начальник отличается от подчиненного в первую очередь словарным запасом!

 
Быстранах - максимально приближенный дедлайн выполнения задачи (как правило, на грани реально возможного).

 
Срочнанах - логическая мотивация приближения дедлайна. Употребляется с
целью как минимум заставить подчиненного уложиться в быстранах.

 
Гдебля - деликатное напоминание об истечении времени,
отведенного на решение того или иного вопроса. Употребляется обычно в
конце быстранаха и непосредственно перед срочнанахом. В случае, если
срочнанах изначален, гдебля рекомендуется немедленно после постановки
задачи.

 
Вы Ибу - объяснение подчиненному последствий невыполнения
задания после нескольких гдебель. Корректное, уважительное обращение.
Этимология слова Ибу малоизучена (предп. мифич. животное), однако в
совр. русск. яз. практически отсутствует сочетание этого слова с
местоимением "Ты".

 
Нувсебля - достаточно универсальный термин. В обычном смысле
- констатация факта невыполнения задания в срок. Кроме того, данный
термин в зависимости от Вашего настроения может означать:
депремирование, объявление выговора, подписание или неподписание
важного контракта, появление инспектора ИМНС, срыв поставок, окончание
рабочего дня, прекращение дискуссии во время планерки и объявление о
банкротстве фирмы с немедленным увольнением сотрудников без выходного
пособия.

 
Шозахер - указание сотруднику на избыточную сложность служебной записки или перегруженность ее цифрами.

 
Net бабланах - этимология слова ясно указывает на
происхождение термина в среде топ-менеджмента сетевого маркетинга.
Является наиболее целесообразным и уместным ответом на "Дайбабланах"
практически во всех случаях. В исключительных случаях, учитывая особую
ценность и незаменимость подчиненного или серьезность ситуации, а также
по пятницам, допускается расширение фразы до "Netбабланахзавтранах".
См. также "Дитынах".

 
Гдебаблобля!!! - Когда мы ожидаем ближайшее поступление на расчетный счет? Почему платежи от клиентов задерживаются?

 
Завтранах - универсальный ответ на любую просьбу подчиненного.
Ежедневный завтранах укрепляет веру подчиненных в неизменность ваших
принципов и стабильность фирмы.

 
Урродыбля - Здравствуйте, начинаем планерку. Перед употреблением будет уместно внимательно посмотреть на собравшихся.

 
Тибенипох? - указание подчиненному на неуместность его вопроса или на излишнее любопытство.

 
Ниссыблин - "Уважаемый главбух, этот платеж в $300.000 на офф-шор согласован с акционерами".

 
Нибздо - напутствие менеджеру перед сложной командировкой.
Рекомендуется употреблять лицам рангом не выше начальника департамента.

 
Атынах тутсидиш - 1. Я занят и не смогу сейчас Вас принять.
или 2. Оптимальный ответ начальнику отдела, пришедшему с жалобой на
подчиненных или на перегруженность их работой.

 
Кроме того, в исключительных случаях допускается
использование отдельных элементов лексики из словаря подчиненных.
Однако, необходимо иметь ввиду, что смысловая нагрузка одних и тех же
слов весьма отлична, а зачастую диаметрально противоположна той
смысловой нагрузке, которую несет данный термин при употреблении
подчиненными:

 
Нубля - почти полное удовлетворение результатом работы подчиненного (употребляется редко, лучше не употреблять вапще).

 
Дитынах - невозможность предоставить подчиненному отпуск или
премию. (Примечание: целесообразно употреблять также в сочетании с Net
бабланах).

 
Авотхуй - нежелание предоставить подчиненному отпуск или премию.

 
Йяибу! - в отличие от "яибу?" подчиненных употребляется только
с восклицанием и означает полное недовольство как коллективом в целом,
так и отдельным его членом.

(с)
В яру зозуленька кувала
Та й соловейко: тьох-тьох-тьох.
Іде духовності навала -
Читає Чехова Вітьок.

 
І рвуться рими через дамби -
То поетичний апогей:
Ахметівської сили ямби
Й гулаг-артьомовський хорей.

 
А три сестри на кухні варять
Галушки, борщик і узвар.
Підкаже Лідерові пам'ять,
Що Чехов - то наш Каменяр!

 
То наше все, то українська
Поезія, чіпати - зась!
І наша мова материнська
В його поемах зберіглась!

 
Про козака Хамелеона,
Про пані Душечку писав.
Щоб Лідер наших Регіонів
Над віршами його ридав.

 
Садок вишневий коло хати,
Рушниця на стіні в іржі.
Ми маєм Чехова вивчати -
Чудові він писав вірші!

