Уголовные дела геннадия москаля
- 17.11.09, 20:31
УГОЛОВНЫЕ ДЕЛА ГЕННАДИЯ МОСКАЛЯ.ПРОКУРАТУРА ЖДЕТ, ГЕННАДИЙ ГЕННАДЬЕВИЧ
ЖИЗНЬ РЕВОЛЮЦИИ НЕ ПОМЕХА. КОНТРАБАНДНЫЙ ВВОЗ АВТОМОБИЛЯ "ЛЕКСУС-40" ДЛЯ ЗАММИНИСТРА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УКРАИНЫ ГЕННАДИЯ МОСКАЛЯ.
Некоторые детали украинской
революции только теперь становятся
достоянием общества. Революция,
это ведь не только митинги,
напор страстей, лозунги.
Это и социальная база, и другие рутинные дела, которые нельзя ни отменить, ни приостановить, даже не время революционных событий. Но именно характер этой непримечательной рутины и дает реальное представление о ходе процессов, а также - позволяет смотреть вдаль, в историческую перспективу.
Итак, в ноябре 2004 года вся Украина была охвачена предвыборной лихорадкой. В самом конце октября прошел первый тур первый выборов, но волнения не стихали, все знали, что основная борьба - впереди, 21 ноября, а может и дальше, до полной победы понятно кого. Но в то же самое время государственные органы страны продолжали свой незаметный и кропотливый труд.
Так, 17 ноября 2004 года была пресечена попытка незаконного, в обход таможенного контроля перемещения легкового автомобиля "Лексус-40" (выпуска 2004 года) через пункт пропуска "Шегини" Галицкой таможни. Автомобиль находился внутри грузового фургона "Рено Магнум" №35580 АА, под управлением Ю.Юськова
И, уже в самый разгар оранжевых страстей, 9 декабря 2004 года, Ивано-Франковская таможня завела по данному факту уголовное дело №444. Из дела следовало, что системной контрабандой автомобилей престижных моделей иностранного производства занимается гражданин О. Мусич. Автомобили ввозятся на территорию Украины в грузовых фургонах, а их легализацию производят в органах ГАИ МВД Украины, пользуясь связями криминального характера.
Просто в этот раз просто что-то не сработало. Обычно работало, а тут - нет. Возможно, дело было именно в революционном ажиотаже, который заставил представителей таможенных служб Галичины с подозрением отнестись к имевшимся неформальным связям между министерствами и ведомствами кучмовской Украины. Нюанс состоял в том, что О.Мусич - водитель Г. Москаля, замминистра внутренних дел страны.
В ходе досудебного разбирательства было установлено: житель города Киева О.Ковалев приобрел данный автомобиль в Германии для пенсионерки Н.Новак 1927 года рождения, парализованной. Допрошенная как свидетельница, дочь Новак, Т.Куликова показала, что автомобиль предназначался для сына К.Куликова, и.о. начальника Национального центрального бюро Интерпола (оно в Украине приписано к МВД).
Допрошенный в качестве свидетеля бывший подчиненный К.Куликова В.Гончаренко сообщил, что он и Б.Отрощенко работали водителями на предприятии "Центр социальной защиты", где помощником главы совета директоров был К.Куликов, который и обратился к ним с просьбой помочь гуманно растаможить приобретенный за границей автомобиль.
С этой целью Б.Отрощенко обратился к своему знакомому, О.Мусичу, водителю заместителя министра внутернних дел Г.Москаля. В разговоре с Отрощенко и Гончаренко Мусич сообщил, что официальная растаможка обойдется в 37 тысяч евро, а неофициальная - в 22 тысячи долларов США
Данная информация была доведена до К.Куликова и тот решил, что предпочитает растаможиться за 22 штуки долларов США. В своем кабинете он передал указанную сумму Гончаренко, а тот и доставил их Мусичу.
