<!-- -->

У різні історичні періоди слово "гривня" означало мідяну монету у дві з половиною копійки, згодом - у три, і, нарешті, назву "гривеник" дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів).
Водночас із назвою "гривеник" у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва "злотий", яка перейшла на срібну монету у п'ятнадцять копійок.
Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота). Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.
Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського барокко XVII—XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та самостріла (герба Київського магістрату XVI—XVIII століть). Напис "100 карбованців" подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України, — українською, російською, польською та єврейською (івритом).
З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України — злотників та срібняків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам'ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року "самостійною, ні від кого не залежною державою") Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.
Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних — Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої — зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої — свою улюблену алегорію "Молода Україна" у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву "горпинка").
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані "Експедицію з заготовлення державних паперів", належав ескіз лише 100-карбованцевого знаку, де він використав портрет Богдана Хмельницького, індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проект герба Української Держави зі сполученням символів "тризуб" та "козак з мушкетом". Ескізи інших купюр, що не визначалися високим художнім рівнем і виглядали досить еклектично, виготовили І.Золотов, І.Мозалевський, А.Богомазов та інші графіки.
Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави в обіг була такою: 5 січня 1918 року — 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута); 6 квітня 1918 року —25 та 50 карбованців ("лопатки", ескізи О.Красовського); 17 жовтня 1918 року — 10, 100 та 500 ("горпинки") гривень (ескізи Г.Нарбута); жовтень 1918 року — 1000 та 2000 гривень (ескізи І.Мозолевського); серпень 1919 року — 10 ("раки") та 1000 карбованців (ескізи І.3олотова), 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута) та 250 карбованців ("канарейки", ескіз Б.Романовського); жовтень 1919 року — 25 карбованців (ескіз А.Приходька).
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
"Більшовицькі тисячки" запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.
Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917—1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви "сотий", "резана", але врешті було віддано перевагу звичній уже "копійці". 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992—1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.
Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.
25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми "Про грошову реформу в Україні".
Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.
Протягом 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.
З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.
Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності — національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грощової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти — гривні — як свідчення початку стабілізації української економіки.

<!-- -->

 

Тризуб - герб України

Про походження і значення тризуба, як символу державної влади, церковної чи військової емблеми українців існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Найстаріші археологічні знахідки тризубів на українській території сягають 1 століття.

Класичний Тризуб є державним і національним гербом України. Різновиди Тризуба (трикутні корони, тризубчасті вежі, потроєні знаки, трилисники, тощо) збереглись в національних гербах усіх нащадків причорноморських аріїв, що розселилися у Європі та Азії.

Тризуб Київської русі

На території України знайдено наскельні малюнки із зображенням тризуба, датовані IV-III тис. до н.е. За доби Трипільської культури бачимо його у вигляді рельєфних наліпів та в зображеннях трипалого божества на керамічних горщиках. Тризуб був відомий в Ольвії, Боспорському царстві, Урарту, Ірані, Індії, його зображення використовували представники крито-мінойської культури (III-II тис до н.е.), гети (III-I тис. до н.е.), сармати, царські скіфи, руські князі.

Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов або Вогонь, Воду і Життя або Янь, Інь і Ці, однак, не як початковий процес породження третьої сили двома первинними, а вже як другу стадію цього процесу, тобто як дію трьох рівноправних сил, що виходять з єдиного спільного для всіх джерел – Абсолюту (Вакууму, Дао).

Тризуб з Десятинної церкви

Тризуб використовувався російською династією Рюрикович як державний герб Землі. Та й сьогодні використовується Україною як геополітичною та Духовною спадкоємицею Київської Русі.

Для язичників - Тризуб означає саме Рарога - вісника небесної Справедливості та втілення Сімаргла.

При створенні української держави в 1917 з прапором визначилися швидко - це жовто-синій. Прапор відповідає істинній символіці України, - це промінь Божественної благодаті спускаються на землю на синьому тлі неба (що дуже часто відображається у церквах). Тому, він і без проблем був сприйнятий народом в 1991р.

