Види палива в Україні.
- 20.05.15, 01:02
Які види біопалива є в Україні?
В часи, коли багато країн почали використовувати відновлювальні джерела енергії (ВДЕ) для покращення своєї енергетичної безпеки та зменшення тиску на довкілля, українцям теж треба «подивитися під ноги» - на нашій землі маємо надзвичайно багато видів біомаси та відходів, які потрібно використовувати – це наші ВДЕ, повідомляє bioresource.pro.
Найбільш знайомим джерелом відновлювальної енергії є деревина, а саме відходи деревини: тирса, тріски, стружка, відходи фанери, обрізки, рейки, кора, гілки та обрізки дерев та кущів і т.п. Для багатьох підприємств деревопереробки – це постійні непродуктивні витрати, адже необхідно витрачати гроші на вивезення відходів з території. Недопустимим є відкрите спалювання деревних відходів на території підприємства – це попадає під санкції контролюючих органів.
Сучасні технології дозволяють перетворювати деревні відходи в джерело доходів. Для цього їх потрібно пресувати. Пресування вирішує дві проблеми: майже в 5 разів зменшує транспортні витрати за рахунок зменшення об’єму відходів і забирає з відходів воду. Отримується досконале паливо для котлів. При отриманні 1 тонни пелет чи брикетів «розчищається» місце від 7-8 кубометрів тирси.
Ще недавно всі відносили солому до відходів, але тепер є й інший підхід до неї – джерело енергії. При вирощуванні однієї тонни зерна отримують від 1,5 т (ячмінь) до 2,4 т (кукурудза) соломи. Частину соломи складують на полях, частину приорюють. Але є багато випадків спалювання на полях, що абсолютно недопустимо. Для транспортування, зберігання і наступного використання солому пресують в рулони або тюки.
Солома має багато варіантів використання, найбільш вигідно використовувати її у якості палива. Солома звичайно має відносно низьку відносну вологість (не більше 25%) і достатньо високу теплоту згорання: пшенична солома має 17-18 МДж/кг, рапсова 16-17 МДж/кг, кукурудзяна біля 18 МДж/кг.
Гранули соломи є ефективним, а головне дешевим паливом, яке можна використовувати для сушки зерна, опалення приміщень. При спалювання однієї тонни соломи виділяється біля 3 МВт теплової енергії, а це означає заміну 333 кубометрів газу. За підрахунками українських с/г підприємств, собівартість однієї тонни тюкованої соломи складає 200-250 грн (2014 рік). Солома добре гранулюється і брикетується. В пресованому вигляді може подаватися в котли з автоматичною подачею.
При отриманні насіння соняшника, рису чи гречки отримують лушпиння, яке стало сировиною для твердого біопалива – гранул та брикетів. В Україні такі можливості мають на олійних заводах, яких є кілька десятків великої потужності та понад 500 малих виробництв. В південних районах країни доцільно виготовляти пелети і брикети з лушпиння, які можна перевозити на більші відстані для продажу електростанціям.
Гній і послід – це практично основна продукція тваринництва і птахівництва. І це не помилка, адже щоденно гній і послід утворюються у гігантських кількостях. Для прикладу, середня птахофабрика виробляє біля 150-200 тонн посліду щодобово, приблизно стільки ж, скільки і товарного м’яса. Утилізація гною і посліду стає актуальною пролемою птахофабрик і тваринницьких комплексів.
При переварюванні рослин і зерна тваринами і птахами, не всі елементи рослин засвоюються – частина попадає в гній або послід. Це перетворює відходи в добриво. Але пряме використання посліду (гною) у якості добрива неможливе. Головною причиною є те, що в гної і посліді є шкідлива (патогенна) мікрофлора. Птахофабрикам і тваринницьким комплексам потрібна високоефективна технологія прискореної ферментації курячого посліду (гною) і відходів виробництва для отримання компосту, а в подальшому й гранульованого органічного добрива або твердого біопалива.
