Бей первой, Юля!...)))))))))))))

  • 19.03.11, 20:24

Уже в первую рабочую неделю после тяжелой и непродолжительной болезни Президент Украины четко дал понять, что во время вынужденного отдыха он много думал и, соответственно, много до чего додумался.

Злые языки сразу же могут возразить, что выражение «думающий Янукович» – это уже само по себе явление невозможное, эдакий оксюморон типа «живой труп», «Тигипко-реформатор» или «Симоненко – враг олигархов». Логика в этом утверждении, конечно, есть: всем известно, что Виктор Федорович – человек действия, и в эту лихую годину он предпочитает всяким там размышлениям решительные и добрые дела на благо Украины, – но много ли наделаешь с больной ногой?! В теннис не поиграешь, в бадминтон тоже. На охоту охрана не пустит: с хрустящим коленом по пересеченной местности много не находишь, да и кабан укусить может, почуяв человеческую слабость. Теоретически можно было заняться зимней рыбалкой на мормышку – если поставить возле лунки удобное кресло, нагрузка на колено получается минимальной, – но лед нынче обманчив, а тело Президента весьма увесисто… В общем, как ни крути, остаются лишь нарды и домино, но там думать надо.

Вот Виктор Федорович и думал.

Главный вывод, до которого он дошел своим подвижным, острым умом, – это то, что надо немедленно повидаться с как можно большим числом подчиненных и поставить им оригинальные, нетривиальные и в каком-то смысле даже парадоксальные задачи, которые бы закрепили в сознании избирателей его заслуженную репутацию президента-интеллектуала. Так, министр АПК Присяжнюк получил неожиданное задание провести на должном уровне весенне-полевые работы. Вице-премьеру Колесникову было велено привести в надлежащее состояние дороги в городах, которые будут принимать Евро-2012. Закарпатский губернатор Ледида с удивлением узнал от главы государства, что скоро на его территории ожидается весенний паводок, и надо подготовиться. А главе НБУ Арбузову Янукович приказал отдать деньги вкладчикам Родовид Банка, и это было действительно круто. Ибо сразу стало ясно, почему беднягам, нагло кинутым бывшим владельцем Родовида прыгуном Бубкой (до этого успешно кинувшим своих коллег по фракции Партии регионов), до сих пор никто ничего толком не возвращал: команды не было! А тут вышел такой Янукович, весь в белом и с новой коленкой, и говорит Арбузову: «А ну-ка, Арбузов, отдай людям деньги! Хватит придуриваться, что у тебя их нет!» – и стало вкладчикам Родовида такое счастье, что они Виктору Федоровичу от избытка чувств даже дорогу перекрыли.

И еще до одной важной штуки додумался глава государства во время больничного – надо хромать в ногу со временем. Вон сосед Медведев Димка, даром что, как говорят, от горшка два вершка, всякую модную технику использует, «айПед» какой-то дома завел, говорят даже, что у них там ученые мобильный телефон изобрели собственный, с кнопками. И приказал Янукович украинским кибернетикам тоже построить ему какой-нибудь собственный айфон, только чтоб большой, под стать Президенту, с плазменным экраном, и чтобы кнопки руками не нажимать. И изобрели кибернетики Виктору Федоровичу «Скайп», и сказали ему, что это такой защищенный коммуникационный центр, по которому можно звонить губернаторам в «Укртелеком». Что за защиту они в этот дивайс вшили и, главное, зачем, – непонятно, но бюджетные деньги – это бюджетные деньги, и их надо осваивать так, чтобы потом не было обидно за бесцельно упущенное бабло. По крайней мере, оболочку в «Скайпе» разработчики точно поменяли – гербов навешали, штандартов всяких, на рингтон «Спят курганы темные» загрузили.

Следует, впрочем, заметить, что участие в воплощении в жизнь этой передовой «нанотехнологии» именно ученых-кибернетиков (хотя, по хорошему, для того, чтобы перерисовать «Скайп» в государственные цвета, хватило бы пары смышленых айтишников) многих настораживает. Они не без оснований побаиваются, что губернаторы будут видеть перед собой на экране изображение Януковича, а на самом деле с ними будет говорить, например, глава АП Сергей Левочкин. Глупости, конечно, но от этих кибернетиков чего угодно ожидать можно. Как, впрочем, и от самого Левочкина.

Примечательно в этом смысле, что даже пресс-секретаря Виктору Федоровичу подобрали не простого, а с интерфейсом. Продвинутый Левочкин так и сказал: «Президент Украины долго выбирал активный интерфейс, которым призвана стать новый пресс-секретарь главы государства».

Сложно сказать, чем так уж приглянулся Януковичу интерфейс Дарки Чепак (мы видели фотографии – ничего особенного, интерфейс как интерфейс, даже у Ванниковой лучше), но то, что тут действительно не обошлось без высоких технологий, – факт.

Нетрудно догадаться, чьей креатурой является пани Дарка, если учесть, что Анна Герман, как говорят знающие люди, хотела на это место мальчика, а еще лучше – вообще никого, ибо единственным козырем Анны Николаевны в бульдожьей схватке под ковром с неумолимым Левочкиным является ее незаменимость для Януковича в качестве пиар-коммуникатора.

Соответственно, Левочкину, наоборот, нужна была девочка, желательно очень похожая на Анну Николаевну времен ее прихода к Железному Хозяину – с патентованной галицкой родословной, незапятнанной пока репутацией и имиджем принципиального журналиста, поддающегося тем не менее быстрому перевоспитанию. Умный Левочкин наверняка рассудил, что эти обстоятельства помогут Виктору Федоровичу легче переключиться с морально и физически устаревшего интерфейса Герман, укатанной крутыми печерскими горками до инфаркта и неоднократных обмороков в прямом телеэфире, на новый и, как не без умысла подчеркнул глава АП, «активный» интерфейс Дарки. Кроме того, от всех этих деталей Анне Николаевне должно быть еще больнее, а интриги Левочкина, как известно, всегда были не лишены приятного садизма.

Разумеется, жизненный опыт Герман рано сбрасывать со счетов, и она наверняка еще не раз накроет Дарку мокрым рядном. Но и пани Чепак, как стало ясно еще в первый день ее появления на публике, не лаптем щи хлебает. Ее блестящая фраза: «Пока я разговаривала с Виктором Федоровичем, то увидела человека, который хочет изменений к лучшему», – многое объясняет. Таких противоестественных прозрений мы уже за последний год навидались более чем достаточно – обычно «прозревшие» впоследствии пополняют собой фракцию «Тушки ради будущего». Как сложится судьба «прозревшей» Дарки, покажет время, но нам почему-то кажется, что все у нее будет хорошо.

Вообще, наш Президент с большим вниманием относится к подбору обслуживающего персонала. Новость о том, что его телохранители знают по три языка и имеют интеллектуальный коэффициент, приближающийся к ста процентам (см. Теперь Януковича будут охранять не хуже, чем Григория Лепса), стала главной сенсацией первой половины марта. Можно, конечно, представить себе бодигарда, «умеющего защищать, стрелять и при этом думать» – например, решать в уме квадратные уравнения или находить для Украины выход из кризиса, с которым никак не могут справиться новоиспеченный Рыцарь Гроба Господнего сэр Пахло Николай, который даже украинский язык не может выучить, не говоря уже о трех иностранных, да и, собственно сам шеф «Витя – Вэлком ин Юкрейн». Гораздо труднее понять, зачем Януковичу нужны в охране столь высокоразвитые супермены. Ведь, случись чего, каждый из них способен легко заменить Виктора Федоровича на президентском посту, и все будут рады и даже скажут: «Ну наконец-то! Такого умного президента у нас еще не было!».

Уже за одну эту перспективу подозрительный Янукович, казалось бы, должен был погнать всю эту профессуру вон поганой метлой и набрать к себе в охрану таких ребят, какие работают у нардепа Владимира Ландика. Вот, к примеру, недавно был случай. Мчался Ландик по Луганску по неотложному государственному делу, и остановил его наглый гаишник. И Ландик в порыве негодования говорит своему охраннику: «Пойди, въ..би его». Охранник без лишних слов подходит к гаишнику и «въ..бывает». Всего-то один раз и «въ..бал» – а гаишник сразу в больницу попал с ушибами и сотрясением. Вот где профессионализм высочайшего класса!

А что бы сделал на месте охранника Ландика яйцеголовый охранник Януковича? Наверняка вместо того, чтобы въ..бать и не вы..бываться, начал бы канючить: «Милостивый государь Виктор Федорович, не извольте гневаться, но целесообразно ли мне причинять телесные повреждения даже средней степени тяжести этому неразумному служивому, который не ведает, что творит? Ведь если об этом узнает общественность, позор неизгладимый падет на наши головы, и хрен отбрешешься потом»…

И на кой же ляд Виктору Федоровичу сдались такие телохранители?

Один из возможных ответов на этот вопрос Президент дал вчера в ходе своего судьбоносного выступления на гуманитарном совете, когда объяснил свое личное видение методов борьбы с политическими беженцами из числа бывших чиновников Юлии Тимошенко, попрятавшихся по Чехиям и Австриям: «Мне сегодня доложили. Я спрашиваю у одного из руководителей правоохранительных органов: «Вы знаете, где он находится? Вы что, не можете его привезти в страну или вы не знаете, как это делается?» Мне говорят: «Виктор Федорович, не дай Бог кто-то узнает, что мы послали в эту страну людей…».

Предложение Виктора Федоровича не допускает двойных толкований. Глупо надеяться, что тот же беглый «австриец» Поживанов добровольно согласится вернуться на родину в лапы «печерского правосудия», если даже к нему лично приедет в Вену министр МВД Могилев. Поэтому метод, предложенный Президентом, прост как все донецкое: внезапно настигнуть Поживанова в темном австрийском переулке, дать ему в морду, ограбить, сорвать шапку – в общем, сделать вид, будто человеку стало плохо, и друзья везут его в больницу. А потом на частный аэропорт – и в Лукьяновскую кутузку голубчика. Но это очень уж тонкая и сложная операция, орлам Могилева и Хорошковского она вряд ли под силу уже хотя бы потому, что австрийская полиция, в отличие от некоторых, не сшибает деньги с бабушек, торгующих сигаретами поштучно в подземных переходах, а действительно работает.

И тут мы, конечно, должны вспомнить об высокоинтеллектуальных заплечных дел мастерах, которые трудятся в личной охране Януковича – настоящих Джеймсах Бондах на службе у Его Высокопревосходительства. Уж эти ребята, способные найти выход даже из такой, казалось бы, безнадежной ситуации, «когда нападут сразу трое: один с пистолетом, другой с ножом, а третий с палкой», даже с таким здоровяком, как Поживанов, управятся без малейших затруднений. Что же касается спрятавшегося в Чехии Данилишина, то похищать его, имеющего официальный статус политического беженца, совершенно бессмысленно: слишком уж много внешнеполитического шума наделает судебный процесс. Поэтому Данилишина проще убить прямо там – ледорубом, например, по башке. Или на худой конец отравить полонием. Понятно, конечно, что полоний – это чисто российская фишка, но украинский народный диоксин, как показывает практика, чересчур ненадежен.

Слава Богу, что хоть чистоплюй Ющенко не додумался взять на вооружение прогрессивные идеи Виктора Федоровича. Сколько бы проблем сразу отпало – и с Бакаем, и с Билоконем, и с Боделаном… Да и сам Виктор Федорович, послереволюционным летом 2005 года скрывавшийся от возможного ареста в Карловых Варах, наверняка сильно бы удивился, когда б его там схватил за голую ногу и утащил на дно теплого минерального источника киллер-водолаз, подосланный оранжевым генералом СБУ Кожемякиным

Так или иначе, поезд Ющенко уже ушел. Зато теперь весь мир будет знать, что хоть колено у Януковича и больное, зато руки длинные. Будь ты хоть трижды беженец, тебе не скрыться от сурового донецкого правосудия. Потому, видимо, и Юлию Тимошенко в Брюссель решили отпустить. Эта наивная душа сразу же поспешила поклясться своим встревоженным сторонникам, что никуда не сбежит и обязательно вернется в Киев. Еще бы! Уж тайные агенты из летучего отряда Януковича позаботятся, чтобы Юлия Владимировна не изменила своему слову…

Впрочем, перед поездкой Тимошенко ожидает еще одно испытание, которое ей подготовила коварная власть. Как утверждает официальная пропаганда, сегодня Юлия Владимировна «впервые с октября 2010 года приглашена в эфир телеканала «Интер» для участия в телепрограмме «Большая политика с Евгением Киселевым». И Тимошенко, изголодавшаяся по своему неприлично долгому отсутствию в «зомбоящике», жадно ухватилась за это предложение. Чрезвычайно подозрительное предложение, между прочим. С чего бы это вдруг махровому агенту преступного режима Киселеву приглашать Тимошенко в студию? Не кроется ли здесь какая-нибудь грязная подстава?..

О чем-то таком Юлия Владимировна, безусловно, подозревает. Не зря же она написала вчера в своем Твиттере: «Завтра иду к Киселеву на «Интер». Что с собой брать – чеснок, амулеты, серебряную пулю, осиновый кол? Прошу ваших советов в подготовке к этому бою».