Тризуб Ярослава Мудрого - підвіска

З гербом України не можуть визначиться до сих пір. Як у 1917 було багато версій герба так і досі, через 15 років незалежності, так і не можуть прийняти Великий герб України.

Для початку потрібно зрозуміти, що таке Україна - це частина Святої Русі! І з цієї частини почалося хрещення всієї Русі! Тому, і говорять, що Київ - "мати міст руських".

Київ - був і залишається своєрідним духовним центром для всіх православних християн Святої Русі! Особливо це було чітко видно в царській Росії.

Володимир Великий - це великий завойовник, також як і його батько Святослав Ігоревич, був головою незалежного та войовничого народу русичів. І їх символ тризуб, язичницький символ - і це незаперечний факт!

Тризуб князя Ігоря

Спроби хрестити Русь були ще при Ользі, також відомі факти, що християни були на Русі ще до хрещення.

Володимир охрестив Русь по "візантійському" обряду, бо розумів, що вже старі язичницькі боги не допоможуть йому утримати владу і тісні зв'язки (а також війни), що і підштовхнуло до саме такого вибору.

Приміт. Автор. - слов’яни стали покірними рабами і байдужими до свої держави, так варяги втримали владу ще на кілька століть, але діти рабів уже не хотіли захищати свою землю, у 1240р., вони тікали замість того щоб воювати.

Що стосується останньої версії свого герба, то Володимир просто додав паличку до середньої лінії тризуба і вийшов тризуб з хрестом.

Теорія від рідновірів

 

Малий Герб – Тризуб (вірніше Триглав, Трійця) і є символом Божественного світу. Недаремно його брали князі за ознаку влади як намісники Бога на землі. Пояснімо цей давній символ на основі світогляду наших Предків.

Триглав є образом Всесвіту , Роду і має наступне розташування: Посередині – Перун (Права – закон Божий, згідно якого відбувається як народження, так і смерть), праворуч від нього – Дажбог (Ява, чоловічий початок), ліворуч – Макош (Нава, жіночий початок). Чоловічий і жіночі початки сходяться у нижній частині Триглаву в зародку яйці. Згідно Закону Божого відбувається народження дитини: у верхній частині на середній главі іноді позначається прямим хрестом – символом Сонця. Триглав є символом Роду: чоловік-жінка-дитина.

За Триглавом, який вписується у восьмикутну зірку, будуються православні храми і твориться календар: люди заходять із західної частини храму (вечір, осінь, смерть, зародок), їхні обличчя мусять бути оберненими до вівтарної частини храму (схід, ранок, весна, народження, дитина), праворуч – південна частина (день, літо, Ява, Білобог, чоловік), ліворуч – північна частина (ніч, зима, Нава, Чорнобог, жінка).

 

До ідеї символу Рода наблизився художник Анатолій Кущ, відтворюючи ескіз ювілейної монети номіналом 2 грн., присвяченої 80-річчю проголошення незалежності Української Народної Республіки ІV-м Універсалом Центральної Ради. Аверс монети має вигляд: В центрі розміщено малий Державний Герб України. Ліворуч і праворуч від герба зображені на повний зріст робітник із молотом біля ковадла та селянка із серпом і снопом; вони підтримують немовля – символ молодої держави на тлі крони дерева. Ця трьохфігурна композиція є адаптованим варіантом творів графіка Георгія Нарбута.

Автор монети використав вірні світоглядні основи Предків, не урахувалося тільки, що розташування має бути наступним чином: чоловік – праворуч, жінка – ліворуч. Використавши ці мотиви народної символіки, треба удосконалити герб, згідно правил геральдики. Саме такий символ має символізувати єдність Роду Руського і його процвітання.

---

«ТРИСУТТЯ часто називають ТРИЗУБОМ, що невірно. ТРИСУТТЯ є унікальним знаменитим Українським знаком-символом, якого не має жодна нація світу і який несе глибокий закодований зміст — ТРИ СУТНОСТІ, тому і зветься «Трисуття». Це є Дерево Життя, в якому об'єднані Три Суті — Яв, Нав і Прав — міфологічні архетипи слов'янської мудрості.