Торф – це дуже великі доходи, які лежать у нас під ногами. Світові поклади торфу займають 3% суші, а третина з них має промислове значення.. Торф є екологічно безпечним відносно простим в добуванні, а головне – відновлювальним природним ресурсом. Містить він 50-60% вуглецю. Теплота спалювання (максимальна) – 24 МДж/кг. З початком масового використання автоматизованих котлів, які працюють на паливних гранулах і брикетах, ростом цін на газ, використання торфу як місцевого палива стає особливо актуальним. Існує технологія надтонкого подрібнювання торфу з одночасним сушінням, що відкриває перед торфопереробниками абсолютно нові можливості.
Тростина – це багатолітня трав’яниста рослина з сімейства злаків. Біля річок та озер можна бачити кілометрові зарослі (до 4 м) рослин з сіровато-зеленим листям – їх часто називають плавнями. Врожайність зеленої маси тростини до 20 тонн з гектару. В біомасі тростини високий вміст вологи (50%), але після повітряної сушки, а також завдяки збиранню в зимовий час рівень вологи знижується до 20-30%. Це вже сприяє виробництву гранул і брикетів з мінімальними затратами енергії на сушіння. Високий рівень лігнину в тростині – полімеру, який є природним «клеючим» матеріалом, покращує фізичні параметри паливних гранул та брикетів. Тростина має високу теплотворну здатність. Затрати на вирощування тростини є мінімальними (або зовсім відсутні). Потрібні тільки затрати на збирання (заготовку). Врожай можна збирати щорічно, при цьому зарослі тростини мають стійку тенденцію до розростання. Через наявність кремнію, тростина є складною при подрібненні та пресуванні, а також при спалюванні. Тут потрібні відповідні технології.
Трава – це зелена маса, яка в основному використовується у вигляді корму для тварин. Є економічно вигідним виробництво гранульованої трав’яної муки – біля 60 євро/тона, а вартість продажу – понад 100 євро.
Сапропель – це перегнилі залишки рослинного і тваринного походження на дні боліт, озер які мають велику кількість органічних речовин у в’язкому стані. Подібно до торфу сапропель є хорошим добривом. Європейські країни мають щорічну потребу в 7 мільйонах тонн цієї сировини. Сушка і гранулювання сапропелю може стати рентабельним бізнесом Для перевезення на великі відстані його потрібно висушувати і гранулювати.
Лігнин – це полімерний матеріал, який міститься в оболонці рослинної клітки. Лігнин зв’язує молекули целлози між собою, перетворюючи рослинні тканини в тверді, здеревенілі. Отримують його при виробництві целюлози і при гідролізі. Деревина листяних порід має 20-30% лігнину, хвойних – до 50%. Найбільш можливим на сьогодні способом використання лігнину є застосування його у якості беззольного твердого палива. Лігнин чудово гранулюється і брикетується. Теплота спалювання в 1,5 рази вища від целюлози. Ціна лігнину є низькою (тільки витрати на збирання та транспортування), а виробництво паливних пелет і брикетів з лігнину є високорентабельним бізнесом.
Макуха – побічний продукт, який утворюється при виробництві олії. Це спресоване насіння рослин без витисненої з них олії. В цьому виробництві є шрот – отримується після пресування і екстракції олії при цьому в ньому залишається до 1,5-2% олії. Макуха і шрот використовуються при готуванні комбікормів, а для можливості тривалого зберігання треба використовувати обладнання для сушіння і гранулювання.
Буряковий жом – це побічний процес виробництва цукру, коли за короткий період утворюються десятки і тисячі тонн жому. Використати його для згодовування в повному обсязі неможливо – можна консервувати або утилізувати. Жом є чудовою сировиною для роботи біогазової установки.
Барда (спиртова, післяспиртова) – це побічний продук виробництва спирту, причому на 1 літр спирту приходиться 10-15 літрів барди (містить 5-10% сухих решток). Після зневоднення в спеціальних сепараторах до вологсті 50-60% її можна використовувати у якості корму, а при вологості 10% - можна пресувати в гранули.
Пивна дробина – відходи пивоваріння. На одній середній пивоварні утворюється щорічно до 35 тисяч тонн цих відходів, а всього в Україні таких заводів біля 150. Цей продукт теж є сировиною для біогазу.
Костриця льону і конопель складається в основному з целюлози (45-58%), лігнину (21-29%) і пентозанів (23-26%). Костриця має можливість використовуватись у вигляді будівельних та теплоізоляційних матеріалів.