При всій моїй любові до патріотично налаштованих співгромадян, я не
можу не зазначити два їхніх постійні суттєвих недоліки в дискусіях –
запальну емоційність і відверто паршиве знання предмету розмови. Саме
незнання предмету часто-густо викликає в націонал-патріотів
необґрунтовану паніку. Саме запальна емоційність доводить цю паніку до
рівня істерики. Єдине що радує – наші опоненти нічим не кращі.

 
Саме «незнання предмету + зайва емоційність» стали причиною
паніки на тему «зек рветься до влади», вчиненої на просторах Інтернету.
Звісно, той факт що третина країни голосує за особу яка двічі гриміла
казанком на шконці, сам по собі вражає. Але спробуємо абстрагуватися
від цієї жахливої подробиці. Зробимо вигляд, що молодий хлопець Вітя
Янукович ніколи не сидів. Що тоді? Чи це єдина його вада? У всьому
іншому він що, святий?

 
Чого чекати нам від знавця творчості Анни АхмЄтової?

 
Програму Федорича я б радив не просто уважно перечитати. Її
варто запам’ятати, аби цитувати потім і симпатикам ЯВФ, і
«проти-всіхам». Федорич пообіцяв усім нам ба-а-а-агато цікавого.
Наприклад - масштабну модернізацію національного виробництва,
впровадження енергозбереження, ріст продуктивності праці, тощо. Питання
- що заважає вітчизняним олігархам (а саме вони є власниками майже усіх
українських підприємств) вже зараз провести масштабну модернізацію
національного виробництва? Правильно! Відсутність грошей. У тому числі
– через кризу. В те що Янукович примусить Ахмєтова, Ярославського та
Пінчука провести модернізацію виробництв на свої кровні – дозвольте
мені не повірити.  Отже  Федорич фактично обіцяє дати грошей олігархам,
а ті…

 
Звідки Федорич візьме гроші – спитайте в учбового закладу професором якого є Федорич.

 
Федорич обіцяє сформувати «антикризову продовольчу й медичну
скриньку, захищену державою від цінових коливань». Цікаво за чий кошт?
Він обіцяє за народження дитини 25 000 грн, за другу дитину – 50 000
грн, за третю – 100 000 грн, плюс виплата 300 грн щомісячно по
досягненні дитиною 3-річного віку та по 500 грн після 13-и і до
повноліття. 2009 року в Україні народилося 530 000 немовлят. Федориче!
За три роки готуй 132 мільйони гривень тільки на них! Та автор смалить
далі. Федорич присягається, що 75% учбових місць в українських ВУЗах
стануть бюджетними. Себто можливості ВУЗів заробляти гроші самотужки
Федорич уріже. Також він обіцяє відмінити наповнюваність класів і
зберегти 2000 сільських шкіл. Чиїм коштом?
Для тих у кого нема власного помешкання Федорич – просто рятівник.
Окремий пункт програми лідер ПР – іпотека під 7% на рік. Не забудьте
нагадати про це Федоричу! На медицину він зобов’язується виділяти не
менш як 10% ВВП. І прямо з 2011 року – побудувати контрактну армію.

 
Та от же ж питання – з яких шишів Федорич обіцяє нам такий
стрімкий шлях до комунізму? Перше, що спадає на думку – вмикання
друкарського верстату. Але з інфляцією Федорич обіцяє боротися нещадно,
із чим вітаю усіх читачів. Друге, що спадає на думку – знову обдеруть
середній і малий бізнес. Але ні! За обіцянками Федорича, малий бізнес
буде наділений податковими канікулами на 5 років, з 2011 року ПДВ буде
знижено до 17%, а податок на прибуток буде знижуватися до 16%, по
відсотку кожного року. Просто казка!

 
Тільки відповіді ми так і не знайшли. Де ж ви гроші братимете, Федоричу?

 
Виходить – таки з олігархів? Аж тут так само - дзуськи.
Олігархи за програмою Федорича будуть зайняті «модернізацією та
інноваціями». Тобто – будуть знаходитися в стадії перебудови
виробництва. Які прибутки під час перебудови? А оскільки своїх грошей
на такі вихиляси в олігархів нема, гроші їм мусить надати держава яка
має їх взяти…

 
Певно там же, де знаходяться в Харківській області місто Балаклава.

 
Але Федоровичу треба вірити. Згідно з його обіцянками за 10
років Україна мусить увійти в 20-ку найбільш розвинутих країн світу.
Пацан сказав – пацан зробить.

