Дотиком осені

Погляд негаданий, пара відвертих фраз,

Ось і усе, що не чекав, та маєш,

Дотиком осені я опаную час.

Вмію. Не знала? Але тепер вже знаєш.

Може не віриш. Може уже обрид.

Шкода, якщо правильним є останнє,

Дотиком осені я залишаю слід

В долі, в житті і у твоїм світанні.

Ладо, світи! Сотні, мільйони літ!

Хтось хоч зігріється світлом твоїм жаданим,

Дотиком осені я заберу в політ

Тугу, журбу й невиліковні рани.

17.11.2015