Трисуття має горизонтальну лінію, яка символізує розділення світу на Явний (над Землею) і Навний (підземний, або захований) світи. Явний світ є життям людини н землі, а Навний є світом пращурів, померлих родичів, мудрістю віків.

Життя народжується із «зерна», яке ніби посаджене у «землю» — змістовно ділить світ між живими і мертвими. Підземна частина зерна Нав — дух предків, із якого виходить, род-иться явне життя Яв — центральний росток у Трисутності. Це явне життя направляється з двох сторін складною структурою Прав — законів, правди життя. Прав є направляючою сутністю, яка ніби виростає із досвіду і мудрості пращурів Нав і яка є непохитна, як два ножі, що направляють Яв-не життя.»

Ще кілька цікавих гіпотез про створення тризуба:

1. Дві літери "В" повернені один до одного, і між ними розміщений символ "держава" (шар із символом хреста зверху). Буква "Б" від грецького Баселеус, що з грецької перекладається як Цар. А дві літери "В" по візантійському звичаєм символізують суверенну владу.

2. Цар - літера "Ц" зі зміщеним хвостиком до центру, - це символ двузубого тризуб (герб Святослава Ігоровича).

3. Сокіл розправити крила (тільки чому від летить в низ?).

4. ....

	Стилізація тризуба з мечем.
	Українська автокефальна проваславна церка
	Націоналістична стилізація
	Стилізація в книгах XIII-XVIIст.
	Прикраса часів Київскої Русі
	Стилізація в книгах XIII-XVIIст.
	Компютерна Стилізація тризуба.

Цікаво:

Що говорять християни про тризуб:

• 1. поглянемо на сучасний герб України. Що відразу кидается в очі? Де хрест? Або Україна це язичницька країна часів язичницької держави? Або за минулі 1000літ після хрещення християни кудись зникли з території України?
• 2. якщо вже два бічних відгалужень нагадують шаблі, припустимо, вони уособлюють "вартових", а чому тоді, то що посередині теж асоціюється з мечем? За логікою якщо вони варти, то повинні щось охороняти (хрест або символ "держава"), або як сьогодні сили які борються за меч-владу (як це відбувається зараз на Україні).
• 3. У християнському розумінні символ тризуб - це символ влади князя цього світу, символ влади правителя безодні (пекла). І з тризубом на іконах зображуються тільки демони.

Індійський тризуб:

В Індії, у штаті Джаму і Кашмір, височить священна гора з трьома вершинами, яку індійці називають «Трикута». У надрах гори заховане святилище богині Вайшну Деві – Великої Матері. Під охороною жерців за трьома магічними каменями знаходиться її величезна бронзова фігура з тризубом у правій руці. Один з елементів сучасної національної символіки Індії нагадує український тризуб і називається «тришуб».

Витоки тризуба в триєдності світобудови.

Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори — жовтий, червоний, синій — взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки виміру — ширина, довжина, висота — характеризують об'єм і простір світобудови.

Задовго до появи християнської церкви тризуб зустрічався в трипільців та інших народів, 59 відсотків сучасних національних гербів європейських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо).

 

 

Розмітка герба та Тризуба:

Різні варіанти тризубів

23 июня 1932 г. было принято постановление ЦК ВКП(б): «Ограничиться уже принятыми решениями ЦК и дополнительного завоза хлеба на Украину не осуществлять».

6-9 июля 1932 г. Состоялась III Всеукраинская конференция КП(б)У. В докладе С. Косиора была представлена точка зрения ЦК КП(б)У на причины возникших трудностей. Во-первых, серьезной, хотя и не главной причиной были названы сложные климатические условия 1932 года (как известно, сложные климатические условия всегда мешали большевикам руководить хозяйством бывшего Советского Союза). Во-вторых, трудности весенней посевной кампании связывались «с неудовлетворительным управлением организацией хозяйства колхозов, проведением прошлогодней осенней уборочной и хлебозаготовительной кампании». В-третьих, причиной многих проблем была названа бесхозяйственность в колхозах. Некоторые районные руководители делали попытку в своих докладах не только обрисовать сложность ситуации на селе, но и показать, что нельзя перекладывать основную ответственность за эту ситуацию на низовые звенья, в первую очередь на недавно созданные районы. Однако и осторожные попытки некоторых руководителей УССР, в особенности представителей районов, обратить внимание на сложность ситуации в сельском хозяйстве Украины не вызывали доверия у двух сталинских посланцев, принимавших участие в работе конференции, – В. Молотова и Л. Кагановича. В выступлениях Молотова и Кагановича был не просто значительно сужен спектр факторов, вызывавших трудности в сельском хозяйстве Украины. Эти выступления, в сущности, засвидетельствовали, что центр однозначно занял жесткую позицию в отношении украинского крестьянства. Москва не планировала помогать.

