Українська книгозбірня ч.34
- 27.05.25, 08:54
Борис Гринченко "Хата" (1886 р.)
"...- Іменно так, як оце ви кажете: хиба я знала, хиба я відала, де і як він позичав? А хата моя, з батька, з діда, з прадіда моя!
- Ти вже мовчи, коли тебе не питають! - гримнув на неї писар. - Якове Івановичу! Петро Васильовичу! Григоріє Семеновичу! - вдався він до сусідів. - Ось слухайте, шо я казатиму! Вона каже: Новаків хата. Добре! Адже вона пішла заміж за Шоломія, Шоломієвою жінкою стала?
- Так.
- А в законі ізображено, -ось у законі, - казав писар, стукаючи рукою во "Своду", - ізображено, що жона єсть, то-єсть сказати, рабиня мужа, і що все, що її було, те його стало, єдина бо плоть і дух єдиний, а потому і добро все єдине, для обох єдине повинно бути. І понеже муж єсть хазяін і голова дому і єдиний властитель, то тепер уже виходить, що коли ця жінка за Шоломія пішла заміж, то не її вже хата, а Шоломієва, чоловікова стала...
- То чоловіка ж мого нема..., - почала була жінка, але писар грізно на неї глянув і казав далі:
- Хата чоловікова стала. І як чоловік помер, то жінка, стало мабуть, тільки володіє чоловіковим добром і того ради усі, які єсть, довги й позачки і претензії всякі - з цього добра повинні зиськуватися і правитися. От який закон! - додав писар, утираючи хусткою спітнілого від довгої промови лоба.".
3
Коментарі
V24V
128.05.25, 03:01
DimedrolИЧ
229.05.25, 17:43Відповідь на 1 від V24V
Дякую, цей твір не я написав, якшо шо )