Коли на руці гіпс, а ти чудом живий

Важко поворухнутись,
Нема бажання жити,
Знаю, не можна спинятись,
Я мертвий, та хочу.
Життя не закінчується,
На мені не зникає,
Себе не хочу бачити,
Поряд зі мною, знати.

Усе болить, усе і тіло,
Душа спокою бачила давно,
Мозок відкидає втому,
Щоб тіло не чуло, все тому.
Той, що був і що буде,
І біль пекельний – все, що є,
Як з цим можна жити,
Бо сил не має себе вбити..

Знати важко, чути ще,
Бачити не можу я себе,
Життя скінчилось уже давно,
Та помирати не спішить ніхто,
Душа спокою не дає,
Бо чує муки мого серця,
А серце битись хоче ще,
І хоч і тихо, та все б’ється.

Усе болить, усе і тіло,
Душа спокою бачила давно,
Мозок відкидає втому,
Щоб тіло не чуло, все тому.
Той, що був і що буде,
І біль пекельний – все, що є,
Як з цим можна жити,
Бо сил не має себе вбити..

З’явилась сила, все від болю,
Заставив жити себе тому,
Бо жити треба, хоч тому,
Щоби узнати, для чого я живу