Внесок УПА в національно-визвольний рух народів СРСР

"Узбеки, казахи, туркмени, таджики, башкири, татари, народи Уралу, Волги і Сибіру, народи Азії!

Війна, в яку залучила Вас Москва, ведеться за імперіалістичні інтереси.

Москва і Берлін сперечаються між собою про те, кому з них Вас грабувати.

Імперіалістична Москва цілими століттями грабувала у Вас Ваш хліб, Ваше залізо, Ваше вугілля, Вашу худобу, Вашу бавовну, а під час війни брала з Вас – подать крові: Ваших синів і батьків на фронт. Вам же за це присилала своїх чиновників, які знущалися з народу, зневажали Вашу культуру, глузували з Вашої мови.

Сьогодні хоче замінити імперіалістичну Москву – Берлін. Два хижаки зчепилися і криваво б'ються між собою за здобич. У цій запеклій боротьбі вони вже падають з сил. Вже видно їх кінець. Фронт розвалюється, наступає період національних революцій!

Цей час повинні використовувати народи Європи і Азії для вигнання імперіалістів зі своїх територій і відновлення національних самостійних держав.

На території України боротьбу за цю справу вже підняла Українська Повстанська Армія (УПА). УПА веде боротьбу під гаслом "Свобода народам, свобода людині!", "За самостійні держави народів Європи і Азії!”

Поневолені народи Східної Європи і Азії!

Входьте у зв'язок з УПА!

Переходьте зі зброєю в руках на бік повстанців!

Піднімайте загальну боротьбу з імперіалістами!

Хай живуть самостійні держави поневолених народів!

Хай живе Самостійна Україна!

ГОЛОВНА КОМАНДА УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ

Постій, червень 1943 р.”

Ця та інші подібні до неї листівки, звернення до всіх поневолених народів Європи й Азії перетворили ОУН-УПА з локального національного руху в локомотив усіх національно-визвольних рухів народів СРСР, а Український Опір зробили маяком свободи на всьому просторі від Закарпаття до Тихого Океану.

Національний за своїм характером і суттю, звернений до нації як до вищої земної цінності, цей рух свідомо чи мимовільно сколихнув увесь пласт роками нагромаджуваних сподівань та прагнень інших народів Радянської імперії, із надбання українського народу став часткою надбання всіх пригноблених народів Євразії.

Такого рівня вдячності й авторитету не змогли досягти ні кавказькі, ні прибалтійські партизани.

Усі вони боролися лише за свою свободу, і ніхто з них не зміг так чітко, явно і недвозначно сформулювати тезу "Хай живуть самостійні держави поневолених народів!", саме в якій і таївся єдино вірний шлях до повноцінної незалежності.

Шлях, прямо вказаний лідером Українського Опору Степаном Бандерою у словах: "Головною метою і найголовнішим принципом всієї української політики є і повинно бути відновлення Української Самостійної Соборної Держави шляхом ліквідації більшовицької окупації і розчленування російської імперії на самостійні національні держави. Тільки тоді може мати місце об'єднання цих самостійних національних держав у блоки чи союзи за принципом геополітичних, господарських, оборонних і культурних інтересів на представлених вище підставах. Концепції еволюційної перебудови або перетворення СРСР в союз вільних держав, але так само об'єднаних, у тому ж складі, із переважним або центральним положенням Росії – такі концепції суперечать ідеї звільнення України, їх треба до кінця усунути з української політики".

Так, саме Український Опір перший і найбільш послідовно серед інших прийшов до однозначного розуміння того, що поодинці від могутньої імперії не тікають, і поки нависає її сіра глиба – дійсної свободи не буде не тільки тим, хто залишився, але і тим, хто вирвався з її кайданів.

Вирвалися поляки, вирвалися прибалти, але Імперія, цього разу в особі Рад, повернулася.

І, осмисливши шлях до остаточного звільнення своєї Батьківщини – України – у контексті тотальної реструктуризації північно-євразійського простору, стиснутого обручами російської імперії, реструктуризації, що відкриває світло народам, – Український Опір, антиімперський за духом, став воістину євразійським за характером.

Коли б не героїчна боротьба українського народу – боротьба наодинці з найсильнішою державою світу, переможцем у Другій Світовій війні, а до цього – боротьба на два фронти проти двох найжорстокіших імперіалістичних хижаків Німеччини та СРСР, – скільки слабких духом людей зігнулися б, зламались би, змирилися б із віковим рабством, із неминучістю етнічної смерті, русифікації, зникнення мови, віри, культури.

Ні рідкісні спалахи боротьби на Кавказі, ні вогнища опору в Прибалтиці не змогли б компенсувати усвідомлення тягаря імперської непохитної потуги, невідворотності загибелі малих народів у її темниці.

