http://patriotukr.org.ua/index.php?rub=news_w&id=828

Відібрана група бійців, зібравшись на офісі та
отримавши спорядження, виїхала за місто. Погода сприяла гарному
вишколу: то зривалась завірюха, то світило сонце.
Ввійшовши до лісу та переодягнувшись, командир вишикував особовий склад
та оголосив правила й основні пункти вишколу. Команда отримала завдання
– маршевою колоною пройти 10 км по засніженому лісу у повній бойовій
готовності та з відповідним зимовим маскуванням. Для цього наперед був
відправлений передовий дозор на лижах, а основна група рухалась в сотні
метрів позаду. Протягом маршу група зупинялась на заняття з тактики
пересування колони, ножового бою та рукопашу. На всіх заняттях бійці
проявляли високі розумові, моральні та бійцівські якості. Дисципліна
була на високому рівні, хоча були й ті, хто отримував фізичні
навантаження в якості навчання.
По проходженні дистанції бойова задача змінилась – тепер група повинна
була прочесати невеликий лісок та знайти базу умовного ворога. З цим
завданням бійці впорались досить добре, за виключенням деяких тактичних
помилок, які по закінченні були пояснені вишкільними старшинами. В ролі
умовного противника виступили бійці Організації, котрі завчасно
виїхавши на місце, розбили невеликий табір та замаскували його
саморобною маскувальною сіткою. Вони ж підготували гарячий чай до
приходу основної групи, тому на загальний стіл бійці виклали сухпайки
та пообідали. За планом залишились командний рукопаш та маскування
лінії оборони у зимовий період. Розділившись на дві команди, бійці
зайняли свої місця перед підніжжям валу з різних боків. За командою
судді почався підйом нагору та недовготривала сутичка. З бадьорим
настроєм по закінченні вправи бійці рушили на наступне заняття. Уже в
сутінках отримали наступну задачу – відкопати лінію окопів та за
допомогою палок, плащнаметів, масксітки та снігу замаскувати та зайняти
оборонну позицію. Група впоралась із завданням дуже швидко, хоча для
ускладнення завдання не було видано жодного шанцевого інструменту. Вже
в темряві було оголошено закриття вишколу та швидкий вимарш на зупинку.
На зупинці, відчувши, що в очікуванні транспорту, можна замерзнути,
хлопці прийняли колективне рішення – пройти близько 5 км до найближчого
населеного пункту та вже звідти доїхати до міста. З розтертими ногами,
битими обличчями, змерзлі патріоти йшли зі співом та кричалками.
Бойовий дух зашкалював, у всіх було відчуття непереможності та
впевненості в кожному з бойових товаришів. Тож, діставшись міста,
побратими довго ще не прощались і не розходились по домівках, згадуючи
проведений день та наступні перемоги.
Майбутнє належить нам!!!

http://sna.in.ua/?p=7671

Сьогодні в Києво-Могилянській академії відбулися установчі
збори профспілки ”Студентський Naступ”. Одноголосним рішенням присутніх
на зборах було створено профспілку та обрано керівництво. Присутні
зобов’язали обраного голову профспілки подати відповідні документи для
реєстрації профспілки.
Після офіційної частини представники профспілки провели зустріч
зі студентами та викладачами НаУКМА. Під час неї ініціатори
створення профспілки пояснили своє бачення проблем цього університету
та запросили взяти участь у подальшій діяльності з метою захисту прав
студентів, відродження Духу та слави Могилянки, боротьби за піднесення
величі України. Присутні на зібранні студенти внесли декілька
пропозицій, які будуть реалізовані в середині березня.
Варто зазначити, що на акцію прийшли провокатори з
лівацького угруповання «Пряма Дія» з намірами зірвати збори. Так, на
початку офіційної частини зібрання студенти заспівали Державний гімн.
Перед виконанням гімну ведучий акції, враховучи наші історичні
традиції, попросив всіх чоловіків зняти головні убори. Натомість,
провокатори з «ПД», очевидно, визнаючи що вони не є чоловіками, головні
убори не зняли, а під час виконання самого гімну, почали сміятися,
жартувати між собою, а невідома особа ніби-то жіночої статі
демонстративно закурила сигарету, показуючи тим самим що для анархістів
не лише наш прапор але і гімн – нічого не значать. Вже під час акції
«шавки» весь час провокували ведучих постійним
викрикуванням нісенітниці, але дуже скоро були змушені піти з-під
памятника Сагайдачному під дружній сміх нормальних людей (сміх тривав
лише декілька секунд, оскільки організатор акції одразу попросив
присутніх не порушувати іншу нашу традицію відповідно до якої некрасиво
сміятися над психічно хворими людьми). Нажаль, вороги, вибрали вдалий
момент для свого виступу – коли на місці зібрання було присутньо багато
лівоохоронців, а з-під памятника вони швидко зникли та тим самим
перешкодили патріотично налаштованим студентам провести з ними виховну
роботу. Проте їх імена добре відомі націоналістам, адже всі ці істоти
поки що вчаться у Могилянці. Тож виховну роботу зі зрадниками
найближчим часом все ж таки буде проведено. Після завершення офіційної
частини організатори відповіли на запитання журналістів та студентів та
прийняли рішення вже найближчим часом (після завершення канікул у
частини студентів) розпочати декілька широкомаштабних кампаній
спрямованих на захист прав студентів НаУКМА, про які студентів буде
повідомлено пізніше.
Слава Україні!
Напередодні акції, профспілка ”Студентський Naступ” випустила перший номер газети «Могилянець», pdf-варіант якої викладаємо для ознайомлення.

