Всіх з святом!
- 19.08.18, 18:06
![96e6f529e9df](https://ic.pics.livejournal.com/sadalskij/32314956/135323/135323_original.jpg)
Август ещё обещает немного тепла,
Лампа ворует у ночи кусочек стола,
Ветка стучится в окно, за окном темнота.
Выглянешь – улица та, и как будто не та
Лампа ворует у ночи кусочек стола,
Ветка стучится в окно, за окном темнота.
Выглянешь – улица та, и как будто не та
Думаешь, кончилось лето – такая печаль...
Лета не жаль, а себя прошлогоднего жаль.
Птица всё падает вверх, только яблоко вниз,
Будет похоже на смерть, а окажется жизнь
Лета не жаль, а себя прошлогоднего жаль.
Птица всё падает вверх, только яблоко вниз,
Будет похоже на смерть, а окажется жизнь
Будет похоже на явь, а окажется сон,
Кто не умеет проснуться, к утру обречён.
Это такая игра, но без правил, вообще.
Что мы за люди, не видим понятных вещей...
Я тебе яблоко, я тебе радость и боль,
Я тебе музыка, я тебе страх и любовь.
Видишь, внутри у меня осыпается сад,
Время проходит на ощупь, насквозь, наугад.
Яблоко снова и снова срывается влёт,
Птица парит и попутного ветра не ждёт.
Всё повторяется, всё прорастает опять –
Нет ничего постоянного, нам ли не знать.
Нам ли не видеть, какие вокруг миражи.
Что мы за люди, никак не научимся жить...
Лето созреет к утру, словно липовый мёд,
Сердце нальётся, как яблоко, и упадёт.
© Елена Касьян "Яблоко"
Кто не умеет проснуться, к утру обречён.
Это такая игра, но без правил, вообще.
Что мы за люди, не видим понятных вещей...
Я тебе яблоко, я тебе радость и боль,
Я тебе музыка, я тебе страх и любовь.
Видишь, внутри у меня осыпается сад,
Время проходит на ощупь, насквозь, наугад.
Яблоко снова и снова срывается влёт,
Птица парит и попутного ветра не ждёт.
Всё повторяется, всё прорастает опять –
Нет ничего постоянного, нам ли не знать.
Нам ли не видеть, какие вокруг миражи.
Что мы за люди, никак не научимся жить...
Лето созреет к утру, словно липовый мёд,
Сердце нальётся, как яблоко, и упадёт.
© Елена Касьян "Яблоко"
![](http://os1.i.ua/3/1/15199055_dac59653.gif)
Виходжу в сад, він чорний і худий,
Йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
Йому на згадку залишає осінь.
В цьому саду я виросла, і він
Мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
Він був старий і ще раз обновлявся.
І він спитав: — Чого ти не прийшла
У іншу пору, в час мого цвітіння?
А я сказала: — Ти мені один
О цій порі, об іншій і довіку.
І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами —
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова... Лiна Костенко.
Йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
Йому на згадку залишає осінь.
В цьому саду я виросла, і він
Мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
Він був старий і ще раз обновлявся.
І він спитав: — Чого ти не прийшла
У іншу пору, в час мого цвітіння?
А я сказала: — Ти мені один
О цій порі, об іншій і довіку.
І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами —
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова... Лiна Костенко.