Ой чё делатса!(с)

  • 13.09.19, 15:48
-Людк! А Людк!
-Что?
-Глянь! Чё делается...(с)


Таки сосайтовцы, квадрат от расиянца здесь на сайте получить, как два пальца об асфальт.
Кто хочет квадрат, пишите слова " ромахей" или буёк, и будет вам орден. Или новый модератор принят на работу тудную, или курс на скрепную? Ой времена смутно-зелёные наступают :)

–100411.09.19, 21:16Ответ на 3 от Йа Бохдажко

Ну да, разумеется. Все кругом идиоты, один автор умный. А по сути. Да, все надеются на окончание войны. Предыдущая власть давала хоть какую-то надежду на скорый конец этой бойни, в которой кое-кто успешно набивал карманы?) нет, не давала. К кому претензии? Ну, разумеется, к ЗЕ-команде, при, чем же здесь дон Педро?))))) Вы считаете, что народ, который мечтает жить в мире - идиоты?) Тогда я с радостью присоединюсь к этой команде идиотов. Мне проще своими руками задушить сотню-другую ястребов-порохоботов, чем смотреть, как каждый день кровь наших пацанов хитрожопые дельцы конвертируют в бабло по очень выгодно у для себя курсу.Чё ты тут скрепный лапотный расиянец забыл? шёлбынахвебеня свои

http://blog.i.ua/user/7988655/2302034/?_rand=2011532765#advA_advC_2302034_27135142



85%, 28 голосів

15%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Туди 500 назад 500

  • 08.09.19, 16:10

 

    Коли руськіє  мишебратьяхуєві , віджали Крим,  я кожен рік їду на Чорне море відпочивати в «Железний Порт"

     Таки на набережній здебільше український гомін, привітливі люди, запах шашлику, смаженої риби.

      Тепле море без медуз, добра атмосфера, ціни на любий гаманець. Це моя Україна.











86%, 25 голосів

14%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Тут Баёк писал хню на шахтёра

  • 28.08.19, 16:09
Таки писарь в стройбате, ни чести ни совести, алкашконченный, и ромахую помидорнику, и костику, разведчику, вітання,


75%, 24 голоси

25%, 8 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

С Днём шахтёра!

  • 25.08.19, 15:36
Таки есть у меня друзья шахтёры здесь на сайте, хочу пожелать им здоровья, потому-что выжили в подземелье, тем друзьям, в Крыму у которых родичи, таки нервы не рвать. Друзьям в Донбассе, ждите, освободим.
А вообще, таки не дуйтесь поверхностные на нас, мы там есть, и вы там будете :) шутка.
 Я вас сосайтовцы люблю и уважаю! 

   

91%, 21 голос

4%, 1 голос

4%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Синій, як море, як день, золотий

  • 23.08.19, 15:56


Олександр Олесь

РІДНИЙ НАШ ПРАПОР

Синій, як море, як день, золотий —
З неба і сонця наш прапор ясний.
Рідний наш прапор високо несім!
Хай він, уславлений, квітне усім!
Гляньте, на ньому волошки цвітуть,
Гляньте, жита в ньому золото ллють.
З жита й волошок наш прапор ясний.
З неба і сонця, як день весняний.



З Святом Прапора, Українці!


96%, 26 голосів

4%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Люди, берегите себя на отдыхе!

  • 17.08.19, 16:03

 Люди, включайте мозги, на отдыхе (не заграницей), ваше спасение в ваших руках. Ни в одном заведении нормальной противопожарной сигнализации и автоматического тушения НЕТ!

    Ну вот он и отдых, у моря, можно расслабиться, накупаться и напиться лимонаду, текилы, бурбона или шмурдяка в ближайшем баре. Завалиться спьяну и с устатку в номер, и ждать рассвета.

    Отдыхальщики, несколько правил, от старого шахтёра:

-при поселении таки гляньте на план эвакуации при пожаре (есть на каждом этаже);

- берегите себя. Если есть огнетушитель на этаже, и вы не в дыму, можете пукнуть им (огнетушителем), но не проявляйте геройства, вам хозяин заведения медаль не вручит;

-бегите, бегите от дыма, если есть возможность, если нет, разбивайте чем угодно окно, и прыгайте, перелом срастется;

-документы, банковские карты, не разбрасывайте по номеру. В «тревожном чемоданчике» держите на расстоянии вытянутой руки.

Не инструкция, поверьте, проверено.


91%, 21 голос

9%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

І знову всі мовчать,там мишебратья йод літрами увипивають

  • 10.08.19, 16:17

  Таки висовуйте язики з дупи, мишебратья в Опасності
Ответствєнно заявляю візітку ПС знову не найдено.

Сообщение о чрезвычайной ситуации в Архангельской области России поступило в полдень 8 августа. Говорилось о том, что произошел взрыв и пожар в воинской части, где испытывают двигатели и ракеты для атомных подводных лодок. Также речь шла о возможной утечка радиации.