http://sna.in.ua/?p=7506

Соціал-Національна Асамблея послідовно виступала та виступає за
демонтаж пам’ятників комуністичним ідолам і не словом, а ділом
доклалася до їх усунення із території України. Сьогодні, 22 лютого,
бійці організації “Патріот України” розпочали процес демонтажу
пам’ятника Леніну в місті Борисполь, що стояв у центрі міста, згідно указу Президента України (від 28.03.2007 № 250/2007 ). Також, Соціал-Національна Асамблея вимагає від Бориспольської міської ради демонтувати пам’ятник Леніну повністю.
Дана акція є акцією солідарності із політв’язнями, більшість яких зараз
перебуває у Запорізькому СІЗО за сфабрикованими звинуваченнями у
підриві пам’ятника Сталіна у цьому місті. Політв’язням — свободу!
Комуністичні ідоли — на смітник!

http://sna.in.ua/?p=7401 Продовжуючи Всеукраїнську компанію проти необґрунтованого підвищення тарифів на електроенергію, у Києві 15 лютого активісти Соціал -Національної Асамблеї провели акцію в ході якої планувалося подання судового позову на постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України до Окружного Адміністративного суду міста Києва. З площі Михайлівської до будинку суду, колона соціал-націоналістів до якої приєднувалися пересічні громадяни, провели пішу ходу під гаслом “Олігархи – пси, підіжміть хвости”. Біля дверей суду керівники Київського осередку СНА, депутат Васильківської міської ради Сергій Бевз та громадський діяч Володимир Шпара провели мітинг, на якому були оголошені справжню причину підвищення тарифів — збагачення олігархів неукраїнського походження за рахунок пересічних українців. Учасники мітингу одностайно підтримали вимоги соціал-націоналістів: 1. Націоналізувати енергогенеруючі та енергорозподільчі підприємства та передати у власність держави вугільні родовища, свердловини газу та нафти. 2. Знизити тарифи на комунальні послуги. 3. Зняти з розгляду нові кодекси. Після мітингу відбулася прес конференція для журналістів, присвячена намірам Асамблеї до переможного кінця відстоювати інтереси українців, як у національній так і в соціальній площині. На жаль, об’єктивні причини, пов`язані з діяльністю лівоохоронних органів, завадили юристам СНА в момент акції подати позов до суду, але найближчім часом постанова НКРЕ буде оскаржена. Мітинг у Києві, як і інші соціально захисні акції СНА, що тривають протягом останнього тижня по більшості міст України, перша ластівка в широкомасштабній боротьбі Соціал-Національної Асамблеї проти пограбування нашої країни олігархами-чужинцями при підтримці антиукраїнського уряду Януковіча-Азарова. Слід зазначити про перші успіхи соціально захисної компанії, розгорнутої в Україні Соціал-Національною Асамблеєю – антиукраїнська Верховна зРада, злякавшись праведного гніву Українського народу, зняла з розгляду нові проекти Житлового та Трудового Кодексу. Зупинятись не варто. По переду скасування грабіжницьких тарифів на електроенергію, встановлених антиукраїнським урядом Януковича-Азарова.