7 августа 1932 г. появился собственноручно написанный Сталином закон об охране социалистической собственности (закон "о 5 колосках"). Данный закон предусматривал как меры судебной репрессии за разворовывание колхозного и кооперативного имущества "расстрел с конфискацией всего имущества и с заменой при смягчающих обстоятельствах лишением свободы на срок не меньше 10 лет с конфискацией всего имущества". Амнистия в таких делах запрещалась. Летом 1933 года за данным законом было осуждено 150 000 человек. В частности, осуждали детей, которые пытались найти хоть какую-то еду.

11 августа 1932 г. Сталин написал в письме к Л.Кагановичу: "...Самое главное сейчас Украина. Дела на Украине из рук вон плохи.

(.) Если не возьмемся теперь же за исправление положения на Украине, Украину можем потерять. (.) Имейте также в виду, что в Украинской компартии (500 тысяч членов, хе-хе) крутиться не мало (да, не мало) гнилых элементов, сознательных и бессознательных петлюровцев. (.)

Поставить себя целью превратить Украину в кратчайший срок в настоящую крепость СССР; в действительно образцовую республику. Денег на это не жалеть".

16 сентября 1932 г. утверждена инструкция «по применению постановления ЦИК и СНК СССР от 7/VІІІ – 32 г. об охране имущества государственных предприятий, колхозов и кооперации и укрепления общественной (социалистической) собственности». Инструкция имела абсолютно тайную часть («отдельная папка»), предусматривающую упрощенный порядок утверждения приговоров к расстрелу.

22 октября 1932 г. принято решение Политбюро ЦК ВКП(б) о работе в Украине «чрезвычайной комиссии» во главе с Вячеславом Молотовим. Комиссия дала новый импульс осуществлению репрессий против колхозного актива, партийных и советских работников. ЦК КП(б)У начал публиковать списки партийцев, директоров совхозов, председателей колхозов и уполномоченных по хлебозаготовкам, исключенных из партии и отданных под суд за невыполнение плана хлебозаготовок. Многие из этих людей просто пытались облегчить положение своих односельчан.

30 октября 1932 г. Вячеслав Молотов сообщал Сталину: «Пришлось жестко покритиковать Украинскую организацию и особенно ЦК КП(б)У за демобилизованность в заготовках». «Чрезвычайная комиссия» во главе с В.Молотовым с ноября 1932 г. по январь 1933 года выжала с крестьян еще около 90 млн. пудов. В значительной мере за счет того, что в украинских селах в составе специальных бригад по извлечению зерна действовали 112 тысяч активистов, получавших определенный процент от награбленного зерна и еды.

 5 ноября 1932 г. Вячеслав Молотов и секретарь ЦК КП(б)У Мендель Хатаевич послали директиву обкомам партии, требуя от них срочных и решительных действий по выполнению закона от 7 августа 1932 года «с обязательным и быстрым проведением репрессий и беспощадной расправы с преступными элементами в правлениях колхозов». 

18 ноября 1932 г. ЦК КП(б)У при участии Вячеслава Молотова принял постановление «О мероприятиях по усилению хлебозаготовок», которым усиливались репрессии против крестьян Украины. В частности, в отношении единоличников, не выполнявших план хлебосдачи, позволялось применять натуральные штрафы по мясозаготовкам в размере 15-месячной нормы и годовой нормы картофеля. И при том нужно было сдавать хлеб. Кулаков просто репрессировали по статье за «контрреволюционные преступления».

