІІ 1944 – 57. Очевидець: «Я підбіг ще раз до свого схрону і кричав до шваґра, щоб подав мені мої діти. Почув тільки два рази його голос: „Яндрух” і голос своїх дітей „Тату, рятуй нас”. Більше голосу не було чути. Вогонь охопив вже цілий схрон». Бересть: 1943, 20–21 ІІІ 1944 – 274. Богородиця: 1944 – 8. Броніславка: 1943 – 4. Буковина: 1943 – 10. Очевидець: «Відкрилось страшне видовище. Валялися трупи біля догораючих хат. Віра Левчук лежала з розпоротим животом, Йосип Дишник лежав біля хати, а ноги по коліна знаходились у вогні […]. Ніколи не забуду, як збожеволіла жінка черпала зі струмка воду черепом своєї дитини і поливала його тіло» (жертви були переселенцями з Городиславич). Верешин: 1943, 12 ІІ, 21 III 1944 – 83. Очевидець: «Під час нападу на весілля впали від бандитських куль батьки молодої Марія і Михайло Михальчуки, наречений на прізвище Курдупель. Загинули Максим Михальчук, Анатолій Михальчук, Ольга Матвіїшин, Альоша Панчоха, Петро Мужичук, Борис Луць, Петро Остапишин, Марія Недоріз і ще кілька чоловіків». Вербковичі: 1943 – 3. Витків: 20 ІІІ 1944 – 14. Волиця: 20 IV 1944 – 7. Воля-Березівська: 1944 – 4. Воля-Верещинська: 1943 – 3. Воля-Жулинська: 1944 – 17. Воля-Угруська: 1943 – 4. Вороновичі: 1944 – 4. Ганськ: 1944 – 4. Гдешин: 1943, 1944 – 25. Гоздів: 1944 – 5. Голуб’є: 10 ІІІ 1944 – 3. Гопків: 1944 – 5. Городиславичі: 1942–1944 – 37. Городло: 1944 – 5. Гостинне: 1943, 1944 – 6. Грабівець: 1943, 28 ІІ 1944 – 14. Горишів-Руський: 1943 – 3. Грубешів: 1943 – 3; м. ін. Микола Струтинський, адвокат, голова місцевого Українського допомогового комітету.

Деполтичі-Руські: 1943 – 4. Діброва: 22 ХІІ 1943 – 4. Добромиричі: 1943, 18 ІІ, 2 ІІІ 1944 – 6. Доманіж: 24 IV 1944 – 15. Дрищів: 1942, 1943 – 4. Дутрів: 1944 – 3. Жабче: 19 III 1944 – 23. Жерники: 1942, 1943, 1944 – 53. Жмудь: 1943 – 3. Жулин: 9 ІІ 1944 р. – 25. «Прийшов до села великий відділ озброєних бандитів […], до польських домів цілком не заходили. І почали мордувати жінок, дітей і старців. Ніхто не міг нічим відкупитися, бо майна і грошей не жадали». Жуличі: 1943, 7 IV 1944 – 18. Забірці: 19 ІІІ 1944 – 4. Загайки: 1943 – 3. Зимне: 1942–1944 – 6. Кобилє: 1943 – 5. Козодави: 19–20 ІІІ 1944 – 18. Конюхи: 1944 – 4. Копилів: 1944 – 8. Коргині: 1943, 1944 – 13. Крилів: 8 IV 1944 – 23. Крупе: 1943 – 17. Ласків: 10 III 1944 – 265. Усім членам 8-особової сім’ї М. Середи відрубано голови та в одній з криївок убито 20 чоловік, зокрема православного священика Л. Коробчука. Лащів: 1943, 31 ІІІ 1944 – 55. Ликошин: 1944 – 9. Липини: 1943 – 6. Ліщани: 1943, 1944 – 5. Лубче: 1944 – 24. Лукова: 1943 – 14. Любичин: 1943 – 3. Майдан-Новий: 1944 – 17. Майдан­Сопітський: 1943 – 5. Маличі: 10 III 1944 – 11. У цьому селі з польських колоністів сформувався винищувальний загін АК під командуванням С. Кваснєвського «Віктора», відповідального разом з відділом за масові вбивства українців. Малків: 