Режим наступає — ми атакуємо! Режим відступає — ми наступаємо!

http://sna.in.ua/?p=7309 З 1 лютого 2011 р. режим Януковича-Азарова підвищує тарифи на електроенергію. Двоетапне підвищення плануєтся спочатку до 31,67коп. за одну кіловат-годину (на 30 % від цін 2010 року), а з серпня 2011 передбачається збільшення до 67,72 коп.(277% від цін 2010 року). Також ні для кого не секрет, що з квітня 2011 року планується підвищення на 50% цін на тепло та на газ для населення. Підвищення тарифів по інших комунальних послугах питання місяців. Це подорожчання жодним чином не пов`язане з енергетичними можливостями країни. Україна – один з найбільших експортерів електроенергії у Європі. Експорт електроенергії у 2010 році склав 4,218 млрд. кіловат-годин. Україна експортує електроенергію до Словаччини, Угорщини, Білорусі, Молдови, Польщі та Румунії. В серпні-жовтні 2010 року до Російської Федерації експортовано 79, 6 млн. кіловат-годин електроенергії. Тобто Україна виробляє електроенергії значно більше ніж потребує. Україна споживає близько 65 млрд. кубічних метрів газу за рік. В той же час, свого газу в Україні видобувається 20 млрд. кубометрів. На потреби населення витрачається 16 млрд. кубометрів газу. Тобто власного видобутку газу для населення достатньо. Подорожчання не пов’язане з собівартістю виробленої електороенергії — вартість одного кіловату виробленого на теплоелектростанції коштує 12,76 коп. Основною причиною зростання тарифів часто називають потребу модернізації і ремонту об’єктів житлово-комунального комплексу. Але більшість цих об’єктів зараз знаходиться у приватній власності у іноземних фірм, якими керують олігархи-чужинці брати Варданяни, Григоришин та Суркіс. Олігархічна влада хоче вирішити власні проблеми за рахунок населення. Одночасно з підвищенням тарифів був розроблений новий житлово-комунальний кодекс, що змусить населення сплачувати за новими грабіжницькими тарифами. Закон про стягування пені за прострочення оплати комунальних платежів вже діє з 1 січня 2011 року. Новий цивільний кодекс пішов ще далі. Відтепер за борги по житлово-комунальних послугах житло громадян може бути вилучено. Тобто створені безпрецедентні міри для того, щоб витягувати останні копійки з кишень населення. Єдиний можливий вихід з енергетичних проблем для України, — це націоналізація енергетичної галузі, вугільних родовищ, нафтових та газових свердловин. Модернізацію цих підприємств можливо провести за кошти отримані від експорту електороенергії за вигідними цінами.

Ми вимагаємо:

1. Націоналізувати енергогенеруючі підприємства та передати у власність держави вугільні родовища, свердловини газу та нафти.

2. Знизити тарифи на комунальні послуги.

3. Зняти з розгляду нові кодекси (житловий та цивільний).

15 лютого 2011 року на підтримку цих вимог відбудеться піша хода до Окружного адміністративного суду м. Києва, по вул. Десятинній, б. 4/6, де голова Соціал- Національної Асамблеї Андрій Білецький подасть позов на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України про підвищення комунальних тарифів. Під стінами Окружного адміністративного суду м. Києва, керівництво СНА проведе прес-конференцію для журналістів, а активісти Асамблеї продемонструють громадськості, а потім спалять портрети олігархів-чужинців, які є власниками обленерго і які визискують український народ. Збір о 14:00 на Михайлівській площі біля пам`ятнику Жертвам Голодомору.

Соціал-Національна Асамблея

Тел. 063-100-55-22

Прес-служба СНА

Тел. 067-50-67-320

[email protected]