20 ноября 1932 г. Совнарком УССР принял решение о введении натуральных штрафов: «К колхозам, допустившим хищение колхозного хлеба и злостно срывающим план хлебозаготовок, применить натуральные штрафы порядком дополнительного задания по мясозаготовкам размером 15-месячной нормы сдачи данным колхозом мяса как обобществленного скота, так и скота колхозников».

26 ноября 1932 г. в прессе УССР напечатан приказ наркома юстиции и генерального прокурора УССР, в котором подчеркивалось, что репрессия является одним из мощных средств преодоления классового сопротивления хлебозаготовки. Разрешено применять беспощадные меры к кулакам и всем классовым врагам, срывающим или тормозящим успешную борьбу за хлеб.

27 ноября 1932 г. в выступлении на объединенном заседании Политбюро ЦК и Президиума ЦКК ВКП(б) Сталин подчеркнул: «Наши сельские и районные коммунисты слишком идеализируют колхозы. Они думают нередко, что, коль скоро колхоз является социалистической формой хозяйства, то этим все дано, и в колхозах не может быть ничего антисоветского или саботажнического, а если имеются факты саботажа и антисоветских явлений, то надо пройти мимо этих фактов, ибо в отношении колхозов можно действовать лишь путем убеждения, а методы принуждения к отдельным колхозам и колхозникам неприменимы... Было бы глупо, если бы коммунисты, исходя из того, что колхозы являются социалистической формой хозяйства, не ответили на удар этих отдельных колхозников и колхозов сокрушительным ударом».

1 декабря 1932 г. Совнарком УССР запретил торговать картофелем в районах, злостно не выполняющих обязательств по контрактации и проверке имеющихся фондов картофеля в колхозах. В список попали 12 районов Черниговщины, по четыре района Киевской и Харьковской областей.

3 декабря 1932 г. в ряде районов Украины запрещена торговля мясом и животными. 

5 декабря 1932 г. Всеволод Балицкий издал «Оперативный приказ ГПУ УССР №1», которым поставил подчиненным «основную и главную задачу – неотложный прорыв, разоблачение и разгром контрреволюционного повстанческого подполья, задачу решительного удара по всем контрреволюционным кулацко-петлюровским элементам, активно противодействующим и срывающим основные мероприятия советской власти и партии на селе».
6 декабря 1932 г. принято постановление ЦК КП(б)У и Совнаркома УССР «О занесении на «черную доску» сел, злостно саботирующих хлебозаготовки».

15 декабря 1932 г. ЦК КП(б)У утвердил список 82 районов, куда прекращались поставки промышленных товаров ввиду того, что эти районы не выполнили план хлебозаготовок.

19 декабря 1932 г. ЦК ВКП(б) и Совнарком СССР рассмотрели вопрос о хлебозаготовках в Украине. Они оценили ситуацию как неудовлетворительную и поручили «исправить» ее Лазарю Кагановичу и Павлу Постышеву как «отдельно уполномоченным». О том, какой стиль наведения порядка они исповедовали, ярко свидетельствует телеграмма, направленная Лазарем Кагановичем Сталину уже 21 декабря 1932 года: «Вечером 20 и 21 декабря на заседании Политбюро ЦК КП(б)У наметили ряд практических мер по усилению хлебозаготовок. В виду того, что значительная часть уполномоченных отсиживается, покрывает бездеятельность, а порой прямое предательство районных работников, разослали решительное предупреждение всем уполномоченным, а 10 наихудших сняли с работы и дело об их пребывании в партии передали в ЦКК. Из десяти снятых 7 были посланы ЦК КП(б)У и 3 обкомами. 

38 основных районов Украины должны еще дать 32 млн. пудов хлеба – свыше 40% оставшегося к заготовке без гарнца хлеба по республике. Еще 50 мощных районов должны дать около 30% оставшегося к заготовке хлеба. Из 38 основных районов – 21 в Днепропетровской и 15 в Одесской областях. На этих районах сосредоточиваем наше внимание. Подобрали еще 40 руководящих работников уполномоченными в эти основные районы, а около сотни крепких военных и харьковских работников им в помощь. Одновременно нажимаем на районы, где осталось выполнять немного». 

