Шокирующая правда про Путина .......прикол)))))))

  • 17.10.10, 16:55
<object width="480" height="385"><param name="movie" value="http://www.youtube.com/v/c4qgXx7kUDo?fs=1&hl=ru_RU"></param><param name="allowFullScreen" value="true"></param><param name="allowscriptaccess" value="always"></param><embed src="http://www.youtube.com/v/c4qgXx7kUDo?fs=1&hl=ru_RU" type="application/x-shockwave-flash" allowscriptaccess="always" allowfullscreen="true" width="480" height="385"></embed></object>

Знову про політичні АНЕКДОИ.....))))))))))))

  • 17.10.10, 13:59

Напис над воротами колонії для неповнолітніх "Навчальний заклад шостого рівня акредитації. Тільки ми виховуємо президентів!!!"

*****************************************

Вступайте в Народную партию Литвина! Нормальным кандидатам - нормальная скидка!

********************************************

Дым Отечества: шапки горят…

*****************************************

- Куме, чули, що знову половина аеропортів Європи затримує авіарейси? - Що, знову Эйяфьятлайокудль випєндрюється? - Ні, гірше - Янукович на вертольоті.

********************************************

Янукович вирішив добиратись на роботу авіатранспортом. Якщо раніше у "пробках" стояло пів Києва. То тепер пів Європи буде затримувати авіарейси.

*********************************************

Янукович решил добираться в Межигорье авиатранспортом. Теперь на головы киевлян будут ср*ть не только птицы

*******************************************

После того, как Янукович собрался летать на работу авиатранспортом, большинство украинцев мечтают о министре обороны А.Кузьмуке ...

*****************************************

Сначала Янукович построил жену Люсю, потом начал строить новую страну. Ой, боюсь, что новая Украина будет похожа На Люсю Янукович-НИ СЕБЕ ВЗЯТЬ, НИ ЛЮДЯМ ПОКАЗАТЬ.

*********************************************

Вызывает Янукович к себе Хорошковского и спрашивает: - Что нового у нас по моей безопасности? - Все отлично! Укрепили последние слабые места - бронировали унитаз и ввели две новых должностu: дегустатор кухни и контролер безопасности туалетной бумаги. - Ну, с пищей понятно. А что он делает с бумагой? - Подтирается. Если она безопасна, передает вам.

***********************************************

Сменились принципы и вкусы, сломались старые барьеры: Чем дольше правит Янукович - тем больше я люблю Бандеру.

Русским, воевавшим в УПА, посвящается......

  • 16.10.10, 19:06
В рядах УПА воевали люди разных национальностей, в частности русские, грузины, узбеки и евреи. Большинство из них были бывшие советские солдаты, добравшиеся до украинских повстанцев из немецкого плена.

Говорят, приведенные ниже стихи принадлежат Александру Муратову – мужу режиссера Киры Муратовой.

Судьба причудлива и, думаю, слепа.
Фамилия на «ов», но воевал в УПА.
Привел меня туда авантюризм.
Но подарил мне правильную жизнь.

***

Безумный случай – и потом леса.
Топор опасности угрюмо нависал.
Сначала любопытство, а потом
походы долгие. Сходило семь потов.

***

Навеки я запомнил голый склон
и серый камень. Защищал лишь он.
Тупая мысль стучала у виска –
не допустить гранатного броска.

***

Мой озверевший пулемет строчил,
а я терял остатки жалких сил –
ведь мне шестнадцать, хочется пожить.
Гранаты взрыв – и оборвется нить.

***

Но милостив ко мне был добрый Бог.
Он выскользнуть из западни помог.
Заход к нам в тыл бездарно прогорел.
Жаль, пулемет остался на горе.

***

Наш четовой за это не ругал.
И даже буркнул: «Мал хоть, но удал».
Один мой подвиг был на той войне.
Но страшный склон годами снится мне.

***

И я не знаю как его прогнать,
восстановить спокойной жизни гладь.
Ведь я себя за Родину губил.
Не на себя я тратил бездну сил.

***
Пускай моя фамилия на «ов»,
но я услышал Украины зов.

Малява-3. Романтическая.........))))))))))

  • 16.10.10, 17:42
А это опять я, Виктор Федорыч.

Не, догадываюсь, конечно, что малявки мои до вас не доходят. Ой, не в смысле, что вы туго всасываете, а просто не доставляются. И вы пока не читаете.

Ну, не страшно. В конце концов, чем я лучше Ахметовой или, жутко сказать, самого Гулага-Артёмовского.

Хотя, конечно, другие – до вас – читали. Данилыч, бывало, так и скажет проникновенно на диктофон Коли-майора: «О, и эта сучка Коробова!..»

И столько чувствуется нереализованной страсти! Но никаких радикальных распоряжений не отдавал. Так, по мелочи – то из Крымтелерадио уволить, то из «Киевских ведомостей» убрать.

А мессийка после того, как Ириша Геращенко в воспитательных целях подсадила его, кандидата, на луценковские «Грани», выражал свое чувство сугубо однообразно: «Я цю жінку боюся!»

Но, явно имея мазохистские склонности, все равно до поры до времени – пока не забронзовел – изучал, освоив две кнопки на компьютере и страдая в задумчивом одиночестве.

Не, ну вы ж другое дело, Виктор Федорыч! Вы Украину строите, вам когда ж!..

Дык я со всем своим пониманием! Тем более, как говорится, рукописи не горят.

И, думаю, час незаметно подкрадется, вы эту самую, Украину, до полного завершения построите и, сидя на заслуженном этим фактом отдыхе, рявкнете оборзевшему урлу с соседней шконки: «Нишкни, плесень! Не маши боталом! У меня тут маляв на вес Словаря Брокгауза и Ефрона, я прям тащусь и отъезжаю!»

Так что продолжаем разговор, гражданин Президент.

И сразу вам скажу: вы – красавец! Ну, красавец! Не, может, еще не такой совершенный, как душка Чечетов, но тень искусственного интеллекта уже где-то, как говорится, налицо.

В смысле, падает на ваше лицо тень коллективного интеллекта европейского сообщества. Потому без запинки вы уже произносите: «На мой взгляд, сегодня созданы все условия, чтобы выборы прошли честно и были прозрачными и демократическими!»

Столько неприродных слов в одном вашем тезисе могут просто довести до экстаза, Виктор Федорыч, особо впечатлительные кончают на ходу!

Это ж еще хорошо, Виктор Федорыч, что ваше естество периодически берет верх, и вы называете международных наблюдателей «надзирателями», выборы – «мажоЛитарными», жалобщиков на несвободы – «ангажированными людьми», а Конституционный Суд, по вашему, «зміцнюватиме упевненість громадян України в торжество права та істини».

Это сразу возвращает в реальность. Иначе ж усраться и не жить!

О, кстати, о птичках. Знаете ли вы, Виктор Федорыч, что «понос – это утечка информации о том, что вы засранец»?

Ой, здесь не в смысле «вы» лично, а в широком контексте крайне демократической подготовки исключительно прозрачных и беспрецедентно честных выборов.

Типа, а хули выборы, нам море по колено!

И, как изюмка из булки – опыт Сумской губернии с «сетевым маркетингом» – вчера народ тренировали на всучивании БАДов и косметики, сегодня учат зарабатывать, всучивая ПРдонов – оптом и в розницу.

Это понятно, что сетевому маркетингу без разницы, какое фуфло впаривать.