Мы бы, конечно, посоветовали осиновый кол. Потому что амулетами и пулькой от Инны Богословской не отмашешься, а чеснок ее только раззадорит. Увы, студия Киселева с недавнего времени приобрела паршивую репутацию места, где получить в морду так же легко, как в это же время суток на Троещине. И если Богословская в разгар дискуссии в хорошо разыгранном состоянии аффекта вцепится в косу Юлии Тимошенко и начнет в соответствии с народными традициями «таскать за патлы по полу», Киселев, как мы уже знаем из прошлого опыта, не будет спешить с вызовом охраны, не говоря уже о рекламной паузе…

Конечно, Юлия Владимировна – не такая уж легкая добыча. Во-первых, как известно, экс-премьер неплохо лягается каблуками, а во-вторых, каждый день отмахивает кросс по 10 километров, а значит, в случае необходимости сможет бегать от Богословской по студии хоть до конца программы. Но вряд ли Инна Германовна явится одна: как известно, против Тимошенко на ток-шоу обычно выставляют минимум трех горластых баб и Бродского, который и один, если надо, всех этих баб может заменить. А уж против такой «тяжелой артиллерии» лидеру оппозиции осиновый кол просто необходим… Главное – бить посильнее. И желательно первой.

Василий РЫБНИКОВ

Великі провидці про майбутнє України-Руси......)))))))

  • 19.03.11, 16:24
Василь Німчин.

 
Василь Німчин (1376, Полоцьк - 1452) – загадковий білоруський провидець.
В теперішній час доступні лише уривки з його книги, які тлумачити не
просто. Це дуже стара книга, вона часто переписувалася, переписувачі
пізніше робили в неї вставки. Швидше за все, коли стало зрозуміло, що
інформація в книзі несе загрозу існуючій владі в Москві, книгу
засекретили.

 
И придут самые страшные для Руси десять царей на час /тридцать тиранов
на час/: человек со шлемом и забралом не раскрывающий своего лица
/безликий меченосец, закованный в кольчугу человек, человек проливающий
кровь/; Человек из болота. Глаза его отливают зеленью. Он будет у власти
когда у него сойдутся две пятерки. У него была смертельная рана, но она
исцелена. Он упал, но снова поднялся до недосягаемых высот и стал
мстить всем за свое унижение. И будет кровь Великая кровь через три,
через семь и через падение зеленоглазого. Его долго не смогут вычислить.
Затем он будет низвергнут в пучину; Другой будет длинноносым. Eго будут
ненавидеть все но он сумеет сплотить вокруг себя большую силу; Человек,
сидящий на двух столах соблазнит еще пять таких же как он, но на
четвертой ступеньке лестницы они упадут бесславно; Человек с нечистой
кожей. Он будет наполовину лысый наполовину волосатый; Промелькнет
метеором Меченый и на смену ему придет Хромой /увечный/, который будет
страшно цепляться за власть; Потом Великая Дама с золотыми волосами
приведет тройку золотых колесниц. Hа самом юге черного арапского царства
возникнет вождь в голубой чалме. Будет он метать страшные молнии и
многие страны превратит в пепел. Будет большая изнурительная война
креста с полумесяцем, в которую вмешаются мавры продолжительностью в 15
лет. Разрушится Карфаген, который будет воскрешен и князь Карфагена
будет третьим столпом объединения войск полумесяца. В этой войне будет
три волны – туда и обратно. Когда страшная гибель будет грозить всем
придет Стремительный Государь /Великий Всадник, недолго правящий великий
государь, Великий Гончар/. Буде он душой и помыслами чист и обрушит меч
свой на разбойников и воров. Hи один тать не избежит расправы или
позора. Пять бояр, близких к царю, будут преданы суду. Первый боярин –
судья. Второй боярин бежит за границу и будет там пойман. Третий будет
воевода. Четвертым будет рыжий. Пятого боярина найдут мертвым в своей
постели. Начнется Великое обновление. На Руси будет великая радость -
возвращение короны и принятие под корону всего большого древа. Три ветви
древа сольются воедино после бегства бесовского и единое древо будет.

 
У вище наведеному тексті виділене жирним шрифтом швидше за все є
оригінальним текстом, можливі пізніші вставки, а також тексти які
особливо важко сьогодні тлумачити, виділені косим шрифтом.

 
И придут самые страшные для Руси десять царей на час /тридцать тиранов на час/.

 
[Йдеться про період 1917 – 1922 рр. У цей період на Україні-Русі майже
постійно йшли бойові дії, влада мінялася дуже часто. Україна
перетворилася на країну, де легко завоювати владу, але неможливо її
втримати. 1921-1922 – перший штучно створений безбожною владою
голод/голодомор в Україні. Дух українського народу в цей період був
надломлений, що зробило можливим для безбожної московської влади через
десятиліття організувати глобальний голодомор в 1932-1933гг]

 
Человек со шлемом и забралом не раскрывающий своего лица /безликий
меченосец, закованный в кольчугу человек, человек проливающий кровь/;

 
[Йдеться про Сталінa. З Москви він керував Україною-Руссю. Проводив
масове знищення людей за допомогою голодоморів, репресій, Гулага і так
далі. Слова “не раскрывающий своего лица” означають наступне.
Вважається, що через зображення очей чаклуни, люди знайомі з магією
можуть впливати на людину, наводити вроки і так далі. Сталін боявся
цього і для масового тиражування підготував спеціальне зображення, де
його очі приховані. Це фотографія, на якій він підкурює. Очі – це
основний елемент обличчя, а обличчя – вираження “я” людини. Приховавши
очі, Сталін заховав себе від чаклунів. У пророкуванні змальована дуже
войовнича людина – Сталін отримав вище військове звання генералісимус.]

 
Человек из болота. Глаза его отливают зеленью. Он будет у власти когда у
него сойдутся две пятерки. У него была смертельная рана, но она
исцелена. Он упал, но снова поднялся до недосягаемых высот и стал мстить
всем за свое унижение. И будет кровь Великая кровь через три, через
семь и через падение зеленоглазого. Его долго не смогут вычислить. Затем
он будет низвергнут в пучину;

 
[Імовірно, йдеться про Путінa. Путін створює союзну державу з Білоруссю.
Білорусь, як і Україна – це корінна Русь, тобто Путін має відношення до
Русі.

 
Болото – це середовище, з якого неможливо вибратися. Болото – це
КДБ/ФСБ, з якого неможливо вийти; говорять, що колишніх “гебешників” не
буває.

 
Путін працював в КДБ, пізніше очолив ФСБ. Володимир Резун (Віктор
Суворов) в своїй книзі “Акваріум” говорить, що неможливо вийти з ГРУ
(Головне розвідувальне управління, організація схожа на КДБ/ФСБ, але
набагато більш засекречена), що тих хто хоче вийти чи хто провинився
заживо спалюють.

 
У передбаченні сказано, що “глаза отливают зеленью”, тобто можливо це
справді зелений колір, а можливо близький до зеленого, сірий із зеленим
відтінком або блакитно-зелений як бірюза. Ірен Піч в своїй книзі
“Тендітна дружба” ділиться своїми особистими відчуттями від спілкування з
Путиним. Його очі вона описує так: «Його два зелених ока схожі на двох
голодних хижаків, на смертельну зброю».

 
Путіну виповнилося 55 років, тобто зійшлися дві п'ятірки, в 2007 році.
Цього року він був у владі, як і було сказано в пророкуванні.

 
Після Сталіна до влади в Москві стали приходити умовно “слабкі”
правителі, які не проливали масово кров. Ця їх “бездіяльність” призвела
до розвалу імперії. Смертельна рана – це розпад СРСР-Московії в 1991
році. Путін назвав розпад СРСР найбільшою трагедією ХХ століття. Розпад
“імперії зла” повинен був продовжуватися далі. Але Путін ввів
авторитарну форму правління і призупинив процес розпаду, “зцілив”
смертельну рану.

 
Ще раз слова провидця: “Он упал, но снова поднялся до недосягаемых высот
и стал мстить всем за свое унижение. И будет кровь Великая кровь через
три, через семь и через падение зеленоглазого”

 
Путін, як агент КДБ, працював в Східній Німеччині п'ять років: 1985 –
1990гг. Олег Калугін стверджує, що коли Путін повернувся, його не взяли
знову на роботу, і він працював таксистом в Петербурзі. Що таке сталося,
через що Путіна не взяли знову на роботу, що могло зганьбити структуру –
достовірно не відомо; можливо, це і було падіння і приниження, про яке
говорить провидець. Олег Калугін – потомствений чекіст, колишній
генерал-майор КДБ, колишній високопоставлений керівник підрозділів
центрального апарату і територіальних органів КДБ, громадський і
політичний діяч періоду перебудови в СРСР, народний депутат СРСР, на
початку 1990-х років брав активну участь в діяльності руху “Демократична
Росія”. У 1995 році виїхав до США.

 
Ще раз слова провидця: Он упал, но снова поднялся. Путін почав
підніматися до вершини влади в 1998 році, коли його призначили
директором ФСБ. Вже тоді він отримав деяку владу, хоча вершина ще
попереду.

 
Ще раз слова провидця: Великая кровь через три, через семь [літ].

 
1998 + 3 = 2001рік. 11 вересня 2001 року в США сталися найбільші в
світовій історії терористичні акти, полилася кров. Існує версія, що ці
теракти провела ФСБ, використовуючи бойовиків Аль-каїди.

 
2001 + 7 = 2008 рік. У серпні 2008 року Москва напала на Грузію, знову полилася кров.

 
Ще раз слова провидця: “Он упал, но снова поднялся до недосягаемых
высот”. Путін став президентом величезної країни, але цих висот досягали
і лідери СРСР, і вони досягали ще більших висот. Згідно з
пророкуванням, Путін їх перевершить.]

 
Другой будет длинноносым. Eго будут ненавидеть все но он сумеет сплотить вокруг себя большую силу

 
[Олександр Лукашенко, президент Білорусі, дійсно довгоносий; Білорусь –
це також Русь. Лукашенка ненавидять як в Європі, так і в Москві. Він
створив сильну систему управління, тобто згуртував довкола себе велику
силу];

 
Человек, сидящий на двух столах соблазнит еще пять таких же как он, но на четвертой ступеньке лестницы они упадут бесславно

 
[Йдеться про Леоніда Кравчука. Два столи – це дві вищі державні посади.
Він поєднував одночасно дві вищі посади України-Русі. З 23 липня 1990 р.
по 5 грудня 1991г він був Головою Верховної Ради України. 1 грудня
1991г. він був oбраний Президентом України. З 1 по 5 грудня 1991г.
Леонід Кравчук був одночасно і Головою Верховної Ради і Президентом
України. Четверта сходинка – це четверті вибори президента України.
Кравчук та інші з ним разом підтримали Януковича, який з тріском програв
і вони впали безславно];

 
Человек с нечистой кожей. Он будет наполовину лысый наполовину волосатый;

 
[Леонід Кучма, другий президент України. Він дійсно наполовину лисий,
наполовину з волоссям; був час коли він був лисуватий, а потім відростив
волосся. Власна шкіра уві сні символізує контакт із зовнішнім світом, а
її вигляд і стан говорять про те, наскільки цей контакт гармонійний.
Нечиста шкіра символізує проблеми в стосунках із зовнішнім світом.
Україна під час другого президентського терміну Леоніда Кучми мала
серйозні проблеми у взаєминах з багатьма країнами світу, була сильно
ізольована від світової спільноти. Чималу роль в цьому зіграли вбивство в
Києві журналіста Георгія Гонгадзе і звинувачення в цьому Леоніда Кучми,
а також скандал з ніби то постачаннями Кучмою української зброї до
Іраку. Цієї зброї в Іраку потім так і не знайшли]

 
Промелькнет метеором Меченый

 
[Віктор Ющенко. Через отруєння його обличчя було спотворене, відмічене, мічене]

 
и на смену ему придет Хромой /увечный/, который будет страшно цепляться за власть;

 
[Віктор Янукович. Він дійсно кульгавий, постійно лікує своє коліно.
Провидець стверджує що він страшно чіпляється за владу, у наш час цьому
свідок весь світ. У 2002 році влада в Москві спільно з донецьким
криміналітетом “проштовхнули” Януковича на пост прем'єр-міністра
України, щоб в 2004 році він зміг стати Президентом України. Щоб
добитися цієї мети, Янукович і його люди вирішили розколоти Україну. По
телевізійних каналах вони показували ролики, в яких змальовували Україну
розділеною на три сорти людей, причому людей, готових голосувати за
Януковича змальовували третьосортним бидлом. Під час виборів Янукович і
його люди влаштували масові фальсифікації, масовий підкуп виборців.
Потрібно обов'язково відзначити, що за деякий час до виборів, бачачи що
Янукович значно поступається по популярності Ющенку, у них визрів план
вбивства Віктора Ющенка. Унаслідок спроби отруєння, Ющенко став
“Міченим”. По милості Божій, Ющенко вижив, а Янукович не став тоді
Президентом України. За час правління Ющенка Україна увійшла до СОТ, що
зробило дуже непростим економічне поглинання України Москвою вже при
Януковичі. Після такого ганебного провалу, коли всі побачили брехню
Януковича, він нібито нічого і не сталося бере участь в парламентських
виборах (2006 р. і 2007г.), а потім і в наступних президентських виборах
(2010 р.). Під час цих президентських виборів для досягнення влади
стороною Януковича знову застосовувалися масові фальсифікації, підкуп
виборців, хоча і в менших масштабах ніж в 2004 році. Щоб зробити більш
стійкою свою владу, вони постійно купують людей, які стали депутатами.
Отже, для Януковича і криміналітету всі методи хороші, аби тільки їм
втриматися у владі; вони страшно чіпляються за владу. Милість Господня
до України велика, тому хоч як сильно Янукович чіпляється, довго йому не
втриматися при владі.]