Однако никакие мероприятия не помогли: к концу 1932 года план хлебозаготовок был выполнен лишь на 72%.

31 декабря 1932 г. ВУЦИК УССР и Совнарком УССР приняли постановление о введении единой паспортной системы в УССР и обязательной записи паспортов (прописке).

1933 год

19 января 1933 г. большевистское руководство СССР приняло решение о включении хлебозаготовок в состав обязательного налога, устанавливаемого государством. 

22 января 1933 г. Сталин и Молотов направили директиву партийным и советским органам, в которой подчеркивалось, что миграционные процессы, начавшиеся в результате голода среди крестьян, организованы «врагами Советской власти, эсерами и агентами Польши с целью агитации «через крестьян» в северных районах СССР против колхозов и вообще против Советской власти». 

В связи с этим приказывалось органам власти, ГПУ УССР и Северного Кавказа не допускать массового выезда крестьян в другие районы. Соответствующие указания были даны транспортным отделам ОГПУ СССР.

23 февраля 1933 г. Политбюро ЦК ВКП(б) приняло постановление «О поездках по СССР иностранных корреспондентов», которым устанавливался порядок, «в силу которого они смогут разъезжать по СССР и посещать определенные пункты лишь по разрешению Главного управления милиции». Мир не должен был знать о том, что творится в Украине, потому что именно в это время Советское государство начали официально признавать другие страны мира. 

10 марта 1933 г. Политбюро ЦК ВКП(б) приняло постановление: «Предоставить право рассмотрения дел по повстанчеству и контрреволюции на Украине с применением высшей меры социальной защиты тройке в составе тт. Балицкого, Карлсона, Леплевского». Вместе с П. Постышевым В. Балицкий объехал голодающие районы Украины и применял на местах решительные и жесткие меры. Это позволило ему впоследствии говорить в узком кругу, что его вместе с Постышевым послали спасать Украину, которую в его отсутствии довели до гибели.

15 марта 1933 г. Станислав Косиор в письме Сталину сообщает: «Всего по регистрации ГПУ на Украине охвачены голодом 103 района. Вряд ли эти цифры о количестве районов правильно отображают состояние дел».
8 апреля 1933 г. Совнарком и ЦК КП(б)У утвердили Временные правила трудового распорядка в колхозах, которыми устанавливался жесткий контроль и вводились карательные санкции (штраф до 5 трудодней, исключение из колхоза) за невыход на работу, запрещалась работа вне колхоза без разрешения его правления. Правление также могло регулировать длительность рабочего дня, отменять выходные.

7 июля 1933 г. после четырех обсуждений его «покаянного» письма на Политбюро ЦК КП(б)У в рабочем кабинете застрелился Н.Скрипник, однако борьба, со «скрипниковщиной» продолжалась. На протяжении только 1933 г. с аппарата Наркома образования было «вычищено» 200 «националистических, враждебных элементов», а в областных управлениях народного образования по политическим мотивам заменено 100% руководства, в районных 90%. Все они были подвергнуты различным формам репрессий. 4000 учителей были освобождены из школ Украины как «классово враждебные элементы». Значительно расширялась сеть русских школ и классов.

18-22 ноября 1933 г. состоялся объединенный Пленум ЦК и ЦКК КП(б)У, на котором П. Постышев подчеркнул, что колхозы в Украине сделаны большевистскими. Пленум принял резолюцию, в которой было записано, что «в данный момент главной опасностью является местный национализм, объединяющимся с империалистическими интервентами».

21 ноября 1933 г. корреспондент английской газеты «Манчестер Гардиан» писал: «Если речь идет о голоде, то ни один честный наблюдатель, смотрящий открытыми глазами, не может утверждать, что в селах, которые я посетил, есть теперь голод, но не будет и отрицать, что голод был, причем немалый, преимущественно в апреле и мае... Можно смело сказать, что ни одна провинция... не потерпела настолько, как Украина и Северный Кавказ».