 
Та відкинемо глузування. Спитаймо себе чесно, а може Федорич
виконати, ну може не всі 100% а хоч би 75% своїх обіцянок? Так, чорт
забирай, може. Але для цього йому треба провести низку заходів, які у
всі часи в народі мали назву «непопулярних». Треба створити умови аби
гроші від податків не оминали державної скарбниці. Для цього треба
створити для олігархів умови, за яких вони не зможуть прокручувати свої
гроші через офшори. Якщо Федоричу це вдасться, його чекає ще одне
досягнення – дві третини зовнішнього боргу України випаруються самі
собою, бо це, насправді, корпоративні борги офшорним фірмам які
належать тим самим українським олігархам. Пиво варте жита. Та аби
повернути гроші олігархів з офшорів у скарбницю, потрібна глибинна
реформа силових структур. У першу чергу – міліції, прокуратури та СБУ.
Тільки опершись на відновлені силові структури можна провести реформу
судів. А без останньої, будь-яка боротьба з олігархами приречена на
поразку. Далі потрібна низка законів, які б врегулювали економічні
взаємини в країні. Тощо й тощо.

 
І все це треба робити, долаючи шалений опір опозиції та
витримуючи нелюдський вал у пресі. Федорич же не ставить собі мету
знищіти опозицію? Він же не бажає придушення свободи слова? Він же не
прагне побудувати диктатуру? Диктаторськими ж замашками в Україні
славна Тимошенко, хіба не так?

 
Все це реально. Все це можливо, якщо мати під рукою
спрацьовану, злагоджену збиту команду. А Федорич таку має? Відповідь на
це питання приводить нас до самих потаємних закутків партійного життя
ПР. Партія Регіонів далеко не однорідна організація. В різні часи в ній
було кілька груп впливу. На сьогодні найбільш впливових серед них три –
«стара гвардія Януковича», «Група Ахметова» та «Група Фірташа».
Найбільш виразно наявність цих груп проявилася літом – коли ледь не
була створена широка коаліція «ПРиБЮТ». Саме група Ахметова спонукала
тоді Федорича до об’єднання з БЮТом – Ахметову гірше гіркої редьки
набридли вже політичні бійки в керівництві країни. Сам Федорич
злучатися з Юлею бажання не мав аніскільки – кому кортить стати
англійською королевою біля Юльки-прем’єрки? Солідарними з ним були
депутати групи Фірташа – Бойко, Льовочкин, Мирний, Новикова, тощо.
Причина проста як двері – Юлька і Фірташ в одній Україні існувати не
можуть. Викинувши компанію «РосУкрЕнерго» з російського газового
транзиту в Україні, Тимошенко позбавила Фірташа шматка хліба. А ще на
Фірташа заведено кримінальну справу у Росії. Його звинувачують у
крадіжці газу на 5 мільярдів доларів (!), того самого який був
конфіскований кабміном Тимошенко як контрабанда. Фіртешеві будь-які
альянси ПР з Юлею не просто не потрібні – вони для нього смерті
подібні. Будь-який результат виборів, крім того який знищить Юльку, для
Фірташа означатиме необхідність еміграції на іншу планету.

 
Саме тому була зірвана «ширка». Саме тому, у той самий час
коли проросійські джерела звинувачують Ахметова хіба що не в саботажі
передвиборчої кампанії Януковича, Фірташ взяв на себе майже всі її
поточні витрати. І не за так узяв. В одному з інтерв’ю, нардеп Чорновол
розповів, що Янукович пообіцяв Фірташу зразу ж після перемоги провести
дострокові парламентські вибори, з тим щоб доля депутатів Фірташа в ПР
склала не менше 50%. Як ви гадаєте, зрадіє Ахметов такому пониженню
свого впливу у фракції ПР? А Клюєв? А «стара гвардія Януковича»? Що
доведеться робити Федоричу в день перемоги, урізати інтереси Ахметова,
чи кидати Фірташа? І все це – на тлі ситуації, що на парламентських
виборах у Раду увійде вже не п’ять, а вісім-дев’ять фракцій. Не факт що
пройде Литвин. Мізерні шанси в комуняк. Проте долучаться до процесу
Яценюк, Тигіпко, Ющенко і можливо – Тягнибок. Правда гарно?

 
Так що відмітимо, перш ніж починати виконувати обіцянки дані
виборцям, Федоричу доведеться якось помірити між собою двох
наймогутніших батьків-утримувачів Партії Регіонів. Гадаю – Юля почекає
доки вони погодяться між собою.

