Мій день ))))))))

Москва, навіщо так далеко ходити?
Я вам сам зізнаюся. Як справжній галичанин, кожен день починаю з молитви, щоб Всевишній стер з землі Росію і всіх росіян. Потім відкриваю холодильник і випиваю з літр крові невинних російських немовлят.
Далі виставляю на підвіконня кулемет і чекаю, чи не забреде в мій провулок група туристів із Росії. Якщо не забреде, то рушаю у Львівське метро: там ми зазвичай виловлюємо і мордуємо росіян. Кажуть, замордували вже 200 тисяч -так то вороги брешуть, применшуючи наші заслуги. Не менше, як півмільйона замордували.
Окрема розвага - зустрічати поїзди на вокзалі. Поїзди з Донецька і Луганська ми зустрічаємо з нагайками і завертаємо назад із криками "Бандюки".
Поїзди з Москви зустрічаємо із кулеметами, а потім спрагло впиваємося в тіла невинно убієнних, аби попити свіжої крові. З кісток же ми різьбимо статуетки та медальйони з портретами Шевченка, Франка, Шухевича, Бандери і Тягнибока.
потім ідео до памятника Бандері і всією міською громадою молимося за знищення Росії і всіх росіян. Після чого зі спокійною душею випиваємо по літрі горілки і закусуємо кілограмчиком сала. Далі змазуємо кулумети і лягаємо спати. Сниться нам зазвичай або Москва, залита кровю, або синьо-жовті та червоно-чорні прапори на Кремлі, або, в найгіршому випадку, митний контроль на китайсько-фінському кордоні десь в районі уралу.
Потім ми знову прокидаємося, випиваємо кілька горнят крові російських немовлят, виставляємо на підвіконня кулемети...

(С)