Всегда, во веки веков Ты будешь той единственной, Что светит мне лучом утреннего солнца, Всегда, во веки веков ты будешь моей весной, Сбывшейся мечтой и песней, которую я пою Унеси меня далеко, за грань воображения, Ты моя сбывшаяся мечта, Мое утешение(с)

Белые пришли - грабют, красные пришли - грабют(с)

І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить

І усміхається, і стиха

Промовить нишком: — Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.(с) Т.Г. Шевченко

І я чомусь, служив строкову в москві, і на смотрі, на плацу, співали ротою "Маруся раз-два три..." Гарно звучало;)

 Колись, в 1996 році, бастувальники шахтарі, Петровича пошти чемно запросили на збори, з ультиматумом:

-          -Решили, мы тут,Петрович, и ставим тебя в известность, как начальника, что мы сами будем выбирать горных мастеров.

Петрович, молодий начальник дільниці, відповів кріпким двометровим ГРОЗам:

-          -Ідіть ви на юх, при виборних гірничих майстерах, почнете бухати в забої, не виконувати правила безпеки, курити в забої, прогулювати, і вугілля сране не добувати. Ї в якийсь момент, підірветесь нах , всі скопом.

При написанні цього посту, думаю ні один ГРОЗ не загинув в підземеллі.

 Таки давно я тут, і мій друг Сірі, підняв мої замітки, де ми і з Ромахаєєм, і з ригами вели бесіди, писали замітки від Душі. Таки Всім Сосайтівцям  дай Боже всіх гараздів.

шикидым (тур. Двигай телом)

 Не буде тут рюсьміра, все буде Україна! 

Як мокшанам і кацапам рязанським, горілки, сала, і все пох, моя хата скраю