http://sna.in.ua/?p=7091 Різдвяні свята одні з найважливіших свят для українців. Нація святкує за традицією весело і з розмахом: народні гуляння, подарунки та гарний настрій. Не відставав і Президент. Різдвяна служба з його присутністю була проведена в Почаївській Лаврі (Тернопільська область). Разом з ним були присутні фігури з міністерств та парламенту. Розуміється в Почаєві все було гарно, святково та офіційно. За даними ЗМІ Президент подарував Лаврі набір срібла, а йому подарували ікону Божої Матері Почаївської. Після служби Янукович виступив перед журналістами та віруючими. Тема виступу – дуже складна ситуація в країні. Але як зазначив Президент, тяжкі часи закінчуються і вже зявилося світло в кінці тонелю. Звісно, за допомогою Президента та Бога. “Господь Бог вчить нас, що лише добрими вчинками можна добитися покращення життя і збудувати сильну країну…” – зазначає Янукович. Змінимо життя на краще вже сьогодні, так, десь ми вже це чули. Гарних вчинків на Різдво Президент зробив багато. Мінімум два. Перший, він нагородив Голову Рівенської облдержадміністрації В. Берташа орденом “За заслуги” 2-го ступеня, коментуючи “за значний внесок в державне будування…” Другий добрий вчинок, відносився вже до представника опозиції. Щасливим опонентом, на якого впав вибір президентської дружби, став депутат від БЮТ, один, доречі, з фінансових меценатів Тимошенко, Костянтин Жеваго. Коментував це Віктор Федорович так, що належні навички та професіоналізм Жеваго сприяють розвитку вітчизняного парламентаризму. Доречі у обох обраних були дні народження. А ось на Луценко в СІЗО та Тимошенко на підписці про невиїзд, президентських подарунків та прощення не вистачило. Також не вистачило цього і активістам майдану, який проводився стосовно прийняття Податкового кодексу. І тим більше не отримали президентської ласки славнозвісні члени громадської організації ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери, яким здається зараз більше всіх не до свят. А взагалі свят у нас в Україні вистачить, аби у Президента був добрий настрій та християнська увага до всіх. А свята, повторююсь, і політичні опоненти, які потребують вітань і амністій, у нас завжди знайдуться. Цього добра в нас багато, а буде здається ще більше.

Костянтин Суський Голова ЖМГО “Патріот України”

http://sna.in.ua/?p=7064 Давно хочу підтримати тему мєнтовського бєспрєдєла та все ніяк не міг почати. Тільки-но дописував черговий варіант свого опусу, одразу знищував. Через деякий час починав знов і знов повторювалося те саме. Чогось наче не вистачало, хоча все написано правильно, правдиво. Ось ми, ось мєнти. Ось аналіз того, що собою являють наші українські (прости Господи) правоохоронні органи. Головна причина чому так сталося. Ми, з героїчним профілем і анфасом, боремось з антинародним режимом. Все це так. Та все одно таке відчуття наче я не сказав головного, того задля чого взагалі писав. А вчора, після акції (автор має на увазі акцію двохтижневої давності – прим ред) на підтримку Тризуба якось само все стало на місця. Тепер я можу писати. Я писав не про тих. Наш спротив владі настільки нас захопив що ми інколи починаємо забувати про тих, задля кого ми взагалі взялися за Справу. Ми борці, досвідчені, вишколені, психічно готові до всього. Ми знаємо з ким маємо справу і тому мєнтовські тортури не є для нас чимсь дивним. А тепер уявіть собі хлопця з села, що приїхав вчитися у велике місто. Він знає одного мєнта – дільничого. Він вірить що міліція дійсно існує для боротьби з злочинністю. І свято впевнений в своїй невинності. Він же нічого не зробив. І вірить що міліція діє строго по закону. Іділія. Та одного разу, йдучи з побачення трохи напідпитку, він наштовхується на наряд ППС. Що відбувається далі ви всі чудово знаєте, змальовувати не буду. Так от, в кращому разі вранці його відбуцьканого, в шоковому стані, голодного і без грошей викинуть на іншому кінці міста. Я підвожу до того, що ми страждаємо за справу, а вони НІЗАЩО. Я маю за спиною 5,5р. ув’язнення. Я бачив як люди з першою судимістю, по “легких” статтях, з строком 3-4р.р. вмирали від дістрофії і сухоти. Я бачив як щодня виносили по 2-4 трупи. Їх не засуджували до смертної кари, а тільки до позбавлення волі. За нас заступаються депутати, правозахисники, лідери партій. Про наші затримання пишуть у газетах протести, дають прес конференції, роблять депутатські запити, проводять масові акції на підтримку. Зрештою ми виходимо на волю героями, в ореолі слави борців за… та будь за що. А якогось “курокрада” захищає старенька мати, яку дурять жулік- адвокат, колядник- суддя, покидьок-слідчий. Вони вестимуть справу до повного фінансового виснаження “лоха”, а потім все одно посадять, так як, слідчому треба звітність по “роскриваємості” покращувати. Хоча насправді його “злочин” тягне максимум на пару раз кийком по сраці. Ми пишемо про гулаги, концтабори, злочинний комуністичний режим так, наче це вже в минулому. Наче не існує до сьогодні та, стара радянська каральна машина. Справна і готова до роботи. Вона продовжує ламати життя і долі українців незалежно від того, чи причетні вони до національного руху чи ні. Тому мені було ніяково стояти і слухати полум’яні промови професійних націоналістів на захист самих себе. Хто як не ми повинні захистити їх, не маленьких, а просто українців?

m-palij.livejournal.com

Стилістика автора збережена.