В часи, коли багато країн почали використовувати відновлювальні джерела енергії (ВДЕ) для покращення своєї енергетичної безпеки та зменшення тиску на довкілля, українцям теж треба «подивитися під ноги» - на нашій землі маємо надзвичайно багато видів біомаси та відходів, які потрібно використовувати – це наші ВДЕ, повідомляє bioresource.pro.
Найбільш знайомим джерелом відновлювальної енергії є деревина, а саме відходи деревини: тирса, тріски, стружка, відходи фанери, обрізки, рейки, кора, гілки та обрізки дерев та кущів і т.п. Для багатьох підприємств деревопереробки – це постійні непродуктивні витрати, адже необхідно витрачати гроші на вивезення відходів з території. Недопустимим є відкрите спалювання деревних відходів на території підприємства – це попадає під санкції контролюючих органів.
Сучасні технології дозволяють перетворювати деревні відходи в джерело доходів. Для цього їх потрібно пресувати. Пресування вирішує дві проблеми: майже в 5 разів зменшує транспортні витрати за рахунок зменшення об’єму відходів і забирає з відходів воду. Отримується досконале паливо для котлів. При отриманні 1 тонни пелет чи брикетів «розчищається» місце від 7-8 кубометрів тирси.
Ще недавно всі відносили солому до відходів, але тепер є й інший підхід до неї – джерело енергії. При вирощуванні однієї тонни зерна отримують від 1,5 т (ячмінь) до 2,4 т (кукурудза) соломи. Частину соломи складують на полях, частину приорюють. Але є багато випадків спалювання на полях, що абсолютно недопустимо. Для транспортування, зберігання і наступного використання солому пресують в рулони або тюки.
Солома має багато варіантів використання, найбільш вигідно використовувати її у якості палива. Солома звичайно має відносно низьку відносну вологість (не більше 25%) і достатньо високу теплоту згорання: пшенична солома має 17-18 МДж/кг, рапсова 16-17 МДж/кг, кукурудзяна біля 18 МДж/кг.
Гранули соломи є ефективним, а головне дешевим паливом, яке можна використовувати для сушки зерна, опалення приміщень. При спалювання однієї тонни соломи виділяється біля 3 МВт теплової енергії, а це означає заміну 333 кубометрів газу. За підрахунками українських с/г підприємств, собівартість однієї тонни тюкованої соломи складає 200-250 грн (2014 рік). Солома добре гранулюється і брикетується. В пресованому вигляді може подаватися в котли з автоматичною подачею.
При отриманні насіння соняшника, рису чи гречки отримують лушпиння, яке стало сировиною для твердого біопалива – гранул та брикетів. В Україні такі можливості мають на олійних заводах, яких є кілька десятків великої потужності та понад 500 малих виробництв. В південних районах країни доцільно виготовляти пелети і брикети з лушпиння, які можна перевозити на більші відстані для продажу електростанціям.
Гній і послід – це практично основна продукція тваринництва і птахівництва. І це не помилка, адже щоденно гній і послід утворюються у гігантських кількостях. Для прикладу, середня птахофабрика виробляє біля 150-200 тонн посліду щодобово, приблизно стільки ж, скільки і товарного м’яса. Утилізація гною і посліду стає актуальною пролемою птахофабрик і тваринницьких комплексів.
При переварюванні рослин і зерна тваринами і птахами, не всі елементи рослин засвоюються – частина попадає в гній або послід. Це перетворює відходи в добриво. Але пряме використання посліду (гною) у якості добрива неможливе. Головною причиною є те, що в гної і посліді є шкідлива (патогенна) мікрофлора. Птахофабрикам і тваринницьким комплексам потрібна високоефективна технологія прискореної ферментації курячого посліду (гною) і відходів виробництва для отримання компосту, а в подальшому й гранульованого органічного добрива або твердого біопалива.
Торф – це дуже великі доходи, які лежать у нас під ногами. Світові поклади торфу займають 3% суші, а третина з них має промислове значення.. Торф є екологічно безпечним відносно простим в добуванні, а головне – відновлювальним природним ресурсом. Містить він 50-60% вуглецю. Теплота спалювання (максимальна) – 24 МДж/кг. З початком масового використання автоматизованих котлів, які працюють на паливних гранулах і брикетах, ростом цін на газ, використання торфу як місцевого палива стає особливо актуальним. Існує технологія надтонкого подрібнювання торфу з одночасним сушінням, що відкриває перед торфопереробниками абсолютно нові можливості.
