Незаживаюча рана в душі й тілі України.
- 21.01.16, 19:21
У Києві відкрилася виставка «Аеропорт... Пекельна смуга», присвячена захисникам Донецького аеропорту, легендарним «кіборгам» і 242 днів його оборони.
Творилася вона силами співробітників Національного музею історії Великої Вітчизняної війни. Експонати були зібрані буквально за два тижні. В основному це особисті речі бійців, їх нагороди, ну і звичайно ж серед експонатів можна побачити відстріляні гільзи. На виставці також представлені фотографії Сергія Лойко, зроблені на території аеропорту і кілька фотографій, зроблені самими військовими, каже старший науковий співробітник Тетяна Стрихарская:
«На виставці представлені речі двох Героїв України. Івана Зубкова, якому було посмертно присвоєно це звання, і Євгена Межевика, якому якраз 14 жовтня 2015 року Указом Президента України було присвоєно почесне звання».
400 експонати історія 53 «кіборгів». Серед них – машина Івана Зубкова «Нива». Її йому подарували земляки-волонтери. 20 січня рівно рік тому, він вийшов на зв'язок зі своїми рідними, повідомив, що він під завалами, пізніше його впізнали колеги по службі. Його автомобіль до вересня був на передовій, потім ті ж друзі-волонтери відправили машину на батьківщину, а з дозволу рідних – перегнали в якості експоната на виставку.
Марія Подолянчук також приєдналася до створення експозиції. Вона передала музею берци і флягу свого чоловіка. Частина, в якій ніс службу Євген, передала його записні книжки і форму:
«Мій чоловік дуже-дуже військовий і цих речей дуже багато, тому я вже роздала ці речі кому могла, тому що зберігати це все... просто Немає моральних сил».
Вона згадує, що перед загибеллю чоловіка тиждень вони майже не спілкувалися, але саме тоді їй в душу запала одна фраза:
«У мене тоді була одна фраза на слуху, що гинуть найкращі. Я думала, як це кращі, якщо у мене чоловік найкращий. Він живий. Але так сталося, що мій чоловік загинув. Коли мені хлопці повідомили, я говорила «Ні, я йому дзвоню, гудок ж йде». А виявляється, телефон був з ним там в морзі... »
Збиралися експонати з усіх куточків України: з Вінницької, Житомирської, Полтавської, Кіровоградської, Дніпропетровської областей. Речі привозили волонтери, рідні воїнів надсилали поштою.
https://www.youtube.com/watch?v=l0Wwy8cG3PE
Коментарі
helsan
121.01.16, 22:53
Цій рані не зажити, ніколи. А притягнути до відповідальності за це - наш обов'язок.
Alter ego*
221.01.16, 23:28Відповідь на 1 від helsan
А цих: http://ua-reporter.com/novosti/186532?_utl_t=fb оберемо керівниками дриндиндер?
Гість: _Kasandra_
322.01.16, 00:02
В мене там загинула рідна людина, 18.11.2014р
Jushka
422.01.16, 12:03
Таких гарних хлопців згубили,
Alter ego*
522.01.16, 22:26Відповідь на 3 від Гість: _Kasandra_
Я там теж неподалік була, переживала й переживаю це як особисту трагедію. Наш друг після цього прожив лиш до літа, більш серце не витримало.
Alter ego*
622.01.16, 22:31Відповідь на 4 від Jushka
Так, у всіх у них такі світлі обличчя, а очі добрі й з іскоркою.
Ось погляньте, як над тими, хто в полон в абсолютній темряві потрапив, денеерівські головорізи познущались: http://ua-reporter.com/novosti/186532?_utl_t=fb Ці вбивці-садисти хочуть амністії і офіційного статусу керівників Донбасу.
Alter ego*
722.01.16, 22:34Відповідь на 3 від Гість: _Kasandra_
Царство йому небесне.
Вічна світла пам'ять вдячних нащадків.
Гість: _Kasandra_
823.01.16, 15:55Відповідь на 7 від Alter ego*
Jushka
924.01.16, 15:29Відповідь на 6 від Alter ego*
Вибачайте, я таке дивитись не можу. Тому навіть переходити не буду
Alter ego*
1024.01.16, 22:30Відповідь на 9 від Jushka
Я теж не можу, але ті, кого досі не торкнулась війна, хочуть щоб серед цих головорізів жили патріоти України бо на мирній території їм місця немає.