хочу сюди!
 

Лия

44 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Гумористична поеза.

  • 25.01.13, 21:16
             ВЕСЕЛІ ЯЙЦЯ.
                                                     
Автор: Жміль 
Произведение: 'ГЕРБ'
Жанр: Лирика: Юмористическая поэзия
                                                         “…Село неначе почорніло,
                                                          Неначе люди подуріли..."  


В селі, ніхто не знав якому,
Під небом синім, наче льон,
В якій країні невідомо,
Жив, був, герой наш – мудозвон…

Є різні люди, різні вдачі,
Є різний голос, різний спів…
Той щось регоче, той щось плаче.
Герой наш яйцями звенів!

Проїде на зеленій “Ниві”
І кожен знає: он де він!
Бо вслід лунає полохливий
І мелодійний передзвін.

Той дзвін, як-то гіпноз, на вуха
Впливав, аж розум тріскотів.
І хто хоч раз героя слухав,
Лизнути задній міст хотів…

То ж був герой наш головою
АТ (колгоспу) “Вічний дзвон”,
Котеджі і погоду “строїв”
На весь, можна сказать, район.

Та в цьому світі без Амура
Не обійтись, і не прожить.
Стріла кохання – “куля дура”
Не вибирає ціль і мить…

Летівши в серце, наче в квітку,
Схопивши полум’ям лице,
Стріла кохання збилась з літу
Й герою вцілила в яйце.

О, як палайка запалала!
Герой зітхнув неначе слон,
Неначе любо-любо стало…
Яйце розпухло, як бідон.

“Кого? Кого? Кого?”- забилось
Могутнє серце під ребром.
І пристрасть кляксою розлилась
Над всим, можна сказать, селом.

…Ота крива, а та холодна…
А ту хворобою звело…
А та стара, а та не модна…
“Кого? Кого? Кого? Кого?”

В цей час бухгалтер – жінка скромна,
Суха папірусна душа,
Крутила задом, як дипломом,
Чи як куплетиком вірша…

Амур же, хлопчик необачний,
Чи Богу, а чи чорту брат,
Стрільнув удруге, в що не бачив…
Й бухгалтерші поцілив зад!

І знову зойк, тепер жіночий:
“Кого? Кого? Кого? Кого?”
Кінець кінцем зустрілись очі
ЇЇ “бумажні” і його…

На першу зустріч, на світанку,
Зелена “Нива”, як вагон,
Повезла пана до панянки
Й бензин спалила - десять тон.

Потім пішли: мука і крупи,
Корови, соняшник, зерно…
Усе стовкла кохання ступа,
Перетовкла на хміль-вино!

Яйце в героя трохи стухло,
А в героїні зад осів.
Бо то ж кохались, наче мухи,
В полях холодних без трусів.

Звеніти яйця перестали,
Сади зелені одцвіли,
В колгоспі свині поздихали,
Стави бур’яном поросли.


А хто не розуміє як це,
Хоч раз хай сходить на “наряд”:
Гербом в колгоспі світять ЯЙЦЯ,
Й бухгалтерський “бумажний” ЗАД!

                                             
21

Коментарі

125.01.13, 21:27

    225.01.13, 21:30

    *ro se*

      325.01.13, 21:34

        425.01.13, 21:34

          525.01.13, 21:49

            Гість: ОстровВокеане

            625.01.13, 21:49

              анонім

              725.01.13, 22:32

                Гість: Ludmila_1

                825.01.13, 22:34

                  925.01.13, 22:46



                  Якщо б статтю назвала "Веселі яйця" - ПОПАЛА б в ТОП !!!

                    1025.01.13, 22:47Відповідь на 7 від анонім

                    Не зовсім пристойна алегорія в творі, але виплив в розмові з друзями, ось я його й опублікувала.

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      4
                      попередня
                      наступна