Казочка про їжачків.3.

Одного разу їжачки танцювали під дощем. Як можуть танцювати під дощем тварини? - запитаєте Ви. І будете абсолютно праві. Але їжачки — незвичайні тварини. Скритні і таємничі. Вони ніколи нічого не роблять просто так. Навряд чи ми зможемо розгадати їх пориви. А коли нам відкриється таємниця — буде вже дуже пізно. А поки...

Їжачки танцювали під дощем і співали. Прямо посеред головної вулиці втомленого міста. Танцювали легко і красиво, відкинувши забобони і умовності. Їх босі п'яточки тьокали по калюжам (Чому босі? А ви бачили їжачка у черевиках?), а з їх голок стікали краплі і м'яко плюхались на землю. Перехожі перелякано розступалися і застигали на місці, заворожені цим дивним і прекрасним видовищем.

• СТОП! - встав посеред дороги Мер міста. І змахнув годинником на ланцюжку. Їжачки зупинилися. — Що це ви за безлад розводите, чому спокій і нормальність пішохідного руху порушуєте?

• У нас гін. Нам можна, - сказав Головний Їжачок. І показав великий папір з круглими печатками.

• Який такий гін? - здивувався Мер місця.

• Осінній, - протягнув ще одне одне дозвільне посвідчення Їжачок. Печаток на ньому було ще більше, інколи попадалися навіть трикутні, а слово “Осінній” було жирно виділено і підкреслено двічі товстим червоним олівцем.

• А чому по головній вулиці? Не належить! - намагався перейти в атаку Мер.

• Справа в тім, що їжачки — істоти прямі, кривих ліній не розуміють, - сказав Головний Їжачок, взявши окуляри і читаючи текст, написаний на папері. - Міністерство природи ввійшло в наше положення і дозволило прохід по Самій Прямій і Головній вулиці. За це ми обіцяли іншу частину міста не чіпати. Як я вже говорив, їжачки — істоти прямі. Могли бути наслідки. Питання є? - подивився Головний Їжак на Мера з-під окулярів.

• Немає, - тремтячий Мер сів на краєчок тротуару і утер хусточкою спітнілий лоб. - І часто у вас цей... Як його там? Ну, ось, Гін?

• Та як Вам сказати, - Їжак замислено протер окуляри. - Великий разів п'ять-шість за сезон, а Малі... Ну разів по вісім на тиждень може бути.

• А чим Великий гін від Малого відрізняється? - зацікавлено запитав Мер міста.

• Розмірами, звичайно! Який же Ви нерозумний! - розсміявся Їжак.

• А це який? - запитав Мер, і, поглянувши на Головного Їжачка, зрозумів, що відповіді отримувати явно не бажає. Але було вже пізно.

• Малий, звичайно! - радісно відповів Головний. Тисячі їжачих лапочок захлюпали по калюжам, перейшовши в рух. Мер підібгав ноги і з тугою дивився на ту, що стрибає по калюжах, стаю.

• Слухайте, а навіщо ви танцюєте? - у відчаї запитав він. Це питання турбувало його більш всього, але він до найостаннішого моменту боявся його задати.

• Нада! - ухильно прокричав здалека Головний Ёжик.- До вечора!

Мер сумно зітхнув, і, напнувши капелюх, похмуро почимчикав до будинку. Їжачки танцювали під дощем. Незабаром до них приєдналися перехожі.