В країні щедрих матюків Нажив років і тумаків, І зрозумів: з часів древлян Народ країни матюків То не спільнота громадян, А гурт сумних одинаків, Рід збирачів подій страшних, Юрба окремих, мовчазних. Їх всіх несе брудний потік Нужди, сваволі, лихварів З орди в орду, і з року в рік, Від народивсь до постарів, З тюрми народів до тюрми, З пітьми до іншої пітьми. Бо це народ не боротьби, А самоїдства і журби. Він не господар власних днів, Ні сараїв своїх, ні снів, Ні слів, ні...

Читати далі...