«Хрест Святої Тверезості»

«Хрест Святої Тверезості» встановлено в 1874 р. в горішній частині с. Ясень. Напис на хресті: “В пам’ять святої тверезості. На пам’ятнику є п’ятикутна зірка, наявність якої є і сьогодні загадкою. Над цим ведуться дослідження.
Колись в Ясені найбільшим промислом була заготівля лісу і заробітчани які важко працювали в лісі, щоб заробити на прожиття, часто весь заробіток залишали в корчмі. Їхні жінки довго терпіли і зібравшись спалити корчму, а на її місці спорудили цей Пам’ятник. Здивованні чоловіки вранці побачили, що на місці їхньої улюбленої корчми височів Хрест, на якому був напис, що свідчив про те, з якою метою це зроблено.
Іншою версією спорудження хреста є така: після скасування панщини в Галичині в 1848 році майже по всіх селах при фільварках були створені гуральні. Селянам за роботу частково платили оковитою, що призводило до споювання чоловіків. В цих умовах, на Галичині шириться рух тверезості, по селах створюються Братства тверезості при церквах. Ініціатором руху також було товариство «Просвіта». Кожен мирянин чоловічої чи жіночої статі міг вступити в братство, даючи присягу на Євангелію, що не буде вживати алкоголю. В селах відбувалися місії за участю духовенства (можливо й митрополита Йосифа Сембратовича) та встановлювався пам’ятний хрест з відповідним написом: «Хрест переміг поганство, Хрест переможе пияцтво» або «На пам’ять святої тверезості» та датою. Під натиском такого руху поміщики були змушені закривати свої гуральні. Селянство було врятоване від повної руїни матеріальної та було закладено основи для піднесення моралі, духовності, національної свідомості. Молодь вступала до лав товариства «Відродження» девізом якого було «Ми не п’ємо і не куримо».
В роки більшовицького режиму багато хрестів тверезості за іронією долі були знищені. Збереглися вони переважно в тих селах, де селяни встигли перенести їх на цвинтар або біля церкви.