 
Ще одна Ахіллесова п’ята ПР – партійні організації на місцях.
Було
б усе добре, якби регіональні осередки ПР демонстрували взірець
чесності та законослухняності. Або хоча б були взірцем партійної
дисципліни. Реальність же зовсім інша. Саме висуванці Партії Регіонів
ширять й множать корупцію у Криму. Робота Дніпропетровського осередку
на чолі з мудрим Олегом Царьовим довела до падіння рейтингу ПР в
регіоні. Кримінальщина і корупція – вірні супутники головного регіонала
Запоріжжя Володимира Кальцева. Ще пам’ятна свара між Ринатом Ахметовим
і екс-головою Луганської облради Віктором Тихоновим, завдяки якій
пересічний читач всмак намилувався брудною білизною з Луганської
облради і політради ПР. На цьому тлі єдиний, хто радує Федорича
взірцевим спокоєм, це солодка харківська парочка Допа-Гепа, та й те
певно через постійну гризню з бютівцями Фельдмана та НУНСівцями
Авакова. Практика доводить – вільна політична конкуренція для
можновладців дуже корисна. На вже згаданій Луганщині, давно вже
опанували ділянку бютівські осередки Наталії Королевської, до лав яких
напередодні першого туру виборів колишні депутати від ПР переходили
натовпами. Про те як Шуфрич наставив бебехів Льовочкіну, аж якось
незручно згадувати. З такою командою, взагалі дивно, як Федорич досяг
35%-го результату на виборах.

 
Гарно обиратися, коли на твою користь голосує економічна криза. Погано те, що після 7 лютого криза нікуди не дінеться.

 
Підсумуємо ще раз. Крім потреби помирити двох найбільших
батьків-утримувачів партії, Федоровича спіткає ще й провести масштабні
чистки у лавах своєї ж партії. Якщо їх не провести – на місцях
почнеться гризня за владу та грошові джерельця. Ця буцанина швидко
переміститься до Банкову та обидва боки Грушевського, а далі – розкол
партії, океани помиїв у пресі, свари, ворожнеча і повне забуття про
обіцянки виборцям. Сподіваюся – Юля почекає і дасть змогу Федоричу
навести лад у лавах своєї партії.

 
Коли я останній раз виклав всі ці доводи одному знайомому
симпатикові Регіоналів, мені відповіли що нехай буде так. Що чим гірше
– тим ліпше. Мовляв, коли Україна дійде до ручки, і зруйнується вщент,
сюди завітають москалі і тоді…

 
До речі про москалів. Маю привітати усіх, хто мріє що
погіршення умов життя в Україні це шлях до повернення під російську
владу. На сьогодні Росія вже має нечувані проблеми з Білоруссю, яка
незважаючи на кредити і мат-допомоги робить те що хоче, а не те що
треба Росії. Наприклад – ще й досі не визнала Абхазію та Південну
Осетію самостійними державами. Росія має численні складнощі з Чечнею, в
яку вона щороку мусить вгачувати кошти на «відновлення народного
господарства», без найменшого відбитку собі. Фактично – Москва платить
Кадирову данину за миролюбство, так само як татарським Ханам у 17-му
сторіччі. Росія має шалені проблеми з Південною Осетією, керівництво
якої банально краде гроші Москви, а тільки-но Москва вимагає звіту –
починає провокувати на війну Грузію. Ото радості Путіну, війну своїми
діями спровокує Кокойти, а весь світ киватиме на Москву. В цих умовах
Москві аж ніяк не кортить брати на себе відповідальність за ситуацію в
Україні. Максимум чого хоче Москва – аби в Києві сиділо керівництво
лояльне до білокам’яної.

 
Аж саме на шляху побудови лояльності Федорича можуть спіткати численні перешкоди.

 
Я не дарма уже згадав про Фірташа. В його житті період, в який
компанія «РосУкрЕнерго» продавала газ Україні та качала його на захід,
був найпродуктивніший. Цілком природно що за ті кошти, які Фірташ
виклав на передвиборчу Януковича, він зажадає не тільки усунення від
влади ненависної Юльки. І не тільки відшкодування йому конфіскованого
газу + відсотки за моральні збитки. Він захоче ще й повернення РУЕ на
російський транзит. І тим самим пан Фірташ змусить Федорича влізти у
прямісінько у Велику Політику. А там можуть і хвоста прищемити. Путін
не за гарненькі очі Юлі погодився прибрати РУЕ з транзиту газу. Росією
керує той, хто контролює доходи з експорту російського газу до країн
ЄС. В тому числі – ліві доходи з офшорних фірм. Медведєв може гратися у
президенти скільки завгодно, та доки грошові потоки «Газпрому»
знаходиться під повним контролем Путіна, єдиною владою у Росії
лишається саме ВВП. РУЕ ж прийшла на російський транзит у 2005-му за
участі тодішнього Голови Ради Директорів Газпрому Медведєва Д. А.
Зрозуміло що ключові посади в російській частці РУЕ зайняли люди
Медведєва. Наприклад виконавчим директором РУЕ до травня 2008 року був
колишній однокашник Медвєдєва, Костянтин Чуйченко. Та навіщо Путіну
конкуренти на газовому транзиті? Навіщо йому конкуренти у керівництві
Росії? Медведєв чудово зрозумів чому Путін прибрав РУЕ з ринку. «Ви
гадаєте що шкодите Ющенкові, а насправді шкодите мені, бо там
управляють мої люди!» - заявив керманич Росії своєму прем’єрові у
травні минулого року при свідках. Поверненню РУЕ (і лівих коштів від
транзиту) радітиме Медведєв. Але йому ж буде шалено опиратися Путін.