Украинская политическая эмиграция еще в конце 1932 г. забила тревогу в средствах массовой информации. Особую роль играла пресса Галичины, в которой печатались свидетельства беглецов из подсоветской Украины. Львовская газета «Новая заря» в статье «Уничтожают украинскую нацию. Встанем на защиту!» отмечала: «Восточная сторона Збруча похожа на настоящую военную линию, за которой физически истребляют наш народ до самого корня. Кто бежит на эту сторону, тот падает трупом на границе, лишь редкие исключения добегают сюда, как живые скелеты».

24 июля 1933 г. Украинский греко-католический Епископат галицкой церковной провинции в деле событий на Большой Украине обратился с воззванием «Ко всем людям доброй воли!», в которой, в частности, отмечалось: «На вид таких преступлений немеет человеческая природа, кровь стынет в жилах... 

 

29 октября 1933 г. украинскими политическими эмигрантами был провозглашен «день всемирной скорби и всенародного гнева – на всех просторах, заселенных украинским народом за пределами СССР, всюду, где разбросаны по миру колонии украинские, всюду, где только бъется украинское сердце, где только слышна украинская речь...» 

Усилия украинской эмиграции в конце концов нашли отзыв у европейского сообщества. В Вене 16-17 декабря 1933 г. под руководством кардинала Иницера состоялось межнациональное и межконфессиональное совещание всех организаций, принимавших участие в помощи голодным в СССР. Созвано оно мероприятиями Венского комитета помощи. В совещании приняли участие представители международных организаций из Англии и Швейцарии, национальных комитетов помощи – немецких, еврейских, российских.

Больше всего среди них были представлены украинские организации за рубежом. «Международное совещание... на основании фактического материала еще раз при всем народе подтвердило неопровержимый факт голода в СССР, в первую очередь на Украине и Северном Кавказе, безразличие мировой общественности к судьбе несчастных, дальнейшую, еще более грозную, угрозу голода, и обратилась ко всему человечеству с горячим призывом – делом помочь несчастным».

В Постановлении было записано: «1) В ответ на всяческие усилия отрицать страшный голод, свирепствовавший до последней уборочной кампании в СССР, конгресс решительно утверждает, что за прошлый год голодной смертью погибли миллионы невинных людей даже в самых богатых краях СССР, как Украина и Северный Кавказ. Так же решительно утверждается, что в связи с этим массовым умиранием возникали самые ужасные проявления до людоедства включительно. 2) Этих жертв можно было бы избежать. В то время, когда в СССР продолжалась трагедия, богатые хлебом заморские государства страдали от сверхпроизводства зерна, мировые конференции обдумывали вопрос уменьшения зерновой продукции. Огромные запасы потребительских продуктов уничтожены...» Важно отметить, что под давлением международной общественности Советский Союз вынужден был признать наличие голода в 1932-1933 годах, однако истинные причины и масштаб его тщательным образом скрывались.

 
Студенти з Делфтського технічного університету в Нідерландах розробили автомобіль Superbus, який, як вони вважають, може стати гарною альтернативою традиційному громадському транспорту. Цей автобус виконаний у футуристичному дизайні і являє собою витягнуту 6-колісну машину. Модель має легкий корпус з вуглецевого волокна. Крім того, незвичайний транспортний засіб відрізняється низькою посадкою і наявністю 16 окремих дверей. Працює машина від декількох електричних двигунів загальною потужністю 800 к.с. Одного заряду літій-іонних акумуляторів вистачить на 200 км, кажуть розробники.

 

Ще однією особливістю нового автобуса стане те, що він не буде їздити за звичним маршрутом. Кожен пасажир, сідаючи в нього, вказує своє місце призначення, а Superbus потім сам розраховує оптимальний шлях, повідомляє Inhabitat

.