Стаття - http://sna.in.ua/?p=7047 Відео - http://www.youtube.com/watch?v=z0nrpbKucO8&feature=player_embedded 29 січня в приміщені Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.О. Ольжича Громадська кампанія «Марш патріотів» та ЖМГО “Патріот України” провели історико-практичну конференцію присвячену 93-річниці бою під Крутами та придушення січневого заколоту.

Відкрив захід із вітальним словом координатор СNА на Житомирщині Руслан Коцюбинський, який закликав присутніх пам’ятати про події 1918 року та усвідомлювати, що саме від нас залежить що буде завтра. «В кожного з нас є вибір: на чиєму боці бути – владному чи українському націоналістичному, який сьогодні організується в Соціал-Національну Асамблею. Герої Крут є на вершині пантеону героїки, бо саме вони, проливши свою кров у обороні столиці, запалили українську націю до нових перемог у XX cт», – наголосив Руслан Коцюбинський.

[ Читати далі ]

http://sna.in.ua/?p=6951 Інтерв’ю, взяте в Андрія Білецького – Провідника ВГО “Патріот України” та ініціатора створення Соціал-Національної Асамблеї  журналісткою Ларисою Корнієнко для інформаційного сайту «Информация без границ».

Вороги називають його нацистом, терористом, головним фашистом країни… Соратники величають Вождем. До цього націоналісти величали Вождем лише Євгена Коновальця, засновника та фундатора Організації Українських Націоналістів. Хто він, Андрій Білецький, голова Організації «Патріот України»? Про це та інше – в інтерв’ю, яке взяла у Білецького наш кореспондент Лариса Корнієнко.

[ Читати далі ]

