Ну що сердешні, дивлюсь я на ваші пости, вата ухєє, нунах зеленого змія дрючіть як завжди, уася вже втретє чєлюсть лікує, знову затрати, сєпари  хрєнєють бо патріоти їх таки пєкають,  росіянці бухають боярку  і занюХУЮть смердючим лаптєм ,  зелені перетирають рєчь  95 клована, і ніх мОзги в купку зібрати не можуть(про що през мовив).

   А так всі бухнули, олів,є наїлись,  до роботи зелені, откосивші (не всьчот, през ёпть, бо прєз) працюйте, чи не працюйте, яка різниця,  все одно пукін буде уйло не для вас, і один перець будете ви скиглити, за папірєдніків, (не за шапкокрада) тріть сопєлькі, а може і Ростов таки недалеко, турборежимёпть.

   Риги не знають що робити, чи в зелень перефарбовуватись, чи таки знову сосать лєденєц.

  Одні порохоботи, з радістю, з гордістю зустріли Новий Рік, послухали  5 Президента, відсвяткували День Народження Бандери, і посилають вату, сєпарів, кацапамоскальських на Хутір.

  Слава Україні!

Знову сонце, і знову Петрович мружить очі після сирого підземелля, вугілля добули, але вхекалися.

    Таки мрії були випити кружечку пива, і йіти відсипатися, щоб знову в нічну зміну добувати вугілля.

   Але сталося, як не думалося. На зустріч йшов кум Лёня, і побачивши Петровича, дуже зрадів:

-Петрович, я  тебе вітаю.

-Привіт Лёня, як поживаєш?

-Та ну його нах, не ночував дома, тепер  зараз відгрібаю, допоможи.

-Чим?

- та треба корову на пасовисько відвести, хліба купити, ну а далі в мене є пляшечка.

        Петрович подивився на вранішне сонце, і відповів куму:

-а чом би й ні.

     Лёня, зайшов в обійстя, вивів корову через хвіртку, примотав налигач за руль велосипеда, і пішли вони втрьох, Лёня, Петрович, і корова прив’язана за вєлік, в степ.

   Поки йшли, Петрович розповів про кляте підземелля, з сраним гірничим майстером, і директором мать його. Лёня про фермера,і  трактор мать його.

   Але щось пішло не так. Корову таки мабуть вкусив якийсь гедьзь. Вона задравши хвоста рвонула з космічєскою скоростью,  Лёня і велосипед  полетіли за  коровою. Через метрів десять, Лёня таки пикою застряв в  бур’янах, а корова летіла далі, з прив’язаним вєліком, 

     Чим більше вєлік цокотів, тім більшу швидкість добавляла корова, курява стояла негірше чим в шахті.

   Першим Петрович підняв кума, синець під оком, і одежа зелена від трави. Далі вдвох пішли на луки шукати корову. Та мирно паслася і косила темним оком на кумів. А от вєлік після такого родео був в хлам, одного колеса не було, і рама зігнута.

  Потім таки сиділи куми під вишнею, пили самогон, закусювали салом з часником, Петрович  розказував про техніку безпеки з корвою і вєліком, а Лёня за підвищення викосу пшениці  центнерів з гектару.