 
Багато я дам, аби побачити газову війну Федорича, Медведєва та Фірташа проти Путіна.

 
Отже. Федоричу судиться помирити між собою батьків-утримувачів
ПР, провести масштабні чистки у своїх лавах, повернути бізнес Фірташа
на російський ринок газу, реформувати силові структури держави,
приборкати олігархів, отримати кошти для виконання своїх нечуваних
обіцянок і тільки після цього приступити до їхнього виконання.

 
Як на мене – знайти українську поезію в творчості Чехова таки набагато легше.

 
А тепер додамо, що робити все це доведеться втомленій
60-річній людині, в якої було дуже нелегке життя, в якої болить коліно,
яка мріє про спокійну старість, сімейний затишок і неосяжне поле для
гольфу. Яка не надто освічена, не вміє гарно говорити, часто робить
помилки з яких потім сміється уся країна. Людині, яка дуже часто
програвала у ту мить коли перемога була в кроці. Людині, яку навіть
прибічники визнають як ліниву і непослідовну. Така людина не здана
стати над ситуацією і вичистити власні лави. Вона не здатна на складну
багаторівневу гру. Максимум що їй світить – заморозити систему створену
ще Кучмою, і лавірувати між ворогуючими «батьками-утримувачами» ПР, та
однопартійцями, які не припинятимуть гризню між собою ані на мить. І ще
– саме Федорич муситиме приймати на себе влучні постріли критики БЮТ,
Тигіпка, Тягнибока і-ще-хто-там-буде.

 
Не треба ніякої зеківської романтики. Лідер Федорич самими
своїми діями та здібностями сам надовго поховає і проросійський
напрямок української політики, і гасло «Донбас порожняк не гонить», і
мрії про «команду професіоналів».
Паніка недоречна. Нас чекає дуже смішне і захоплююче п’ятиріччя.

 

 
P.S.   Якщо президентом стане таки Федорович, я особисто нудьгувати не
стану. В моїх планах - зайнятися подальшим поліпшенням своїх
матеріальних статків та здійснити певні культурні проекти. Хай навіть
всупереч владі – нам не звикати. Тож всім прибічникам
націонал-патріотичних ідей пропоную зайнятися тим же. Нехай частина
наших співгромадян поки-що полікується від своїх прокремлівських
ілюзій  касторкою «Федорич». А якщо влада спробує знову придушити
свободу слова, свободу вибору та свободу переконань – Ви знаєте що
робити. Коли термін Федорича добіжить кінця – ми повернемося.
Повернемося до світу прибічників, згодних навіть на шокову терапію, і
знесилених та деморалізованих опонентів. Нам доведеться ще багато
працювати. Тож давайте використаймо цей час для поліпшення своїх
професійних здібностей.

 
Слава Україні!

Индийские ученые провели необычное исследование, связанное с Камасутрой, древним индийским трактатом о любви. В классическом его варианте описаны 64 позы для секса, для осуществления каждой из которых требуются определенные физические навыки. 7 пар добровольцев проверяли, по силам ли человеку выполнение каждой из них.

В результате проведенного эксперимента выяснилось, что современному человеку подвластны не более 40 описанных позиций.

Специалисты предостерегают любителей Камасутры от смелых экспериментов, которые часто заканчиваются серьезными физическими повреждениями.

У КОГО БОЛЬШЕ 40 позиций!?))))))))))))))))))

(с)
Само слово "электорат" начало приобретать откровенно ругательный
оттенок. Нет, я прекрасно знаю, что оно означает и откуда пошло. Только
отделаться от ощущения чего-то липкого и пакостного не удаётся. Но, как
не крути, а мы все электорат. И на данный момент времени мы электорат
Януковича или Тимошенко. Точка. Третьего варианта нету. На самом деле
нету. Объяснять почему нету не считаю необходимым. Умный и сам это
знает, а дурак не поймёт.

 
В какой-то момент времени я понял, что смогу, вероятнее
всего, сформулировать признаки электората для того и другого
претендента. Для себя сформулировать. Не претендуя на то, что это будет
мнение в последней инстанции. Итак, приступим.

 
Электорат Януковича

 
На мой взгляд, здесь всё просто. Как и всякий социальный
пласт, электорат Януковича неоднороден. Я бы назвал несколько
составляющих.