9 II 1944 – 39. Малоніж: 1943, 1944 – 4. Метелин: 1944 – 6. Микулин: 1944 – 4. Міняни: 8 X 1943, 19 III 1944 – 9. Мірче: 26 V 1943, 22 X 1943, 1944 – 44. Парох села о. Г. Пащевський: «[…] знайдено жертви з вирізаними язиками, викрученими руками, видовбаними очима…». Модринь: 14 III 1943, 24 ХІІ 1943, 11–20 ІІІ 1944 – 77. Одне з убивств відбулося на римо-католицьке Різдво 1943 р. Молодятичі: 27 X 1943 – 29. Звідти 28 листопада 1943 р. вийшли у перший рейд Холмщиною відділи холмської Самооборони. Моложів: 6 V 1943, 8 IX 1944 – 23. М’ягке: 28 XII 1943, 10 III 1944 – 118. Набріж: 30 V 943, 1944 – 29. Тут 6 травня 1943 р. убили священика С. Захарчука та знищили «церкву», якою був його дім. Недежів: 1942 – 13. Невирків: 1944 – 37. Новосілки: 2 IV 1944 – 140. Cеред жертв був православний священик, о. М. Голець. Обша: 1943 – 3. Олександрів: 1943 – 4. Ощів: 19 III 1944 – 20. Павлівка: 1942 – 6. Паньків: 1944 – 3. Пасіка: 18 I 1943, 1944 – 36. Пахоля: 2 ІІ 1943 – 3. Пересоловичі: 19 XII 1943 – 18. Переспа: 4 IV 1943, 1944 – 20. Пиняни: 1944 – 30. Пісочне: 1943 – 5. Підгайці: 24 IV 1944 – 6. Пiдледів (Поледів): 1943 – 3. Посадів: 1943, II–V 1944 – 29. Потік­Горішній: 1943 – 5. Потуржин: 1943, 2 IV 1944 – 28. Пригоріле: 17 ІІ 1944 – 8. Провалля: 1942–1944 – 15. Радостів: 2 IV 1944 – 12. Тут у бою 6 червня 1944 р. УПА стримала останній наступ АК та примусила її відмовитися від наступу на Грубешівщину. Раколупи: 1944 – 4. Ратиборовичі: 1942, 1943 – 3. У ніч проти 23 травня 1942 р. вбито священика М. Трохимовича. Ратичів: 1944 – 17. Рахані: 1942–1944 – 32. Рейовець: 1943 –3. Ріплин: 10 III, 4 V 1944 – 41. Сагринь: 10 ІІІ 1944 – не менше як 547. Відділи АК в ході масового вбивства не мали на своєму боці ні одного вбитого. На дверях місцевої церкви були прибиті хлопці Іван Семенюк та Дмитро Бойчук. Сілець: 1943 – 4. Сліпче: 19 ІІІ 1944 – 9. Смолигів: 1943, 22 III 1944 – 59. Стайні: 1943 – 10. Старе Село: 6 IV 1944 – 8. Стенятин: 1942, 30 V 1943, 31 ІІІ 1944 – 53. Стрільці: 30 І, 27 V 1943 – 30. Народився Юрій Лукащук (1900–1966), комендант Холмської самооборони. З нападу вночі проти 27 травня вбивства перейшли у масовий масштаб на усій Холмщині. Стужиця: 1940–1944 – 18. М. ін. 1942 р. польські підпільники живцем спалили 3 чоловік. Сушів: 2 IV 1944 – 8. Телятин: 1943, 7 IV 1944 – 28. Теребінь: 1943, 10 III 1944 – 21. Тихобіж: 16 XI 1943, 9 І, 10 ІІ, 19 ІІІ 1944 – 46. Тишівці: 1943, 1944 – 11. Томашів: 1942–1944 – 9. Трещани: 1943, 1944 – 3. Тугані: 27 V 1943 – 7. Н. Міщанчук: «На очах у мами та бабці відрізали дідусеві вуха, язик…». Турковичі: 10 III 1944 – 47. Тучапи: 22 III 1944 – 10. Чартовець: 1944 – 4. Черкаси: 24 IV 1944 – 9. Чермно: 1944 – 8. Черничин: 1943 – 7. Чесники: 1944 – 3. Шиховичі: 10 III 1944 – 135. Очевидець: «Вчора я ще раз ходив до Шихович і бачив, що трупи почали їсти свині, які ходять на згарищах голодні». Шлятин: 1944 –3.