Но, Виктор Федорыч, становится понятно и другое: это ж только в перманентной срачке – от страха не выбить из каждого региона оглушительный результат победного шествия партии власти – можно так откровенно ни в чем себе не отказывать.

Не, ну то, что коммикам старший брат-регионал жопу рвет на лимонные дольки – так что подставили, то он и рвет. Бог в помощь, пидорасы.

То, что мачо Тигипок банан сосет, так это куда пристроился, то и в зубы. Может, ему сейчас одиноко – он с очередной женой разводится.

То, что Кролику не дают обсеменить всё пространство, а только в строго отведенных местах – дык такова она, кроличья доля. Хотя офисы громить – это уже сракой на ежа.

То, что «Батьківщині» и Юле объявлена война на уничтожение по всем фронтам, это вообще как бы само собой. Это святое!

Я вас понимаю, Виктор Федорыч, как я вас понимаю! Сила сильная, как никогда, но «медвежья болезнь» – она не силе испытание. Попке.

И то, что власть распоряжается территориальными и участковыми комиссиями, пользуя их, как шестерок, и то, что сепарация кандидатов производится не только нерегистрацией, угрозами, но и силовым методом «взял-посадил» – это всё тоже так широко и открыто…

Так широко и открыто, что даже вы, гражданин Президент, не можете не понимать: этот «тест на демократию», который, по вашим заверениям, Украина пройдет успешно, на самом деле уже переполненная параша.

И весь вопрос: кто этот засранец? А что, есть варианты? У меня нет, гражданин Президент. А у вас?

Как это там, у афористов? Да не аферистов, Виктор Федорыч, тю на вас, фармазон тут ни при чем! Афоризм такой есть, к случаю: «Если точно знаешь, кто виноват, не выдавай себя».

Хотя, за что вам, Виктор Федорыч, глубокое мерси, так это за полную наглядность: или честно-прозрачно – или партия Януковича.

Как говорится, нельзя иметь всё сразу: и море, и по колено.

И что характерно, Виктор Федорыч. Европа, Штаты, стеснительно так вам «ну-ну-ну» помахивают, но, судя по всему – и прежде всего, по тому, как демократические оплоты дружно благословили «конституционное» наделение вас сверхконституционной короной – они, бедняжки, не рубят до сих пор, какой кирпич «европейской безопасности» сами вложили в четырехлапую российскую руку.

И эту сытую куриную слепоту не оправдывает никакая усталость от набрыдшей всем Украины. Хотя, конечно, гражданин Президент, не надеюсь, что вы понимаете, о чем я.

Запад «принимает к сведению», что Украина Януковича еще заверяет-обещает, еще отчитывается о своих демократических устремлениях, еще выкручивается, когда прижимают легонько к стенке, еще ведет себя вежливо-культурно, потому как бабки, без которых кранты, Украине все-таки дают.

Ради этого можно даже, не рискуя публично опровергать Путина об «интересе Украины» к ЕЭПу и Таможенному союзу, упорно повторять на экспорт, что наша единая стратегическая мечта – зона свободной торговли с ЕС, еэпали мы тот Таможенный союз…

Но это ж до поры. И что потом? Откроем Европе свое личико?

Был же абсолютно аналогичный случай с пацанами. Вы ж, наверное, знаете, Виктор Федорыч? А кому ж тогда знать? Вспоминайте!

«Простите великодушно, уважаемый! Не найдется ли у вас 50 рублей? Я потерял деньги, а мне обязательно нужно быть дома не позже полуночи, чтобы не расстраивать больную маму… – Чего?! Иди работать, босота! Совсем уже оборзели!.. – Ладно, попробуем по-другому… Алё, козёл! Закурить есть?!»

А с иностранным аудитом работы правительства Тимошенко – это вы хорошо придумали, гражданин Президент.

Чтоб пресса в оплотах демократии по итогу дружно клюнула. Она и клюнула. Как ершики на голые крючки.

Не, эти «аудиторы», конечно, дорого проплаченные и целево сориентированные, но я лично не сомневаюсь, что в любом уряде Украины, от зари независимости, богато есть, чего нарыть. Включая два правительства Януковича. И Юлино – не исключение.

Тем более, что резонансные (простые, как мыло, бесхитростные, как веревка и тупые, как табуретка) многомиллионные аферы, с которыми разоблачительно вышел на публику «аудитор» – по Минздраву и по МЧС. То есть, там, где сидели квотные креатуры Ющенко.

Хотя, конечно, Тендерная палата, госзакупки и вся мафия, беззастенчиво кормившаяся вокруг на млн. и млн. – о чем «Зеркало недели» колотило в железяку неустанно, доказательно, но безрезультатно – это, похоже, Юлин грех первородный.

На фоне чего потрясшее заробитчан-«аудиторов» перераспределение средств, полученных по Киотскому протоколу, в Пенсионный фонд – деяние пусть и закононарушительное, но в условиях кризиса богоугодное.

Но чё ж вы поскупились, гражданин Президент, бабки ж все равно не свои – народные, пусть для убедительности ваши «аудиторы» прошерстили бы правительство Януковича, а за компанию и правительство Азарова, га?

А так – открыли американские «аудиторы» украинскую Америку.

Или, как мудро молвит моя компетентная подруга: «Американский аудит Януковича вскрыл традиционные схемы в правительстве Тимошенко, на которые село правительство Азарова».

Вишь, какое дело, Виктор Федорыч. Эти «аудиторы», которые всё больше по платьишку Моники в деле Клинтона да по отмазке Кучмы в деле Гонгадзе, может, по заказу и шизанулись от незнакомых украинских экономических реалий.

А кто предметно и давно в них вникает, тот чего говорит?

Тот спрашивает: эй, вы чего порожняк гоняете, где ваш заблокированный пакет антикоррупционных законов? Вы долго будете мариновать его вступление в действие?

И что, Виктор Федорыч, вы отвечаете главе Группы государств против коррупции при Совете Европы? «Пасть порву, моргала выколю»? Ой, небось, аудитом по Юльке и отвечаете? Очень убедительно.

«Вашингтонский аудит» дискредитирует борьбу с коррупцией в Украине. /…/ Очень трудно утверждать, что здесь речь идет о полноценном расследовании, а не об «охоте на ведьм». /…/ Если мы посмотрим на индекс восприятия коррупции, который мы каждый год готовим, то мы увидим: Украина страдает от непрозрачных операций с государственными финансами уже 20 лет. Страна находится на дне мирового рейтинга коррумпированности. /…/ Нынешнее расследование, которое проводилось юридической фирмой, связанной с одной из партий, – это популизм. Мы все знаем, что украинская экономика насквозь коррумпирована…»

Это ж не баран начхал, гражданин Президент. Это региональный координатор международной антикоррупционной сети «Transparency International» по Восточной Европе и Центральной Азии Миклош Маршалл в интервью «Deutsche Welle».

Он еще, суровый такой, добавляет, что вместо политических маневров, которые дискредитируют борьбу с коррупцией, правительству надо бы разобраться с сомнительными явлениями в нынешний властной команде и заняться построением системы «сдержек и противовесов».

И еще что-то про многочисленные конфликты интересов и, конечно, оно ж само просится, про «нам всем известного» главу Службы безопасности Хорошковского, который наше всё, наше само главно «сама садик я садила, сама буду поливать».