 
Первая составляющая -- это наиболее многочисленная
группа откровенного люмпена. Образования ноль. Воспитания ноль. Хамства
-- вагон. Голосуют потому, что "Витёк такой же как и мы". С этими всё
понятно. Как правило, мотивировать свои поступки они не могут. Я не о
мотивации голосования. Я о поступках вообще. Спроси его за что он пнул
соседскую кошку -- не ответит. Бездумный порыв. Для таких ответ "А
потому что!" является нормальным во всех случаях жизни. И даже если
кому-то удастся объяснить такому индивидууму понятие мотивации, то он
сильно удивится: а зачем, если и так всё у него пучком? И у него на
самом деле всё пучком. По той причине, что общий уровень интеллекта не
позволяет ему предположить, что может быть как-то иначе.

 
Вторая составляющая -- законченные мерзавцы, которые
прекрасно себя чувствуют, обирая первую составляющую. Их не так много,
но их влияние на электорат Януковича очень существенно. Они, по сути
дела, задают тон.

 
Третья составляющая -- вороватый мелкий и средний
бизнес. Название условное. Я просто не знаю как это сказать мягче. Что
из себя представляют? Тех, кто научился "решать вопросы". Должен
признаться, что само выражение "решить вопрос" у меня вызывает
идиосинкразию. Вопрос может быть поставлен, задан, но никак не решён!
Решена может быть задача. В скобках отметим, что подобного рода
формулировочки проистекают из того простого факта, что эта самая третья
составляющая не очень далеко ушла от первой. Соответственно, уровень
интеллекта не особо отличается.

 
Что такое "решать вопросы" в их понимании? Это: дать "на
лапу" пожарному инспектору, СЭС, налоговику. И даже не по той причине,
что вымогает. А чтобы вообще не проверял и этот бизнесюк (а так их в
народе и называют, хотя они предпочитают название "коммерсы") мог
творить что угодно, не особо заботясь о законности и правилах ведения
бизнеса.

 
Этим УДОБНО! Они приспособились. Им что-то менять абсолютно
не хочется. Им наплевать на то, что поборы сократятся. Им не наплевать
на то, что исчезнет возможность "решать вопросы". Впрочем, мозгов,
чтобы понять, что если всё оставить так, как есть, то поборы увеличатся
и их бизнес будет попросту уничтожен, у них не хватает.

 
Четвёртая составляющая -- некоторое количество
преподавателей. На первый взгляд это кажется странным. Но только на
первый взгляд. По личному опыту общения могу сказать, что это наиболее
ретроградская часть преподавательского корпуса. Они яростно
сопротивляются всем нововведениям. И они постоянно заняты одним --
удержаться в "своей нише". С нишей всё просто -- есть устаканившиеся
таксы за: курсовую, диплом, диссертацию, должность. Их это устраивает!
Их даже устраивает их нищенская зарплата! Они чётко понимают, что
остальное они "доберут" сообразно прейскуранту. Кроме того, их очень
радует, когда власть бросает подачку. Они её хватают и тут же
благодарят.

 
Пятая составляющая -- прожжённые мерзавцы, которые
решили, что эта политическая сила им подходит для реализации
собственных тёмных делишек. Эти самые малочисленные. Зато и самые
агрессивные -- они прекрасно понимают, чего хотят и уже мысленно
подсчитали деньги, которые им (в случае победы их лидера) удастся
"вымутить".

 
Электорат Тимошенко

 
А вот здесь всё не так однозначно. Естественно, имеются
продажные мерзавцы, любители "решать" вопросы и прочая шушера. А как же
без этого? Но есть важное отличие -- эта публика не является основой
построения идеологии. А есть и те, кто боготворит Тимошенко как
женщину... Потому и систематизировать сложнее. Хотя, выделить ряд
составляющих тоже можно.

 
Первая составляющая -- условно говоря "средний
класс". Тот самый, который у нас находится в зачаточном состоянии. Но
от "бизнесюков" отличается тем, что им претит необходимость "решать
вопросы". Эти хотят развития своего бизнеса и не хотят для этого
преступать закон.

 
Вторая составляющая -- студенческая молодёжь. Они
чувствуют, что если изменений не будет, то находиться им в клоаке.
Правда, речь идёт не обо всём студенчестве. А той его части, которая не
хочет зависеть от прихоти "находящихся в нише" преподавателей.

 
Третья составляющая -- преподаватели, которые не
хотят нищенской зарплаты и нахождения в "нишах". Эти понимают, что они
не смогут противостоять ретроградам, если к власти придёт Янукович.
Тому образование не интересно.

 
Четвёртая составляющая -- люди, ориентирующиеся на Европу (в цивилизационном плане).

 
Пятая составляющая -- она, мне так думается, самая
большая. Это люди, имеющие определённые нравственные принципы. По этой
причине им претит безграмотный уголовник у власти. Вот они и формируют
идеологию.

 

Такой, на мой взгляд, расклад. До выборов осталась какая-то неделя.
И уже через восемь дней мы сможем увидеть кого в нашей стране больше:
люмпена и умеющих "решать вопросы", или порядочных людей, которые
желают развития.