 
Потом Великая Дама с золотыми волосами приведет тройку золотых колесниц

 
[Наступним правителем України-Русі буде жінка. Колісниці символізують
рух України, золоті колісниці – рух в правильному напрямі, три золоті
колісниці – швидкий рух в правильному напрямі. Дама названа "Великой"
тому що їй доведеться очищати українські "авгієві стайні", з чим вона
успішно впорається; очищення авгієвих стаєнь було одним із подвигів
Геракла]…

 
[Потім буде] …Великий Гончар. Буде он душой и помыслами чист и обрушит
меч свой на разбойников и воров. Hи один тать не избежит расправы или
позора… Начнется Великое обновление. На Руси будет великая радость -
возвращение короны и принятие под корону всего большого древа. Три ветви
древа сольются воедино после бегства бесовского и единое древо будет.

 
[На Україні-Русі буде відновлена монархія. Древні автори говорять про
творіння Богом людини з глини, тобто Творець з'являється в образі
Гончаря. Сьогодні робота над людством продовжується. Для цього
використовується Інформація, Слово Боже, Звістка. Великий Гончар
створить транснаціональну державу. Три гілки дерева – це нащадки трьох
синів Ноя – Сима, Хама і Яфета, тобто все людство.]

 

Парацельс.

 
Філіпп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенхайм (von Hohenheim), він же
Парацельс (1493-1541 гг.), знаменитий лікарк і алхімік пізнього
середньовіччя. Він передрікав велике майбутнє українському народові.

 
Є один народ, якого Геродот називав гіпербореями - прабатьками всіх
народів і всіх земних цивілізацій - аріями, що означає "благородні".
Нинішня назва відвічної землі цього древнього народу - Московія. Не
можна довіряти їх страшному занепаду, який триватиме багато століть.
Гіпербореї в своїй бурхливій майбутній історії пізнають багато - і
страшний занепад з великою безліччю всіляких лих і потужний великий
розквіт з великою безліччю всіляких благ, який настане вже на початку
21-го століття, тобто ще до 2040 року. У цій країні гіпербореїв, про яку
ніхто ніколи не думав як про країну, в якій може статися щось велике,
над приниженими і знедоленими засяє Великий Хрест.

 
Древніх українців інші народи називали гіпербореями. За часів Парацельса
Русь переживала страшний занепад, гіпербореї не мали своєї держави –
такими катастрофічними і тривалими були для Київської Русі наслідки
монгольської навали. Парацельс знав про цей страшний занепад.
Гіпербореями у той час управляли в основному або литовці, або поляки,
або московіти (останні завоювали Чернігово-сіверські землі і інші землі
корінної Русі), тобто гіпербореї в Європі у той час політично не
присутні. Оскільки в часи Парацельса гіпербореї переживали страшний
занепад, не мали своєї держави, а частина корінних земель Русі відійшли
до Московії і раніше землі самої Московії входили до складу Київської
Русі то вибираючи як назвати країну гіпербореїв, корінну Русь: Польща,
Литва або Московія, Парацельс обрав останню назву.

 
Парацельс говорив, що в країні гіпербореїв, тобто на Україні, станеться
щось велике, що над приниженими і знедоленими засяє Великий Хрест.

 
Раньо Неро (14 століття).

 
Раньо Неро, один з найбільших провісників, був франциськанським ченцем.
Можливо, його справжнім іменем було Федеріко Мартеллі. До недавнього
часу він був невідомий. Його ім'я – Чорний Павук або Чорний чернець
(Раньо Неро з чорних ченців, – Ragno Nero). Псевдонім походить від його
звичаю підписувати все ним написане стилізованим символом чорного
павука. Він пише, що в його завдання входить “виловлювати мух”, які є
носіями всіляких лих, зарази, чорноти, епідемій; в середні віки від
епідемій вмирала безліч людей. Одне з імен диявола – вельзевул – означає
“владика мух”, тобто Раньо Неро, “Чорний Павук” – противник мух і
диявола, його мета – виловити “мух” і показати людству, якими дорогами
йти не можна. Для багатьох подій Р.Неро розраховує інший варіант, і
стверджує, що зміна, корекція долі можливо не лише для окремої особи,
але також і для цілих народів і для всієї цивілізації. Завжди є краща
альтернатива, але людям вона дається не просто так, а лише шляхом
свідомих зусиль, колективної роботи людства над собою. Необхідна свідома
робота і придбання знань, і чим більше буде знань – тим краще.

 
У Північній Країні Гіпербореїв з'явиться нова універсальна релігія Вогню
і Світла . Релігія Сонця (Вогню і Світла) в 21 столітті пізнає
звитяжний хід, і опору собі вона знайде в північній Країні Гіпербореїв,
де вона явиться в абсолютно новій якості. Місце її головного храму -
зелений острів Ерін. Настане час, коли ця релігія уціліє лише на
островах.

 
Північна країна гіпербореїв – це Україна. Зелений острів Ерін – це також
Україна. Зелений колір в даному випадку символізує життя. Універсальна
релігіяyahovor.org.ua з’являється в Україні і вона буде переможно
рухатися по планеті. Потім настане час, коли супер-лідер, якого в
християнській традиції називають антихристом, опанує майже весь світ.
Україна (і якісь віддалені пустельні території), яка не увійде до
світового союзу, буде в цей недовгий період островом життя на планеті,
яка стогнатиме від мук. Після цього універсальна релігія світла
продовжить переможний хід по планеті...

©

Основные понятия......)))))))))

  • 19.03.11, 16:10
Научно-практический комментарий. Под ред. Ганькы Гэ.

 
Преамбула
Когда афоньский старец с шаманским бубеном лечил мне оббитые колени, а
Великий ПутиМедвед определял владычество на окраине – тогда меня,
Влыдыку Межигирского, Ученийшего Проффесара гундяевобоязненного, чтобы
подобно шабашу восходить над чорноротыми, – ДанБас без порожяка призвал
меня для благоденствия элохтората.
Комментарий: Это Ганька какую-то ху… загнула для понтов.
Кароче, решил я на толковище установить понятия для зоны за пределами
Межигирья. Так понятно?


 
Глава Раз. Общее устройство.
1. Территория зоны населена людьми и лохами.
2. Людям – всё, лохам – закон.
Комментарий: Кто из лохов не понял, тому прокурор въеб… сразу по рогам, чтобы лучше доходило.

 
Глава Два. Понятия для лохов.
1. Лох должен всегда, поэтому платит.
2. Если лох не платит, то он должен. Дальше см. пэ 1.
Комментарий: Кто из лохов не понял, тому мент въеб… сразу по рогам, чтобы лучше доходило.

 
Глава Три. Понятия для людей.
1. Клюй ближнего.
2. Ложи на нижнего.
3. Вверх не смотреть пока не скажут.
Комментарий: Скока клевать ближнего решаю я. Скока ложить
на нижнего решаю я. Беспредела не допущу. Вверх смотрящему без
позволения: сдохни сегодня, а я – завтра. И сдохни, бля, сегодня лучше
добровольно.

4. Мусорам в дела людей не соваться.
Комментарий: Будут соваться, натравлю на них Ландыка. Дрожи красноперый!

 
Глава Четыре. Свобода пресса.
1. За метлой следить.
2. За базар отвечать.
Комментарий: Тут все просто: битой в рыло и весь базар. Можно и креслом по еб…
3. За базаром следить Ганьке.
Комментарий: Грамотная бабища, бля, аж страшно. Понятно,
шо научилась строчить красноперым и црушникам. Ну, шоб не так страшно –
поставлю Ганьке в помочь Одарку солодку. Пущай строчить поучится, а
заодно пусть обе курвы на шустрой свободе потягают друг друга за патлы,
хто строчит лучше. Веселуха будет.


 
Глава Пять. Враг у ворот.
Комментарий: Это Ганька придумала, голова, бля.
1. Враг – Юля.
2. Юля украла гречку и не посеяла борошно.
Комментарий: Шо, бля, еще за борошно? Ганька, шо ты мэлэш?
3. Инке Бэ – гавкать на Юлю (должна Пине баксы за озимые), остальным людям – подвывать.
4. Кто из людей не понял, тот лох. Дальше смотри Главу Раз.
Комментарий: Ежели хто из людей за бабки гавкать на Юлю не
будет – того лоха на шампур и пусть кукарекает на Юлю бесплатно, пид… …

Комментарий 2: Задрала Ганька точки ставить. Ничо-ничо, скоро не только у кума будет праздник, не зря ж я тебе Одарку подсунул.


 
Глава Шесть. Рыцарство.
1. Мазу тянуть за меня назначаю Пахла, сэра иерусалимского. Пущай ганяет шлеперов.
Комментарий: Ганька - ты баран в понятиях, шо ты написала?
Ладно, второй раз буквы складывать не буду. Хотел назначить Диму, тот
всё же полковника ещё у Данилыча спиз… . (Ганька, бля, заколебала точки
ставить!) Но Пахло Янович отсэрнул так уж отсэрнул, потому мазуриком
будет он. Диме поручу составлять букварь по фене, а то, говорят, народ
сильно борзый стал, а Дима – сильно галицийским.


 
Глава Семь. Гречка.
1. Сэру Пахлу иерусалимскому гречку сеять на всей рыцарской территории.
Комментарий: У сэра Пахла забот и так много, но ничо. Ещо раз в отпуск не съездит, а слетает.
2. Лохам гречку убирать и не вякать за борошно.
Комментарий: Шо, бля, за такое борошно? Ганька, где ты такие сложные слова береш?
3. Людям гречкой и борошном торговать, бабки в общак отдавать.
Комментарий: Бабки – это понятно. Кто бабки закрысит, того
на шампур и до Югика Луценга в гости. Будет через пятерик хороший
кандидат в президенты.


 
Глава Восемь. Прикинцеви положення.
Комментарий: Ганьке за такие слова дать по ушам и напомнить, что Одарка уже тут.

 
Утверждаю. Подпись.

 
Подпись заверяю поцелуем. Глухый полиськый Лытвын.

©

Мої улюблені анекдоти.....))))))))

  • 18.03.11, 12:04
- Армянское радио спрашивает у Герман: - Кто самая красивая женщина в мире ?
-  Герман не задумываясь отвечает: -  Я.
-  Тогда армянское радио спрашивает: - А сколько нужно кислоты, чтобы обезобразить самую красивую женщину в мире ?
-  Герман два дня молчала, а на третий тихо ответила: - Тимошенко тоже симпатичная...

****************************************

- Слышал - Азарова посвятили в рыцари-крестоносцы?

 
- Теперь понятно почему наши предки называли крестоносцев "ПСЫ-РЫЦАРИ."

****************************************

Верховна Рада провалила проект "Сенсорный палец". Проект отправлен на
доработку. Говорят, что необходимо установить в сиденья нормально
разомкнутые реле и назвать проект "Сенсорная жопа".

*****************************************

Як буде японською тріо Герман-Богословська-Бондаренко?
- Самісуки

***************************************

Пауло Коэльо - 11 минут...

 
Чечетов - 11 секунд...
---
Вынужден рассказать смысл юмора.
Согласно статистики проститутки - героини романа "Одиннадцать минут" - человеческий половой акт длится в среднем 11 минут.
Согласно исследований насекомоведов - у пауков где-то до 11 секунд.
Согласно технических характеристик системы "Рада-3" - на голосование с одного рабочего места депутата дается 11 секунд.


*************************************

- Вышло в свет 10-томное собрание речей Януковича.  Из них 9 томов – это пояснения и комментарии Анны Герман.

***************************************

Актуальный палиндром (фраза-перевертыш, читается в обе стороны одинаково):

 
Вор Азаров

 
© не мое

***************************************

Як буде японською "резиденція Президента України"?
- Хатахама

*************************************


- Куме, чули про Японію ?
- Та чув, ото біда !
- А чули, куме, про землетрус в Україні ?
- Ні, ніколи не чув !
- А чому ж тоді Україна при 0 балів по шкалі Рихтера завжди виглядає як Японія після землетрусу ?!

*************************************

Инна Богословская поменяла фамилию на Росинант!