Через некоторое время после того, как автомобиль был задержан, К.Куликов и О.Ковалев встретились с Гончаренко и Мусичем в кафе "Кофиум" на Крещатике. Позднее Мусич в присутствии Гончаренко под диктовку Куликова написал расписку о том, что получил денежный расчет для оформления автомобиля у Н.Новак. Автомобиль был зарегистрирован в киевском Управлении ГАИ на Новак, которая сделала доверенность на Куликову.
Обратим внимание на характер социальных отношений, сложившихся на Украине. Они - очень демократичны. Начальство, например, не чурается привлекать к решению личных проблем своих шоферов. То есть, непроходимого социального барьера между гражданами и властью там нет, нет и сословного отчуждения, что говорит о прекрасных шансах для демократического развития страны. Это, несомненно, и было основой оранжевой революции, притом, что и революционные перемены гармонию сословий не нарушили. Г.Москаль, например, успешно продолжает свою деятельность на посту замминистра внутренних дел в новой, пост-революционной конфигурации власти. При нем и его шофер, впереди у которого тоже блестящие карьерные перспективы.
Читать по теме:
http://www.og.com.ua/moskal.html
"Украина Криминальная" http://www.cripo.com.ua
КРИЗОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГЕНЕРАЛА МОСКАЛЯ.
Обговорення очікуваних ротацій в українському політикумі, розпочате після призначення Євгена Марчука Міністром оборони спровокувало віртуальну спробу сил для можливих кандидатів на посади у вищих щаблях влади. Парадоксально, але одна вакансія дала змогу щонайменше десятьом претендентам та їх командам подумки приміряти нові, так би мовити, функціональні обов"язки головного Радника з питань національної безпеки.
Якщо слідувати політичній моді Росії, тоді порятунком України передусім мають опікуватися силовики або досвідчені апаратники у цивільному, які здатні приймати непопулярні рішення, а головне – до кінця їх виконувати. Не дивно, що в списку тих, кого можуть вписати до проекту президентського Указу, може значитися прізвище майстра кризового менеджменту генерала Геннадія Москаля.
Генерал Москаль залишається одним з небагатьох загадкових представників правоохороної системи, який попри всі негаразди ніколи не намагався залишити роль виконавця та отримати омріяну багатьма депутатську свободу. Дехто вважає, що така далекоглядність генерала пояснюється дуже просто – людина з досвідом роботи в міліцейській системі, обкатана губернаторством, тепер – на крок від портфеля міністра з питань європейської інтеграції, надовго не залишається в резерві на висування у важких пошуках "потрібного місця та потрібного часу". А заздрісники дозованої антимафіозності Москаля, який під час свого почесного відрядження до Криму круто наїхав на депутатів від "Сейлему" та дав зелене світло на звільнені місця "Башмакам", нагадують, що сам поборник ліквідації депутатської недоторканості не дуже вірить в магію депутатського імунітету та пам"ятає слова російського поета-музиканта Вячеслава Бутусова – "завжди знайдеться той, хто прийде за тобою". Саме тому генерал намагається не грати на випередження долі, а як професіонал-запасник, який відчуває перевагу перед виснаженими гравцями, віддано чекає команду тренера "фас", тобто "вперед".
Відчуття територіальної переваги прийшло до Москаля саме в Криму, коли не обтяжений будь-якими обіцянками та компрометуючими зв"язками антимафіозо викликав на килим колишнього комсомольського функціонера Воронкова, що тероризуував весь півострів, чим виконав головне завдання свого відрядження – сповістив сім"ю Франчуків про закінчення їхнього терміну повноважень.
Аби не скласти про себе враження, як про дозованого борця з місцевою мафією, задля годиться Москаль трохи пошматував татарське злочинне формування "Імдат" і навіть замахнувся на головних ворогів "Сейлему" – "Башмаків". Але основні сили все ж таки були кинуті на фронт розкриття так званих "сейлемівських" злочинів минулих 1991-1997 років, яких справедливо визначали найжорстокішими в історії Криму (конкуренцію їм міг скласти хіба бєспрєдел Олега Дзюби – “УК”).