 
А теперь проплаченные от ПР могут начинать минусовать и писать дурные комментарии.

Наближається другий тур голосування. Дуже цікаво, як поводять себе
«топові» учасники другого туру. Це Тигіпко, Ющенко, Яценюк, Тягнибок і
Грищенко. Я маю на увазі нетехнічних кандидатів. Всі вони вважають, що
саме від них залежить результат другого туру. І це їхнє переконання
вказує на їхні моральні і розумові чесноти.
Жоден з цих людей немає моралі, яка би не дозволила руйнування власної
держави нейтральним відношенням до з одного боку патріотичною
Прем’єр-міністром, яка довела свою прихильність розбудові держави, як в
емоційному, так і в раціонально-прагматичному сенсі і ганебним
неосвіченим ублюдком, який прямо заявляє про здачу України.
Всі вищезгадані політики-мудрогелі не тільки аморальні, вони ще й
позбавлені мозгів і не розуміють, що їхній електоральний % - це
результат віртуального сприйняття реальності постсовєтьського
електорату, який легко ловиться на гучні фрази, не підкріплені
справами. Можна багато говорити про прогресивні методи розвитку
економіки і не запропонувати жодної пропозиції по виходу з кризи, можна
запекло критикувати корупцію (зловживання службовим становищем) і
нічого не зробити для її подолання, можна запекло агітувати за єдину
Соборну України і нагороджувати орденами і державними посадами в цій
Україні її ворогів – сепаратистів, можна дезертирувати з Національного
Банку в момент небезпеки для української грошової системи і визначати
себе великим фінансистом. Все їдять прогресивні гомосовєтікуси - люди,
яким соромно голосувати за дебіла ЯНУЧАРА, але не вистачає розуму для
розпізнання фальші.
Я розумію Ю. Тимошенко, яка закликає віртуальних політиків-претендентів
до співпраці, але я вважаю, що їй треба звернутись до тих 57% ГРОМАДЯН
УКРАЇНИ, які не бажають, щоб ними правив кримінальний злочинець. До
всіх людей, в яких залишились хоч би крихти власної гідності і
впевненості, що вони – ЛЮДИ, а не виродки. І не потрібні Україні
Прем’єр-міністри, які з дрожжю в голосі, боячись проФФесора, як
закляття повторюють, що не будуть підтримувати Юлію Тимошенко. Україні
не потрібні прем’єри-блазні.
Україні потрібна Вона! Вона – це Юлія Тимошенко.
Слава Україні!

(с)
Знову вибори в країні і знов кандидати
Розпочали Україну на двох шматувати
І постали дурдомовці, - іде брат на брата
Щоби своїх опонентів на горло скарати
Щоб одна, лишень, думка на всіх панувала
Щоби іншої людина і гадки не мала
Щоби  всі у виборі були одностайні -
То дарма, що роками живемо у стайні!
Нас брехнею засівають, як коляди житом
Солоденької співають, -  як нам буде жити,
Як у Христа за пазухою, чи не в кожній хаті,
А ми рота роззявили – думкою багаті.
На що ж нам тим кандидатам у рота дивитись?
На що ж, браття-українці,  на погань молитись?
Так і  будем чубитись до самого скону,
Бо з брудної політики зробили ікону.
Тож почати мусимо себе поважати
Годі вже серед братів  ворогів шукати
Нехай кожен вибирає кого заманеться
Тільки б ті не думали, що їм все минеться
Якщо знов побачимо  безчестя і зраду
На ганчір’я поробимо і цю нову владу.
Бо коли вже ми, нарешті, станемо єдині –
Отоді і щастя знайдем!
Слава Україні!

"Люблю Антона Павловича, великого украинского поэта, - признался
кандидат в Президенты собравшимся старушкам. Особенно его "Му-му!", я
эти стихи даже в оригинале читал, хотя у нас тада украинский на Донбасе
мало хто знал. Эта поэма про корову, символ украинского плодородия, а
вы ж може знаете, шо у нас селян много? Не? Правда! Оно конечно
кажется, что вокруг одни роботяги. Но если Вы поездите по всей Украине,
как это иногда делаю я! То увидите, сколько у нас бегает диких кабанов,
неотстреляных. А представьте, если кругом понаставлять вышек
охотничьих, для людей, так можно было бы и навести порядок. А шо делает
она вместо этого? Правильно, бабушка, она занимается популизмом.
О, а мне как раз звонют .. Да! Та ты чё, он русский? Ёёё ... Медвед
обидится .. Так, бабушки, не могу задерживаться, мне сегодня еще на
могилу к Бебелю надо, а потом на вечер Ахметовой приглашали .. Так шо
голосуйте правильно, родимые!