 
Новонареченному рыцарю - достойную клячу!biggrin

************************************

Главные новости Украины
  … Азаров посвящен в рыцари …

  Привет от запорожцев:
«Який ти в чорта лицарь, коли голою сракою їжака не вб'ешь … Ти
проклятого чорта брат і товарищ, самого Люцеперя секретарь ... Не
будешь, сукін ти сину, синів христіянських під собою мати, твойого
війска ми не боімось, землею і водою будем биться з тобою, распройоб
твою мать …
От так тобі запорожці висказали, плюгавче. Не будешь ти і свиней
христіанских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо і календаря не
маемо, місяц у небі, год у книзі, а день такий у нас, який і у Вас, за
це поцілуй в сраку нас!»

*************************************

Патриарх Иерусалимский  посвятил премьер-министра  Азарова в рыцари Гроба...
Наверное за то, что Пахло гробит экономику Украины.

************************************

Судя по тому, как Ганна Герман старательно лижет задницу Януковичу, деньги не пахнут, а вот задница...

**********************************

Тема сочинения была странной. "Если б немцы
победили?". Семиклассник Вова Путин напрягвсе свое воображение и
заскрипел пером. Увы, получался какой-точудовищный невообразимый список
нелепостей. Такого в России никак немогло бы случиться. Да ведь и
победили в конце концов не немцы!


 
1.Промышленности в стране практически никакой не останется — оккупанты
будут озабочены только выкачиваемом природных ресурсов с наших
территорий.
2. Вместо народных милиционеров из народа будут полицаи из отребья, их
будет очень много, а народ их будет бояться больше бандитов.
3. На каждом выезде из города полицейские будут проверять тех, кто
собрался уехать или приехать. Каждый житель будет обязан
регистрироваться в полиции по месту жительства.
4. Для поддержания страха создадут дикие отряды из горных народов. Они
будутвремя от времени нападать на местное население, грабить и убивать.
5.Правителей наберут из особо подлых местных жителей. Дети и жены
правителей будут жить для безопасности за границей. А сами они сменяться
тут по вахтовому методу.
6. Вся знать будет ездить только на черных немецких машинах с сиренами.
Простым людям во время проезда их нужно будет убегать на обочину и
ждать, пока проедут.
7. Самым популярным учением от общей безысходности станет в конце концов фашизм. Только русский.
8. Немецкие товары будут считаться в России самыми лучшими и желанными.
9. Президент по-немецки будет говорить намного лучше, чем по-русски.
10. Вместо водки будут везде рекламировать и продавать пиво, как в Германии.
11. Те, кто воевал против немцев, будут получать гроши, а по праздникам — скудный сухой паек.
12. Убитых на войне русских похоронят в общих могилах, лишь бы отметить как-то захоронение.
13. Большая часть мужского населения страны пройдет через лагеря. Чтобы сломить волю к сопротивлению.
14.Преподаватели и врачи на оккупированных территориях будут получать
содержание по минимуму, только чтобы население сокращалось и
оскотинивалось не очень быстро.
15. На дальних окраинах России, типа Приморья, возможно сохранятся
партизаны. Они будут нападать на полицаев, но запуганное население
помогать им ничем не будет.
16. Дороги строить не будут, а бензин сделают подороже, чтоб народ сидел по домам.
17. Оружие народу будет строго-настрого запрещено иметь, чтобы вдруг не взбунтовался.
18. Для жизни населению настроят дешевых бараков с низкими потолками, по 8 метров на человека.
19. Самым расторопным и умным дадут возможность уезжать и жить за границей — это будет считаться большим жизненным успехом.
20. Главным врагом России объявят Америку.

 
Вера Павловна долго размышляла над оценкой. И поставила "3" за хорошую фантазию.

Ландик: "Буду ездить и пи*дить ГАИшников" (АУДИО)

  • 17.03.11, 22:37
Март 17, 2011 - 13:00
В интернете появилась аудиозапись разговора якобы народного депутата Владимира Ландика с неизвестным представителем МВД, касательно недавнего конфликта с инспекторами ГАИ.

Во время разговора Ландик, матерясь, описал свою версию событий, заявив, что ГАИшник мешал передвижению его автомобиля. По словам депутата, инспектора никто не бил. Ландик считает клеветой заявления МВД о применении физической силы со стороны его водителя.

Также нардеп высказал недовольство тем, что ему не верят, а потому в следующий раз он будет действовать иначе.

"И буду ездить теперь с охраной милицейской, и буду их пи*дить! Мне вы х*й верите, а верите им!", - возмущается Ландик.

На том конце провода, представитель МВД встал на защиту инспектора, заявив, что водитель депутата все-таки применял физическую силу.

"На основании чего он его ударил? Ваш охранник не имел права распускать руки. Это все-таки сотрудник милиции, это не частное лицо", - говорит собеседник Ландика.

ПОЛНАЯ ВЕРСИЯ РАЗГОВОРА:

http://roadcontrol.org.ua/node/931 Данный разговор очень интересен для автомобилистов поскольку наглядно показывает истинное лицо как народных депутатов так и работников ГАИ.

Суть в том, что в этой истории ГАИшники оказались в роли потерпевших, когда избили их товарища, а человек с более высокой властью пытается представить ситуацию в другом свете.

Теперь руководство МВД понимает, что чувствуют простые автомобилисты, когда их избивают работники ГАИ, а потом рассказывают, что водитель "лаявся нецензурною лайкою, поводив себе неадекватно, виривався, ліз у бійку, погрожував звільненням с органів ОВС, чим скоїв злісну непкору законній вимозі працівника міліції".

Собственно каков привет таков и ответ. На каждого работника ГАИ любящего распускать руки, найдется народный депутат, который будет ездить и "всех пи*дить" и ничего милицейское руководство с этим не сделает.

И что самое интересное, в процессе разговора представитель МВД высказал возмущение не тем, что охранник просто полез в драку, а тем что охранник побил именно сотрудника милиции: "это не частное лицо", - сказал собеседник Ландика.

Следовательно, в МВД считают, что распускать руки нельзя только по отношению к правоохранителям, а вот бить простых "частных лиц" вполне допускается.

Дорожный контроль

Зачем нам «великая отечественная война»?

  • 17.03.11, 15:43


Зачем нам «великая отечественная война»?

Зачем она «табачникам» понятно. Патриотизм – последнее прибежище негодяев.

 
Сразу уточним, что предметом нашего разговора является не война, а ее
использование в советской пропаганде периода «застоя». Именно в этом
историческом времени нынешний режим черпает свою «идеологию». Могут ли
они придумать что-то другое? Сомневаюсь, да и зачем. «Тема великой
отечественной войны» востребована и приоритетна среди их электората.
Если верить социологам, то «наиболее значимыми юбилейными датами
2011-года для украинцев является 70-летие начала «великой отечественной
войны»: 53% опрошенных считают самым значительным юбилеем именно его, и
только 37% - 25-летие чернобыльской катастрофы – события, благодаря
которому о нас узнал мир! Приятно удивляет, что 34% опрошенных
свидетелей избрали такое незаметное событие как 20-летие независимости
Украины. В то же время 18% респондентов считают самым значимым юбилеем
50 лет со дня полета Гагарина в космос (апрель 1961 г.), 9% - 20 лет со
дня первых выборов президента Украины и референдума о независимости
Украины (декабрь 1991 г.), 5% - 20 лет со дня референдума о сохранении
СССР (март 1991 г.). 7% украинцев назвали другие юбилеи, 9% ответили,
что "таких нет", а 5% затруднились ответить.» Об этом свидетельствуют
результаты опроса, проведенного с 1 по 9 марта 2011 года компанией
Research & Branding Group – эта компания обслуживает нехитрые
социологичские запросы режима.

 
То есть мы имеем очевидное большинство в 58 % (53 % - за войну и 5 % -
за реферндум). Надо быть дураком, что-бы не использовать стереотипы,
которые с 1965 года – двадцатилетия окончания войны, пропаганда внушала
целым поколениям. И как видим – весьма эффективно, хрущевский «человек
за бортом!» - в смысле, в космосе, набрал только 18 %, а его «кукуруза»
не набрала бы и 5 %. И кому теперь докажешь, что сегодня именно она –
«царица полей» - основная зерновая культура Европы. Интересно, сколько
опрошенных знают, что 10 лет назад – 11 сентября 2001 года началась
новая историческая эпоха.

 
Как следует воспринимать столь очевидный рецидив маразма, каковым
является кампания пропаганды «великой отечественной войны»?  Стоит ли
игнорировать всю эту пошлую свистопляску на костях, так как мы ее
игнорировали уже после 1975 г.? Благо, подросшее поколение, на вопрос
«кто такой Сталин?» отвечает не задумываясь: «Дурак какой-то, столько
миллионов народа голодом поморил». А ведь его даже мой «комп» знает –
подчеркнул ошибку, когда я «сталин» со строчной буквы написал, проверил
насчет «гитлера» - «комп» его тоже знает. Вот поэтому они и среди нас –
пока мы их вызываем.

 
Во имя Истины, мы обязаны реагировать. Первую попытку в этом направлении
предпринял Ющенко. За «голодомор» скажем ему большое человеческое
спасибо. Задумка была обреченная, умным понятно, что «геноцид» может
быть только один – «шести миллионов евреев», но он хоть попытался клин
вышибить клином – и все по голове. Где сегодня найти иное достаточно
масштабное событие, чтобы вытеснить, затмить, поколебать им засевшую в
мозгах мифологию «великой отечественной войны».

 
Такое только одно – Вторая мировая война. Именно масштаб данного
конфликта позволяет поставить на место события, происшедшие на его
«восточном фронте» в 1939-1945 гг.

 
1. Сталин полагал СССР страной «потерпевшей» в Версале, наряду с
Германией, Австрией, Венгрией, Болгарией и Турцией и стремился к реваншу
– возврату потерянных имперских территорий и территориальным
приобретениям, намеченным внешней политикой России до 1917 г.

 
2. Орудием разрушения версальской системы для Сталина в 1920 гг. была «Украинская Советская Социалистическая республика».

 
3. Вторая мировая война стала возможной только благодаря пакту
«Молотова-Риббентропа». СССР является страной-агрессором и разделяет эту
ответственность с Германией.

 
4. В 1939 г. территориальные притязания СССР к Польше были реализованы в
том числе и через «УССР». Размер территорий, полученных СССР таким
образом, от Польши (в 1939 г.), Чехословакии (фактически в 1939,
формально - в 1945 г.) и Румынии (в 1940 г.) беспрецедентен и превышает
территориальные приобретения Германии с сентября 1939 г.  

 
5. Именно СССР начал проводить в отношении иностранных граждан
завоеванных стран практику массового уничтожения и депортации, до лета
1941 г. репрессии против б. граждан Польши, проводимые в СССР превышают
немецкие. «Катынский расстрел» является вторым по своим масштабам
преступлением против человечества после геноцида евреев.

 
6. Нарушения Женевской конвенции в отношении как комбатантов (участников
боевых действий), так и не-комбатантов, как то: истязания
военнопленных, использование рабского труда, все в чем обычно обвиняют
Германию, в большей мере свойственно СССР.

 
7. Нападение Германии на СССР субъективно носило характер превентивной
войны, Гитлер считал Сталина «предателем», намеревавшимся нанести
союзнику – Германии «удар в спину». Между тем, Сталин не использовал
ситуацию конца 1940 г. - начала 1941 г. когда советско-германскую
границу на глубину до Берлина, прикрывали 3 пехотных и 1 кавалерийская
дивизия Вермахта, против минимум 80 дивизий Красной Армии. Тогда у
немцев на Востоке имелось лишь 20 бывших польских бронемашин! Если б он
хотел «воевать с фашизмом», как это декларировала советская пропаганда
все тридцатые годы, то напал бы.

 
8. Боевые действия на Восточном фронте в 1941-1945 гг. не были решающими
для достижения союзниками победы во Второй мировой войне. Поэтому и
придумали «великую отечественную войну» - надо же было победить хоть в
какой-то войне. Напомним, что целью Второй мировой войны была победа США
над Британской империей, завоевание США мирового лидерства. Боевые
действия на Восточном фронте в 1941-1945 гг. отвечали интересам Британии
в рамках британской стратегической концепции непрямых действий.
Согласно ней функция СССР сводилась к отвлечению ресурсов Германии от
прямых действий против Британской империи. Трехлетнее перемалывание
немецких и советских ресурсов принесло плоды. Решение в Европе было
достигнуто стратегической высадкой войск союзников в  Нормандии.
Советский Союз непосредственно обслуживал интересы США, когда вероломно,
в нарушение договора о ненападении развязал агрессивную войну против
Японии.

 
9.  Боевые действия на Востоке являются лишь впечатляющей демонстрацией
оперативного искусства полководцев немецкой армии. Со стороны СССР война
велась самым примитивным образом – за счет принесения в жертву таких
людских и материальных ресурсов, которые в конечном итоге остались
невосполнимыми. Победу на восточном фронте обеспечила техническая помощь
союзников, в частности они обеспечили мобильность Красной Армии,
поставив 430 000 автомобилей, против 380 000 произведенных в СССР. Иначе
пришлось бы наступать на верблюдах, как это практиковалось до западной
границы СССР.

