"Завтра , на світанку..." Віктор Гюго

Завтра зранку, як сонце зійде знову,

Я піду, де вона мене чекає.

Пройду я гори і діброви -

Життя без неї серце мені крає.

Я йтиму на самоті з думками по тобі,

Не чутиму пташок, не стрічу я людей.

Самотній, непомітний, зігнутий в мольбі

І стане ніччю для мене ясний день .

Я не побачу золото смеркання

Й вітрил легких , що плинуть вдаль.

Прийду, встелю на поховання

Фіалки, верес й мій безмежний жаль.

(Вірш присвячений Леопольдіні, дочці Віктора Гюго,

загиблої під час своєї весільної подорожі вітрильником понад Сеною

1843 року у віці 26 років.)

Demain, dès l’aube, l’heure o blanchit la campagne,
Je partirai. Vois-tu, je sais que tu m’attends.
J’irai par la fort, j’irai par la montagne.
Je ne puis demeurer loin de toi plus longtemps.

Je marcherai les yeux fixs sur mes penses,
Sans rien voir au dehors, sans entendre aucun bruit,
Seul, inconnu, le dos courb, les mains croises,
Triste, et le jour pour moi sera comme la nuit.

Je ne regarderai ni l’or du soir qui tombe,
Ni les voiles au loin descendant vers Harfleur,
Et quand j’arriverai, je mettrai sur ta tombe
Un bouquet de houx vert et de bruyère en fleur.

Victor Hugo, extrait du recueil «Les Contemplations» (1856)

Популярні приколи

відео

leprechaun198

"Завтра , на світанку..." Віктор Гюго

Останні статті

Коментарі