Что такое гептил?
Это – компонент ракетного топлива, который крайне опасен для человека, имеет крайне невысокую предельно допустимую концентрацию.

Воздействуя на людей, он поражает буквально все системы человека. Это – канцерогенное вещество, которое поражает иммунную систему, сердечно-сосудистую, лимфатическую, нервную систему, желудочно-кишечный тракт, печень, кожу, а также вызывает нарушение репродуктивной деятельности и появление врожденных пороков.

Что творится в Архангельске и вблизи областного центра?

В городе паника: жители скупают йод и йодсодержащие препараты. В аптеках Архангельская их сейчас нету. Российские власти, в свою очередь, молчат. Там отметились заявлением лишь в день взрыва: мол, оснований для эвакуации жителей близлежащих населенных пунктов нет.

 (с) из сетей





  

86%, 19 голосів

14%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Щось всі мовчать

  • 07.08.19, 17:39

В Красноярську щось довго шукають візитку Правого Сектору.
  Отвєтствєнно заявляю, нас там не було.


94%, 32 голоси

6%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ілля в воду насцяв

  • 02.08.19, 17:10

  Після 2 серпня перестають купатися, бо кажуть «Ілля воду остудив», або «До Іллі мужик купається, а з Іллі — з водою прощається».

  Таки щось дісталося нам, мужикам, як тепер не пірнути в річку, чи в море, чи в  підтоплену лаву?
  Сєпарів і вату прошу не турбуватись, бо в Свято, візьму гріх на душу, і буду посилати.


93%, 14 голосів

7%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Таки досі пил по степу, з моєї юності

  • 29.07.19, 19:13
Колись, коли я ще був пацаном, років чотирнадцяти,  Петрович покликав мене на
риболовлю, з ночівлею. Чому позвав? Бо я на той час горілку і вина не пив, і
займався мотокросом, в секції, і літав на мотоциклі в місцевій балці, на ЇЖ 56,
який своїми руками ремонтував, і для змагань готував. Та що там говорити, мєнти,
не могли мене піймати, коли я гусарив.
  Причепив я люльку на свій мотоцикл, і ранком
на борт прийняв трьох сурових шахтарів, з вудками, торбами, і сперечаннями, куди
їхати на «Чёрную скалу», чи «Біле каміння», шуткую.
  Петрович, як авторитет, вказав рукою:
-Їдь прямо.
  Я насунувши шолома, на самі вуха щось пробурчав, ногою врізав кікстартер, плигнув в сідло, і повіз цю веселу шахтарську компанію через степ, грунтовою дорогою, з полями зрілої пшениці, через поля з коноплями, через соняхи жовті, між посадок, і синього неба. Тільки пил курів за заднім колесом.
  Приїхали, обтрусились від пилу. Далі прозвучало
-Ну що? Поки не почалось?
  І Петрович розлив по 150 якоїсь рідини з трьохлітрової банки.
   Таки риболовля почалась, і до дев’ятої вечора наловили вчотирьох кіло 5 риби. Розвели багаття, зварили юшку, під сяйво зорь, під звуки цикад, я довго слухав від Петровича і його друзів, про якісь ніші, якісь завали і йоптьйого гірничого майстра, якогось Шубіна, якихось банщиць…
   Десь в чотири ранку, блиснули перші промені сонця, знайшов я свою вудку, подивився на тіла, після трьох літрів самогону,  і пішов в ранковий туман, кидати вудку під очерет, на карася, а може й на коропа.
   Та не так склалося, тиші не було, першим я почув голос Петровича, деблянах закуска?
   Чесно, я спав міцно, тінейджеровським сном, і снилася мені білокура однокласниця.
   Як пропала закуска, чи бомжі стирили, чі собаки вкрали, ніхто не розумів. Зосталася тільки ще банка самогону.
   Петрович, і його закадичний друг Льоня, були на ногах, третій родом, з сибіру ще спав.
   Десь хвилин через двадцять, дивлюсь, бігає Петрович, з другом, по степу, з чоботами з водою, і виливають ховрахів.
   Такий сніданок, з печених ховрахів, я оцінив, і досі пам’ятаю і такої дичини більше ніколи не їв. Сказав Петровичу:
-Дуже смачно, хто тебе навчив?
-Війна синок навчила, пацанами в 1942 так виживали.
   Десь через пів години, прокинувся сибіряк, випив рюмаху, закусив смаженим ховрахом, крякнув, а потім спитав:
-чьто за м'ясо?
-Суслік йопть.Відповів Петрович.
   Таки довго ригав ще сібіряк, бо до його єбеней війна не дійшла і ховрахів він не їв.
   Таки ближче до вечора, була і риба, були емоції, була приваблива краса Українського степу, духмяний
запах полину, спів жайворінка.
   Зібрав я рибаків, поїхали додому, і тільки пилюка закуріла степом, і досі клубить вона, по моїм юнацькім спогадам .

100%, 14 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.