Спецгрупи НКВС під виглядом УПА.(книги)

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B8_%D0%9D%D0%9A%D0%92%D0%94

Псевдоповстанські відділи.

http://reibert.info/threads/%D0%9F%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B8.257265/

З редакційної пошти
Шановна редакціє! Зі сторінок газети "Кримська світлиця", незважаючи на невеликий її обсяг, черпаю цікаві історичні факти та знаходжу важливі статті на сучасну тематику, у яких віддзеркалюється мужня боротьба за людські права українців, татар та інших національностей в оточенні п'ятої колони півострова.
Багато таких людей з п'ятої колони та просторів Російської Федерації натворили численних лих і спричинили горя людям в західних областях України. Сьогодні вони живуть і під теплим сонцем в Криму.
На старості літ, коли прийдеться відповісти перед Всевишнім за свої скоєні злочини, вони присилають до сільських і селищних та міських рад листи, в яких пишуть про скоєні свої злочини, і листи покаяння - просять прощення.
Один із таких листів-копію посилаю вам і прошу, по можливості, надрукувати в газеті. Нехай ті "бандерівці", а насправді НКВДисти прочитають цю сповідь. Можливо, на старості вони схаменуться, заговорить у них совість і вони підуть шляхом колишнього свого соратника - Дмитра Карп'яка, бо таких "бандерівців" у Криму є чимало.
Це буде для них чи не мала хоробрість на старості, наприкінці земного життя розповісти своєму народу про ті чорні справи, які творили під псевдо "бандерівці" та працюючи відкрито в органах НКВД.
Своїми листами вони, можливо, відкриють очі таким політикам, як Вітренко, Мороз, Симоненко та іншим, котрі підступно ідуть проти України та її народу.
З пошаною,
ваш шанувальник Григорій.
Благодійна організація "Доброта і милосердя".
м. Надвірна, Івано-Франківська область.

СПОВІДЬ
На ім'я одного з сільських голів Заліщицького району прийшов зі Східної України лист такого змісту:
"Я - колишній солдат спецгрупи НКВС, яка під маркою бандерівців у 1944 - 1945 рр. організовувала масові вбивства невинних людей на Тернопільщині. Наша група позбавила життя не один десяток людей нібито за симпатії до совєтської влади. І нині, на схилі літ, стоячи над могилою, хочу висповідатись, розповісти, хто ж насправді організовував ці криваві акції. Мені й досі привиджуються нещасні, що просили у нас пощади, та пощади їм не було... Часто чую в снах крик чотирирічного хлопчика: "Не бий мого татка!" Він вирвався з рук нашого старшини, при тім укусив його за палець. Старшина вхопив хлопчика за ніжки і з усього маху вдарив об стінку головою... Я за той час розстріляв двох сестричок 10 - 12 років. Вони заціпеніли з жаху і навіть не розуміли, що відбувається. Батько й мати на колінах благали нас пощадити хоча б дітей і теж не розуміли, за що їм така кара. Просили: "Хлопці, схаменіться, ми ж ні в чому не винні" (вони думали, що ми бандерівці). А ми звинувачували їх у тому, що два їхні старші сини пішли на фронт. Хоча добре знали, що людей призовного віку забирали силоміць.
Таких випадків було багато, але мені особливо запам'ятався голос того хлопчика: "Не бий мого татка!" Зойки нещасних сестричок і їхніх батьків переслідують мене останнім часом вдень і вночі. Пішов я до церкви й висповідався. Старенький священик прошепотів: "Сину, великі гріхи твої, та оскільки ти каєшся, можу дати тобі розгрішення. І дам, але тоді, коли ти напишеш у ті села, в яких ви проливали невинну кров".
Я знаю, що люди не простять мені, надія лише на Бога. Адже йшов я вбивати не сам від себе, командири-чекісти змушували. Коли ми, солдати, відмовлялися когось убивати, вони погрожували: "Хатітє бить чістєнькімі? Саміх расстрєляєм как сабак!" Ми боялись один одного і ніколи поміж собою не обговорювали свої вчинки, навіть за чаркою. Та коли якось наш старшина з не-обережності вистрелив у себе з автомата й помер у муках, ми лише переглянулись...
Розкажіть, пане голово, всім у селі про мого листа. Нехай знають люди, хто знищив їхніх сусідів. Не бандерівці, ні!"

Р. S. Головою цієї сільської ради, за дивним збігом обставин, виявився якраз син одного з братів, що пішли 1944 року на фронт. Кажуть, він теж пішов до церкви й покаявся за свій гріх, за те, що багато років він і його родина проклинали невинних повстанців, які полягли в боротьбі за волю України.
м. Чернівці, газета "ЧАС".
3 березня 2006 року.

ВІД РЕДАКЦІЇ "КС".
Минулого року один з колишніх вояків спецзагону НКВС мало не висповідався "Кримській світлиці" - знайшовся серед наших читачів і такий. Але все ж не відважився (навіть під псевдонімом): "Мене вичислять, таких тут багато...".
Що ж, нехай кожен сам вибирає час, коли він буде готовий до сповіді...

http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4009

Факти провокацій створених НКВД лжебоївок у документах СБ ОУН:

[avr.org.ua]

[avr.org.ua]

[avr.org.ua]

Кінець 44-ої сторінки:
[avr.org.ua]

Початок 45-ої сторінки:
[avr.org.ua]

[avr.org.ua]


Та у повстанських листівках:

[avr.org.ua]

[avr.org.ua]

http://vse.rv.ua/blogs/1376038855-rozmova-z-lyudinoyu-yaka-sluzhila-v-nkvd.html

http://poglyad.te.ua/heroji-ternopilskoho-krayu/zlochynna-diyalnist-spetszahoniv-mhb-na-ternopilschyni/

http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/koli-vsi-zasobi-dobri

Ярослав Антонюк. Агентурно-бойові спецгрупи НКВС-МВС-НКДБ-МДБ // Наукові записки Національного університету Острозька академія. Історичні науки 2008 Вип. 10.

http://www.twirpx.com/file/954256/