http://sna.in.ua/?p=6895

Коли маєш справу зі світовою «вільною пресою» тільки-но й лишається
дивуватися її продажності, брехливості та політичній заангажованості. Й
все це на тлі пафосних заяв про свободу журналістики в країнах
«західної демократії», істеричного «піклування» про «свободу слова» в
усьому світі та втручання у внутрішні справи інших країн на підставі
порушень «демократичних норм». Черговим, і чи не найбільш
яскравим за останнє десятиріччя, прикладом повної деградації світової
демократичної преси стали події в Тунісі та їх висвітлення у ЗМІ.
Кінець грудня минулого і початок січня цього року, те що відбувається в
Тунісі не сходить зі шпальт провідних газет, жодний випуск новин не
минає без повідомлень про «жасминову революцію». Здавалось би кожен,
хто має змогу і бажання дивитися ТБ і читати «радянські» (пардон –
«демократичні») газети, перебуває цілком в курсі подій. Насправді ж,
традиційно для контрольованих грошовими мішками ЗМІ, публіку годують
напівправдою.
Отже загальний хід подій в Тунісі більш-менш зрозумілий: все почалося в
грудні, коли в м.Сіді-Бу-Саїд біля будівлі мерії здійснив акт
самоспалення до того нікому не відомий Мухаммед Буазізі – молодий
чоловік, який закінчивши університет протягом п’яти років не міг знайти
собі роботу (слід зазначити, що в Тунісі наявність вищої освіти має
велике значення, оскільки лише порівняно незначна кількість громадян
має змогу закінчити ВУЗ). Щоб вижити він був змушений торгувати
фруктами, але в грудні поліція відібрала в нього візок з товаром
мотивуючи це відсутністю ліцензії. Доведений до відчаю М.Буазізі 17
грудня здійснив самогубство, а 4 січня 2011 р. він помер у лікарні від
численних опіків. Його смерть збурила туніське суспільство і спричинила
масові акції протесту, що призвели до повалення влади президента Бен
Алі.
Численні ЗМІ коментують на всі лади перебіг подій та смакують
подробиці, але рідко хто ставить питання – чому це відбулося? Деякі ЗМІ
серед основних причин повстання називали публікації сайту Wikileaks, в
яких викривався зв’язок влади з мафією; і навіть пафосно заявляли, що
це перша революція яку спровокував Інтернет (якщо слідувати логіці ЗМІ,
то вже мала б початись війна між США та РФ, оскільки Путін дуже
образився коли дізнався своє прізвисько через дипломатичне листування).
Інші говорять що це економічна криза змусила народ діяти, оскільки
більшість населення Тунісу це люди до 30 років, серед яких значно зріс
рівень безробіття. Втім, всю вину покладають на колишнього президента,
який, нагадаємо, керував країною більше двох десятиліть.
Попри нинішні оцінки, варто нагадати «забудькуватим» ЗМІ, що донедавна
Туніс вважався ними досить стабільною та процвітаючою країною, на фоні
інших північно-африканських держав. Його незмінно називали лідером в
модернізації економіки та «демократизації» суспільно-політичного життя
в арабському світі загалом! А «демократичний» світ до останніх днів не
вважав президента Бен Алі диктатором або тираном. В західних ЗМІ та
політології навіть виник термін «беналізм» (ним позначали поступову та
успішну демократизацію, яку направляє влада згори). Туніс називали
стабільною країною з демократичною світською владою. Правляча партія
Демократичне конституційне об’єднання (до 1988 р. Соціалістична
Дустурівська партія) влаштовувала західні демократії, та незмінно
перемагала на виборах. Крім того офіційно існували шість опозиційних
партій, що вважалося показником «високих демократичних стандартів». І
ось раптом таке небачене повстання! При тому, що для арабських країн
така масовість не характерна, та й взагалі така форма боротьби.
Зараз західні політики та ЗМІ захлинаючись вітають «демократичні
перетворення» та «боротьбу з диктатурою», виставляючи справу так,
начебто в Тунісі все йде до чергової перемоги «демократії» над
«тиранією антидемократичного злочинного режиму». Втім, знову змушені
нагадати, що до останнього часу реакція «демократичного» світу була
геть іншою. Особливо відзначилася Франція, у якої особливі стосунки з
колишньою колонією. Великого галасу наробила заява міністра закордонних
справ Мішель Алліо-Марі, яка сказала що Франція може «поділитися
досвідом по наведенню порядку» з владою Тунісу. Потім вона в парламенті
пояснювала, що мала на увазі щось інші. Мовчали ЗМІ і про акції
солідарності з Тунісом, які відбувалися в інших країнах: Франції,
Алжирі, Єгипті, Сирії, Лівані. Нині ж вони заходилися висвітлювати ці
події як експорт «жасминової революції» та «демократії», хоч ще вчора
називали Бен Алі своїм другом та оплотом демократії в арабському світі.
Головна причина подібної зміни вектора в оцінках ЗМІ та західних
політиків – намагання приховати справжню суть і основну причину подій в
Тунісі. Коли ЗМІ повідомляли про розгортання народних протестів, то
наводилися лише якісь загальні сентенції – грабують будинки багатіїв,
магазини та ін. Але наглухо мовчали про те, що активна фаза спротиву
почалася з розгрому будинків та бізнесу осіб єврейської національності,
яких в Тунісі (переважно в столиці) проживає близько 1500 осіб. На
кількох сайтах інформація про це з’явилася, але дуже швидко зникла.
Просочилася також інформація, що Ізраїль намагається «евакуювати» своїх
співплемінників, але робить це тихо, без звичних завивань про
«антисемітизм». Бо скажи про нього, і доведеться пояснювати в чому ж
причина такого несподіваного «спалаху ненависті» до представників
«найгуманнішого з народів» в «найдемократичнішій арабській країні».
Коли 14 січня Бен Алі тікав з країни, разом з ним її залишили близько
100 осіб, серед яких в основному олігархи, в тому числі й «неарабського
походження». Саме олігархічний клан Трабелсі (від прізвища дружини Бен
Алі), в повній згоді зі своїми єврейськими партнерами по бізнесу та
західними колегами по впровадженню демократичних «цінностей», багато
років у повній відповідності з західною моделлю демократії та
капіталізму концентрував у своїх руках економічний потенціал країни,
узурповував владу за допомогою демократичних процедур парламентаризму
та доводив народ до зубожіння.
Те що відбувається в Тунісі зовсім не є наслідком «недотримання
демократичних стандартів», якраз навпаки – з усіх країн третього світу
Туніс Бен Алі був зразком демократії та капіталістичної моделі,
парламентаризму та вільного ринку, терпимості до чужинців та західних
впливів. Двадцяти років цілком вистачило, щоб капіталізм і демократія,
місцевий мафіозний клан та єврейські олігархи, довели країну до повного
хаосу та економічного краху. Втім, «вільним» ЗМІ зручніше засипати нас
потоками пафосних реляцій про «чергове торжество демократії».