На майже 100-метровій висоті австралійський мотокроссмен Роббі Меддісон подолав Коринфський канал шириною 85 м.
У 2007 і 2008 роках Меддісон три рази поліпшував світовий рекорд зі стрибків на мотоциклі, домігшись результату 107 метрів (350 футів). У новорічну ніч 2009 року в Лас-Вегасі він стрибнув на 30-метрову копію паризької Тріумфальної арки, а потім спустився з неї вниз. Проритий в 1893 році Коринфський канал мріяли перестрибнути вже багато райдери, але Роббі Меддісону першому вдалося здійснити цей намір. Рано вранці в четвер на смузі розгону він на своїй «Хонді CR500» розігнався до 125 км / ч. З рампи він пролетів над каналом і впевнено приземлився на протилежній стороні, на пагорбі, що знаходиться на відстані 85 м. Найвища точка стрибка склала 95 метрів

Фахівці NASA і Каліфорнійського університету в Сан-Дієго заявили про успішні випробування нового автономного підводного апарату під назвою SOLO-TREC (Sounding Oceanographic Lagrangrian Observer Thermal RECharging). Ця модель відрізняється від інших, перш за все, тим, що використовує для руху різницю температур на різних глибинах.

Апарат має особливу воскоподібне субстанцію, вміщену в 10 контейнерів. При наближенні до поверхні вона стає рідкою і розширюється в обсязі, на глибині, навпаки, стає твердою і стискується. Субстанція при розширенні виштовхує масло, рух якого забезпечує роботу турбіни. До теперішнього часу SOLO-TREC здійснив більше 300 занурень на глибину 500 м. Вперше 84-кілограмовий апарат був спущений 30 листопада 2009

 

 

Щось не зрозуміло твориться  із цим ГМО вже декілька разів  його запроваджують,а потім відміняють маркування???

Якщо у нас немає ніякиї параметрів оцінювання продукції,

то чому на звичайних ковбасах понаклеювали без ГМО.

 Влаштували народний лохотрон   

Міністерство охорони здоров`я розробило перелік харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів (ГМО), і після узгодження з відповідними центральними органами виконавчої влади його буде затверджено на рівні уряду.

Про це УНІАН повідомили у Міністерстві економіки.

До зазначеного переліку входять продовольча сировина та харчові продукти, які з неї можуть вироблятися, а саме: соя, кукурудза, картопля, томати, кабачки, диня, папайя, цикорій, цукровий буряк, ріпак, льон, бавовна, пшениця, соняшник, рис, харчові добавки, вироблені з ГМО, та харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, отримані з ГМО.

Разом з цим, Мінекономіки має намір створити у системі Держспоживстандарту 17 лабораторій з визначення якісного та кількісного вмісту ГМО у продукції.

Як повідомляв УНІАН, Мінекономіки розробило законопроект про внесення змін до законів "Про безпечність та якість харчових продуктів" і "Про захист прав споживачів" у частині відміни обов’язкової вимоги вказувати при етикетуванні харчових продуктів позначку "без ГМО" та встановлення обов’язковості вказувати при етикетуванні харчових продуктів інформацію про наявність у харчовому продукті зареєстрованих ГМО або вироблення складових (інгредієнтів) харчового продукту із зареєстрованих ГМО.

Зміни запропоновані з метою недопущення невиправданих витрат суб’єктів господарювання на маркування продукції та приведення національного законодавства у відповідність з європейським законодавством.

На сьогодні вартість одного випробування харчового продукту на вміст ГМО становить від 600 до 800 гривень.

На сьогодні в Україні діє 28 лабораторій, які здатні визначати вміст ГМО у продукції, з них 9 – у системі Держспоживстандарту та 17 – у системі МОЗ.

Суть системи відстеження полягає у тому, що на першій стадії розміщення на ринку товарів, що складаються з ГМО або містять ГМО, оператори повинні забезпечити передачу такої інформації в письмовій формі операторові, який отримує товар. Така інформація повинна обов’язково передаватися на всіх наступних стадіях розміщення товару на ринку від одного оператора до іншого.

Книга рекордов Гиннеса утверждает, что самые редкие и дорогие джинсы –
знаменитая 501-я модель компании Levi Strauss & Co. За старинные,
сшитые 115 лет назад, джинсы коллекционер из Японии выложил владельцу
лота на онлайн-аукционе eBay 60 тысяч долларов. Огромная сумма,
учитывая, что новые джинсы той же модели стоят всего 46..