Д ень перший...   день третій...       день пятий...      день сьомий...
ень другий...   день четвертий...   день шостий...     день восьмий...

Д

ень дев'ятий

Вночі було холодніше ніж попередньої ночі, тільки вкритий був краще. Прохолодно , так не хочеться вилазити з теплого спальника, а треба. Починаю збиратись, чую ведмідь ричить десь попереду внизу але не дуже далеко, сиджу і не знаю що робити, чую що він ричить вже праворуч. Мені стає цікаво вирішую виглянути з палатки, але не так все просто - блискавка добряче намерзла. Коли відкрив нікого не побачив, почав галасно збирати рюкзак. Зібрався виліз з палатки, трава вся була біла. Зібрав палатку і пішов далі.

Йти було важко після попереднього переходу більш 30км

Звязку нема.

Піднявся на гору Вихід, всі фото не вийшли.

Знову прикордонні стовпчики.

Піднімаючись на г.Васкул була табличка що до вершини 20хвилин, пройшов десь 40хвилин знову табличка про 20 хвилин до вершини. Дуже вимотала ця гора

Добре хоч спускатись, а ппотім підніматись не довелось, вийшов до підніжжя г.Піп Іван Чорногірський. Дув сильний вітер зі снігом, вдавалась втома, але потихеньку піднімався все вище. Нарешті серед туману відкрилась обсерваторія.

Пішов сюди, але добре що подивився на навігатор, дорога вела не в Дземброню, тому трохи вертаюсь і зустрічаю рятувальників які розташовані в обсерваторії, вони пропонують чаю, я відмовляюсь бо треба йти в Дземброню, на автобус я звичайно не встигну, але головне до доща встигнути. Мабуть у мене був жахливий вид що вони пропонували записати їх телефон :)

До Несамовитого всього 11км, але не в таку погоду йду в Дземброню, а наступного дня додому.

Красива, але дуже жахлива дорога для ніг(ще тиждень дома коліна боліли)

Прийшов на полонину Смотрич і поставив палатку на тому місці що і в першому поході і пішов дощ, після закінчення дощу приготував їсти. Відправив смс прикордонникам о закінченні проходу по маршруту, так, через погоду за 3 дня пробігся вздовш кордону.

Д ень десятий...

Д ень перший...   день третій...       день пятий...      день сьомий...
ень другий...   день четвертий...   день шостий...

Д

ень восьмий

Вночі трохи змерз. Виявилось що на тенті палатки іній. Швиденько збираюсь і йду.

Вид на полонину Лисича та г.Піп Іван Мармароський від вказівника.

Вид на г.Берлебашка та Петрос Мармароський. Почався крутий підйом на г.Піп Іван Мармароський. Погода чудова, сонячна. Десь вдалі ричав ведмідь. Погода швидко змінилась, почав дути прохолодний вітер та зриватись сніг. О... вже 5км пройшов. Нарешті видно вершину. На вершині Піп Іван Мармароський дув дуже сильний вітер, було холодно і важко знімати. Між Українським, Румунським та колишнім Чехословацько-Польським кордоном. Румунська отара на схилі гори. Вода в лужиці трохи замерзла. Нарешті почався спуск, вітра майже не стало. Планую дійти до Межипотоки і там заночувати. Пройшов прикордонників, які перевірили в мене перепустку. Пішов добрячий сніг, навіть більш схоже на крупу це краще ніж дощ. Межипотоки, відправив прикордонникам смс зі своїм місцем розташування(треба один раз на добу це робити), бо до цього звязку не було. Зупинятись на ночівлю рано тому йду далі любуючись Румунськими горами. Вже втомився, а гарного місця для зупинки все нема, пройшов ще кілька кілометрів і бачу наче непогане місце, але там хтось є, виходить це прикордонники. Запитав у них про найближче місце для стоянки, сказали що біля гори Стіг, ого думаю, я не планував настільки далеко йти, а що робити йду далі. Останній кілометр дуже важко було йти і коли прийшов на місце то мене вже трусило. Я відразу поставив грітись воду, поки розклав палатку вода вже нагрілась, вкинув вермишель та тушонку, і пішов заносити речі в палатку. Речі заніс вже їжа готова, сів поїв, заліз в палатку добре укрився та заснув.

Д ень девятий...

