Типу бої

Все-таки запощу, бо вже дістало. Поки люди намагаються виграти реальний бій, я тут не можу справитись з звичайною ситуацією.

Як розпізнати, що тебе вирішили надати родичі? Заходжу я, значить, в ванну, а там замість твоїх речей всю поличку перед раковиною зайняли різноманітні пінки для бриття всіх видів, які я так розумію, повинні символізувати фразу "Вгадай хто приїхав!". Вони скрізь! Сюрприз, так би мовити. Проте, людина потім, схоже, передумала і в куточку на самій раковині поставила стакани з зубними щітками та пастою. Ну, дякую.

Ви спитаєте: "А куди ж можна прибрати все, що до того стояло на поличці?" А нахрін! Угу, це саме правильне слово. Поскидувати все в ящик і заштовхати ногою десь підниз - це нахрін.

Але ж я розумний Вітер. Я вирішила відплатити тією ж монетою - і сховала мило для ванни, залишила тільки шампунь. Хай спробує свій же метод)

Що ви думаєте? Час пройшов, а надиво, ніяких ознак невдоволення, обурення, страждань пошуків... Зате волосся на його тілі м'яке та шовковисте! Підозріло.

"Ну, чого ти, зате я тебе можу на машині довезти на роботу!" Ну хоч тої радості... подумала я спершу. Відкриваю двері, а там сидіння зайняті якимись речами. Я не розумію, де тут місце для мене. Той каже:

- Що?

- Ем... Тут чиїсь речі.

- Я не знаю чиє то. Викинь!

Викинути чиєсь майно? Ти навіть не знаєш чиє? А власник точно не проти? Я повертаюсь до тої людини щоб з'ясувати чи правильно я зрозуміла, а вона не чекаючи питання тут же потискає плечима:

- Я завжди так роблю.

По-моєму, я все ж не зрозуміла. Дивна система. Проте мене чекають, поки я сяду. Я акуратно починаю лізти в чиїсь речі, дістаю якісь блокноти. Той їх хапає і викидає. Дістаю футболу - викидає. Дістаю скляні стопки. Тут же чую:

- О, то-то дуже потрібне на роботі! То не можна викидати!

Сховав в бардачок.

...Ем...

То... Як ви виживаєте з своїми родичами? :)

Ні, я впорядку. Я просто Вітер, а це просто очі, якими я просто дивлюсь на світ.

Тут можете уявити собі трек, в якому б були приблизно слова "народився в СРСР"