хочу сюди!
 

ИРИНА

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років

Всіх з святом!

  • 19.08.18, 18:06
96e6f529e9df
Август ещё обещает немного тепла,
Лампа ворует у ночи кусочек стола,
Ветка стучится в окно, за окном темнота.
Выглянешь – улица та, и как будто не та

Думаешь, кончилось лето – такая печаль...
Лета не жаль, а себя прошлогоднего жаль.
Птица всё падает вверх, только яблоко вниз,
Будет похоже на смерть, а окажется жизнь

Будет похоже на явь, а окажется сон,
Кто не умеет проснуться, к утру обречён.
Это такая игра, но без правил, вообще.
Что мы за люди, не видим понятных вещей...

Я тебе яблоко, я тебе радость и боль,
Я тебе музыка, я тебе страх и любовь.
Видишь, внутри у меня осыпается сад,
Время проходит на ощупь, насквозь, наугад.

Яблоко снова и снова срывается влёт,
Птица парит и попутного ветра не ждёт.
Всё повторяется, всё прорастает опять –
Нет ничего постоянного, нам ли не знать.

Нам ли не видеть, какие вокруг миражи.
Что мы за люди, никак не научимся жить...
Лето созреет к утру, словно липовый мёд,
Сердце нальётся, как яблоко, и упадёт.

© Елена Касьян "Яблоко"

Виходжу в сад, він чорний і худий, 
Йому вже ані яблучко не сниться. 
Шовковий шум танечної ходи 
Йому на згадку залишає осінь. 

В цьому саду я виросла, і він 
Мене впізнав, хоч довго придивлявся. 
В круговороті нефатальних змін 
Він був старий і ще раз обновлявся. 

І він спитав: — Чого ти не прийшла 
У іншу пору, в час мого цвітіння? 

А я сказала: — Ти мені один 
О цій порі, об іншій і довіку. 

І я прийшла не струшувать ренклод 
і не робить з плодів твоїх набутку. 
Чужі приходять в час твоїх щедрот, 
а я прийшла у час твойого смутку. 

Оце і є усі мої права. 
Уже й зникало сонце за горбами — 
сад шепотів пошерхлими губами 
                             якісь прощальні золоті слова...   Лiна Костенко.
5

Коментарі

119.08.18, 18:11

    211.09.18, 05:54