ЛИСТ запорожців

ЛИСТ  запорожців, волелюбних хлопців,  яничарам, в Україні і не в Україні сущим  Розпресобачі сини й дочки!  Душепродавці й братопродавці!  Паскудні наймити й прислужники катів та гнобителів України!  Духовні кастрати і самого Люципера пірати!  Чи знаєте ви, чим відрізняється людина від свині? Тим, що людина час від часу дивиться в небо. А свиня - тільки в корито. А чим відрізняється хохол від українця? Тим, що українець думає про Україну, а хохол - тільки про свою утробу. І про свою шкіру.  А тепер про щурів. Мутантів. Що нібито з'явилися у підземеллях Москви. Свиноподібних.  І про інших мутантів. Що з'явилися на півднів України. Гібрид. Свинячої плоті і собачої крові. «Новоотбросы». Або як їх іще називають «п с о р ы л о в ц ы». За прізвищем і подобою їхнього «месії». Чистопородистого супермутанта. Довголітнього провокатора. Іудопродажного агента реакційних сил Псорилова.  То чим відрізняються мутанти московські від мутантів південноукраїнських? Майже нічим. Хіба що кількістю ніг. Одні мають по чотири ноги. Другі - по дві.  І походженням. Одні виплодилися на відходах «економічного достатку» епохи недорозвиненого соціалізму. Другі - на відходах його ідеології. Словом, утворився новий генотип прислужника колонізаторів. «Мутанта - інтернаціоналіста». Ідеологічного паразита. Що поїдає нації. 

Зовні воно ніби й людина. Ніби й мало рідну маму й рідного батька. І присягається, що воно «чистокровне». Але тут же материнську та батьківську кров поганить. І тут же присягається, що для нього «все матери равны». Це, щоб підхамелеонитися до чужої матері. Щоб визискати її тепло і ласку. Тоді і її запродасть. Поплазує до тієї, яка в більших достатках і вигоді. 

Отож, безлика яничарська отаро!  Хто чує у собі єдність собачо-свинячого єства, сповзайтесь під прапор новоспеченого провокаційним центром «месії» Псорилова. Хто відчуває, що він «проходимец, отщепенец й национальный подлец», записуйтеся у «новоотбросы»! Хто не має людської гідності і гордості, єднайтеся у стадо твердолобих баранів! Утворюйте новоотбросії, автономії, інтерфронти, комітети спасіння власної шкіри. Створюйте загони по боротьбі з народним духом. Підпільні диверсійні групи провокаторів з вчорашніх енкаведистів і політичних бандюг. Терзайте тіло Матері України, як орда песиголовців. Душіть того, у кого зосталося хоч трохи совісті і національної гідності. Щоб не нагадували вам про вашу ницість.  Нехай і далі світ над нами сміється:  «Мають таку багату землю, а ходять голодні і голі...». «Є їх понад п'ятдесят мільйонів, а досі не мають своєї держави...». «Народжують таких лицарів, а ходять вічно в ярмі...».  Зрослися з ярмом. Національна риса волячої покірності. І нерішучості. І шию різати боляче, і ярмо шкода ламати.  Тільки час від часу стогін. Але такий тихенький-тихенький. Щоб, не дай. Боже, не почув той, хто поганяє: «Чижило-о! Ох, чижило-о-о. Але какось воно буде. Ліш би не було войни»...  А яка «війна» тому бідному «волові» вже може бути страшніша, ніж та, якою з ним «государство» воювало сім десятиріч? Орди Батия не поставили його на коліна. Фашистська чума не зломила його волю. А ось ви, ріднонаціональні паршуки, скоїли те, чого не зумів зробити найлютіший ворог. Сплюндрували землю. Зруйнували святині. Потоптали людську гідність. Вичавили душу. Обікрали надії. Вбили віру народу. Опорочили його мову. По сибірах розсіяли кості його синів і дочок. По афганістанах розкидали тіла його онуків. Його самого обібрали до нитки, перетворили на покірного раба, який боїться втратити навіть заяложену куфайку. З ґудзиками періоду колективізації і латками воєнних років. Боїться позбутися бруду перших п'ятирічок, який в'ївся у його порепані долоні.  Вам, слухняним задолизам «вищестоящого» сатрапа вигідно, щоб народ завжди боявся. «Шпигунів». «Ворогів народу». Тюрми. Війни. Голоду. «Націоналістів», «екстремістів». Атеїстів лякаєте православними. Православних - грекокатоликами. Католиків - автокефалістами. Усіх разом - євангелістами. Щоб не було спокою. Щоб не було злагоди. Щоб не єднався брат з братом. Щоб не мав часу спитати: доки ви, кровожадні вампіри, будете смоктати нашу кров і сили? 

Та пам'ятайте!  Хто не відчуває під ногами землі рідної, хто обірвав коріння родоводу свого, хто зрікся мови материної і свого народу, той буде презренний навіки людьми і Богом! Земля святая не прийме вас. А ваші діти і внуки ваші бездомними вовкулаками блукатимуть по чужих землях і проклинатимуть ваші кості.  Хто не визнає над собою неба рідного, на того небо впаде страшною карою.  Хто за іудин гріш продає волю народу свого, того, як .христопродавця Іуду, прокляне людство.  І не прийме вас завтра ні чесна Росія, ні розтерзана вами Молдова, ні розстріляна Вірменія, ні потерзана Грузія, ні поругана і продана вами Україна! І не сховаєтеся ви ні за Кримські гори, ні за мури чиновницьких бастіонів, ні за броню танків. Згорите від гніву народного. А нащадки ваші горітимуть вічно від пекучого сорому - за вас. І прокленуть вас навіки!  Року Божого 1990-го, місяця січня.

Євген ДУДАР