[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]спокій і туман цього лютого панують в місті Дракона, а душа його стала Хаосом.краще не зазирайте йому в очі... не треба...

[Приєднана картинка]в ранковій тиші раптом знайомий голос:- Драконе, у тебе яка улюблена книга? - от саме зараз .... не знаю... якось не лишилось ... читаю різні, а улюбленої нема... загубилась десь.. відтоді як ти пішов книги стали нецікавими, фільми бридкими, музика перетворилась на шум... я досі не можу дивитись твої фото... не питай у мене про вподобання, не питай мене про любов. я живий, я пам'ятаю тебе і біль мій супутник.і в книзі моїй сніжно-білі сторінки...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]біла фарба з легким переливом, а червона - оксамитово глибока. дуже сподобався мені акрил, з того що я пробувала ці фарби найкращі.

[Приєднана картинка]знов згадувалось літо. тепле, сонячне, яскраве... літо і море того, далекого року який тепер став "Ще до"... тепер в розмовах він завжди той що ДО. до всього того, що бодай би не ставалось... і нехай би нарешті відпустило [Приєднана картинка]фото занадто сильно блищить, фарба прлинова дуже яскрава, спалах фотоапарату її сильно висвітлює, в житті дракончик просто з приємним переливом.

[Приєднана картинка]На дворі знов чи все іще була осінь, йшов сильний хоча і теплий дощ. Минулого разу Дракон так і не побачив Радість, здавалось що уже голос чути десь поряд, присутність відчувалась в речах, в просторі, але зустрітись так і не вдалось. Сьогодні дощ стукотів по доріжкам, по вже опалому листі, на землі стояли калюжі і текли струмки. Дощу ж більше ніж листя! майнула думка, дощ всюди і в місті – і в лісі... буду осіннім дощем, золотим листопадом, самою Осінню якогось іншого, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Зранку було знову тепло, як і останнім часом. Але... ні, це був не грудень... золоте листя кружляло в небі над містом. Над рідним містом Дракона... цього ж не може бути, невже Шлях скінчився? А листя звідки? Скоро Новий рік, та й золотої осені цього року не було – пані Осінь розділила навпіл тугу улюбленої дитини, після того як пішла Радість світ втратив кольори, золотого листопаду не було, сонячних днів не було, осінь хмарами і туманами намагалась пом’якшити біль. Тут же...

Читати далі...

- Ти в шахи граєш? Дракон здивовано підняв голову – звісно граю, майже всі дракони люблять шахи. - то ходімо до нас, нам третього не вистачає. - В шахи? Третього? – здивувався Дракон - Ну звісно, ходімо ж . - Але в шахи грають вдвох... почав було Дракон - Ну от, а казав вмієш... Вміти-то вмію, але щоб втрьох...

Читати далі...

Дивний аромат кличе за собою, зачаровує. Стародавнє місто, маленька кав’ярня. Чорна кава, дорогоцінні фарфорові чашечки, свіже молоко, хрусткі золотобокі булочки. Дракон смакує каву з молоком, булочку з корицею і поволі розчиняється в дивовижному старому місті Лева...[Приєднана картинка]

Дракон важко захворів: почалось все ще того страшного літа, коли земля стугоніла і плакала, з часом трохи полегшало, але біль засівший в душі час від часу проривався. Цієї осені у Дракона померла Радість, і небо втратило свою яскравість. Відчай накривав з головою, від болю нудило і темніло в очах. Змінити вже нічого не можна, а змиритись не вдавалось.Вихід був і він його знав, щоправда був він досить небезпечний – на Мінливому шляху можна було втратити свою суть. Втратити себе...

Читати далі...

ще один гердан, популярний малюнок. з заплющеними очима вже можу його зробити... хочу чогось нового! (мабуть сову)[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]