 
10. В ходе войны СССР был наименее надежным союзником, он постоянно
шантажировал партнеров угрозой заключения сепаратного мира с Германией,
добиваясь выгодной для себя союзнической стратегии. В частности, Сталин
таким путем в ходе тегеранской конференции предотвратил вступление в
войну Турции в начале 1944 г. и открытие «второго фронта» на Балканах,
как на этом настаивал Черчилль, что фактически преграждало СССР путь в
Европу и давало Украине шанс независимого развития, как впрочем и
подписание второго «брестского мира» между Сталиным и Гитлером.

 
11. «Плоды победы» доставшиеся СССР в 1939-1945 гг. оказались
иллюзорными. Уже в 1991 году, спустя всего 16 лет (!) после договора в
Хельсинки, «узаконившего» «нерушимость» послевоенных границ в Европе,
Россия потеряла Прибалтику, Украину, Белоруссию, влияние в Восточной
Европе и оказалась отброшеной к границам, установленным Брестским миром в
1918 г.

 
12. СССР стал наследником Третьего рейха в технологиях, идеологии,
эстетике. Пресловутая «новая историческая общность единый советский
народ» - единственное достижение советской идеологии после «великой
победы», является коллективным воплощением нацистского «сверхчеловека».
Трофейные технологии позволили СССР продержаться до конца 1980-х годов.
Сегодня даже министр обороны России признает, что «отечественный ВПК» -
созданный за счет импортных и трофейных технологий более не позволяет
производить трофейное вооружение.

 
13. Применительно к событиям 1939-1945 гг. следует разделять Украину,
как Театр Военных Действий (ТВД) и как государственное образование.
Украина, как и Югославия, является «третьей стороной», вовлеченной в
конфликт. Для ее собственной истории более важное значение имеют
внутренние конфликты того времени. Данная позиция отвечает и современной
российской идеологии. Заявление о том, что «победа в войне была
достигнута одной Россией» следует принять к сведению и исходить из него,
а не лезть с «юбилеем», куда не пригласили. Если они победили бы и без
нас, тогда наши жертвы были напрасны. Надо не праздновать, а скорбеть о
бессмысленных жертвах варварства. Хотя для Украины война не завершилась
ни 8-го ни 9-го мая 1945 года. Так как и не началась 22 июня 1941-го
года.

 
Разумеется, такой критический подход к изучению истории «табачников» не устраивает. Придется слушать изрядно надоевшие сказки.  

 
Bratstvo.info

Віктор Суворов: Свою революцію я провів. З мене революцій досить

  • 17.03.11, 12:50

Так от, якщо сказати, що самі ви винні, самі ви цю війну розв'язували – тоді руйнується все. Тоді у них не залишається жодної платформи. От коли на нас напав Гітлер – це опора, на якій будується ідеологія, яка виправдовує все. Пішли до Афганістану. Чому? На нас же Гітлер напав, як би на нас хто ще не напав. Чому немає м'яса в магазинах? «Тільки б не було війни...» Увійшли ми в Чехословаччину в 1968 році – навіщо? А щоб на нас не напали.

Віктор Суворов у минулому – радянський спецслужбіст, а нині – культовий автор   історико-документальних та художньо-історичних романів. На зламі 80-90-х років його книжки спричинили ледь чи не коперніканський переворот у сприйнятті Другої світової війни та загалом зовнішньої політки СРСР. Пропонуємо увазі читачів першу частину інтерв’ю ZAXID.NET з Віктором Суворовим.

 

- Частина Вашої біографії пов'язана з Україною. Це позначається на ваших поглядах, на творчості?

- Батько мій – українець, у нього медаль за оборону Києва. Попри всі його ордени й медалі, ось ця для мене – найдорожча. Отже, він воював влітку 1941 року, а це вже про щось говорить. Відвоював всю війну від першого до останнього дня, а потім його ще кинули проти японців воювати. Там він застряг на Далекому Сході, там же я народився. Він відслужив після 1945 року 12 років, поки не перевели до Конотопа. Один рік я навчався в Конотопі, в школі №8. Після Суворовського училища я сам вибрав для себе Київське вище загальновійськове двічі Червонопрапорне училище імені Фрунзе. Це не моя провина, а моя біда, що українською мовою я не володію. Всі знають, якою мовою говорили в радянській армії, де б вона не перебувала. Після цього у мене був невеликий похід до Чехословаччини, а далі – служба в Чернівцях. Я відчував себе вдома завжди. Це мій дім – Україна. Щоправда, наразі вона не вважає мене ні своїм сином, ні навіть своїм блудним сином. Ну, що ж, на матір-Україну ображатися не личить.

 

- Ви служили в Прикарпатському військовому окрузі зі штабом у Львові. Яка тоді була розвідка і ким Ви були? У яких операціях вдалося взяти участь? Які Ваші оцінки того, що тоді відбувалося?

- У центрі, в Москві існувало Головне розвідувальне управління Генерального штабу. Збройні сили СРСР ділилися на 16 військових округів, 4 групи військ і 4 - флоту.

 

Це мій дім – Україна. Щоправда, наразі вона не вважає мене ні своїм сином, ні навіть своїм блудним сином. Ну, що ж, на матір-Україну ображатися не личить

 

Кожен з них мав штаб, у штабі - кілька управлінь. Перше управління планує бойові дії, друге – розвідувальне. У Прикарпатському військовому окрузі був свій штаб, 4 армії – і їх потрібно було постачати розвідувальною інформацією. Тому розвідка у Львові була дуже і дуже навіть потужна. Розвідувальному управлінню Прикарпатського військового округу підпорядковувалася бригада спеціального призначення. Крім того, 4 армії мали свої розвідки, а Львів їх контролював.

У Львові було управління, якому підпорядковувався розвідувальний центр. Центр вів агентурну розвідку на суміжних територіях – у Чехословаччині, Угорщині, Польщі, Східній Німеччині, на території Прикарпатського військового округу і в Західній Німеччині. Війська Прикарпатського округу мали в разі військових дій переходити кордон, вони перетворювалися на фронт – і тому на всіх територіях, які підлягали бойовим діям військ Прикарпатського фронту – тобто в Західній Німеччині і Австрії – була агентура, причому агентура інформаційна та диверсійна.

Я був тоді лейтенантом, перебував у Чернівцях, підпорядковувався їм, однак у львівський штаб наїжджав часто. Це була красива будівля, її будували спеціально і називали Пентагон. Тоді він був відомий кожному.

Я служив там у 1968-70 роках. Тоді в операціях цих я не брав участі. Мене перевели в Приволзький військовий округ, столиця якого – Куйбишев - була таємною, секретною запасною столицею Радянського Союзу. У книзі «Акваріум» я описую дії в Прикарпатському військовому окрузі, які насправді багато в чому відбувалися в Приволзькому військовому окрузі. У книзі я навмисно поміняв дати, імена, місця. Про всяк випадок, щоб не підставляти своїх товаришів. Точно так само, як у книзі описується Відень, але насправді дії відбувалися в Женеві.

Робота в штабі Приволзького військового округу в Куйбишеві була абсолютно ідентична Львову. Вони вели роботу таку ж, як і всі інші округи. Тобто Перше управління - це мозок, а Друге - очі і вуха.

 

- В Україні зі змінним успіхом тривають спроби відновити свою версію Другої світової війни і участі в ній українських націоналістів.

- Щодо УПА і Степана Бандери ми маємо сказати ось що. Ось прийшов Гітлер, і при ньому, звичайно, було всяке. Але Гітлер прийшов ззовні, а Голодомор 1933 року влаштували наші рідні комісари. І люди, які тоді піднялися і проти Гітлера, і проти влади, яка влаштувала Голодомор, мають своїх дітей і наступників. І якщо зараз Україна вільна, то в цьому внесок їхньої боротьби також. Були Власові, були естонці, латиші та українці за Гітлера і проти Гітлера. І українці за Сталіна і проти Сталіна. Ця, в принципі, громадянська війна говорить про те, що влада наша московська була владою злочинною. Далеко не всі її захищали. Ось у Польщі не було колабораціонізму. Не було жодного польського полку, який виступив би під прапором Гітлера.

 

- Ви вірите у те, що Україна врешті-решт опиниться в НАТО?

- У мене в зв'язку з цим цікаві взаємини. Україна не пускає мене на свою територію, бо я зрадив Радянському Союзу. А хто перший українець, який вступив у НАТО? Резун Володимир Богданович.

 

У Львові було управління, якому підпорядковувався розвідувальний центр. Центр вів агентурну розвідку на суміжних територіях – у Чехословаччині, Угорщині, Польщі, Східній Німеччині, на території Прикарпатського військового округу і в Західній Німеччині

 

Ви ж ідете моїм шляхом! Я вийшов з Радянського Союзу – ви за мною пішли. Я вступив до НАТО – ви туди ж прагнете. Я в Європейському Союзі – і ви туди ж. Чому ж ви мене зрадником обзиваєте? Так сталося, що мені не можна в'їхати в країну моїх предків. Мені не можна в місто Черкаси, де похований мій дід Василь Андрійович, де похований мій батько Богдан Васильович, де живе моя мати, якій зараз 92 роки. Мені туди не можна, тому що зрадив Радянському Союзу. Мабуть, всі, хто приймає такі рішення, самі зберігають йому вірність. Я звернувся до генерального прокурора України з питанням, у чому полягає моя провина перед Україною. Перед СРСР я винен, цього не приховую, цим пишаюся. В результаті краху СРСР Україна отримала незалежність. То у чому ж я винен перед Україною? Отримав я відповідь такого типу: «Ми зараз звернемося до Москви і дізнаємося». Тобто, до «старшого брата». Ну, тоді спасибі, я постою. Не треба мені вашого громадянства, якщо у вас там «старший брат» у Москві. Ви там з ним пийте горілку, а мені такого не треба. Приходили нові влади. Я знову звертався. А потім мою справу розглядала Верховна Рада. І я пишаюся тим, що там було кілька людей, які голосували за повернення мені громадянства України, проте більшість схилилася до того, що той, хто зрадив СРСР, є зрадником, і вхід в Україні йому заборонено.

 

- В інших посткомуністичних країнах до вас ставлення інше.

- Я якоcь взяв і написав листа генпрокурору Болгарії Івану Татарчеву. Україна не вважає мене своїм сином – ні блудним, ніяким. Ворог є ворог. Ну, гаразд. Перед Болгарією – я в чому винен? Генеральний прокурор Болгарії сказав: «Те що Болгарія зараз може сама вибирати свій шлях, не зважаючи на «старшого брата» - ти до цього теж доклав свою руку. Тому ти зараз забираєш свою дружину Тетяну і летиш до Болгарії, ми висилаємо за тобою літак». Прилітаємо ми в Софію, біля трапу зустрічають нас генеральний прокурор і головний військовий прокурор Болгарії Микола Голєв: «Добридень, ось ваша машина, ось ваші тілоохоронці». Я сказав: «Не треба мені охоронців». Мені сказали: «Ні, ти наш гість, ми за тебе відповідаємо». Два тижні ми з моєю Тетяною їздили країною, розмовляли з народом. Розмовляв я зі своїми читачами. Їли-пили. Настав час повертатися. Генпрокурор посадив нас у літак і каже: «Якщо тебе зіб'ють над іншою територією - тут я не винен. У Болгарії я тобі безпеку забезпечив. До побачення». «До побачення, - кажу, - країно Болгаріє». Ось такі справи. До Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини я їжджу вiльно. В Естонії, Литві, Латвії багато разів бував. Книги мої там публікують. А Україна завжди озирається на свого «старшого брата». І ніяк не хоче ставати незалежною державою.

 

- А в Грузію ви не збираєтеся?

- Ось до Грузії я збираюся!

 

- Це конкретні плани?

- Цілком. Отримав запрошення від найвищих осіб. Деякі держави колишнього комуністичного блоку нагородили мене найвищими державними нагородами. Цим я також пишаюся. Я не хочу «старшого брата» заводити і дражнити його своїми нагородами певних країн. Тому я просто іноді ввечері дістаю їх і милуюся.

 

- Чи змінюються тим часом Ваші погляди на історію Росії?

- У головному – ні. Наша історія з 1917 року і до сьогодні була одним великим злочином або однією великою помилкою. І у всій цій історії є один тільки світлий день - 22 червня 1941 року, коли не ми на когось нападали, а хтось на нас напав.