Д ень перший...   день третій...   день пятий...
ень другий...   день четвертий...

Д

ень шостий

Вранці в тумані приготував їсти, зібрався і пішов далі. Планував недалеко від траси до Рахова заночувати, а наступного дня поїхати в Ділове.

На вершині гори доводилось весь час дивитись на навігатор, тільки коли почав спускатись видимість стала кращою. На одній з розвилок пішов не тією дорогою, але повертатись не хотілось тому пішов далі. Дорога була брудна та з глибокою колією. Далі вона йшла праворуч ніж я планував, і напрямок був у бік с.Чорна Тиса, тому вирішую йти туди, а звідти наступного дня пішки в смт.Ясіня і далі автобусом Ясіня-Рахів-Ділове. До с. Чорна Тиса доволі швидко дійшов тому вирішую йти далі, а заночую в Ясіня або в Рахові. По дорозі почав йти дощ, від Чорної Тиси до Ясіня десь 7км, дорога вивела до автовокзалу, ще доволі рано тому купую квиток до Рахова, планую в Рахові вже шукати місце для ночівлі. Після дощу стало холодно, автобус чекаю в середені вокзала, із запізненням приходить автобус, ледь завівшись їдемо до Рахова, кінцева зупинка автобуса - Мукачево, тому вирішую в Рахові не виходити та доплачую водію до Ділового і їду далі. Перед вїздом в Ділове починається сильний дощ. Водій зупинився біля прикордонників, я одягаю плащ та чекаю коли дозволять зайти в середину щоб виписати перепустку. Надавши паперову заяву на дозвіл проходження уздовж кордону, яку я висилав електронною поштою в Мукачевський прикордонний загін, прошу надати перепустку на добу раніш, зіславшись на погану погоду і не хочеться наступного ранку повертитись в село, пообіцявши що не далеко від села зупинюсь. Мені видають дозвіл і я через магазин йду по напрямку туристичної зупинки. В альтанці на турзупинці досидівся до темряви, а коли намагався залізти в палатку розійшлась блискавка на палатці, було темно і йшов дощ, тому я переношу всі речі в колибу а потім ще всовую туди палатку, та розібравшись з блискавкою лягаю спати.

Д ень сьомий...

Д ень перший...   день третій...   день пятий...
ень другий...   день четвертий...   день шостий...

Д

ень сьомий

Вранці було дуже сиро, тому швидко зібрався і поки ніхто не прийшов вимагати гроші пішов далі, планую через Ялинський водоспад та гору Шевора йти до гори Берлебашка з ночівлею на полонині Берлебашка.

Підйом до водоспаду дуже крутий, добре що в мене був монопод який я використовував як трекінгову палку.

Потім пішов по напрямку до вершини гори Шевора, ближче до вершини росли великі кущі чорники через які я був по пояс мокрий, а ще дув холодний вітер. Нарешті сфотографував мухомори, вони постійно зустрічались з початку похода.

Після вершини тропа була кращою і дерева закривали від вітру, через деякий час прийшло смс - Вітаємо в роумінгу, прикольно, Українського звязку не було тільки Orange від Румунії.

далі йду на полонину Берлебашка в надії що там буде звязок.

На полонині знайшов місце для встановлення палатки та сів перепочити, але швидко замерз, тому встановивши намет перемістився в середину. Звязок був гарний, тому заліз в інет і подивився прогноз погоди, через пару діб малювали цілий день дощ, тому планую наступні пару діб йти по максимому.

Д ень восьмий...

Д ень перший...   день третій...
ень другий...   день четвертий...

Д

ень п'ятий

Вранці зібрався і вирішив йти в с.Бистриця бо до хребта Свидовець ще далеко, а через 2 дні вже маю дозвіл на проходження уздовш кордону. Дорога на початку була камяна - дорога Легіонерів.

А далі пішла звичайна гірська-лісорубна, довелось взувати тапці резинові.

Далі по дорозі була розташована туристична стоянка - дуже гарне місце для зупинки.

Перед виходом до центральної вулиці Бистриці були колиби. Далі пішла довга вулиця до центра села.