Тростина – це багатолітня трав’яниста рослина з сімейства злаків. Біля річок та озер можна бачити кілометрові зарослі (до 4 м) рослин з сіровато-зеленим листям – їх часто називають плавнями. Врожайність зеленої маси тростини до 20 тонн з гектару. В біомасі тростини високий вміст вологи (50%), але після повітряної сушки, а також завдяки збиранню в зимовий час рівень вологи знижується до 20-30%. Це вже сприяє виробництву гранул і брикетів з мінімальними затратами енергії на сушіння. Високий рівень лігнину в тростині – полімеру, який є природним «клеючим» матеріалом, покращує фізичні параметри паливних гранул та брикетів. Тростина має високу теплотворну здатність. Затрати на вирощування тростини є мінімальними (або зовсім відсутні). Потрібні тільки затрати на збирання (заготовку). Врожай можна збирати щорічно, при цьому зарослі тростини мають стійку тенденцію до розростання. Через наявність кремнію, тростина є складною при подрібненні та пресуванні, а також при спалюванні. Тут потрібні відповідні технології.
Трава – це зелена маса, яка в основному використовується у вигляді корму для тварин. Є економічно вигідним виробництво гранульованої трав’яної муки – біля 60 євро/тона, а вартість продажу – понад 100 євро.
Сапропель – це перегнилі залишки рослинного і тваринного походження на дні боліт, озер які мають велику кількість органічних речовин у в’язкому стані. Подібно до торфу сапропель є хорошим добривом. Європейські країни мають щорічну потребу в 7 мільйонах тонн цієї сировини. Сушка і гранулювання сапропелю може стати рентабельним бізнесом Для перевезення на великі відстані його потрібно висушувати і гранулювати.
Лігнин – це полімерний матеріал, який міститься в оболонці рослинної клітки. Лігнин зв’язує молекули целлози між собою, перетворюючи рослинні тканини в тверді, здеревенілі. Отримують його при виробництві целюлози і при гідролізі. Деревина листяних порід має 20-30% лігнину, хвойних – до 50%. Найбільш можливим на сьогодні способом використання лігнину є застосування його у якості беззольного твердого палива. Лігнин чудово гранулюється і брикетується. Теплота спалювання в 1,5 рази вища від целюлози. Ціна лігнину є низькою (тільки витрати на збирання та транспортування), а виробництво паливних пелет і брикетів з лігнину є високорентабельним бізнесом.
Макуха – побічний продукт, який утворюється при виробництві олії. Це спресоване насіння рослин без витисненої з них олії. В цьому виробництві є шрот – отримується після пресування і екстракції олії при цьому в ньому залишається до 1,5-2% олії. Макуха і шрот використовуються при готуванні комбікормів, а для можливості тривалого зберігання треба використовувати обладнання для сушіння і гранулювання.
Буряковий жом – це побічний процес виробництва цукру, коли за короткий період утворюються десятки і тисячі тонн жому. Використати його для згодовування в повному обсязі неможливо – можна консервувати або утилізувати. Жом є чудовою сировиною для роботи біогазової установки.
Барда (спиртова, післяспиртова) – це побічний продук виробництва спирту, причому на 1 літр спирту приходиться 10-15 літрів барди (містить 5-10% сухих решток). Після зневоднення в спеціальних сепараторах до вологсті 50-60% її можна використовувати у якості корму, а при вологості 10% - можна пресувати в гранули.
Пивна дробина – відходи пивоваріння. На одній середній пивоварні утворюється щорічно до 35 тисяч тонн цих відходів, а всього в Україні таких заводів біля 150. Цей продукт теж є сировиною для біогазу.
Костриця льону і конопель складається в основному з целюлози (45-58%), лігнину (21-29%) і пентозанів (23-26%). Костриця має можливість використовуватись у вигляді будівельних та теплоізоляційних матеріалів.
| Які види біопалива є в Україні? : EcoTown |
4
Коментарі
ab absurdo
124.05.15, 22:07
Дофігіща і гідроелектростанцій, це один з найдешевших видів енергії