Полум`я свічки...(не гаси)

Горить свіча на столі… Так ніжно,рівно, гаряче… Від найменшого подиху здригається,майже гасне… А якщо піднести до її полум`я руку, стає тепло… потім – гаряче… а потім – зовсім пекуче… І ти прибираєш руку – щоб не обпектись… Потім думаєш: «Нащо я поліз до вогню?!!...» І гасиш свічу… Але,згасивши,ще досить довго бачиш її пекучий образ…   Це ж треба, лише з твоєю появою можу порівнювати себе з вітром, сльозою,а тепер – зі свічкою…   Зараз я палаю до тебе почуттями… Як та свічка – ніжно і рівно… а ще – гаряче… Від найменшого твого подиху я здригаюсь,майже гасну від ніжності і відданості… повторюю кожен твій рух,подих,навіть погляд беру до уваги… Якщо піднесеш руку – стане тепло я зігрію тебе своїми почуттями, своїми очима, своїми руками, своїми вустами… Я буду віддавати всю свою ніжність, любов,все те,що маю на цім світі – лише за один твій подих… І буду згорати від порожнечі, що настає коли тебе немає… А потім, мов Фенікс,відтворюсь знов одним твоїм поглядом…   Ти піднесеш руку ближче до мене-свічки… і відчуєш біль опіку – в мене в серці палає жагуче Щось – не можу пояснити Це словами… Тобі буде боляче через те,що ти не можеш віддавати мені ті почуття, що я дарую тобі…   І тоді ти згасиш мене-свічу… Щоб більше ніколи не відчувати провину перед люблячим серцем… Але у твоїй пам ` яті ще надовго лишиться те полум ` я почуттів, що я дарувала тобі щораз за один лише погляд, слово, посмішку, порух вій…   Не гаси мене!!! Я хочу бути не Самотнім полум ` ям свічки, а Феніксом почуттів… Але все залежить від Тебе…   Прийми вірне рішення,благаю!!!.... (_КоШеНяТкО_)