Характерною рисою кризового менеджменту у виконанні Геннадія Геннадійовича є його показова відкритість перед засобами масової інформації – будь-хто з кримських журналістів міг отримати інформацію,.. але виключно про чергові перемоги над злочинцями минулих років. Чи не єдина хиба PR-компанії генерала кримського періоду - його неприховане роздратування від коментарів щодо розкритих вбивств, які сталися в період його розрекламованих перемог на підконтрольній території.
Вбивство в Сімферополі засновника фірми "Центрум" Михайла Цехера, заспокоював генерал, має банальні причини, оскільки постраждалий не був впливовим бізнесменом і не входив до злочинних груп. Отакий маленький коментар, і знову до перемог над "злочинами минулих років". Лукавив тоді Геннадій Геннадійович, чи дійсно не знав, що Цехер підтримував майже добите конкурентами злочинне угруповання "греків"?
Концепція переможця не передбачала навіть найменших плям на випрасуваному мундирі героя. По-справжньому Москаль потішив кримчан і, в першу чергу, "башмаків", коли переконував себе і журналістів, що вбивство сина генерального директора "Пиво-безалкогольного комбінату "Крим" Олега Косарева не є резонансним, оскільки, за його словами, "сталося те, що мало статися". До речі, на місці скоєння "нерезонансного" злочину залишились пістолет ТТ та автомат Калашникова. А громадянин Росії, вбитий разом з "Косяком", виявився російським авторитетом, який в Криму не стільки переховувався від російської міліції, скільки шукав шляхи підтримки пивного бізнесу "башмаків" за рахунок російського "общака". Але принципова війна з "Сейлемом" настільки захопила генерала, що в азарті він не знайшов часу та натхнення для проведення військових дій проти інших "авторитетів".
Надто наївним виявився лідер меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілев, коли закликав начальника кримської міліції звернути увагу на вбивства 130 кримських татар, які сталися на півострові протягом двох років. І лише після того, як вже під час господарювання Москаля біля села Миколаївка в згорівшій "Тойоті" було виявлено трупи двох кримських татар, після погроз Джемілева пікетувати будівлю Ради міністрів Криму в зв"язку з бездіяльністю міліції, генерал поблажливо пообіцяв ... ідентифікувати трупи. А щоб вгамувати несанкціоновані пристрасті лідера меджлісу, кримська міліція по команді Москаля вилучила документи фонду "Крим", президентом якого і був сам Джемілев.
Згодом Геннадій Москаль зрозумів, що швидкі темпи декриміналізації кримських депутатів-злочинців змушують його зачепити і "башмаківську" складову мафіозного півострова, на чому, власне, санкціонована відвага генерала і мала закінчитись. А щоб замаскувати свою неприховану заангажованість, генерал трохи потріпав бізнес Льва Мірімського, задля годиться несильно "наїхав" на мера Феодосії Володимира Шайдерова, а про керівника Феодосійської нафтобази Олександра Бартенева вирішив про всяк випадок навіть не згадувати. Підкріпити свою неупередженість до кримінального світу Старого і Нового Криму генерал вирішив гучною заявою про те, що міліція обов"язково направить подання в прокуратуру з пропозицією про арешт Шайдерова, проте одразу схаменувся і доручив своєму заступнику Миколі Агєєву вибачитись: мовляв, у міліції немає даних про скоєння Шайдеровим будь-яких протизаконних дій.
Тому і не дивно, що саме Феодосія настільки сподобалась Москалю, що він відрядив керувати місцевою міліцією свого вірного закарпатського вихованця Євгена Бідашка, який згодом був переведений в ще безпечніший регіон – Керч. Ось тут, подалі від кримсько-депутатських мафіозних скандалів й розгорнув Бідашко охоронно-комерційну діяльність – місцевим бізнесменам було запропоновано укладати угоду з міліцією про забезпечення безпеки. Форма оплати – в процентах, але не менше 500 гривень (вперше про це розповіла “Україна кримінальна”, навівши й копію типових угод – “УК”). Зовсім ве злиденним бізнесменам дозволялось проводити оплату натурою.