 

Гітлер прийшов ззовні, а Голодомор 1933 року влаштували наші рідні комісари. І люди, які тоді піднялися і проти Гітлера, і проти влади, яка влаштувала Голодомор, мають своїх дітей і наступників. І якщо зараз Україна вільна, то в цьому внесок їхньої боротьби також

 

За це влада тримається мертвою хваткою: на нас напали, тому нам потрібно мати стільки-то ракет, стільки-то підводних човнів, бомбу «Кузькіна Мать» і так далі. Нехай вимирає народ, але нам потрібно мати ці ракети – чорт з ним, з народом! Так от, якщо сказати, що самі ви винні, самі ви цю війну розв'язували – тоді руйнується все. Тоді у них не залишається жодної платформи. От коли на нас напав Гітлер - це опора, на якій будується ідеологія, яка виправдовує все. Пішли до Афганістану. Чому? На нас же Гітлер напав, як би на нас хто ще не напав. Чому немає м'яса в магазинах? «Тільки б не було війни...» Увійшли ми в Чехословаччину в 1968 році – навіщо? А щоб на нас не напали. Все, що робиться, виправдовується гітлерівським нападом. «Криголам» вбив клин в цю історію, тому зараз проти «Криголама» тільки у моїй бібліотеці 56 книг! Їм дуже важливо зараз задушити голоси незалежних істориків, одним з яких є я. А як задушити ці голоси? Ось тільки так – наїхавши або вчинивши агентурний підхід до когось – підкупивши, залякавши, забравши мій сайт. І випускаючи гидоту під моїм ім'ям.

 

- Але щось і крім цього публікується?

- Так, нещодавно дійшло і до керівника президентської адміністрації. Громадянин Наришкін на чолі групи експертів випустив торік шеститомну історію Другої світової війни. Тиражем 1000 примірників. Тобто ця праця недоступна ні критиці, ні читачам. Ні за ціною, ні за тиражем. Тисяча штук розійдеться подарунковими копіями губернаторам і великим начальникам. Якщо їм вдалося щось довести, то ця книга повинна бути безкоштовною. Вона має бути в кожній школі, в кожній роті, на кожній фірмі, у кожній бібліотеці. А таким пройдисвітам, як я, повинні безкоштовно надіслати і сказати: «На, з'їж, от ми тебе спростували». З одного боку товариш Наришкін доповів, що завдання виконано, ми відновили нашу історію. А те, що до народу вона ніколи не дійде – це нас не стосується. Бюджет розпиляли, все, що треба, довели, галочку поставили.

 

- Тобто чергова спроба написати історію війни не відбулася?

- Історія з цією історією просто жалюгідна. За Сталіна її не писали взагалі, обходилися однією книгою: Й.В. Сталін «Про Велику вітчизняну війну Радянського Союзу». На початку липня 1941 року товариш Сталін звернувся до народу по радіо: «Брати і сестри, до вас звертаюся я, друзі мої». Тобто потрібно бити ворогів у хвіст та в гриву і так далі. Другий виступ був 6 листопада 1941 року на станції метро «Маяковская». Ось два виступи товариша Сталіна разом об'єднали. Це заклики до того, що потрібно бути хоробрими, потрібно більше танків, потрібно ворога бити на землі, в повітрі й на морі. Це видавали всіма мовами мільйонними тиражами. Сталін говорив рідко і лише із найпринциповіших питань: ось, треба перемогти. І кожного разу, коли він виступав, його виступ потрапляв до книги. А в кінці він сказав: «Спасибі російському народу за його терпіння». Все це об'єднали. І все. Ні мемуарів, жодної історії не було за Сталіна. І от, коли Сталін відійшов на той світ – чи йому допомогли померти, - то з'ясувалося, що гриміла грандіозна війна, проте про неї є одна офіційна книга та й ту треба терміново вилучити з бібліотек і знищити. Що й було зроблено. Під час двовладдя Хрущова-Жукова почали писати 5-томну історію. Але Жукова швидко зняли, і робота припинилася. Потім за Хрущова зробили 6-томну історію. Але щойно Хрущова скинули, цю книгу стало ганебно показувати і друзям, і супротивникам – дуже смішна історія. Тому кількість томів збільшили і за Брежнєва видали 12-томник. Але щойно Брежнєв відійшов в інший світ, відразу і ця історія стала неприйнятною. Тому якщо в хрущовському 6-томнику переміг Гітлера товариш Хрущов, ну і хтось там ще на задньому плані діяв. За Брежнєва – товариш Брежнєв. Була спроба за Горбачова, але нічого з неї не вийшло. Потім були спроби до 50-річчя, до 60-річчя перемоги – але знову нічого не вдається. І ось, видали тепер книгу групи авторів під вищим керівництвом товариша Наришкіна. Але тиражем 1000 примірників. Я намагався її купити. Книгарі вимагали 300 доларів без гарантії доставки. Може, десь вона дешевше, але дістати її неможливо. Нашій державі грошей подіти нікуди? Доводиться вантажити в контейнери і вивозити мільярди доларів до Америки. А на те, щоб опублікувати історію, грошей немає. Є тільки на 1000 подарункових екземплярів.

 

- Очевидно, справа не в грошах?

- Саме так. 70 років тому німці напали на нас. Досі угруповання радянських військ було таємницею Росії. Ті танки списані давно, давно загинули або померли ті ветерани. Але розташування третьої та дев’ятої армії до цього часу залишається секретом. Ніколи не публікувалася карта аеродромів: де у нас були військові аеродроми, скільки літаків на них дислокувалося, це державна таємниця. Чому? Тому що якщо це опублікувати – буде цілком зрозуміло, що затівав товариш Сталін, що Радянський Союз сам розв'язав Другу світову війну, що нам ця війна була дуже потрібна. Якщо сказати, що ми допомогли Гітлеру прийти до влади, допомогли йому підняти економіку, то тоді виникає дуже багато запитань. Не тільки суто військових, а й політичних, ідеологічних, географічних та багатьох інших. Не тільки російський генштаб, але і КДБ, СЗР, і сам президент, і той, хто за ним стоїть – вони дуже уважно за всім цим стежать.

 

- Довести, що радянському керівництву була потрібна велика війна не так просто.

- Першим про те, що нам вона потрібна, заговорив відкрито Ленін 1915 року. А перша спроба розв'язати Другу світову війну була здійснена 13 листопада 1918. 11 листопада закінчилася Перша світова війна, а через два дні Червона армія перейшла кордони Радянської Росії і вторглася в Естонію, Латвію і Литву з тим, щоб через них пробитися в революційну Німеччину. Щоб підтримати повсталий пролетаріат Німеччини, і тим самим підняти революційну війну в Європі.

 

Якщо сказати, що ми допомогли Гітлеру прийти до влади, допомогли йому підняти економіку, то тоді виникає дуже багато запитань. Не тільки суто військових, а й політичних, ідеологічних, географічних та багатьох інших

 

Але ці спроби були відбиті, тоді Червона армія була слабкою. І був дуже потужний опір російського народу і всіх інших народів колишньої російської імперії новій владі 1918 року. Тому наступну спробу було вчинено 1920 року. У своїх книжках я наводив накази Західному фронту, які підписував Тухачевський: «Через труп Білої Польщі вперед – до світової революції! До стін Берліна і Парижа!» Згадаймо наші пісні: «Ми червоні кавалеристи... даєш Варшаву, даєш Берлін... вже врізалися ми в Крим...» Це – марш Будьонного. Але доблесна польська армія відбила червоних, революція не відбулася. Тому було два шляхи до нової світової війни: шлях Троцького, який потім був підтриманий через багато років Хрущовим, Андроповим і всіма іншими: підтримувати революції, де б вони не були, витрачати всі наші ресурси на підтримку будь-яких «прогресивних режимів». Тобто хто де скаже: ось ми стали на шлях соціалістичного розвитку – відразу ж туди потоком йшло наша зброя, летіли наші військові радники, щоб закріпити цей успіх. Навіть у Чилі хотіли підняти революцію. Навіщо нам Чилі? Ангола, Мозамбік, Судан – в будь-якому місці, де тільки починався якийсь пожежа, СРСР виступав з допомогою. Просто Сталін на відміну від Троцького вважав, що спершу потрібно провести індустріалізацію, на її базі розгорнути потужну армію, в Німеччині виростити фюрера, який кинеться на всю Європу і її підімне під себе. Потім піде на Великобританію, а в цей час ми завдамо удару йому в спину. І все це йшло за планом доти, доки Гітлер не збагнув, що його чекає, і завдав удару першим. Ось і все.

 

- На що ви все ж спираєтеся, крім відкритих джерел? Чи є якась документація, яка вам допомагає?

- Я йду розвідувальним шляхом. Розвідник має пам'ятати, що ніхто перед ним сейфів ніколи не відкриє. Однак є непрямі ознаки, за якими можна прорахувати все, що завгодно. Вже 25 років відтоді, як була опублікована моя перша книга - це було 1985 року в газеті «Русская мисль» і в журналі «Континент», де я опублікував розділи з «Криголама», - не вщухає потужна битва. І мені здається, що якщо б у них в секретних архівах було спростування моїх висновків – то їх би давно опублікували. Проте заперечити їм нічого. Замість заперечень починаються абсолютно дикі розповіді про те, яка нехороша я людина.

 

- Ваші коментарі щодо арабських революцій. Це несподіванка?

- Революції завжди несподівані. Коли це закінчиться – судити важко, але можна. В арабських країнах немає жодної організованої громадської сили, крім мусульманства. І це досить небезпечно. Армія є. Але політичне життя просякнуте настроями релігійними, іноді екстремістськими. За прикладом колишнього Ірану. В Ірані була армія, був шах. Але перемогли клерикали. Коли тепер почався підйом в Ірані – це мені сподобалося, тому що клерикали всім набридли гірше за гірку редьку. Більше 30-ти років вони при владі. Люди бачать цю корупцію, тому революція в Ірані проти них. Вона може чимось хорошим закінчитися. Чим закінчиться в Єгипті, я не знаю тому що там 90 млн мешканців і найжорстокіша економічна ситуація. Жити там ніде. Прогодувати таку ораву населення неможливо. На початку століття було 10 млн осіб, в долині Нілу. Як з часів фараонів, Ніл розливався, і населення годував. А потім з допомогою СРСР була побудована Асуанська ГЕС, і розливи Нілу припинилися. Більше Ніл не годує людей. Це не може нічим хорошим завершитися – тільки екстремізмом. Десятки мільйонів людей, які плодяться і яким треба щось жерти, а кругом пустеля. Жодна армія голодних людей не втримає.

 

- А які можуть бути геополітичні наслідки?

- У принципі, як в будь-якій такій ситуації, процес може піти в два боки. Це буде розпад на дрібні держави, або це може бути якесь об'єднання. Але такі об'єднання в жодному випадку не довговічні, занадто розбіжності великі, кожен диктатор править, не оглядаючись на того, хто за тисячу кілометрів від нього. Може бути консолідація арабського світу. А потім все одно це розпадеться на ті держави, які були раніше, або навіть на дрібніші.

 

- Чи можуть сформуватися прогресивні режими внаслідок цих революцій?

- Освічене мусульманство може існувати в країні, в якій є, що жерти. Був Іран, який за шаха процвітав. Є нафта, є природа, яка дозволяє годувати власне населення.

 

Низькі ціни на нафту не дозволяють розвиватися альтернативним джерелам енергії. Коли високі ціни на нафту - 200-300-500 доларів – це дасть такий поштовх розвитку альтернативних джерел енергії, які обвалять ціни на нафту

 

Там було досить вчених. І ось, інша ситуація: пустеля навколо, моторошний клімат, піщані бурі та шматочок цього Нілу, який прогодувати цю ораву не може. Люди в екстремальних ситуаціях шукають екстремальних рішень. Німеччина після Першої світової війни потрапила в страшну економічну ситуацію і шукала радикального рішення. Це міг бути чи комунізм чи нацизм. Переміг нацизм – спасибі товаришу Сталіну. У північній Африці ми маємо схожу ситуацію, тільки гіршу. І тільки фанатики можуть їм підкинути якусь ідею. Рішення завжди буде екстремістським. Про яке освічене мусульманство можна говорити, якщо людям ніде жити і вони живуть в гробницях. Хто платитиме за цю освіту?

 

- Що шукають там Москва і Вашингтон?

- Про Вашингтон не беруся судити. Для Москви – це зростання цін на нафту. Несподівано Москві підвалив такий успіх. Водночас вона повністю висловлює солідарність із усіма терористичними репресивними режимами, тому що вони брати по крові, і те, що тепер відбувається в мусульманському світі, її страшно лякає. Всі ці « нашисти» були створені для придушення можливої «помаранчевої» революції в Росії. Але революція може виникнути не тільки «помаранчева», а й будь-яка інша. Вони цього страшенно бояться і готові всіма силами підтримати диктаторів.

 

- Чи варто Заходу посилати військові контингенти в район мусульманських революцій чи залишити їх там давати собі раду власними силами?

- Будь-яка інтервенція контрпродуктивна. Якщо вона вдасться, ніхто спасибі ніколи не скаже. А якщо вона не вдасться – а вона не вдасться – то Захід залишиться ворогом. Ось прийшли американці в Ірак як визволителі – тепер вони вороги. Прийшли американці в Афганістан визволителями – стали ворогами. Затримуватися на чужій землі – це завжди проти її інтересів. З позитивних прикладів, які я знаю, може бути Південна Корея. Але в країнах, які релігійно, культурно, історично дуже різняться з нашою культурою, психологією, підходом до всіх проблем – тримати свої війська гранично небезпечно.

 

- Судячи з усього, НАТО програло в Афганістані, і доведеться остаточно звідти йти?

