На добраніч, Україна!

Алі Татар-заде: У переповненому кримському автобусі сидючи їхали два пасажири - кримчанка та її чоловік, "морпєх Росії".
В якусь хвилину над ними в натовпі стоячих тетрісом пасажирів мількнули молода жінка та її зовсім мала донька. Дружина морпєха смикнула чоловіка, обидва ввічливо підвелись та поступились місцем.
І тут почався пєсєець. Жіночка подякувала, всілась, всадила дитинку та розгорнула велику зім'яту сумку. А там - надпис на всю тканину, величезними такими літерами: Я Люблю Україну.
В морпєха формена істерика. Його дружина почала голосити, щоб прибрали сумку, "діті ж смотрять". Стара, похила частина автобусу з піною на щелепах почала благати водія, щоб висадив пасажирку. Молода частина кинулась захищати жінку, називаючи її сміливою дівчиною. Водій довго врубався, що відбувається в салоні, а потім матом попрохав усіх заткнутись.
Героїня скандалу, молода жінка, відвернулась від усіх до вікна.
А її маленька довго мовчала, пильно вдивлялась в обличчя і нарешті сказала:
"Мама, не хвилюйся. Я всіх їх добре запам'ятала. Повернеться тато, я все йому розкажу".

У крижаній тиші було чутно, як в когось лопаються внутрішні і зовнішні органи.