Давай за…

Ось, ось воно, свято, вже можна торкнутись його руками за тонку талію келихів, вже можна скуштувати його на смак, так чого ж зволікати? Справа за тостом… Одного разу зібралися троє поросят на новорічну вечерю чи дуже ранній сніданок. Сіли, випили, розбалакались. Про врожай говорили, про погоду, про те, що на світі невгамовному коїться. Я, - промовив Ніф-Ніф, - дуже ціную свою безпеку, тому витратив на неї 20 тис улюблених одиниць – будиночок солом’яний збудував. А я, - підхопив Нуф-Нуф, - ще більше ціную свою безпеку, тому витратив 50 тис у.о. на дерев’яний будиночок. Вибачте, братці, - втрутився Наф-Наф, - але я свою безпеку ціную за найвищім розрядом і тому витратив на неї всього 100 зелених папірців з портретом чужого президента. Це як так? – здивувались Ніф-Ніф та Нуф-Нуф. Дуже просто, - пояснив винахідливий Наф-Наф. – Я діжечку меду ведмедю поставив, він вовку накостиляв – і все. Так вип’ємо за винахідливість, вона в прийдешньому році нам ой як знадобиться.