Вони гинули в нелюдських муках...

"... Це було приблизно 4-5 липня 194?. Я із своїм братом побігли в тюрму.
... На подвір'ї тюрми ми підійшли до розритої ями. В ямі лежали трупи людей... Коли я відійшов від ями, то з братом побігли дивитися по камерах тюрми. В одній із камер було дуже багато крові. Там ще було декілька трупів, що були приперті до стінки. До другої камери коли ми прибігли, то люди говорили, що то була катівня. На столику, що був біля стінки, лежали якісь інструменти. Люди говорили, що то інструменти для катування, але я до них не приглядався.
По стінах камери була кров. Там же стояла бляшана посудина, подібна на відро. Коли я заглянув туди, то побачив очі і відрізані вуха... Більше по камерах я не ходив, так як було дуже важке повітря і неможливо було дихати. Коли я вийшов на подвір'я, то під накриттям було вже трохи трупів, яких повитягували з камер. До трупів ми з братом придивлялись, тому що шукали батька. В одної жертви я бачив, що в ніс було забито два цвяхи, в іншої був знятий скальп. В одної жінки були відрізані груди, а в іншої був розпоротий живіт і плід дитини лежав їй на грудях. Люди покликали нас з братом до одного з трупів і сказали, що то наш батько. В цьому трупі не було очей і був відрізаний ніс. Деякі трупи були чорні. Люди говорили, що ті жертви вбивали струмом...".

(Із свідчення Онуфрія Бойка)

"... Біля однієї жінки я бачила мертву дитину, яка напевно народилася
в тюрмі. Трупи були всі голі і чомусь коричневі, напевно їх вбивали
струмом, в крайньому разі так тоді говорили дорослі. Це була жахлива
картина. В багатьох були повикручувані ноги і руки, що було зв'язано
не з передсмертною агонією, а із слідами катувань, тому що ноги
і руки не держалися практично тіла. В багатьох трупів не було очей,
були повиривані язики...".
                                                                                        
(Із свідчення Марії Скрипник)