Так все и понимают, а как же. Некоторые даже об заклад бьются: когда «РосУкрЭнерго» Фирташа с плотно примкнувшим к нему министром топлива и энергетики Бойко, при координирующей помощи главного администратора Левочкина, под то ли едущей, то ли тормозящей президентской крышей таки слупит с Украины почти 40 млрд. грн., какой кому процент откатится?

Я чего-то не врубаюсь, Виктор Федорыч, вы там в какой антикоррупционной доле?

Не, все-таки жалко, что чукча не читатель – «Зеркало» («Дела Макаренко и Диденко: военнопленные «РосУкрЭнерго») так внятно, на пальцах, всю эту хуеверть расписало, что любая тундра бы прониклась.

И убоялась. «РосУкрЭнерго» и СБУ воюют не против Тимошенко и её команды, не против коррупции, /…/ а против государства Украина /…/ Приговор будет вынесен не Макаренко и Диденко – приговор будет вынесен этой власти и этому общественному строю».

Я ж говорю, Виктор Федорыч. У вас еще будет время на мои малявы. И на разные.

Исходя из этого, лично я, гражданин Президент, и не возражала бы, чтоб случилось то, о чем предупреждает общественность неугомонный Луценко.

Типа, вокруг Януковича создалась денациональная, агрессивная, чужацкая группировка Левочкин-Фирташ (Юрася, а чё список не полный?), которая всем керует и, противопоставляя себя политическим, экономическим элитам как запада, центра, так и востока, ставит целью захватить должности премьер-министра, министра внутренних дел и Генпрокурора.

Собственно, по поводу «группировки» донецкие и сами скулят, но в тряпочку.

Надо ли думать, что сам Президент – уже в полоне?

Не, ну чего такое: раньше сядем – раньше выйдем, да, Виктор Федорыч?

Но сядем усе, да, Виктор Федорыч?

А чего, прицел у Хорошковского с давней давнины, – еще с «Озимого поколения» – правильный: в Президенты.

Просто он через навоз, которым Инна Бэ удобрила «озимую» электоральную грядку, прорасти, как и все эти подснежники, не спотешился.

И малость подзадержался в политическом росте. Зато потом, после Москвы, получил тут всё и почти сразу.

И чего останавливаться? Молодой, разбитной, самовлюбленный, не такой дурной, язык, как помело, сверхбогатый, наманикюренный, Blend-a-med, у Москвы на цепочке, медиамагнат и полна пазуха спецушной компры. Картинка.

И, главно дело, хитрый какой. Прикинь, Федорыч, только шаг ступнет – прям след козлиного копытца, и все вокруг: караул, Янукович свободы забирает, прессу прессует, кака несусветна бяка, этот Президент.

А у самого-то Валерика всё, как интернет-народ ржет, абсолютно всё хорошКо.

Така местами свобода на «Интере», что по нынешним временам – просто заебись! Не, ну управляемая, конечно. Но зато какая талантливая и в каком фонтанирующе смелом разрезе!

Смотрите, как говорится, завидуйте! Кто уписялся – я не виновата.

Хотя, конечно, Виктор Федорыч, где-то там, глубоко, очень глубоко, где когда-то давно (мы с Люсей одного года) было теперь уже неощущаемое женское начало…

Гы-гы-гы! Сноска. «Работая локтями, вглубь автобуса пробивается старуха, выбирает первого сидящего мужика и громко говорит: «Мужчина! Вы что, не видите? Перед вами женщина в годах!» Мужик отрывается от газеты, смотрит на нее и цедит: «Не надо скромничать. Говорите прямо – «в веках»...

Да, так я говорю, где-то там, где уже не видно и не слышно, я вами даже восхищаюсь, Виктор Федорыч. Ка-а-акой мужчи-и-ина! Орел! Еще чуть-чуть – и полетит! За $1000. На вертолете. На работу. Во имя налогоплательщика, который в пробках излаялся!

Вот только не поняла: Червонец давеча в телевизоре сказал, что полёт обойдется в тысячу зеленых. Простите, это в одну сторону?

Не, тогда получается туды-сюды $2000, а? 16 тыс. грн. в день? Примерно 20 «минимальных» пенсионеров, у которых «покращення вже сьогодні», столько за целый месяц не проживают! Не потому, что всё так дешево. В натуре нету!

Они, Виктор Федорыч, что могут сказать? Они (в числе 70 проц. населения) могут сказать: не жалко, если б только в один конец улетел. Вот на всю годовую сумму – 2000 баксов множим на 365 минус выходные плюс торжественные и по бабам – на всю сумму вертолетных перелетов улетел бы в один конец.

Ах ты, Господи, это ж какой длины был бы конец!!!

Размечталась.
© Татьяна Коробова

До українців.......

  • 14.10.10, 21:08
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,  Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми — українці? І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється, І що ми на Вкраїні — таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зветься. І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина, І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край — територія, а не Вкраїна. Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори! Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитаймо у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати? Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, У якому свідомості нашій збагнути незмога, Чом солодшим од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога? Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як? Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата? Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що розцвів нам у душах смиренністю "меншого брата"? Українці мої! Як гірчать мені власні слова... Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці. Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..

©  Віктор Баранов

Ще трішки АНЕКДОТІВ.........)))))))))

  • 12.10.10, 23:30
Когда кризис закончится? Сидят зеки на зоне и беседу ведут, когда же криз то в конце концов закончится? Тут как раз пришло время одному на волю, братва ему и говорит: - Ты сходил бы там разузнал что к чему. Сказано - сделано. Пошел братан к президенту и спрашивает, так мол и так, когда кризис закончится? - На словах не могу расказать, - говорит ему Виктор Федорович, - пойдем покажу на примере. Выходят во двор В.Ф. и говорит: - Вот смотри, мой Мерседес стоит, вон Азарова тачка, Шуфрича. Вот когда здесь и твой Лексус будет стоять, значит все хорошо, кризис закончился. Понятно? - Понятно. Чего тут не понять. Вскоре попадает наш братан снова на зону, его и спрашивают, узнал ли то о чем просили? - Узнал. Но на словах не расскажу, пойдем покажу на примере. Выходят в раздевалку, тот и говорит:

- Смотри братва, вот мой тулуп висит, вот тулуп "черепа", вон "лысого". А вот когда здесь будут висеть тулупы Януковича, Азарова и остальных, тогда кризис и закончится.

**************************************************************

- Папа, а почему цена на газ так сильно выросла? Почему пенсионный возраст увеличивают? Почему зарплаты при этом замораживают и начинают кошмарить бизнес? - Да потому, сынок, что Украиной уже управляет МВФ! - Папа, а МВФ - это Мудак Виктор Фёдорович?

*****************************************************************

На заметку продавцам книг, периодики и канцелярских товаров. Если у вас слабо идут продажи портретов президента и премьера, продавайте их в комплекте с дротиками для дартс. Продажи заметно возрастут.

************************************************************

Если бы на выборах голосовали за то, кого из депутатов посадить, то явка избирателей была бы близка к 100%.

*****************************************************

- Ты за кого будешь голосовать? - Что за вопрос? Естественно, за Партию Регионов. - Чем аргументируешь? - А чего тут аргументировать? Всем понятно, что они победят. - Всем понятно понятно, что помрём. Может, тогда пойдём сразу повесимся?

*************************************************

В Верховной Раде собираются упростить процедуру снятия спикера. В него будет достаточно попасть яйцом.

********************************************

Сьогодня в Україні світле майбутнє тільки для тих, у кого темне минуле...

*********************************************

Заполняя налоговую декларацию в графе иждивенцы не забудьте указать депутаты, государство и правительство.

***********************************************

Туда же.. Генпрокуратура назвала Кравченко заказчиком убийства Гонгадзе. Завтра ожидается, что Кравченко признают виновным в двух судимостях Януковича, финансовом кризисе и глобальном потеплении.

Регионало-фашисты у власти............((((((((

  • 12.10.10, 20:58
В Израиле – гестаповская власть — Там Холокост евреи отменили, Мол, не было Освенцима – и засть! — В концлагере евреев – не травили. Нацпамятью там ведает СС — Герр Soldatenko с Геббельса команды, Завкафедрой служил КПSS Партшколы Гитлер-Гимлер пропаганды. Надолго власть эсэсовцев пришла — Герр Гитлеру возводит монументы, Герр Simonenko нежно обняла — Под бурные партбонз аплодисменты. Там фильмы крутят всюду и везде, ЧКSS работу прославляют, Про славный труд гестапо и СД — Евреев пропагандой охмуряют. Да, были перегибы на местах, Немножко – шесть каких-то миллионов, Служил СС на совесть – не за страх — Все в тёмно-синих лагерных пагонах! Да здравствует эсэсовский режим — Израиля оплот и процветанье!

Про Холокост – всё враки, Гитлер с ним!

©

Трохи політичних АНЕКДОТІВ.......))))))))))))))))))

  • 11.10.10, 12:38

Оранжевая власть оставила экономику Украины в руинах, превратила страну в банановую республику. Голосуй за Партию регионов, и мы вместе построим новую Украину - страну передовых бананотехнологий

*************************************************

В стране полное взаимопонимание: народу нахрен не нужна эта власть - власти нахрен не нужен этот народ...

***************************************************

Янукович вызвал Хорошковского к себе и говорит: - Я за свободу слова. Даже решил учредить новый праздник «День свободы слова». - Очень мудро, Виктор Федорович. Одного дня в году им для этого вполне достаточно.

*********************************************

- Как у вас дела? - спросил президент у народа - Мы терпим бедствие! - закричал народ... - Молодцы, что терпите! - похвалил президент. - Так держать!

******************************************

И почему слуги народа всегда живут лучше своего хозяина?!

*********************************************

В предвыборных гонках побеждает тот, кто больше всех гонит.

****************************************

Если в кабинке для голосования не оказалось ручки, Вы можете плюнуть на фамилию любого кандидата.

****************************************

Если Конституция стала туалетной бумагой, значит у власти ж*па!

**********************************************

Спікер Верховної Ради Володимир Литвин заявив, що ніколи не виконував політичних замовлень. Він мав на увазі, що всі виконували його замовлення. Наприклад, Пукач і Кравченко щодо вбивства Гонгадзе.

********************************************

9 октября мир отпраздновал 70-летие основателя Битлз Джона Леннона. Виктор Янукович поздравил всех битломанов Украины и выразил надежду, что вскоре легендарная четвёрка всё же воссоединится...

**********************************************

-Чем был примечателен визит Януковича во Францию? -Тем, что сразу после посещения Виктором Федоровичем Лувра его закрыли на переучет экспонатов.

*********************************************

В Раде зарегистрирован законопроект о продлении полномочий парламента на год - депутаты хотят добавить себе годик срока за соучастие в изнасиловании Коституции.

*********************************************

У Януковича спитали чи зміг би він бути президентом Франції, він щось порахував на кількуляторі і видав: - Нема питань, зміг! - А Америки? - І Америки зміг! - А Китаю? - Ні, Китаю не зміг би, бо донецьких не вистачило б!

Ненависть спресована в набої............

  • 10.10.10, 20:59
Українська Повстанська армія була створена у 1942 році на базі підпілля ОУН-Бандери. З 42-го по 44-й роки УПА вели партизанську війну з німцями на теренах Західної України. Регіон дії повстанських загонів охоплював нинішні Волинську, Ровенську, Львівську, Франківську, Тернопільську, Черновицьку та Закарпатську області України, райони міст Перемишля, Холма і Підляшшя у Польщі та Брестської області Білорусі. Головний штаб УПА та Українська Головна Визвольна рада територіально містилися біля міста Колки на Волині.

ОУНівцями була створена вельми цікава система постачання бойових загонів. У кожному селі підпілля ОУН під керівництвом місцевого господарчого займалося збором нефіксованого (в залежності від добробуту кожної родини) харчового податку. У селах же знаходилися повстанські шпиталі та зброярські, кравецькі, шкіряні й інші військові майстерні. Плюс – селяни займалися збором зброї на місцях боїв в районі свого села. Господарчі або референти ОУН закладали підготовані припаси у криївки (схрони) в лісах біля свого села. З цих криївок поповнював запаси загін, що проходив повз село. Мережею криївок була вкрита вся Західна, а загони УПА переходили між ними як абоненти сотового зв’язку. Господарчі не бачили повстанців – ті не знали хто саме їх харчує. Про місце розташування криївок знали лише місцеві підпільники ОУН, які передавали дані командирам УПА.

До рук підпілля ОУН потрапили склади Червоної армії покинуті РККА у 41-му році. У 44-му, відступаючі частини Вермахту покинули в лісах і горах свої склади зброї. Власне одною з причин появи УПА була саме зброя РККА підібрана у 41-му. Додатковим джерелом добування зброї було збирання її на полі бою і добування у бою.

Ще один винахід підпілля ОУН – фінансове забезпечення. Завдячуючи передовій колгоспній системі і нечуваній геніальності совецьких маршалів у наслідок якої на війні полягло ледь не усе молоде покоління 40-х, війна для СССР пройшла на межі голоду. Прийшовши до Західної України більшовики зразу ж вдалися до продрозверстки але миттю нарвалися на опір населення у вигляді загонів УПА. У результаті діяльності повстанців плани хлібозаготівлі у Західній були зірвані. Селяни обирали продати (!) хліб рефентурі ОУН, а потім поскиглити що «усе геть бандерівці відібрали». Здобутий хліб спускався з чорного ринку по «вільній ринковій ціні», переважно – більшовицьким же інтендантам. Різниці з горлом вистачало на потреби підпілля.

До речі, в деяких районах партійні вожаки обрали не відбирати хліб, а домовитися з сільськими головами про поставки певної узгодженої кількості збіжжя. На диво – саме там кількість «бандитських нальотів на партійні органи» наближалася до нуля.

До літа 44-го року УПА налічувала до 200 000 бійців та командирів. Головною причиною росту чисельності УПА у 42-44 роках було те що німці банально не мали для боротьби з УПА ані сил ані засобів. Вони взагалі майже не контролювали сільську місцевість. «Усе Полісся за винятком крупних комунікацій… біло повністю звільнене від німців, величезна територія від Сарн і до Бугу була поділена між УПА та з’єднаннями українських партизанів… Економічне становище районів контрольованих УПА більш заможне ніж у совецьких районах, населення живе заможніше і менше пограбоване» - генерал Сидор Ковпак.

Таранна тактика.
Те що виступаюча за багатопартійність і вільні ринкові стосунки ОУН і комуністична влада на одному терені існувати не можуть, було очевидно і командуванню УПА і більшовицьким ватажкам. Перша спроба – придушити УПА силами РККА та оперативних відділів СМЕРШу, провалилася вщент. Бійці РККА відверто саботувати накази воювати з УПА. Через це головні події розгорнулися після капітуляції фашистської Німеччини.

У 1944-1947 роках проти загонів УПА було кинуто крупні регулярні частини Внутрішніх військ НКВД-МГБ: 9-у стрілецьку дивізію ВВ, 4 стрілецькі бригади, 18-й кавалерійських полк, 22 окремих стрілецьких батальйони ВВ та 5 бронепотягів (усього біля 50 000 багнетів). В разі потреби на допомогу кликали частини Українського прикордонного округу (21 тис осіб). Дії цього угрупування забезпечували частини щойно створеного Прикарпатського військового округу – одна танкова та дві загальновійськові армії – біля 600 000 осіб. Це все – не враховуючи оперативних підрозділів НКВД-МГБ. В лісах і на полонинах розвернулися бої за всіма правилами військового мистецтва – з артилерією танками та авіацією, яким повстанці могли протиставити лише кулемети, міномети та легкі гармати. Піком протистояння стала Велика блокада 1946 року, коли Західна Україна була перетворена фактично на один великий концтабір з режимом військового часу. Операцією керували перший секретар ЦК КП(б)У Хрущов М. С. та нарком НКВДУ Рясний В.

Щоправда результати блокади не виправдали сподівань.
Знищити УПА не вдалося. Частини ВВ були прив’язані до своїх баз та тилового забезпечення в той час як повстанці активно маневрували, не були прив’язані до баз і шикарно орієнтувалися на місцевості. Плюс – повстанці вигравали на розвідці, потенційно їхніми агентами були кожна дівчина і кожен хлопчик.

На авіарозвідку більшовиків і бомбардування баз, повстанці відповіли уходом під землю (побудовою підземних бункерів і криївок) та зменшенням діючих загонів до розмірів взвод-рота (чота-сотня), не більше. На родинну відповідальність – системою «псевдо» (підпільних прізвиськ). Інколи бійці одного загону нічого не знали одне про одного, крім «псевдо».

Успіхами більшовиків стали загибель Шефа головного штабу УПА генерала Грицая, командувача УПА-Північ полковника Клячківського, головного лікаря УПА доктора Липи та багатьох інших командирів. Значні втрати понесли бойові загони УПА. Проте майже не постраждало підпілля ОУН у містах та селах, УПА знищена не була, чалапання військ по лісах (з обов’язковими у таких випадках постоями війська, мародерством та зґвалтуваннями) ще більш озлило місцеве населення. Й нарешті – про війну у Західній в мирний час дізналися на Заході. Виявилося що у щасливому Совецькому союзі щасливі громадяни збиваються у повстанські загони з якими доводиться воювати за допомогою танків і авіації.

У 1947 році удар був нанесений по УПА з заходу. Контрольовані совецьким МГБ спецслужби Польщі провели операцію «Вісла». Українське населення з прикордонних теренів було масово вивезене у Пруссію або у СССР. Втративши підтримку місцевого населення загони УПА частково перейшли на Волинь, а частково – рушили в бік Західної Європи. З боями через окуповані Угорщину, Чехословаччину та Австрію повстанцям вдалося пробитися до американської зони окупації. Американців ледь грець не вхопив коли у 1948 році, за три роки по війні через кордон Баварії раптом хлинули загони українських партизан-антикомуністів. Здійнявся гучний скандал. Але совецькі дипломати зберегли гарну міну при поганій грі. Звинувативши повстанців УПА у всіх смертних гріхах, вони зажадали їхньої видачі. Але американці відмовилися їх видавати, пославшись на документи Абвера які свідчили про збройну боротьбу бандерівців проти німецької адміністрації. Совецька сторона навела свої аргументи, справа затяглася. Повстанці залишилися в американському секторі, а скандал зійшов нанівець. Більшого більшовики і не потребували.

А тим часом Хрущов та Рясний були усунуті від боротьби з УПА. Почався другий етап війни – чекістський.

Зашморг у комплексі.
Війська заперли на базах. Тепер їм доручали тільки охорону шляхів і стратегічних об’єктів та забезпечення діяльності оперативного складу МГБ. У ліси рушили групи «осназу МГБ».
На місцях «заражених бандитизмом» створювалися «випадкові пункти», фактично – блокпости з залогами у 100-200 осіб. Офіційно вони мали забезпечувати відбирання хліба у селян. Реально – забезпечували дії груп озназу. Саме напад загону УПА на такий пункт показаний у фільмі «Карпатське золото».

Загони осназу нишпорили по лісах, помічаючи все: чисельність загонів, середній вік повстанців, канали зв’язку з селами, розташування запасних баз, бункерів, криївок. Коли про певний загін добувалося максимум інформації, осназівці переходили до здійснення засад та нальотів. А потім до справи ставали оперативники в селах та Внутрішні війська у лісах. Як правило загін оточували на одній з баз, після чого район по площі обробляла артилерія. Тікати було нікуди – всі запасні бази було блоковано, на повстанців скрізь чекали. Щоправда так райдужно все відбувалося тільки у теорії. Боївки Служби Безпеки полювали на самих осназівців, командири УПА теж гав не ловили. На лісових галявинах розгорнулася безпрецедентна за жорстокістю і цинізмом війна, що нагадувала зіткнення траперів з індіанцями на Дикому Заході.

Більшовики не гидували нічим. Колишні офіцери МГБ Санников та Судоплатов у своїх мемуарах визнавали факти регулярного спалення селянських хат та застосування проти повстанців УПА отрути, розривних куль та психотропних речовин – засобів заборонених усіма світовими військовими конвенціями. Людський ресурс і технічна перевага були на боці більшовиків, а повстанці несли нові й нові втрати.

Продовжували працювати й оперативні частини МГБ. Тривала вербовка агентури, розробка родин оунівців, виявлення підпілля ОУН та співчуваючих. Нищили канали зв’язку підпілля з селом, з містом, з Заходом та з чорним ринком. Водночас опери МГБ ретельно перевіряли свої лави. Було зрозуміло що в органах хтось має ворожити повстанцям, звідкілясь вони мали інформацію про діяльність МГБ. Агентів СБ та «кротів» виявляли і нищіли.

З місцевих комсомольців, фронтовиків, добровольців, колишніх повстанців (що здалися, повіривши у більшовицьку амністію) і просто кримінальних злочинців що згоджувалися служити за винагороду з майна «родин бандитів», формували «істрєбітельниє батальйони». Це був вагомий аргумент проти УПА. «Стрибки» (так їх охрестили тамтешні мешканці, пізніше цю кличку совецька пропаганда переробила на «яструбки»), знали мову, звичаї, місцевість, а інколи знали в обличчя бійців та командирів УПА. Під час прочісувань «стрибки» ставали прокляттям для місцевих мешканців та підпілля ОУН. Єдина вада – боєздатність під час сутички з загонами УПА рівної чисельності, «стрибки» виказували тільки за умови підтримки штатних підрозділів МГБ. Воно не дино – зрадник сміливцем не буває.

Чомусь найбільший розголос здобули провокації МГБ у вигляді дій спецгруп перевдягнутих у форму УПА. Тут треба зазначити що переважно такі спецгрупи діяли з метою розвідки – приходячи у певне село, просили харчів, прийняти поранених, полагодити зброю, надати зв'язок з проводом ОУН. Пізніше по всіх виявлених адресах до хазяїв вітали опери з МГБ. Ще один варіант – коли спецгрупа свідомо тероризувала населення з метою відвернути його настрої від УПА. Засіб насправді, старий мов світ. Щоправда було у цього засобу два чуттєвих недоліки. По перше спецгрупі було украй небезпечно зустрітися за справою з реальним загоном УПА. Розплата приходила миттю й на очах у місцевого населення. Тому діяли ці групи переважно в районах де опір УПА був майже придушений. Другий недолік – в деяких районах спецгрупи затероризували місцеве населення до таких меж що викликали обурення навіть совецької прокуратури.

Більшовикам за місцем помешкання були потрібні не трупи, а терплячі слухняні живі кріпаки.

Звичайно проти повстанців працювала пропагандистська машина більшовиків. Доводилася безглуздість збройної боротьби проти совецьої влади. Людям доводили що совецька влада – сама українська, а колгоспна система – сама вигідна. Весь негатив подавався як тимчасове явище викликане війною. В якості доказу, було поліпшене матеріальне забезпечення міст та районів опанованих більшовиками.

Цікаво, але факт. За Совецької влади Західна Україна забезпечувалася набагато краще за Східну і абсолютно краще за Центральну Росію. Те саме стосувалося Прибалтики та Кавказу де теж діяли повстанські загони. Тож висновок очевидний, за совкове благополуччя уродженцям Західної дякувати треба не щирій совецькій владі, а повстанцям УПА. В Росії ніяких повстанців не було, й тому (з точки зору навіть східних українців) жили росіяни в Центральній Росії у самих злиднях. Так само й нині.
До речі, становище «регіону на особливому утриманні» нині в Росії займає Чечня.

Але повернемося до УПА.
Періодично у пресі з’являлися заяви від командирів УПА (інколи – мертвих) із закликами припинити збройну боротьбу і скоритися перед більшовиками. На тих хто не вірив – впливали методом публічних повішань і розстрілів. Невиправні села, що відмовлялися скоритися колгоспній системі і більшовицькому пануванню просто виселяли на меридіан Ангари. Діяльність більшовиків дала свої наслідки. У містах приватний підприємець був ліквідований як клас, а села повільно заковували в кайданах колгоспів.

Й нарешті не можна не згадати найбільш бузувірський прийом більшовиків – заселення Західної вихідцями зі Східної України та Росії. Чимало людей що поїхали у Західну спочатку раділи тій перспективі. В голодних совецьких Донбасі та Наддніпрянщині люди знали – у Західній немає голоду. Завдяки демагогії совецької пропаганди люди просто не уявляли в яке пекло їх несе. Коли ж люди приїздили до Західної – виявлялося що назад дороги нема. В щасливому СССР людина не могла змінити роботу самостійно – тільки переводом з посади на посаду. А тепер уявіть що відчували люди виховані в умовах піонерії-совка-комсомолу, потрапивши в глухе село, де повстанці-бандерівці по вулицях пішки ходили? З людьми що виросли на прикладі Павлика Морозова додатково проводили роботу по лінії МГБ, партії та комсомолу, спонукаючи їх до стукачества. Ба-більше. «Нєдоносітєльство» за совецькими законами вже вважалося злочином. Тож з точки зору командирів УПА потенційним стукачем міг бути КОЖЕН переселенець.

Переселеним східнякам не лишили вибору: або – стучи і помирай, або – мовчи і потрапляй за колючий дріт. Повстанцям так само не лишили вибору. Або – терпи біля себе поселенців та потрапляй у пазурі МГБ, або – стріляй в поселенців. Холодно й розважливо більшовики кинули одну Україну під кулі іншої, цинічно усвідомлюючи, закладе переселенець господарчого села або родину командира УПА – добре. Уб’ють переселенця – не біда, нового пришлють. Убитий східняк і після смерті працюватиме проти підпілля ставши черговим прикладом «бузувірства бандерівців». Уявіть собі кампанію по перевозу громадянських спеціалістів у воюючу Чечню. А тепер зважте – у 40-х чекісти саме так і вчинили. Завалили повстанців масою беззбройних людей, які не мали жодного стосунку до цієї війни.

Коло замикається. Переселенці що потрапили під той каток ще й досі вважають що винні у їхніх бідах бандерівці і тільки бандерівці. Стукачі (несвідомі, усі так жили) стають невинними жертвами. Совецька влада що посприяла появі людей в зоні повстанської війни стає святою. Чекісти – невинні, «вони лише наказ виконували». А ті хто боровся проти бузувірської влади зі зброєю в руках лишається винний у всьому.


У волі на сторожі.
Всі претензії «совків» до бандерівців можна звести до одного питання: «Навіщо все це? До чого ці жертви?»

Справа от у чому. За свідченнями останнього командувача УПА Василя Кука, вся безглуздість подальшої війни стала зрозуміла командуванню УПА ще у 47-му. Було зрозуміло, більшовики не зупиняться ні перед чим. Але й припинити боротьбу УПА не могла. Більшовики не йшли ні на які угоди і визнавали тільки один спосіб припинення війни – повну капітуляцію УПА на їхні мовах. Лихо в тому що тільки й виключно наявність збройних загонів у лісах змушувала більшовиків дотримуватися принаймні видимості законів. Колективізація у Західній в порівнянні зі Сходом відбулася вражаюче м’яко. Причина була єдина – кожен більшовик-беспредєльщик ризикував зловити автоматну чергу у спину. Капітуляція ОУН і УПА означала б карт-бланш більшовикам для масових репресій серед населення. А так чекістам було не до населення – вночі вони до вікон підходили з опаскою. А ну як по той бік у вікно повстанець цілить?

На зборах лідерів ОУН та УПА було прийнято рішення – обмежити бойові сили необхідним мінімумом. Решту – розпустити по домівках, або поселити в інших місцинах під чужими документами. В лісі лишилися «віділи» та «боївки» чисельність по 10-50 осіб кожна. В разі необхідності їх модна було звести в підрозділ чисельністю до куреня (батальйону). Потім – повстанці знову розчинялися в лісі.

Тягар роботи було перенесено з загонів УПА на підпілля ОУН. Було поставлено мету – популяризувати ідеї ОУН на Східній Україні та створити молодіжний резерв підпілля. Крім цього повстанці здійсняли рейди на терени сусідніх держав. Це був шалений ідеологічний удар по більшовиках. Червоній пропаганді доводилося пояснювати чого б це у «щасливому» совецькому союзі діють повстанські загони.

Треба було виграти час. Треба було дочекатися пом’якшення тиску репресій – і цією подією стала смерть Сталіна і хрущовська «відлига». В перспективі треба було зберегти підпілля до часів коли стане можна оголосити незалежність України – ними стали економічна криза наприкінці 80-х, горбачовська «перебудова» і серпень 91-го.

До речі валити «совок» навіть не знадобилося – сам зруйнувався мов гнилий хиткий сарай.

Поставленої мети підпілля ОУН досягло у повній мірі. На нові ж виклики вже Незалежної України відповідати мусить вже наступне покоління.

Останній бій.
Але це сталося пізніше. А у 49-му році відсутність гучних успіхів дала змогу Хрущову критикувати методи Ковальчука. Почався останній період боротьби більшовиків з УПА – остаточне знищення.

На Волинь і у Карпати було перекинуто чотири дивізії ВВ МГБ для «остаточного вирішення бандерівського питання». Знову почалося блокування населених пунктів. Умови були сприятливі – місцеве населення вже стомилося від війни, а Заходу стало не до українців. Ані обурення населення, ані реакція колишніх союзників, «совок» більше не турбували. Виснаженні війною повстанці несли втрати. Загинули шеф штабу УПА полковник Гасин, командувач УПА-Захід полковник Сидор, крайовий провідник ОУН Петро Козак, головнокомандувач УПА генерал хорунжий Роман Шухевич. Боївки УПА були витіснені на погано доступну місцевість – болотисті ліси Північної Волині і Карпатське високогір’я.

Після смерті Сталіна збройна боротьба вщухла як така. Влада пом’якшила свій тиск. Повстанці у відповідь склали зброю. У 1954 році був зраджений і потрапив у полон останній командувач УПА Василь Кук. Нещодавно його ховали 50 000 осіб з військовою шаною та салютом. Як героя у Незалежній Україні за яку він воював.

Повстанці програли ту війну. Власне – вони й не могли її виграти. Вони лише вберегли від маховика більшовицьких репресій та бузувірського розкуркулення чималу кількість своїх земляків. Чи виявилися земляки вартими своїх рятівників – треба відповісти їм самим.

А нам лишився нелюдський, лиховісний, неосяжний розумом страх, який ще й досі живе в серцях живих щурів з НКВД та їхні нащадків. Він дивиться з їхніх очей у спорах і з їхніх рядків на форумах. Вони й досі не можуть спокійно міркувати про УПА, з їхніх очей і зараз лине обурення, істерика та звіряча лють за якою вони ховають нелюдський страх. Страх, що породжують згадки про часи коли вони приперлися у колишню російську Волинь в якості визволителів (офіційно) і червоно-більшовицьких поневолювачів (реально).

Вони аж надто гарно розуміють що повстанські загони були лише верхівкою айсбергу. Підґрунтям існування УПА було глибоко ешелоноване підпілля ОУН що забезпечувало діяльність повстанців. Але й воно з’явилося не на пустому місці. Підґрунтям для опанування ОУН свідомості людей на теренах занятих більшовиками (до 39-го року ОУН у сеймах Західної не мала й третини депутатів) були інститути громадянського суспільства що існували в умовах ринкової економіки навіть у далеко недемократичній Польщі. Чекістів і їхніх нащадків бісить сама думка про те, що хтось може опиратися їхньому свавіллю.

Існування в системі де вони живуть просто за законами однаковими для всіх, вони собі не уявляють.

Я не знаю чому Судоплатов у своїх мемуарах спотворив сцену знищення генерала Шухевича. Вчинок дивний, нелогічний і тому підозрілий. Гадаю – причина в тому самому страхові. У фільмі «Нескорений» показано один цікавий епізод з життя МГБ-шного генерала, коли загін чекістів що полював на Шухевича сам потрапив у пастку повстанців. Цей факт справді існував – генерал Судоплатов тоді покинув своїх підлеглих під кулями повстанців, а сам пацюком чкурнув у кущі. Коли він помирав, він явно бачив в уяві той край, ті річки, ліси і гори. Край де носіїв більшовицького щастя з дівочих очей, з дитячих посмішок, від смерекових ярів та галявин, звідусюди разила ненависть.

Ненависть спресована в набої.

МАЛЯВА-2......))))))))))))))))))))

  • 09.10.10, 18:08
Вы как, Виктор Федорыч, жив-здоров? Ну, слава, Те. А то, блин, как это там? «Париж увидеть – и умереть»? 
 
Не? Ну не, так не. Я ж не настаиваю. Просто гражданскую озабоченность проявляю. 
 
Тем паче, что у Шустера вы не «живой», а в записи. И смотрит он на вас как-то сочувственно, такой порою кисляк мандячит – в смысле, физиономию делает скорбную, как будто пришел навестить вас в больничку. С апельсинами, да. 
 
А то вдруг конфетку вам сует (сосучую, как вы любите кушать и  угощать): руководству России легче с вами, чем с экс-президентом Ющенко. 
 
Или – ай да Савик, ай да и т.д.! – еще сосучка: оказывается, в резолюции ПАСЕ «там в целом достаточно положительная оценка работы демократических институтов в Украине». 
 
И отвечаете вы ему порой что-то симптоматичное. Типа, «дискуссия» о зафиксированном резолюцией ПАСЕ вмешательстве Службы безопасности в деятельность журналистов и работу СМИ, полезна как для спецслужбы, так и для общества. Типа, демократия в действии. 
 
Я, блин, от вас торчу, гражданин Президент! 
 
Та шоб у их там, в Европах, зенки повылазили от напряга: как-это-как-это, какие «дискуссии», если СБУ им. Хорошковского систематически и демонстративно попирает конституционные права и соответствующие законы?! 
 
А вы им – мы, типа, идем демократическим путем, каждый свободно занимается своим делом: СБУ – давит, остальные – широко обсуждают. 
 
Ну, отмаз на дурняк, конечно. ТщательнЕЕ надо бы базар фильтровать, гражданин Президент. 
 
Но вообще-то, между нами, братанами, говоря, вы могли б, Виктор Федорыч, расколоться: «Да я вашу демократию на вертикали вертел!». Но не раскололись же! 
 
И правильно. Еще не время. 
 
Хотя, конечно, демократия реально вертится на вашей вертикали, гражданин Президент, прям, как шар голубой. 
 
Ну, вослед за севшим на парашу Конституционным Судом, туда же вы отправили парламент Литвина, который большинством лихо препарировал Закон о Кабинете министров и еще кучу малу актов. 
 
Бульдозером по процедуре, по правам депутатов вносить поправки, практически втемную, большинство радостно схавало парламентаризм, секвестировав в пользу Президента полномочия Рады и правительства куда ширше, чем требовала Конституция-96. 
 
Собственно, «куда ширше» накануне оперативно проанализировал глава парламентского комитета Анатолий Гриценко, причем так убедительно, что я – ну дура дурой! – ночь не спала. 
 
Не, думаю, ну не может быть, при всех режимах все парламенты боролись за полномочия, праведно потрясая интересами, правами и именем народа… 
 
Ой-ой! «Цвинтар української демократії!», – это Зварыч подвел черту под скорыми (скорее только кролики) тыктыками парламента Литвина. Проголосовали, стало быть. 
 
«Сидоров – убийца! Сидоров – убийца!» Ну надо же, как надежно вы щемите бейлы бедному своему союзнику Литвину. Преврати Раду в живой труп, не то пойдешь по этапу впереди ручного Пукача? 
 
Тут вот зам. Генпрокурора Кузьмин, кстати, надысь заявил, что в деле Гонгадзе «отрабатываются альтернативные версии, кроме озвученных». 
 
Ага. «Задача поставлена четко: найти всех соучастников этого преступления». 
 
Что вы говорите? Неужто мы, наконец, узнаем, не генералу ль Марчуку отчитывался с начала прослушки Кучмы майор Коля? Неужто нам скажут кто навинчивал и навинчивал Рыжего на Гию? 
 
Более того, кто дятлом стучал и на других «писак», подсовывая публикации и интернет-распечатки, демонстрируя заодно, что Литвин мышей не ловит, плохо бдит интересы и держит Папу в неведении о недопустимом разгуле отдельной прессы? 
 