- Що раніше вони підуть звідти – то краще. Армія може виконати будь-яке завдання, якщо це завдання зрозуміле. Але якщо ми не знаємо, хто ворог, хто друг, що взагалі потрібно робити – така війна безперспективна. Радянський Союз сидів там десять років і нічого не висидів. Ось тепер НАТО сидить там десять років. Військового рішення там немає. Що довше вони будуть там сидіти, то гірше, то більше невинних людей постраждає і більшим буде спротив – зачароване коло, яке буде крутитися нескінченно.

 

- Всі, звичайно, пов'язують ці кризи з динамікою світових цін на нафту. Який Ваш прогноз?

- Я вітаю підйом цін. Коли ціни низькі – це як банани на дереві, які самі собою ростуть, і людині ні про що піклуватися не треба. Тож вона не розвивається. Низькі ціни на нафту не дозволяють розвиватися альтернативним джерелам енергії. Коли високі ціни на нафту - 200-300-500 доларів – це дасть такий поштовх розвитку альтернативних джерел енергії, які обвалять ціни на нафту. Я був свідком у Великобританії, коли арабські країни раптом в чотири рази підняли ціни на нафту. Тоді тут традиційно не було подвійних віконних рам. Як тільки злетіли ціни – відразу перейшли на газ. І з'явилася велика кількість фірм, які ставили подвійне скло. В автомобілів з'явилися економніші коробки передач, змінилися паливні системи. Взагалі світ відреагував потужним інтелектуальним сплеском. І ціни на нафту впали. У серпні 2008 року ці ціни знову злетіли до 147 дол. за барель. Нехай буде ще більше! Тим важливіше знайти альтернативні джерела: вітрові двигуни, припливи, сонячні батареї тощо. Головним споживачем рідкого палива є автомобілі. Якщо здійснити прорив і перевести на електрику, - а ця технологія існує, але поки занадто дорога, - то нафта знову впаде в ціні.

 

- Цікаво, а куди ці ціни підштовхнуть Москву?

- Тут є побоювання... Високі ціни на нафту дозволяють злодійському режиму продовжити своє існування. Але наразі процес розпаду в Росії зайшов настільки далеко, що мертвому припарки не допоможуть. Були ці ціни 8 дол. за барель за Єльцина або 147 за Путіна – народ цієї різниці не відчув. Різницю відчули ті, хто ці нафтові мільярди розтягнули по своїх закапелках. Зараз зліт цін вже режимові не допоможе. Він навпаки загострить битву кланів за ось ці мільярди. Що вищі ціни на енергоносії, то більша корупція. Що більша корупція, то швидший крах режиму.

 

- Ви б зараз погодилися приїхати в Росію робити чергову революцію?

- Свою революцію я зробив. Головна революція в головах людей. Було уявлення про «священну війну» – єдина ідеологічна опора всього свинства, яке творилося. Ось це - головне: єдина опора, єдина надія і єдине виправдання всього цього була Друга світова війна. Я завдав по цьому удар. Тобто свою революцію я провів. З мене революцій вистачить.

 

- У Росії є ознаки того, що народ підніметься на революцію? Варто в цьому брати участь?

- Навіщо вам це? Революцію готують одні, роблять інші, а результати завжди дістаються мерзотникам! Скільки було революцій – всі, хто з чистою душею йде в революцію, гинуть. Революція пожирає своїх дітей, сказано було про французьку революцію. Всі Дантони, Марати і Робесп'єри – всі вони загинули. Поки революція не відбудеться в серцях людей і їхніх умах – нічого не буде. З отруйного кореня помилкової державності й зарозумілості завжди виб’ється отруйний паросток.

 

Довідка ZAXID . NET

Віктор Суворов (справжнє ім'я: Володимир Резун) народився 20 квітня 1947 в поселенні Барабаш, Хасанський район, Приморський край Росії.

Радянський розвідник-утікач, колишній капітан Головного розвідувального управління генерального штабу Збройних сил Радянського Союзу. Свідомо пішов на зраду комуністичної системи СРСР, та вивіз до Великобританії родину у червні 1978 року.

Нині – історик, дослідник та письменник в жанрі історико-документального та художньо-історичного роману. Мешкає у Великобританії. Читає лекції у військових академіях Західної Європи.

Автор численних популярних книг з історії Другої світової війни та діяльності спецслужб СРСР. Аналіз та опис подій в книгах Суворова значно відрізняються від трактування історії, що викладалась за часів СРСР, трактуванню історії у пострадянських країнах та й за їх межами.

Видані книги: «Криголам»,  «День «М», «Контроль», «Очищення», «Акваріум», «Вибір», «Визволитель»,  «Остання республіка», «Самогубство», «Тінь перемоги», «Беру свої слова назад», «Спецназ».

Малоросійське déjà vu....(((((

  • 17.03.11, 11:39
"Установки, які зв'язують нас - не більше ніж пропозиції,
доки ми їх не приймемо й не закуємо себе в ланцюги, спеціально для нас
виготовлені".


 
Річард Бах

 
Історія нашого народу скомпонована таким чином, що періоди розквіту
розглядаються мимохідь, причому чільне місце в них відводиться іншим
народам - литовцям, полякам, росіянам. При цьому русини-українці
відіграють допоміжні ролі другого плану.

 
Основні ж наголоси розставлено на подіях та періодах, котрі фіксують
образ Вічного невдахи-українця, немічної жертви, бідака, якого всі
б'ють, шарпають і принижують: Гетьманщина, Руїна...

 
Такий світогляд Євген Маланюк називає малоросійством.
На думку письменника, він плекається "систематичним впорскуванням
комплексу меншовартості ("ніколи не мали держави", "темне селянство",
"глупий хохол"), насмішкуватого відношення до національних вартостей і
святощів".

 
Остання ін'єкція - прем'єрний показ "шедевру" "Мы из будущего-2" на державному російському телеканалі РТР. До Дня захисника Вітчизни.

 
Ми ж просто бездумно відтворюємо міфи, нав'язані чужою пропагандою, поновлюємо свої невидимі ланцюги...

 
Українська держава - Гетьманщина - один із них.

 
Лівобережна Гетьманщина

 
"Лівобережна Гетьманщина існувала паралельно з Державою
Богдана Хмельницького й була маріонетковим утворенням, використовуваним
московським урядом для цілковитого знищення останньої".
Сергій Коваленко


 
ХVII століття щедро компенсувало нестачу керманичів-українців у
попередні віки. Портретами гетьманів тієї доби оздоблюють і звеселяють
історичні кабінети ВУЗів та шкіл.

 
Чомусь основним здобутком державотворення українців рахується період Гетьманщини, такої собі предтечі УРСР.

 
На думку ж Сергія Коваленка,
так звана Лівобережна Гетьманщина - назва з'явилася після
Андрусівського договору 1667 року - правителями якої були послідовно
Іван Брюховецький, Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа,
Іван Скоропадський, Данило Апостол та Кирило Розумовський від
самого початку свого існування була не більше ніж "проектом
московського уряду, спрямованим на розчленування та знищення Української
держави, відновленої Богданом Хмельницьким 1648 році"
.

 
Лише Іван Мазепа, ім'я якого навіть у назві вулиць кидає ворогів України в холодний піт, зважився на рішучий крок.

 
Харків - столиця УРСР

 
Приклад відокремлення Лівобережної Гетьманщини від решти України було
використано більшовиками для поетапного поглинання України в ХХ-му
столітті.

 
Їм стався в нагоді досвід ХVII-XVIII століть: Батурин, згодом Глухів -
замість Чигирина... І в грудні 1917 року, у Харкові, Україну було
проголошено Радянською республікою й створено підконтрольний Москві
більшовицький уряд. Під прикриттям цього уряду війська більшовиків
захопили Лівобережну Україну й почали наступ на Київ.

 
У 2004-му році Сєвєродонецьк - колишнє робітниче селище Лисхімстрой -
втратив шанс стати столицею ПіСУАР (Південно-Східна Українська Автономна
Республіка) і увічнити себе в історії поряд із Батурином, Глуховом,
Харковом.

 
Донецько-Слобожанська "старшина", котра скарбів назбирала не менше за
Полуботка з Мазепою, побоялася казематів і з тріском провалила
поставлене завдання.

 
Проте нині, здається, намагається виправитися, надолужити прогаяне.

 
Гетьманщина №?

 
Двадцять років оспівування Гетьманщини не минули даром.

 
Нинішня українська влада навдивовижу нагадує гетьманські уряди другої
половини XVIІ століття: поступова здача національних інтересів, як у
політиці, так і в економіці. Зелена вулиця для московського кліру.

 
У діяльності президента Януковича фантастично поєднуються дії лівобережних гетьманів.

Янукович - це соборний Брюховецький, Многогрішний та Самойлович.

 
Завдяки телеканалу "1+1", уся Україна спроможна милуватися новим светром
Путіна, у якому він на Різдво стоїчно вистояв усю літургію на малій
батьківщині.

 
У вечірньому випуску ТСН коротко демонструється Богослужіння УПЦ МП у
Лаврі, розлого - РПЦ у Москві, слухаємо уривок "залізної" проповіді
Кирила. А от про УПЦ КП та УГКЦ - мовчок.

 
"Наче на машині часу потрапив в радянське дитинство!" - зауважує Андрій Окара про
урочисту трансляцію з палацу "Україна" на каналі УТ-1 та прямий ефір з
Майдану - концерту "Пісні єдиної родини" в день Соборності України.

 
"У цих людей був вираз, наче вони сидять на партзборах у 1983 році.
Замість справді народної тусовки на Майдані - привезені статисти з
однаковими (!) прапорами. Замість урочистих оплесків - кам'яні обличчя
масовки... усіх опозиціонерів заблокували на під'їздах до Києва, ні про
які акції нібито не йдеться... загальна концепція дійства така, що дуже
пахне "офіціозною народністю"... ніби невільничі пісні та танці перед ханами, що покорили країну".

 
* * *

 
Отож, Гетьманщина залишила традиції не державотворення, а поступового
згортання, зведення державності нанівець. Безсилля перед "могутнім"
сусідом.

 
Можливо, період у 400 років від Данила Галицького до Хмельницького вартує більшої уваги, ретельнішого дослідження, ніж неповне століття Руїни-Гетьманщини?

 
Либонь, назріла потреба в зміщенні акцентів щодо важливості тих чи інших подій вітчизняної історії, висвітленні білих плям.

 
Перші кроки вже зроблено
. Україна починає відкривати для себе Холодний Яр, події народної війни 1917-1932 років.

 
Тому, благоліпна Табачникова ініціатива щодо переписування підручників
заслуговує на всебічну увагу. Щоправда, здійснювати це мають не
російські науковці з малоросійськими Толочками...

 
Теми: історична пам'ять, освіта, підручник, Гетьманщина

Должен стоять в упряжи.......(((((((

  • 16.03.11, 23:31
Премьер-министр России Владимир Путин предупредил Киев, что в случае
создания зоны свободной торговли с Европейским Союзом бывшие советские
республики, объединившиеся в контролируемый Москвой Таможенный союз,
должны будут выстраивать с ней границу. Объяснения, почему это нужно
будет сделать, по-путински путанны.

Дело, собственно, не в самой
зоне свободной торговли, а в том, что "уровень таможенной защиты при
вступлении Украины в ВТО в два раза ниже, чем таможенный тариф"
Таможенного союза. А значит, если Украина создаст зону свободной
торговли с ЕС, то "эти товары" (какие эти, интересно - украинские?
Европейские по более низким ценам?) пойдут на российский рынок. И тогда -
не Россия, нет, а Казахстан и Беларусь - могут поставить вопрос о
закрытии таможенной границы. Почему Казахстан и Беларусь? Казахстан не
имеет границы с Украиной, а жители Беларуси - средств, чтобы покупать
импортные товары в количествах, которые спасли бы украинскую экономику.
Но Путин уже отдал распоряжение: просить не немедленно. Но так, "чтобы
последствия были тяжелыми".

Таким образом, никакой логики в
словах российского премьера нет. Он, по сути, в очередной раз
демонстрирует неприкрытый страх главы закрытого, корпоративного,
олигархического государства даже перед элементами рыночной экономики.
Ведь Путин не может найти никаких изъянов ни во вступлении Украины в ВТО
- Россия и сама туда пытается попасть и во время последнего визита в
Москву вице-президента США Джозефа Байдена его специально благодарили за
конструктивную позицию американской администрации, ни даже в создании
зоны свободной торговли с ЕС. Страх якобы проявляется перед "засильем"
украинских - или европейских товаров - на российском рынке. И в этом еще
была бы какая-то логика. Ведь ни для кого не секрет, что речь идет не о
конкуренции российской и европейской продукции, а в том, по каким ценам
продаются европейские товары - не имеющие никаких аналогов и
конкурентов - в России. Россиян попросту обворовывают, а правительство -
гарант этого наглого обворовывания. И, конечно, не хочется думать, что
гарантии могут пострадать.