Прийшовши в центр села і залишивши на зарядку планшет зайнявся перекусом в очикуванні автобуса - планував їхати до с.Пасічна а далі пішки через Букове до Надвірної, а потім транспортом до Рахова. Але зясував що по дорозі якою йшов в попередньому поході до г.Ведмежик та г.Довбушанка можна вийти до Буковеля (через гори звісно) мене це зацікавило тому пішов цією дорогою. По дорозі зустрічались камяні стовпчики - нагадування про колишній Чехословацько-Польський кордон.

Згідно навігатора треба було піднятись на г. Довгу, підйом на яку я не з першого разу знайшов, підйом був важкий, тропа різко йшла вгору, мені відразу пригадалось як я карабкався на гору Тяпеш в попередньому поході.

З г.Довга відкривався вид на Довбушанський хребет. Звідки йшли густі хмари, було зрозуміло що наступного ранку прокинусь в тумані. А тим часом в Дніпрі похолодання та дощ. Недалеко від джерела поставив палатку, поїв та ліг спати

Д ень шостий...

Д ень перший...   день третій...
ень другий...

Д

ень четвертий

Спалось не дуже твердо, вранці зібрався і пішов трохи нижче до вказівника на Сивулю. Попереднього дня не пішов за вказівником - по перше дуже стрімкий підйом, по друге вже був втомлений йти в невідоме.

Після стрімкого підйому відкрився вид на Сивулю. Далі пішла чудова стежка.

Нарешті вийшов на г.Кругла

З Круглої відкривався вид на г.Сивуля Мала, а далі г.Сивуля Велика

Далі йду по хребту Тавпиширка до перевалу Легіонів

Після підйому по камінням дорога йшла серед вирубленого жерепа, треба було вчасно звернути праворуч, бо далі тропа вела до вершини звідки можна було спуститись в с.Бистриця. А мені треба йти до перевала, а потім я вирішу як йти далі, бо за 2 дні я не встигну дійти до Рахова.

На перевалі Легіонів з другої спроби знайшов гарне місце біля води, приготував їсти і поївши пішов шукати звязок, якого майже не було. Хоча з Нової Пошти до мене всеж дозвонились.

Д ень п'ятий...

Д ень перший...
ень другий...

Д

ень третій

Вранці зібрався і пішов до Осмолоди, зустрічаючи по дорозі лісовози.

Це місце на wikimapia.org позначене як водоспадик, дійсно вода трохи падає, можливо під час таяння снігу тут красиво. Якщо б йшов з Мислівки сюди вийшов. Відпочивши йду далі.

Осмолода все ближче.

На перехресті доріг, сюди ще повернусь після того як побуваю в селі.

В с.Осмолода приймає тільки Київстар, дійшов до найближчого магазин-кафе, поставив на зарядку планшет, та купив їжи в очикуванні поки зарядиться планшет. Через 1.5 години пішов по дорозі по напрямку до гори Сивуля, йти по горам якось не хотілось.

Дійшовши до роздоріжжя пішов по центральній дорозі, вона вела по напрямку до г.Кругла, але на жаль вона закінчилась вирубкою, поївши ожини вирішив повертатись. Не знайшовши кращого місця, зупинився на обочині дороги, звідки відкривався чудовий вид на гори.

Трошки медитації перед сном.

Д ень четвертий...

Д ень перший...

Д

ень другий

Вхід в палатку був закрит тільки антимоскітною сіткою, тому вночі трохи замерз. Дочекавшись світанку виліз з палатки пофотографувати.

Більше години чекав туристів з Миколаєва, нарешті вони прокинулись, поїли і ми пішли далі.

Весь час по дорозі зустрічались стовпчики старого кордону. Ми дійшли до води і набравши води виявилось що мені треба було йти іншою дорогою. Я думав що ми далі розійдемось, тому на навігатор і не дивився. Вернувшись кількасот метрів пішов своєю дорогою, а вони пішли на гору Молода. Пройшовши кілька кілометрів треба було звертати на стежку яка уходила ліворуч. Тільки це не стежка, а ліс, довелось пробиратись крізь гілки. Як я втомився і дивлячись на навігатор розумів що з таким темпом тут доведеться ночувати. Але потім вийшов до струмка і по струмку я збільшив темп. Потім вийшов до р.Молода, вона була грязна від того що ліс валять. Пройшовши вздовш річки вийшов на гарну, нову камяну дорогу і пішов через лісництво по напрямку до Осмолоди. Біля підйому до г.Молода була туристична зупинка тому вирішив тут і зупинитись.

Д ень третій...