Может, теперь нам расскажут, зачем и по чьей указке гонит Пукач, которому, видимо, все еще есть, что терять? 
 
Или назовут сумму, которую намерены слупить с зятя Пинчука за покой Папаши, чье слово – воленс-ноленс – потянуло на дело? 
 
Ну, пока ясно одно и из другой оперы: Вава соподельники – могильщик и парламентаризма, и Рады. 
 
Оно бы как бы и хер с ней, с такой Радой, если б не вспоминать, что на самом деле она, сцуко, не сама по себе, а (теоретически) высший представительский орган народа, окончательно лишенного через шкурничество ПРдон-литвиновско-коммуняцкого большинства и примкнувших к нему подсосков возможности гражданского контроля и над Президентом, и над силовыми структурами, и над исполнительной властью целиком. 
 
С другой стороны, пока самому демосу это до глубокой сраки, то чего б его не вертеть вкупе со всей демократией на чем угодно и сколько угодно в полное свое удовольствие, да, Виктор Федорыч? 
 
«Хочу еще раз подчеркнуть свою преданность принципам свободы и демократии», – милейший свежачок из городу Парижу. 
 
Конечно, гражданин Президент, в свете подготовки к местным выборам ваша истовая приверженность демократии выжала из меня скупую слезу. 
 
Выжала бы больше, но тут вы сказали Шустеру, что вам были «по душе лозунги Оранжевой революции», и воображение мое бросилось искать, чем по душе оно вам было? 
 
То есть, серп, я понимаю, где гулял. А что там по душе?.. 
 
Не, я верю, верю, что услышав «Банду – геть!», «Бандитам – тюрьмы!», вы чуть не бросились пешком на Майдан, забыв попрощаться с донецкой общественностью в Киеве. 
 
Но тут, блин, включился телевизор – а там! Там Люся, колготы шерстяные подтянула, берет набекрень и пошла, и пошла! Помочь хотела, ледя наша строго домашнего режима… 
 
Ну как вы могли после такой подлянки – американо-валяно-померанчево-наколотой, оловянно-менингитной к тому же – прибечь на Майдан и разделить с нами главный, считай, лозунг: «Зэка – на нары!» 
 
Конечно, совсем уж честно сказать, между нами, пацанами, так нары рыдают по нашему уроду, который угробил не только Майдан и даже его светлое воспоминание, но и все годы независимости и борьбы за ту Украину, которую мы, едва обретя, потеряли. 
 
Лучше б он, немочь, шапки крал, брыль дырявый… 
 
Ага. Так про ваши страсти по честным выборам, гражданин Президент. Вот интересно, если я скажу: «Побойтесь Бога, не пиздите, Виктор Федорыч!» – это будет слишком грубо? Кажется, да. Тогда не скажу. 
 
Скажу нежнее и тактичнее. Я умею. Виктор Федорыч, когда вы заливаетесь, аки соловей, что вам нужны честные выборы, все ж видят, в чего именно вы свистите. В возбужденном состоянии. 
 
Потому как не оппозиция даже, и не конкретно «Батьківщина», которую вдоль и поперек клонируют, не регистрируют и гнобят, а ваши будто союзники – от КПУ, от Тигипка – орут благим матом об избирательном бандитизме на местах. 
 
Крым, конечно, полигон во все времена. Там песня. Когда Грач во весь голос утверждает: «Макеевский сброд решил провести выборы с битой в руках!», – так он же не сумасшедший, ему, кроме прочего, на личную мозоль давят, а  в таких случаях он беззаветно храбрый и резко определенный. Исторически. 
 
Технология сезона – нерегистрация несанкционированных и несогласованных? 
 
Ну, правильно. На хрена бодаться в день выборов при подупавшем рейтинге, страховать, башлять, рисковать, пресса, телекамеры, наблюдатели, то-сё? 
 
Запустить админресурс заранее – аж до потешной мелочи: нумерация списков партий в порядке очередности подачи документов, и проворная ПР с черного хода и под охраной мусоров по всей стране номер раз. 
 
Гениально, гражданин Президент! Браво-браво! 
 
Ну, я ж не могу вас, Виктор Федорыч, оскорбить подозрением: вы, типа, и есть лох голимый, сявка шестерная, которого братва пользует и дурит: всё тип-топ, готовим выборы сурово по закону, который сделали конкретно по понятиям, никакого беспредела, век воли не видать! 
 
Не, вы, конечно, в курсе этой «демократии». Или таки нет? 
 
Собственно, гражданин Президент, чего это я должна махаться с этой непоняткой: вы главный отморозок либо в этом деле типичный олень? 
 
Иными словами, как рисовали альтернативу в некоторых известных вам «университетах»: «Вор в законе или бык в загоне»? 
 
Выбирайте сами. Сочувствую. Тут, ёкарный бабай, прям муки Гамлета, босяка датского. «Жужжать иль не жужжать, во, бля, в чем заморочка!» 
 
Но вот что я вам скажу, Виктор Федорыч: как ни странно, но эта беспримерная подготовка к охуительно честным выборам даже где-то обнадеживает, несмотря ни на что и на отсутствие народа. 
 
Потому как одну из двух известных вам житейских мудростей никто не отменял: «Жадность фраера сгубила». Правильно излагаю, Виктор Федорыч? 
 
Если ПРдонский монстр даже на союзников надувается, как хер на бритву, никому не доверяет, ни с кем ничем делиться не хочет и всё гребет под себя, рано или поздно случится то, что по всем понятиям с фраером не случиться не может.
 
Обожрется, то есть. 
 
Поэтому, Виктор Федорыч, как я есть душа сочувственная, упреждаю: не садитесь какать над капканом. 
 
И другим своим «демократам» присоветуйте. А то вот фатальные совки в руководстве вашей образцовой партии кнопкодавов позорят вашу светлую, демократическую сущность и заявляют: «Усё. В новой-старой Конституции-96 про оппозицию не прописано. Значит, её в Раде больше нет!» 
 
Господи, самого парламента нет! А они все делят мертвого осла уши! Что за гнилой базар? 
 
То не вина, беда – когда дурное и махровое. Вина, что даже скрыть не пытается. Вы согласны, Виктор Федорыч? 
 
Гы. Приходит Иван Говнюк в ЗАГС и говорит: хочу, мол, поменять паспортные данные. 
 
– Пожалуйста. Что вы хотите поменять? 
 
– Виталиком хочу быть! 
 
А в целом, гражданин Президент, я, конечно, глубоко верю в наши замечательные перспективы. В реформы, конечно, не совсем. Но, главно дело, с бедностью вы всенепременно справитесь. Путем естественной убыли. 
 
Но еще важнее, Виктор Федорыч, что вы из городу Парижу твердо заявили свою веру в гражданское общество. 
 
Правда, вы что-то добавили про украинскую специфику и преимущество?.. 
 
Ой! Приходит мужик в магазин. «Есть арматура? – Какая именно? – Слышь, не парь мозги, дай арматуру! – Но какая вам нужна: длина, диаметр, класс? – Да нафиг грузишь, дай арматуру! – Ну что хоть вы будете строить? – Гражданское общество!». 
 
Ёбтиль, чуть не забыла, Виктор Федорыч! Вторая ваша житейская, как говорится, мудрость: «Сапоги дорогу знают». 
 
А адрес знают? Адрес, брателло?!

©