Эпоха Хама началась в Украине не сегодня, когда ПРдоны из «Партии
бандюковичей» уже празднуют победу на президентских выборах своего
«Тому що лидера» по кличке Хам (такое погоняло в местах не столь
отдаленных давали зекам, ворующим у сокамерников вещи и продукты, и за
такое крысятничество в зонах как правило опускали). Эпоха
торжествующего Хама началась еще в 2002-ом, когда тогдашний президент
Кучма назначил на пост премьер-министра В.Ф. Януковича, имевшего две
судимости за совершение уголовных преступлений. Премьер-уголовник стал
олицетворением беспрецедентного сращивания криминала с государственной
властью. А при Януковиче президенте власть в Украине окончательно
превратится в преступный клан, в сравнении с которым сицилийская мафия
и американская «Коза ностра» — скаутские организации.

 
В «помаранчевую революцию», которая должна была стать в
первую очередь антикриминальной (помните: «Бандитам — тюрьмы»!) на
Майдане указали Хаму  его место — на нарах, как дружно скандировали
студенты: «Зека на нары, тогда пойдем на пары!», но «народный
президент» Ющенко, получивший в 2004-ом огромный кредит народного
доверия, вместо выполнения им же провозглашенного лозунга «Бандитам —
тюрьмы!», начал заигрывать с этими бандитами, подписывать с ними разные
«меморандумы» да «универсалы». А под конец своего бездарного
президентства Ющенко настолько спелся с бандюковичами, что не считал
для себя зазорным подрядиться водилой к Ахметову, чтобы в Донецке
свозить главного спонсора ПР в баню. Если у Ахметова за
рулем  Президент Украины, то какой тогда статус у самого пана Ахметова
— пахан всея Украины?

 
Сделав все, чтобы его преемником в 2010-ом стал Бандюкович,
президент Ющенко позорно проиграл выборы и ушел в политическое небытие,
сдав Украину на разграбление бандюковичам. Ну да хрен с ним, с этим
Ющенко — «хорунжевская мессия» это уже история — история негодяя,
предавшего Майдан. Экс-президент Ющенко неплохо устроится и при
бандюковичах — например, водителем к самому Ахметову — реальному лидеру
клана ПРдонов. Превосходно будут чувствовать себя при президенте
Януковиче и криминальные олигархи из ОПГ Партии регионов, и
коррумпированные чиновники, и оборотни в погонах. Ну а простой смертный
электорат получит «Украину для людей», список этих людей ПРдоны уже
наверное составили.

 
Кстати, о «людях». В тюремном мире, где прошел свои
«университеты» Витя Янукович, существует несколько каст. Первая, высшая
каста — блатные; вторая, самая многочисленная — мужики; третья — козлы;
четвертая, низшая — «петухи» (отверженные). Блатные — это
профессиональные преступники, и сами себя они называют «братва»,
«бродяги», «жулики», «жиганы», «люди». Такая вот «Украина для людей». К
какой касте принадлежал будущий кандидат в президенты Украины В.Ф.
Янукович видно по его кличке Хам…

 

Вместо P.S.

 
Сайт ОБКОМ:  «Поспел «Вишневый сад» у «Дяди Вани»: Янукович показал себя знатоком украинских стихов Чехова

 
В человеке все должно быть конкретно…

 
Выступая вчера в эфире телемоста «Симферополь – регионы», Виктор Федорович отвечал на вопросы крымчан.

 
На вопрос ялтинцев о том, что будет с домом-музеем Чехова,
Янукович ответил, что прекрасно осведомлен о том, что в Ялте отмечают
«150 лет творчества Чехова» и сделает все, чтобы сохранить память о
«великом украинском поэте».

 
Правда, после того как он первый раз произнес «украинский»,
похоже, ему кто-то подал знак, после чего политик добавил: «украинский,
русский, да и вообще поэт мирового значения».

 
Янукович пообещал, что после своей победы подпишет указ о
праздновании юбилея Чехова, «потому что Чехов - это великий и
великолепный поэт».

Я депутат, я депутат.
Плюю на свой электорат.
Мои друзья - подружки -
Все у одной кормушки.
Ах, какая радость...

 
Припев:

 
Эх, жизнь моя, у Ради
Любимое болото.
Люблю сидеть и гадить.
Подходит мне, подходит мне
Такая вот, работа.

 
У нас всегда один закон -
Монеты звон, монеты звон.
Мы делаем поблажки,
Когда хрустят бумажки.
Ах, какая сладость...

 
Припев:

 

Я к Раде намертво прилип,
И в кресле, я - ее полип.
Держусь за кресло стойко,
Давлю на кнопки бойко.
Ну, такая слабость.

 
Припев:

 

Все платят мне, все платят мне.
Всегда при власти, на коне.
И лишь бы мне на утро
С кем я - не перепутать.
Вот, такая сволочь.

 
Припев: