Сучасна гуманітарна політика з радянськими рудиментами

За президентського правління Віктора Януковича і його команди в Україні набирає обертів процес «радянізації» суспільно-політичного життя. За відсутності власної гуманітарної політики регіонали крізь пальці дивляться на ініціативи комуністів з відродження елементів радянської доби, які багатьом з них близькі ідеологічно.

Відсутність реакції на встановлення пам’ятника Сталіну біля офісу обласного осередку КПУ у Запоріжжі була однією з перших ластівок у цьому механізмі. І це, незважаючи на те, що комітет Парламентської асамблеї ОБСЄ з демократії ще рік тому виступив із резолюцією, яка прирівнює сталінізм до нацизму і закликав до міжнародного осуду тоталітарних режимів.

Гуманітарна політика була завжди слабким місцем Партії регіонів – чіткої програми дій не вироблено до цього часу, що яскраво демонструють риторика і дії, наприклад, з мовного питання. Як зараз, так і раніше політика регіоналів визначається виключно інтересами бізнесу і великого капіталу. А в гуманітарній сфері біло-блакитні інтенсивно експлуатують елементи і цінності радянської доби, близькі їм ментально. З цього активно користуються комуністи, які вперше з часів здобуття Україною незалежності отримали сприятливі умови для поширення своєї ідеології.

Чітким сигналом зміни ставлення держави до радянського минулого стала заява Віктора Януковича про невизнання Голодомору 1932-1933 років в Україні як акту геноциду українців, яку він оголосив під час засідання ПАРЄ ще навесні 2010 року.

Вперед у минуле

Нова ініціатива комуністів, підтримана регіоналами, викликала в українському суспільстві таку ж саму реакцію, що й встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі.

У законопроекті № 7086, підтриманому в першому читанні, пропонується зробити 7 листопада офіційним вихідним днем в Україні. Автори законопроекту у пояснювальній записці запевняють, що, за умов виключення іншого святкового дня (2 травня), реалізація цього проекту закону не приведе до збільшення видатків або скорочення доходів бюджету, а також не викличе втрат робочого часу в галузях економіки.

Святкування Жовтневої революції на державному рівні виглядає досить дивно, адже цей день не відзначається у жодній пострадянській країні. Навіть у Росії, яка є правонаступницею СРСР, 7 листопада вважається звичайним робочим днем. Натомість українські комуністи-парламентарі вважають, що "події 1917 року заклали основи незалежності України, її економічного, соціального і духовного розвитку. Як наслідок, Україна у 1945 році стала однією з країн – засновників Організації Об`єднаних Націй", - йде мова у пояснювальній записці до законопроекту комуністів.

Хоча яке саме відношення події 1917 року мають до незалежності України, розвитку духовності та вступу в ООН, у документі не зазначено.

На думку представників патріотичних організацій, істориків та політологів, подібні ініціативи з боку депутатів від КПУ та ПР – це типова маніпуляція електоратом для того, щоб утримати власний політичний рейтинг.

"Для теперішньої влади є тенденційним використання максимальної кількості радянської символіки у гуманітарній політиці, які зближують її із Росією. Це (законопроект № 7086. – Авт.) елемент, яким влада планує спекулювати напередодні виборів. Але, я думаю, що у регіоналів вистачить здорового глузду і вони не підтримають його у другому читанні", - зазначив у коментарі науковий директор Школи політичної аналітики, професор НаУКМА Олексій Гарань.

Водночас експерти зазначають, що подібні пропозиції є актом необдуманого цинізму, адже в листопаді українці також вшановують День пам’яті жертв голодоморів, який відзначається у четверту суботу місяця. Таким чином, святкування на державному рівні приходу до влади більшовиків, які були організаторами і виконавцями смертей мільйонів українців, є актом схвалення їхньої кривавої політики.

"Важко було би придумати більш абсурдну пропозицію, але чого не зробиш заради ілюзорних надій підтримати рейтинги, що падають. Весь світ, зрештою і Україна, засудили злочини тоталітарного комуністичного режиму, і ось тепер Янукович, Азаров і Литвин 7 листопада будуть дякувати ленінцям за "визволення трудящих", за "фабрики - робочим, землю – селянам і мир – народам", а через пару тижнів класти вінки до Меморіалу жертвам Голодоморів? Регіонали – "власники заводів, газет, пароходів" - відзначають "Великий Жовтень"? І то за державні кошти. Чи є межа цинізму і лукавству?" - обурюється заступник директора Центру національного відродження історик Віктор Рог.

З активістами українських патріотичних організацій також погоджуються й аналітики Головного науково-експертного управління. У їхньому висновку щодо законопроекту сказано, що відомство не вбачає достатніх підстав для відновлення на офіційному рівні 7 листопада як святкового дня. Адже внаслідок цих подій утворилась держава, яка в 1991 році припинила своє існування.

Експерти управління також зазначають, що святковим чи неробочим днем на законодавчому рівні може визнаватися лише той день, який справді усвідомлюється і вшановується переважною більшістю громадян як свято. "Що ж стосується 7 листопада, то цей день є святковим лише для тієї частини населення, яка є носієм певної ідеології. Тому встановлення 7 листопада свята на честь Великої Жовтневої соціалістичної революції означало б визнання державою певної ідеології обов’язковою, що суперечило б частинам першій та другій статті 15 Конституції України, за якою суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, і жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова", - йдеться у висновку Головного науково-експертного управління.

Ностальгія як мотив

Незважаючи на виданий ще за президентства Віктора Ющенка Указ про ліквідацію символів тоталітарного режиму, в даний час вулиці багатьох українських міст, містечок і сіл далі продовжують прославляти лідерів комуністичної доби. Комісія, яка працювала на виконання цього Указу, підрахувала: про події і діячів комуністичного минулого нагадують вулиці, провулки і проспекти у 7 тисячах 219 населених пунктах України.

На берегах Дніпра далі височіють 2 тисячі 18 пам’ятників Володимирові Леніну. Нині лише в Дніпропетровську нараховується 25 монументів вождю світового пролетаріату, у Миколаєві – 7, у Сумах – 3, у Черкасах і Чернігові – по два. Окрім цього, в Україні є 70 пам’ятників Карлу Марксу, 36 монументів Фелікса Дзержинського.

Однак завдяки неофіційному карт-бланшу, який надала комуністам нова влада, в Україні набирає обертів зворотній процес. Комуністичні діячі активно намагаються утримати і реставрувати символи колишньої епохи.

Окрім швидкої реставрації пошкодженого пам’ятника Леніна на Бесарабці у Києві, запеклі прихильники ідеології Ілліча не зупиняються відновлювати пошкоджені пам’ятники і в інших регіонах України. Днями за участі лідерів КПУ відбулося урочисте відкриття відновленого пам’ятника Леніна у Запорізькій області, якого перед тим понівечили місцеві патріоти.

Політика потурання ініціативам комуністів, взята на озброєння чинною владою, лише збільшує нестабільність і протистояння у суспільстві. Подібна політика нагадує зведення будинку, де за капіталістичним фасадом приховано рудименти радянського інтер’єру, а мотиви будівельників зумовлені лише ностальгією за комуністичним минулим, адже вони чудово розуміють – справжнього вороття у минуле бути не може.