Єдине місто, яке не зачепив праведний гнів міліцейського кризового менеджера в Криму – Судак. Можливо, залишки бандитів були вибиті з цього регіону під час зйомок на місцевих ландшафтах "Піратів ХХ століття" або вони майстерно замаскувались в місцевій фортеці...
Закінчивши кримський період, Геннадій Геннадійович виїхав до Дніпропетровська по-англійськи, не прощаючись ні з сім"єю Франчуків, ні з Борисом Дейчем.
Керувати особовим складом дніпропетровської міліції, враховуючи набутий досвід, було не важко – Генадій Москаль дотримувався обраного стилю: все такий же ввічливий, енергійний, відкритий до підлеглих, "батько солдата". Набагато складніше виявилось не втратити імідж окопного генерала. Але головне на новій посаді було збавити оберти та зберегти існуючий баланс сил в регіоні. Це завдання виявилось зовсім простим – злочинності немає, якщо не скоюються злочини, а якщо скоюються, то краще б про це ніхто не знав. Нескладне маніпулювання звітністю, як казав класик, "тут читаємо, тут не читаємо" і розкриття в нормі. Нормою за Москаля в Дніпропетровській області стала відчайдушна гра з цифрами та відверте приховування злочинів, а найпопулярнішими стали "розкриття" по "гарячих слідах" вбивств на периферії області. Досить швидко генерал забув, як важко розкручувати справи минулих років та залишив своєму наступнику чимало "висяків".
Повернення Геннадія Геннадійовича на Закарпаття в якості генерал-губернатора було суцільною насолодою – регіон свій, відомий, друзі-вороги визначені ще за часів керівництва Закарпатським УВС, ні з ким не сварився, нікого боляче не утискав, вмів вирішувати спірні питання. Скажімо, в 1997 році мер Ужгорода Сергій Ратушняк обстріляв з помпової рушниці "адиловця" Богаша. Ну то й що… Головне, що не вбив, а лише в сідницю поранив. Шкода правда, що інформацію про збройний напад лікарі подали до Ужгородського міськвідділу. Але це справа поправима. Пішла команда і злочин не було зареєстровано. Головне - Ратушняк з потерпілим розрахувався, 10 тисяч доларів підстреленому передав і Москалеві про це доповів – інцидент вичерпано. Не за законами, так за «поняттями».
Єдина проблема у губернатора Москаля на Закарпатті – кляті нафтотрейдери, які піднімають ціни на бензин в області. Але оскільки губернатор так і залишився генералом, економічні важелі регулювання бізнес-стосунків не опанував, тому і розібратись з нафтовими спекулянтами кримськими методами виявилось важко.
Зараз Геннадій Москаль керує Державним комітетом у справах національностей та міграції, але аж надто сильно відчуває брак повноважень, тому мріє забрати під себе частину функцій Міністерства праці та соціального захисту, Міністерства освіти, а голове – Міністерства внутрішніх справ. Застоявся генерал без перемог. Єдина надія, що про кризового менеджера Москаля нарешті згадають й знайдуть йому гідне крісло.
А поки що Геннадій Геннадійович опікується бізнесом родичів в рідних Чернівцях, допомагає відкривати торгові точки на місцевих базарах та пошепки віддає команди начальнику обласної міліції та начальнику Чернівецького відділення українського "Інтерполу" – щодо нюансів переміщення товарів через держкордон.
Перспективний кризовий менеджер з досвідом чекає на цікаве призначення. Залишилось знайти непогану кризу та помістити у неї непоганого менеджера – хай розбирається...
Степан Полянський
Эти два материала были опубликованы всеукраинской газетой « ОБЪЕКТИВНАЯ ГАЗЕТА» еще в 2004 году. Много воды утекло с тех пор. Уголовные дела , в том числе и по факту контрабанды ЛЕКСУСА ждут своего часа. Ждут пока с Москаля снимут депутатскую неприкосновенность.
Пресс-группа проекта « Региональная Правозащитная Группа « ПОЛУОСТРОВ КРЫМ»
Коментарі