Протистояти цьому могла тільки рішуча і самовіддана боротьба, боротьба, що породжує Міф.

І ОУН-УПА цей Міф створила, героїчний Міф Опору, сам факт якого наочно свідчив про те, що Імперія, якою б сильною вона не була, – не всевладна, що Імперії є кому протистояти і надихнути на цей опір інших.

І сам російський народ, сліпо впиваючись званням переможця і визволителя, навіть не замислювався б ні на хвилину, що в імперії зла – він перший і найбезправніший раб, що несе тягар будівельного матеріалу наддержави і не має натомість навіть символічній державності, без якої немає і не може бути нації взагалі.

Без усвідомлення феномена національного опору не було б і стимулів до самосвідомості росіян як росіян, і в казематах імперії в результаті був би виведений лише один тип – Homo Soveticus, Івани, що не пам'ятають рідні.

Бо така ціна імперії, і чинити опір її молохові може тільки нація.

В умовах СРСР і тотальної манкуртизації, радянізації його населення тільки безкомпромісна національна боротьба, що коштувала жертв і страждань тим, хто її вів, була єдиною формою, що зберігає націю, гартує її дух, будить її усвідомлення в народів, що сплять і тануть, як сніг.

І цю боротьбу впродовж десятиліть вела ОУН-УПА.

Ось чому історія і героїка Українського Опору, який манкуртизації й асиміляції протиставив націоналізм, державному безбожництву – релігійність, державному капіталізму і новій радянській аристократії партійних бонз і тузів НКВД-МГБ – гасла справжньої соціальної справедливості, – належить усім тим, кому була і є дорога свобода своєї нації.

Світло боротьби Українського Опору проникало не тільки в Поволжя і на Урал, не тільки до Центральної Азії і на Кавказ: ще належить оцінити внесок Проводу ОУН-Північ у пробудження людської свідомості, самоповаги й усвідомлення жахливості Системи у в'язнях сталінських таборів, вирваних з бездуму рабської покірності режиму та кримінальному беззаконню саме полоненими бійцями ОУН-УПА.

У тому числі й росіяни, дивлячись на непохитний дух цієї нової, небаченої раніше (за винятком солдатів РОА) породи полонених, починали по-новому дивитись і на себе, і на свій народ, і на місце своє та свого народу в рамках безнаціональної, самодостатньої Системи.

Апологети Імперії люблять часто повторювати, наскільки сильно народи Євразії зв'язані між собою, яка важлива наша єдність.

Та от тільки жодна з форм російської імперії не досягла цієї єдності так вдало, як це зробила ОУН-УПА.

Під її прапорами, під які охоче ставали і татари, і башкири, і народи Кавказу та Середньої Азії, наявно втілювалося те, що до цього фігурувало лише в більшовицьких підручниках, які нагадували збірки казок, – справжню єдність пригноблених.

Справжня, а не лубкова єдність заснована на безумовному праві народів на незалежність і самостійне управління своєю долею, підвладною лише Богові.

Єдність у боротьбі за свободу, а не єдність під кулеметами „заградотрядів” і під конвоєм синіх кашкетів НКВД.

Є такі війни, перемога в яких неможлива фізично, але вона відкривається в зернах, посіяних боротьбою.

Є такі битви, які потрібно програти, ціною свого життя оплативши появу Легенди, здатної прорости крізь будь-яку залізобетонну плиту брехні, Легенду, яка неминуче дійде до далеких поколінь і струсить з них сонний одур, примусить кров грати в жилах і гостро відчувати огиду до рабства.

У татарського і башкирського народів є такі легенди.

Ми шануємо і свято бережемо пам'ять героїв свого Опору.

Їх образи й історія – це те, що ми пронесли крізь століття і через що зберегли свій потяг до свободи та незалежності, нетерпимість до імперії як такої, а до її мерзотної системи – подвійну.

Але й Легенда Українського Опору нам не чужа.

Надто близькі та схожі образи наших героїв, надто зрозуміле і близьке нам те, чим вони керувалися, йдучи в ліс, виходячи на боротьбу, за що клали свої життя.

І наші предки – у голодних після більшовицьких воєнних поборів поволзьких селах, уральських шахтарських селищах, почувши цю Легенду, згадували свою.

Образи Героїв ОУН будили образи наших героїв – Батирші та Салавата, одна Легенда живила іншу, не давала їй згаснути.

І зароджувалася надія: "Ні, не все ще скінчено. Не все ще схоплено сталевим обручем імперії. Ще побачимо...”

Так вижили як нація, не зламалися, не загасли, не засохли.

І за це Героям України – низький уклін і Слава!

Даніял ТУЛЕНКОВ, мусульманський татарський публіцист Урал