Но вывод, который делает Путин, все же
не экономический, а политический. Дело даже не в продукции. Границей
грозят для того, чтобы Украина выбрала вместо "плохого сценария" хороший
- "вести переговоры с Евросоюзом в формате Единого экономического
пространства, либо Таможенного союза - это совсем другое дело, и позиции
совсем другие, гораздо более выигрышные".

Путин знает, что
лукавит. Ни Россия, ни тем более Беларусь и Казахстан не продвинулись в
переговорах о создании зоны свободной торговли с ЕС даже на четверть
украинского пути - именно из-за желания навсегда сохранить
корпоративно-олигархический характер своих экономик. "Олигархи" в этих
странах могут себе это позволить пока что - у России и Казахстана есть
энергоресурсы, у Беларуси - российские субсидии. Для Украины таможенная
граница на западе - это крах экономики. Причем не только для граждан, но
и для большого бизнеса. Именно поэтому даже нынешняя украинская власть
говорит о создании зоны свободной торговли с ЕС как о своем большом
достижении.

Но Путину все это неинтересно. Ему нужен Советский
Союз любой ценой. И пусть он даже толком не может объяснить, в чем
опасность украинских договоренностей с европейцами для Москвы и Минска,
суть вопроса он знает четко: Януковича нужно затащить в Таможенный союз и
Евразийское экономическое пространство, какими бы ни были экономические
последствия этого решения. Должен стоять в упряжи - и всё тут.

Это и есть российское представление о равноправных взаимовыгодных отношениях. По крайней мере, представление путинских времен.

www.newsru.ua

Чотирьохсотлітня амнезія....(((((((((

  • 15.03.11, 17:31
«Технологія проста: от Ви, наприклад, що знаєте про період у 400 років від Данила Галицького до Хмельницького?
- Правильно, майже нічого, а це час, коли ми склались, як нація, коли
ми виробили свої справжні, властиві тільки нам цінності. Цінності, які є
частиною кожного з нас і у відстоюванні яких ми можемо бути
послідовними й наполегливими. Ті ж нібито сьогоднішні наші
ерзац-цінності є зовсім не нашими, в людей амнезія і маніпулювати ними можна, як хочеш, що і відбувається».
З коментарів на УП

 
За часів Данила Галицького, ми ще – Русь, а от напередодні повстання Хмельницького – вже невідомо хто.
Якщо вірити підручникам – вже українці: «визвольна війна українського
народу», «українсько-московський (донедавна українсько-російський)
договір 1654 року».

 
Проте відомо, що Хмельницький іменував себе «єдиновладцем і самодержцем
Руським», а Виговський у Гадяцькому договорі іменує державу Великим
Князівством Руським.

 
Технологія і хронологія процесу переінакшення назви Русь на окраїну, Україну, зрештою, Малоросію оминається. Саме ця зміна, на думку Олексія Толкачова, дала поштовх виникненню комплексу меншовартості.  

 
Попри скупі відомості про литовських та окремих руських князів, заснування Запорізької Січі, походи Сагайдачного,  період історії від Данила Галицького до Богдана Хмельницького є зіяючою прогалиною.
Смутне уявлення про те, де поділися «всемогутні» монголо-татари та
«залишення» права користуватися своєю, руською мовою (нібито аукшайти чи
жемайти могли провести «жемайтизацію»), збереження православної церкви –
ось, власне, і все.

 
Міф про «всеперемагаючих» монголів як символ непорушності московської імперії

 
Кожен український школяр більш-менш знайомий із прикрою поразкою
русько-половецького війська на річці Калці у 1223 році. Детально – з
падінням Києва у грудні 1240-го, з тим як Данило Галицький, за наказом
Бурундая, розбирав щойно збудовані городи-укріплення. Краєм вуха чув про
перемогу русько-литовських ратей на Синіх Водах у 1362-му, а от про
звитягу в Окунівській битві у 1276 році – не відає ні слухом, ні духом.

 
Видається, що оспівування Золотої Орди,
«непереможних татаро-монголів» із їхніми вождями Чингізханом та Батиєм
мало на меті створити в українців відчуття безсилля, марноти руху опору
проти тогочасної орди – Російської імперії, згодом – Радянського Союзу.
Либонь, це добре розумів Іван Франко, повість якого «Захар Беркут» була спробою похитнути цей міф.

 
Той факт, що Русь об’єдналася з Литвою – передовсім для спільної боротьби з монголо-татарами, чомусь трактується як литовське панування.

 
Натомість літопис свідчить, що ще у ХІІІ(!) столітті русько-литовська коаліція вела успішні війни з ординцями, нащадками Чингізхана й Батия:

 
1263 рік – біля гирла Прип’яті племінник Міндовга литовський князь
Радивіл Монтілович з русько-литовським військом вщент розбиває
заволзьких татар на чолі з Батиєвим внуком Киданом, який прислав до
Новогрудка послів з вимогою виплати данини за п’ять років, але замість
золота та коштовних прикрас отримав у відповідь кілька стріл.

 
«… и войска его преможены так, ижь розно по лЂсах и
болотах, и полях росперхнулися, и на пляцу тежь их барзо много полегло, и
сам царь заледво утек, и то в малой велми дружинЂ, а иншие в Днепру и
Припяти потонули».


 
В 1272 році – внук Радивіла князь Скирмонт Мікгайлович в Кайдановому
наголову  громить хана заволзьких татар Балаклая, який прийшов на землю
білоруську. У цьому ж бою загинув і сам Балаклай. Після цієї перемоги
князь Скирмонт перейшов Дніпро і звільнив Мозир, Стародуб, Карачев,
Чернігів, Турів.

 
Окунівська битва

 
«За кількістю сил, що зійшлися, битва
на річці Окунівці сміливо може бути наречена битвою народів, як це мало
місце на Каталаунських полях,  а за своїм значенням вона вартує
незрівнянно вище Куликовської битви, тому що поклала край
татаро-монгольським домаганням на всі південні і західні землі Русі і
забезпечила нормальний економічний і культурний розвиток
русько-литовської держави»
Юхим Макаровський


 
У 1276 році Великий Князь Київський Святослав, Симеон Друцький, Давид Луцький, княжата Волинські,
до яких князь Новогрудський Тройнята Скирмонтович «послал… просячи их o
ратунок», а також два брати Тройняти, що стояли на чолі князівств
Карачаївки і Чернігівського, Пісимонт Туровський і Стародубський в закруті річок Дніпра та Прип’яті, над річкою Окунівкою, завдають нищівної поразки сину Балаклая, хану  Курдану,
котрий прагнучи помститись за батька, зібрав Казанську, Кримську, а
також Ногайські та всі орди Заволжя і пішов на руські князівства, вогнем
і шаблею плюндруючи все на своєму шляху.

 
На думку радянського історика Арсенія Насонова та відомого мандрівника і дослідника Західної Монголії Григорія Грумм-Гржимайло, у складі татарського війська були й дружини північно-східних руських князів, хоча літописи повідомляють про це неохоче.

 
Пройшовши  південною околицею Володимиро-Суздальського князівства,
татари вийшли в район Прип’яті й таборували за Мозирем над річкою
Окунівка.

 
Сюди, до розташування татарського стану підійшли русько-литовські раті й
атакували ворога. Битва почалася рано вранці й тривала цілий день.
Обидві сторони билися з великим завзяттям, але до вечора опір ординців
було зломлено і вони кинулися навтікача.

 
«…наостаток татаре утекаты почали, a литва и русь тым смЂлей розогнаных и утЂкаючих татаров били, громили, сЂкли, кололи, в рЂках топили, и наголову оные великие войска нагайские, кримские, над рЂкою Окуневкою поразили».

 
Переслідування тривало до глибокої ночі. Лише з невеликою частиною сил Курдану вдалося врятуватися.

 
Багато полягло в цьому бою і русько-литовського лицарства: Симеон
Друцький, Андрій Давидович, Любарт Карачевський, Пісимонт Туровський, та
брати Тройняти.

 
Отож, вже через 20-30 років після
татаро-монгольської навали влада Золотої Орди над Західною Руссю
припинилася, причому більш ніж за сто років до Куликовської битви. З
цього часу починається новий процес розвитку Руської державності.


 
Чому підручники мовчать про це?

 
Коли Карамзін створив монументальну «Російську історію», в якій проводив
ідею керівної ролі Москви в її боротьбі за повалення
«татаро-монгольського ярма» і створення Російської імперії, то для
Окунівської битви там не знайшлося місця, а білорусько-литовські
літописи були оголошені ненадійним джерелом.

 
Українські історики ідуть торованим шляхом.

 
Чим Рюриковичі «українськіші» од Гедиміновичів?

 
«Дехто з українців ще добачає існування держави в часи Київської та Галицької Русі, але далі вже – все, суцільна неволя»

 
Юрій Винничук


 
У 1254 році, після примирення з литовцями, Данило Галицький посадив на
князівство у Новогрудку, столиці Великого князівства Литовського (в ті
часи ця територія називалася Чорною Руссю) свого четвертого сина -
Романа Даниловича.
Ще один син князя Данила – Шварно – був одружений із донькою Міндовга і після Міндовга сам став Великим князем Литовським.

 
У 1321 році, після вигнання з Києва
Гедиміном князя Київського Станіслава, який утік до Рязанського
князівства, Рюриковичів змінюють родичі або нащадки Гедиміна.


 
«На Києві на інших пригородках призначив старшим
намісником своїм Міндовга, князя Гольшанського, сина Гольшанського,
кревного свого, котрий був у руську віру охрещений, і панував над Києвом
аж до Володимира Ольгердовича, князів Слуцьких предка…»


 

Любарт Гедимінович
Чи не найвідомішим для українців є Любарт-Дмитро Гедимінович, князь
Любарський (Східноволинський), Луцький, Волинський та Галицький.

 
Сини Ольгерда: Володимир, князь Київський та Корибут-Дмитро, князь
Чернігівський і Новгород-Сіверський карбували власну монету й
підтримували прагнення місцевої знаті до самостійності, дедалі частіше
відмовляючись підкорятися Великому князю.

 
Якщо вважати Гедиміновичів
Любарта (Дмитра), Володимира Ольгердовича, Корибута-Дмитра та інших
князів, які одружувалися з руськими князівнами, мали руські імена, не нашими, то як бути з Рюриковичами?

 
Хто ж тоді князі Олег (Хелгі),  Ольга (Хелга), Ігор (Інгвар), Володимир (Вальдемар) Великий?

 
Либонь, русько-литовські князі не вписалися у московоцентричну концепцію об’єднання руських земель навколо Москви.

 
Мати України

 
«Державний устрій в. кн. Литовського в XIV в. був дуже
подібний до старої Руської держави. Чи то було наслідком анальоґічного
державного процесу, чи був тут вплив понять руського державного права,
перейнятих литовською династиєю разом з руською культурою — тяжко
рішити. Найскорше, що було тут і перше й друге»
Михайло Грушевський


 

Велике Князівство Литовське, Руське і Жемайтійське (1386-1434)

 
Цю велику державу, яка з 1398 р. називалась Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське і дев’яносто відсотків території якої становили землі Київської Русі, населяли переважно русини.
Руська культура, закони та звичаї були панівними в князівстві.

 
Статут Великого князівства Литовського увібрав у себе норми римського,
руського («Руська правда»), польського і німецького кодифікованого і
звичаєвого права. Його положення діяли на землях Литви і Русі аж до середини ХІХ століття, а деякі з них зберегли законну силу в Чернігівській і Полтавській губерніях аж до 1917 р.

 
Лише у XIX ст. історичну назву Литва, яка до цього часу стосувалась
сучасних білоруських, українських і литовських земель, з політичних
мотивів було закріплено за тими, які становлять сучасну Литовську
республіку.

 
Якщо Київську Русь можна вважати
бабусею України, то Велике Князівство Литовське, фактично є її матір’ю,
як певною мірою і Річ Посполита. В обох – найвпливовішими, найбагатшими і
найшановнішими були наші руські магнати, бо ж мали велетенські земельні
угіддя.

Руські князі входили до складу великокняжої ради і разом з литовськими
панами становили провідну верству держави. Православна церква мала змогу
вільно розвиватися і впливати на культурно-освітній розвиток країни.

 
У вересні 1632 року було створено Києво-Братську колегію (згодом колегія
іменувалася Києво-Могилянською),  якій згідно з Гадяцьким договором
1658 року надавався статус академії і вона отримувала рівні права з
Ягеллонським університетом. Указом Синоду у 1817 році Академію було
закрито.

 
Руська (староукраїнська) мова в діловодстві Речі Посполитої вживалася на рівних з польською.

 
«Нам стільки часу втокмачували в голову
про польських завойовників, і ніхто не завдавав собі праці придивитися
до них ближче. Проте, виявляється, усі ці Потоцькі, Чарторийські,
Чернецькі, Вишневецькі, Конецьпольські – расові українці з діда-прадіда.

 
Українські магнати уже створили державу в державі, й поволі йшло до того, що Україна могла перетворитися на окреме королівство…
Від кого ж визволяв нас Хмельницький своєю визвольною війною? І з того і
з тамтого боку були у війську українці – як селяни так і шляхта. Чи це
не скидалося більше на громадянську війну?»
- запитує Юрій Винничук.

©